Постанова

від 12.12.2008 по справі 2-а-339/08

ТОРЕЗЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

         №2-а-339/08

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 грудня 2008 року     Торезький міський суд Донецької області в складі :

головуючого-судді     Стріжакової Т.В.

при секретарі     Косолапової В.В.

за участю: позивача     ОСОБА_1

представника відповідача УПСЗН      ОСОБА_2 представника третьої особи ГУ ДКУ   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області,  третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області,  про поновлення строку звернення,  визнання дії неправомірними,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.11.2008 року звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області (далі-УПСЗН),  третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області (далі-ГУ ДКУ),  про поновлення строку звернення,  визнання дії неправомірними,  зобов'язання здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007, 2008 роки. Свої вимоги обґрунтовує тим,  що 20 листопада 2006 року у неї народилася дочка ОСОБА_4,  через що вона перебуває на обліку в УПСЗН з 15.01.2007 року як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Частиною 1  ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено,  що дана допомога виплачується у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідач виплачує допомогу не у повному розмірі,  про це їй стало відомо із засобів масової інформації,  вважає,  що річний строк звернення до суду вона пропустила з поважних причин і просить даний строк поновити. З приводу виплати їй вказаної допомоги у неправильному розмірі вона звернулася до відповідача,  але їй було відмовлено з посиланням на  ст. 56 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік». З діями УПСЗН вона не згодна,  оскільки виплати їй проводилися без врахування рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007,  яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів з правовідношеннями,  які виникли внаслідок дії вказаних законів,  які визнані неконституційними і є обов'язковим для виконання. Вона навела розрахунок і вказала,  що їй не доплачено за 2007 рік 3470грн.47коп. і за 2008 рік - 3584грн.28коп.,  всього 7054грн.75коп. Просила поновити строк для звернення до суду із захистом порушених прав,  зобов'язати УПСЗН нарахувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007,  2008 роки у сумі 7054грн. 75коп.

11.12.2008 року позивачка подала зміни до позову,  просила поновити їй строк для звернення до суду із захистом порушених прав з 09.07.2008 року (дня винесення рішення Конституційного Суду); визнати неправомірною відмову УПСЗН у виплаті їй допомоги до досягнення дитиною трирічного віку у розмірах,  передбачених ч.1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 09.07.2008 року по 31.12.2007 року; зобов'язати УПСЗН здійснити їй нарахування та виплату вказаної допомоги за період з 09.07.2008 року по 31.12.2007 року у сумі 2072грн.75коп. (привела розрахунок); просила її вимоги по зобов'язанню УПСЗН нарахувати їй допомогу до досягнення дитиною трирічного віку за 2008 рік у сумі 3584грн.28коп.3алишити без розгляду (а.с. 29).

Ухвалою суду від 12.12.2008 року позовну заяву в частині зобов'язання УПСЗН нарахувати допомогу до досягнення дитиною трирічного віку за 2008 рік залишено без розгляду (а.с. 30).

У судовому засіданні позивач дала пояснення,  аналогічні викладеним у позові,  повністю підтримала позовні вимоги,  просила поновити їй строк для звернення до суду із захистом порушених прав з 09.07.2008 року,  визнати неправомірною відмову УПСЗН у виплаті їй допомоги до досягнення дитиною трирічного віку у розмірах,  передбачених ч.1  ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 09.07.2008 року по 31.12.2007 року,  зобов'язати УПСЗН

здійснити   їй   нарахування   та   виплату   вказаної допомоги   за   період   з   09.07.2008   року   по 31.12.2007 року у сумі 2072грн.75коп.

Представник відповідача УПСЗН пояснила суду,  що позивач отримує грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  в розмірі відповідно до ПКМУ «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» від 11.01.2007р. №13,  у порядку,  встановленому ПКМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2002р. №1751. Статтею 56 ЗУ «Про державний бюджет на України на 2007 рік» зупинено дію ч. 1 ст.  15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»,  в якій встановлювалася допомога по догляду за дитиною до 3-х років у розмірі,  встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. На виконання ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» була встановлена допомога по догляду за дитиною до 3-х років у розмірі,  що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму,  встановленого для працездатних осіб,  та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну сім'ю за попередні 6 місяців,  але не менше 90грн. (для незастрахованих осіб).

Частиною 2  ст. 95 Конституції України передбачено,  що виключно Законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби,  розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно із п.5ч.1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів,  які регулюють бюджетні відносини в Україні належать акти КМУ,  які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного Кодексу та інших законів. 4.2  ст. 4 Бюджетного Кодексу України встановлено,  що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині,  в якій вони не суперечать положенням Конституції України,  цього кодексу та закону про державний бюджет. УПСЗН є розпорядником бюджетних коштів,  підпорядковується розпоряднику вищого рівня,  який отримує бюджетні кошти шляхом їх затвердження у законі про державний бюджет. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні повноваження,  провадять видатки в межах бюджетних асигнувань,  встановлених кошторисами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007 визнані неконституційними положення статей «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до 3-х років,  але не внесені відповідні зміни до законодавства,  тому вказані виплати здійснювалися на підставі ПКМУ №13 від 11.01.2007 року. Позивачу нараховано та виплачено допомогу за період з 15.01.2007р. по 31.12.2007р. у сумі 1592грн.53коп.3гідно із  ст. 99 КАСУ адміністративний позов подається у межах строку звернення,  який встановлений - І рік,  позивачкою він порушений,  заборгованості по виплатам не має. Просила у позові відмовити повністю.

Представник третьої особи ГУ ДКУ пояснив,  що ГУ ДКУ діє на підставі «Положення про Державне казначейство України»,  затвердженого ПКМУ від 21.12.2005р. №1232,  проводить розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів,  контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень,  прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями,  контроль за дотриманням бюджетного законодавства в межах своїх повноважень. Також здійснення розрахунково-касового обслуговування УПСЗН передбачено договором на розрахунково-касове обслуговування,  укладеним між управлінням Державного казначейства у м. Торезі ГУ ДКУ та УПСЗН. Обслуговування розпорядників бюджетних коштів здійснюється у порядку,  встановленому  ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України,  тобто здійснення платежів з рахунків УПСЗН можливо лише при наданні ним до ГУ ДКУ платіжних доручень. ГУ ДКУ не наділені повноваженнями самостійно здійснювати видатки без відповідних бюджетних призначень та документів,  необхідних для здійснення розрахунково-касового обслуговування. Тому потреби в зобов'язанні ГУ ДКУ виконувати завдання,  які вже покладенні на ГУ ДКУ ПКМУ 21.12.2005р. №1232 - немає. Позивач не бере до уваги,  що виплати провадяться з врахуванням можливостей Держави. Крім того,  позивач пропустила строк звернення до суду,  вона могла та повинна була дізнатися про норми,  введені ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»,  незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності,  тому ГУ ДКУ наполягає на застосуванні судом,  передбаченого річного строку позовної давності. ГУ ДКУ не знаходиться з позивачем у правовідносинах,  своїми діями або бездіяльністю не порушувало законних прав та інтересів позивача. Просить у позовних вимогах до ГУ ДКУ відмовити,  прийняти до уваги можливості Держави по соціальним виплатам.

Вислухавши позивача,  представника відповідача УПСЗН,  дослідивши матеріали справи,  судом фактично встановлено,  що позивач ОСОБА_1 є особою,  яка не працює і не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування,  20 листопада 2006 року у неї народилася дочка ОСОБА_4,  що підтверджується свідоцтвом про народження,  актовий запис №487 від 01.12.2007 року (а.с. 4),   16 квітня 2008 року у неї народився син ОСОБА_5,  що

підтверджується свідоцтвом про народження,  актовий запис №169 від 25.04.2008 року (а.с. 21). Згідно із довідкою КП «Житлокомунсервіс» позивач має сім'ю у складі: дочки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 (а.с. 5). З 15 січня 2007 року вона перебуває на обліку в УПСЗН як отримувач допомоги по догляду за дитиною (дочкою ОСОБА_4) до досягнення нею трирічного віку,  за період з 15 січня 2007 року по 31.12.2007р. їй виплачено у сумі всього 1592грн.93коп.,  утому числі: за липень-101, 16 грн.,  за серпень - 103, 41грн.,  за вересень - 104, 85грн.,  за жовтень - 104, 85грн.,  за листопад - 107, 73грн.,  за грудень - 110, 88грн. (а.с. 20). Позивач зверталася раніше до суду із позовною заявою про поновлення порушеного права при призначенні соціальних виплат,  а саме 13.10.2008р. (а.с. 22),  ухвалою суду від 17.10.2008 р. позов був залишений без руху для усунення недоліків (а.с. 23),  і ухвалою суду від 11.11.2008р. позов був повернутий позивачці,  оскільки недоліки не були усунуті (а.с. 24).

УПСЗН утворюється рішенням міської ради,  є підконтрольним та підзвітним міській раді,  є юридичною особою. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України,  указами Президента України і

Постановами Верховної Ради України,  актами КМУ,  наказами Мінпраці,  актами відповідного органу місцевого врядування,  положенням про управління (а.с. 32-36).

Відповідно до ч.1  ст.  15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції,  чинній до 31.12.2007 року),  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 62 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць з 1 квітня 2007р. - 463грн.,  з 1 жовтня - 470грн.

Відповідно до  ст. 23 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» рішення органу,  що призначає і здійснює виплату державної допомоги,  може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Судом встановлено,  що спору про право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік між сторонами немає,  між сторонами виник спір тільки про розмір вказаних виплат.

Позивач звертався до відповідача УПСЗН з вимогами сплатити різницю між фактично сплаченими сумами та встановленим ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»,  але 30.09.2008р. їй була направлена відповідь про відмову у виплаті різниці (а.с. 6, 7).

Суд вважає,  що вказана відмова (дії) УПСЗН у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік у розмірах,  встановлених ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є неправомірними з таких підстав.

Конституцією України Україну проголошено демократичною,  соціальною,  правовою державою ( ст.  1),  визнано,  що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина,  її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави,  а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави ( ст. 3),  права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними ( ст. 21),  їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений ( ст. 22). Зупинення дії положень законів,  якими визначено права і свободи громадян,  їх зміст та обсяг є обмеженням прав і свобод і може мати місто лише у випадках,  передбачених Основним Законом України. У  ст. 64 Конституції вичерпно визначено такі випадки,  а саме передбачено,  що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень,  та визначено ряд прав і свобод,  які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України,  якими встановлено пільги,  компенсації чи інші форми соціальних гарантій,  відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян,  який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (ч.3 ст. 46 Конституції України),  та порушується гарантоване у  ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвій рівень.

Отже,  відповідно до ч.3 ст. 22,   ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист,  інші соціально-економічні права можуть бути обмежені,  у тому числі зупиненням дії законів (окремих їх положень),  лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг,  компенсацій і гарантій) (п.6 мотивувальної частини).

Відповідно до ч. 1 ст.  17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.2  ст.  19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,   що  передбачені  Конституцією та Законами  України.  Пунктом   1   статті  92  Конституції

України передбачено,  що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина,  гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Судом встановлено,  що УПСЗН позивачу сплачувало допомогу у 2007р. відповідно до  ст. 56 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік»,  за період з 15 січня 2007 року по 31.12.2007р. їй виплачено у сумі всього 1592грн.93коп. відповідно до  ст. 56 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік»,  що не відповідає розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Тобто вказаним Законом зупинялися дія ч. 1  ст.  15 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Метою і особливістю Закону про державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України,  які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами,  спрямовані на їх соціальний захист,  у тому числі й надання пільг,  компенсацій і гарантій. Отже,  при прийнятті Закону про державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної,  правової держави,  верховенства права,  забезпечена соціальна стабільність,  а також збережені пільги,  компенсації і гарантії,  заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень ( ст.  48 Конституції України).

09.07.2007 року Конституційним Судом України постановлено рішення №6-рп/2007,  яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ним правовідносин,  відповідно до якого визнані такими,  що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» №489-У від 19.12.2006 року,  а саме,  абзац 3 ч.2  ст. 56 цього закону щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  що визначається як різниця між 50% прожиткового мінімуму,  встановленого для працездатних осіб,  та середньомісячним сукупним доходом сім'ї,  але не менше 90грн. для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму,  встановленого для працездатних осіб,  для застрахованих осіб,  у порядку,  встановленому КМУ. Конституційний Суд України відзначив,  що положеннями ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків,  пільг,  компенсацій і гарантій громадян,  передбаченими іншими законами України,  не можуть вноситися зміни,  зупинятися дія чинних законів України,  а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин,  що є предметом інших законів України.

Відповідно до  ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав,  свобод та інтересів фізичних осіб,  прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових і службових осі,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства,  у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до  ст. 8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права,  відповідно до якого,  зокрема людина,  її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до  ст. 9 КАС України суд застосовує інші правові акти,  прийняті відповідним органом на підставі,  у межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,  закону України,  міжнародному договору,  згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,  або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,  який має вищу юридичну силу.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо відсутності бюджетних асигнувань на виплату вказаної допомоги,  оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано,  що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини,  висловлену у зазначеному рішенні,  та положення ч.1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів,  крім випадків,  коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи: реалізація особою права,  що пов'язане з отриманням бюджетних коштів,  яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства,  не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань,  тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань,  судом не можуть бути прийняті до уваги.

Таким чином,  суд вважає,  що оскільки порушення прав позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році (за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.) в розмірі,  який встановлений законом,  з огляду на рішення Конституційного Суду України є безумовним,  застосуванню підлягають положення ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в частині розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  яка

відповідно до ч. 1 ст.  15 цього Закону повинна бути у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Суд вважає,  що вимоги позивача у частині поновлення йому строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав за період з 09.07.2007р. по 20.11.2007р. (20.11.2008р. позивачка звернулася з даним позовом до суду),  які виходять за межі позовної давності відповідно до  ст. 99 КАС України,  підлягають задоволенню на підставі  ст.  ст. 100,  102 КАС України. Позивач звернувся із заявою про поновлення строку,  навів причини його пропуску,  і суд вважає,  що ці причини є поважними,  що підтверджується поясненнями позивача про те,  що вона є одинокою матір'ю,  виховує самостійно двох малолітніх дітей,  допомоги їй ніхто не надає; свідоцтвами про народження дочки ОСОБА_4,  20.11.2006 року,  свідоцтвом про народження сина ОСОБА_5,  16.04.2008 року. Тобто,  у момент пропуску строку звернення до суду позивачка мала на руках малолітню дочку ОСОБА_4,  яка потребувала від неї постійного невідривного материнського догляду і була вагітною вже другою дитиною,  жила сама,  догляд здійснювала самостійно. Крім того,  грошові зобов'язання держави щодо громадянина в світлі рішень Европейського суду з прав людини та Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розцінюються як власність громадянина,  термін давності застосування до якої перевищує строк давності по адміністративним справам і в сукупності з вищевикладеним зумовлює поновлення позивачу терміну звернення до суду з вимогами щодо захисту своїх конституційних прав. Суд вважає,  що заперечення відповідача,  третьої особи проти поновлення позивачу даного строку є необгрунтованими і спростовуються наданими позивачкою поясненнями,  доказами.

Визначаючи розмір недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку,  яку відповідач зобов'язаний виплатити позивачу за 2007рік,  суд виходить з розрахунку: - з 09.07.2007р. за 23 дня - (463грн.:31дн.х23дн.) - (101, 16грн.:31дн.х23дн.)=268, 47грн.,  -з 1.08.2007р. по 31.08.2007р.-463грн.- 103, 41 грн.=359, 59грн.,

•   -     з 1.09.2007р. по 30.09.2007р. - 463грн. -104, 85грн.=358, 15грн.,

•   -     з 1.10.2007р. по 31.10.2007р. - 470грн. -104, 85грн.=365, 15грн.,

•   -     з 1.11.2007р. по 30.11.2007р. - 470грн. -107, 73грн =362, 27грн.,

•   -     з 1.12.2007р. по 31.12.2007р. - 470грн. -110, 88грн.=359, 12грн.,  всього: 2072грн.75коп.

При зверненні позивачем до суду з позовом нею оплачено судовий збір у сумі 70грн.54коп..

Згідно ч.3  ст. 94 КАС України,  враховуючи що позовні вимоги позивача задоволено у сумі 2072грн.75коп.,  відповідно до задоволених вимог з місцевого бюджету м. Тореза на користь позивача слід стягнути: 2072грн.75коп.х1%=20грн.73коп.

Керуючись  ст. 8, 19, 22, 48 Конституції України,  ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік»,  Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002,  від 09 липня 2007 року №6-рп/2007,   ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,   ст.  ст. 2, 8, 9, 10, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 99,  100, 102, 104, 105, 158-163, 185, 186, 254 КАС України,  -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області,  третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області,  про поновлення строку звернення,  зобов'язання нарахувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з 09 липня 2007 року по 20 листопада 2007 року як пропущений з поважних причин.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області у виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах,  передбачених ч.1  ст. 15 ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 2072грн.75коп.

Стягнути з місцевого бюджету міста Тореза Донецької області судові витрати по оплаті судового збору у сумі 20грн.73коп. Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 грудня 2008 року в присутності представника УПСЗН.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 12 грудня 2008 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.