Постанова

від 26.12.2019 по справі 701/553/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 701/553/17-ц

провадження № 61-27514св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року у складі судді Калієвського І. Д. на постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року у складі суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне підприємство Перлина ,

треті особи: Головне територіальне управління юстиції в Черкаській області, відділ у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства Перлина (далі - ПП Перлина ) про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 2,1535 га з кадастровим номером 7123185500.02:002:0127, яка розташована на території Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У 2011 році вона уклала договір оренди земельної ділянки з ПП Перлина терміном на 5 років. Підписувати будь-які додаткові угоди до основного договору оренди чи продовжувати термін договору оренди понад 5 років вона наміру не мала.

06 грудня 2016 року вона звернулася до ПП Перлина з письмовими заявами про те, що наміру продовжувати договори оренди даних земельних ділянок не має, просила ПП Перлина припинити після закінчення строку договорів оренди будь-яке використання її земельної ділянки, а також виплатити належну їй орендну плату в повному обсязі. Однак, відповідач відмовився передати земельну ділянку, посилаючись на те, що 01 вересня 2015 року між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,1535 га з кадастровим номером 7123185500:02:002:0127 на термін до 31 грудня 2030 року. Отримавши від відповідача примірник даного договору з додатками до нього, вона виявила, що підписи на даних договорах в графах Орендодавець вчинені не нею, а іншою особою. Укладення цього договору суперечило її намірам, оскільки її повністю задовольняв договір оренди землі, який укладено в 2011 році, і змінювати його умови, продовжувати його дію чи скасовувати цей договір вона наміру не мала, про що й повідомила відповідача письмово в заяві від 06 грудня 2016 року, які відповідач отримав 08 грудня 2016 року.

Зазначала, що вказаний договір оренди землі є недійсним, оскільки вона його не укладала з відповідачем та не підписувала, не надавала відповідачу згоди на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки, а також договору доручення на укладення договору оренди та на вчинення інших дій, пов`язаних з його виконанням з іншими особами не укладала.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання позивача та її представника на те, що спірний договір був підписаний внаслідок введення позивача в оману, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло та дане твердження спростовується як поясненнями сторін, так і матеріалами справи, в зв`язку з чим суд вважає за неможливе застосовувати в даному випадку положення статті 229 ЦК України. Згідно пояснень ОСОБА_3 та його представника в судовому засіданні вбачається, що укладення договору оренди землі від 01 вересня 2015 року не мало на меті нових договірних відносин з іншими сторонами, а як зазначив представник відповідача, даний договір укладався з метою зміни істотних умов договору щодо збільшення орендної плати та строку дії договору між тими самими сторонами з приводу однієї і тієї самої земельної ділянки, на що погодився позивач, підписавши його, засвідчивши факт свого волевиявлення. Позивач в судовому засіданні підтвердила належність підпису їй особисто на договорі оренди землі від 01 вересня 2015 року, акті прийому-передачі земельної ділянки від 01 вересня 2015 року та в відомості про видачу орендної плати за 2016 рік.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно позовних вимог, які позивач повністю підтримує, підпис в договорі за 2015 рік не її, що спонукало до звернення в державні органи з відповідними заявами про захист її порушеного права (поліція, органи прокуратури та інші державні органи). Проте в судовому засіданні позивач суду не заперечила та підтвердила, що підпис в договорі оренди землі від 01 вересня 2015 року вона ставила особисто й ідентифікувала даний підпис, але відповідач ввів її в оману, оскільки вона думала, що підписує відомість за оранку землі. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду про те, що позивач не надала достатніх та допустимих доказів введення її в оману з приводу укладання вказаних вище договорів оренди земельних ділянок.Крім того, доводи апеляційної карги про те, що ПП Перлина не направляло позивачу за 90 днів до закінчення їх дії пропозицію про намір їх продовжити, то необхідно зазначити, що у відповідача не було такої потреби, оскільки у нього вже був укладений новий договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2015 року з погодженими з позивачем умовами щодо орендної плати та строку оренди. Фактично це продовжені на нових умовах вже існуючі договірні відносини щодо оренди земельної ділянки. Тому суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на існування одночасно двох договорів оренди на земельну ділянку.Також непереконливим є і вказівка в апеляційній скарзі на статтю 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якою передбачено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно як виникнення, так і припинення прав на нерухоме майно.Договір оренди земельної ділянки від 07 листопада 2011 року зареєстрований у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України відповідно до діючого на той час законодавства.Тому, право оренди за вказаним договором оренди земельної ділянки не було і не могло бути зареєстроване на час їх укладення. Відповідно і припинення прав на оренду за цим договором не пройшло державної реєстрації за вказаним вище Законом України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона не надавала відповідачу згоди на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки, а також договору доручення на укладення договору оренди та на вчинення інших дій, пов`язаних з його виконанням з іншими особами не укладала. Крім того, договір оренди 2011 року не було припинено, під час його дії укладено ще один договір оренди тієї ж земельної ділянки, а тому державний реєстратор не мав права проводити державну реєстрацію цього договору. Відповідач не реалізував переважне право на переукладення договору оренди землі 2011 року на новий строк та ввів її в оману, стверджуючи, що їй необхідно підписатись у відомості за оранку землі, та отримуючи таким чином її підпис в новому договорі оренди. Наявність умислу в діях відповідача полягає в тому, щоб продовжити користування землею на підставах оренди строком на 15 років та неповернення земельної ділянки власнику у зв`язку із закінченням договору оренди та непогодження орендодавця на поновлення оренди.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,1535 га з кадастровим номером 7123185500.02:002.0127, яка розташована на території Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

07 квітня 2011 році ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з ПП Перлина терміном на 5 років.

01 вересня 2015 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з ПП Перлина вже на термін до 31 грудня 2030 року. Даний договір згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстрований 25 березня 2016 року.

Згідно актаприймання-передачі земельної ділянки від 01 вересня 2015 року вбачається факт передачі позивачем відповідачу в оренду даної земельної ділянки.

Позивач повідомила ПП Перлина про відсутність у неї бажання продовжувати договірні відносини з орендарем письмовою заявою від 06 грудня 2016 року.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За статтню 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦПК України, є підставою для визнання його недійсним.

Згідно із частиною першою статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Отже,правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Колегія суддівпогоджується з висновками судів про те, що позивач не надала достатніх та допустимих доказів введення її в оману щодоукладення оспорюваного договору оренди землі.

Суди установили, що укладення договору оренди землі від 01 вересня 2015 року не мало на меті нових договірних відносин з іншими сторонами, даний договір укладався з метою зміни істотних умов договору щодо збільшення орендної плати та строку дії договору між тими самими сторонами з приводу однієї і тієї самої земельної ділянки, на що погодився позивач, підписавши його, засвідчивши факт свого волевиявлення.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач ввів її в оману, стверджуючи, що їй необхідно підписатись у відомості за оранку землі, та отримуючи таким чином її підпис в новому договорі оренди, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не була позбавлена можливості прочитати наданий до підпису документ, а обман має місце, коли сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування й такі обставини не викладені у тексті договору.

Доводи касаційної скарги про те, що ПП Перлина не направляло позивачу за 90 днів до закінчення дії договору 2011 року пропозицію про намір продовжити орендні відносини, є необґрунтованими, оскільки станом на 2016 рік вже був укладений новий договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2015 року з погодженими з позивачем умовами щодо орендної плати та строку оренди. Фактично це продовжені на нових умовах вже існуючі договірні відносини щодо оренди земельної ділянки. Тому суд відхиляє посилання заявника на існування одночасно двох договорів оренди на земельну ділянку.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandisрішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Доводи касаційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року на постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко