Постанова

від 20.03.2018 по справі 701/553/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/173/18 Головуючий по 1 інстанції - Калієвський І.Д. Категорія: 23 Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

секретар Наконечна М.М.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства Перлина в особі директора Турченка Сергія Васильовича, третіх осіб без самостійних вимог з боку позивача: Головного територіального управління юстиції в Черкаській області та відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

13 червня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПП Перлина про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 2,1535 га., з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У 2011 році позивач уклав договір оренди земельної ділянки з ПП Перлина , яке розташовано у селі Молодецьке Маньківського району Черкаської області терміном на 5 років.

Підписувати будь-які додаткові угоди до основного договору оренди, чи продовжувати термін договору оренди понад 5 років позивач наміру не мала.

06 грудня 2016 року позивач звернулась до ПП Перлина в особі Турченка С.В. з письмовими заявами про те, що наміру продовжувати договори оренди даних земельних ділянок вона не має, тому просила ПП Перлина припинити після закінчення строку договорів оренди будь - яке використання її земельної ділянки, а також виплатити належну їй орендну плату в повному обсязі, вчасно та згідно чинного законодавства, яку відповідач отримав 08 грудня 2016 року, про що свідчить підпис директора ПП Перлина Турченка С.В., на заяві.

Однак, відповідач відмовився передати позивачу земельну ділянку, посилаючись на те, що 01 вересня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,1535 га., з кадастровим номером НОМЕР_1 на термін до 31 грудня 2030 року з дати його державної реєстрації, який зареєстровано державним реєстратором Жашківського районного управління юстиції Макарницьким О.А., рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 29014443 від 30 березня 2016 року, номер запису про державну реєстрацію у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 13939439, який зроблено 25 березня 2016 року.

Отримавши від відповідача примірник даного договору з додатками до нього, позивач виявила, що підписи на даних договорах в графах Орендодавець зроблені не нею, а іншою особою.

На акті приймання-передачі земельної ділянки, який був серед додатків до договору оренди землі, в графі Орендодавець також стояли підписи, зроблені не позивачем, а іншою особою.

На акті встановлення меж земельних ділянок в натурі, який додано до договору оренди землі, у графі Власник/користувач земельної ділянки взагалі були відсутні підписи, хоча стояло прізвище та ініціали позивача.

Про укладення даних договорів оренди земельних ділянок позивач дізналась від відповідача. Укладення цього договору суперечило намірам позивача, яку повністю задовольняв договір оренди землі, який було укладено нею з відповідачем в 2011 році, і змінювати його умови, продовжувати його дію, чи скасовувати цей договір позивач наміру не мала, про що й повідомила відповідача письмово в заяві від 06 грудня 2016 року, які відповідач отримав 08 грудня 2016 року, про що й розписався.

Позивач звернулась до Маньківського відділення поліції Уманського відділу поліції з письмовою заявою про те, що підпис в договорі оренди земельної ділянки виконані не нею, укладення договору оренди земельної ділянки з відповідачем суперечить волі позивача, звідки 09 лютого 2017 року отримала відповідь про те, що підстави для внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні, і Маньківське ВП рекомендує звернутись з даного приводу до суду самостійно.

Аналогічні відповіді позивач отримала з усіх державних органів і силових структур, куди неодноразово звертався з письмовими заявами про захист своїх прав.

Позивач вважає вказаний договір оренди землі недійсним, оскільки вона його не укладала з відповідачем та не підписувала. Позивач не надавала відповідачу згоди на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки, а також договору доручення на укладення договору оренди та на вчинення інших дій, пов'язаних з його виконанням з іншими особами не укладала. Із письмовою заявою про державну реєстрацію договору оренди Земельної ділянки позивач до державного реєстратора не зверталась, також нікого не уповноважувала на звернення до державного реєстратора із письмовою чи електронною заявою про державну реєстрацію договорів оренди належної їй земельної ділянки, у зв'язку з чим представник позивача вимушений звертатись до суду з даним позовом.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивачем, не доведено в судовому засіданні належними та допустими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, як і не доведено в чому виразилось порушення прав позивача оспорюваним договором оренди землі, що дає суду підстави до відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року як незаконне, ухвалене з порушенням матеріального та процесуального права.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, особа, що подає апеляційну скаргу вказала, що її довірителька ОСОБА_3 не укладала та не підписувала договір оренди з відповідачем, а також не надавала договору доручення на укладення такого договору іншим особам.

Крім того, зазначила, що укладений договір суперечив волевиявленню позивача, оскільки ОСОБА_3 своєю заявою від 06 грудня 2016 року повідомляла ПП Перлина , що продовжувати договір оренди надалі наміру не мала.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом скасування рішення районного суду та ухвалення нового про задоволення її позову.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 2,1535 га., з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(а.с.8,16).

Судом першої інстанції встановлено, що 07 квітня 2011 році позивач уклала договір оренди земельної ділянки з приватним підприємством Перлина терміном на 5 років (а.с.58-59).

01 вересня 2015 року ПП Перлина уклала договір оренди земельної ділянки з ПП Перлина вже на термін до 31 грудня 2030 року (а.с.10-11).

Даний договір згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.9) зареєстрований 25 березня 2016 року.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 01 вересня 2015 року (а.с.12) вбачається факт передачі позивачем відповідачу в оренду даної земельної ділянки.

Згідно з п. 8 оспорюваного договору, він діє з дати його державної реєстрації.

Позивач повідомила ПП Перлина про відсутність у неї бажання продовжувати договірні відносини з орендарем письмовою заявою від 06 грудня 2016 року (а.с. 17). При цьому позивач не вказала, для якої мети вона бажає повернути свою земельну ділянку.

Згідно позовних вимог які позивач повністю підтримує зазначає, що підпис в договорі за 2015 рік не її, що спонукало до звернення в державні органи з відповідними заявами про захист її порушеного права (поліція, органи прокуратури та інші державні органи).

Проте в судовому засіданні позивачка суду не заперечила та підтвердила, що підпис в договорі оренди землі від0 1 вересня 2015 року вона ставила особисто і вона ідентифікувала даний підпис, але відповідач ввів її в оману, оскільки вона думала, що підписує відомість за оранку землі.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Отже правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду, що позивач не надала достатніх та допустимих доказів введення її в оману з приводу укладання вказаних вище договорів оренди земельних ділянок.

Крім того, доводи апеляційної карги про те, що ПП Перлина не направляло позивачу, як це передбачено договорами оренди від 07 листопада 2011 року, за 90 днів до закінчення їх дії пропозицію про намір їх продовжити, то необхідно зазначити, що у відповідача не було такої потреби, оскільки у нього вже був укладений новий договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2015 року з погодженими з позивачем умовами щодо орендної плати та строку оренди. Фактично це продовжені на нових умовах вже існуючі договірні відносини щодо оренди земельної ділянки. Тому суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на існування одночасно двох договорів оренди на земельну ділянку.

Також непереконливим є і вказівка в апеляційній скарзі на ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якою передбачено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно як виникнення, так і припинення прав на нерухоме майно.

Договір оренди земельної ділянки від 07 листопада 2011 року був зареєстрований у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України відповідно до діючого на той час законодавства.

Тому, право оренди за вказаним договором оренди земельної ділянки не було і не могло бути зареєстроване на час їх укладення. Відповідно і припинення прав на оренду за цим договором не пройшло державної реєстрації за вказаним вище Законом України.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для скасування або зміни цілком обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Крім того, в правовій позиції, висловленій 25 грудня 2013 року Судовою палатою у цивільних справах ВСУ під час розгляду справи № 6-118цс13 зазначено, що згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі статті 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини справи та норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, що склалися між сторонами по справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що позивачем не доведено в судовому засіданні належними та допустимими доказами обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, в тому числі і обставин введення її в оману під час підписання договору, як і не доведено в чому виразилось порушення прав позивача оспорюваним договором оренди землі, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому судове рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є обгрунтованим та ухваленим з урахуванням норм діючого законодавства і підстав для його зміни чи скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства Перлина в особі директора Турченка Сергія Васильовича, третіх осіб без самостійних вимог з боку позивача: Головного територіального управління юстиції в Черкаській області та відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -