Рішення

від 15.03.2018 по справі 910/5909/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2018Справа № 910/5909/16 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Класик"

про стягнення 204 724,01 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мазурок Я.В., довіреність № 062/15/1/03-04 від 02.01.18

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Класик" (відповідач) про стягнення 204 724,01 грн., з яких 201100,00 грн. попередньої оплати, 3261,37 грн. пені та 362,64 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду № 3-ДЖ/1 АДК від 12.03.2015 в частині невиконання оплачених позивачем робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 порушено провадження у справі № 910/5909/16, розгляд справи призначено на 18.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 розгляд справи №910/5909/16 відкладено на 01.06.2016.

01.06.2016 судом у судовому засіданні було оголошено ухвалу про продовження строку розгляду справи та перерву у судовому засіданні до 15.06.2016.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі.

30.09.2016 до Господарського суду міста Києва надійшов лист від КНДІСЕ № 14230/16-23 від 26.09.2016 про погодження проведення судової експертизи у строк понад три місяці.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 провадження у справі №910/5909/16 поновлено, погоджено проведення судової експертизи у строк понад три місяці та зупинено провадження у справі.

23.11.2016 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/5909/16 разом з листом КНДІСЕ № 14230/16-43 від 09.11.2016.

У листі № 4230/16-43 від 09.11.2016 зазначається, що матеріали справи № 910/5909/16 повертаються у зв'язку із ненадходженням оплати за проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 провадження у даній справі було поновлено, повторно призначено у даній справі судову будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 зупинено провадження у справі № 910/5909/16 до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

20.03.2017 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №817/17-42 від 17.03.2017 в якому експертна установа просить суд погодити проведення експертизи в термін понад три місяці та забезпечити проведення попередньої оплати експертизи. Також, разом з вказаним листом КНДІСЕ направлено клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

У зв'язку з закінченням повноважень у судді Нечая О.В., розпорядженням від 20.03.2017, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи №910/5909/16.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5909/16 передано на розгляд судді Турчин С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 прийнято до свого провадження справу №910/5909/16, поновлено провадження у справі №910/5909/16, задоволено клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи, надано згоду на проведення судової експертизи у строк понад три місяці та зобов'язано відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБК Класик" оплатити рахунок №1583 від 01.03.2017, направлений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 провадження у справі № 910/5909/16 зупинено до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи.

24.01.2018 через канцелярію суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта вих. №817/17-42 від 15.01.2018 разом із матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 поновлено провадження у справі №910/5909/16, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі №910/5909/16 призначено на 22.02.2018.

У судове засідання 22.02.2018 з'явився представник позивача та зазначив про те, що позивачем вчинено всі дії в межах підготовчого провадження, а тому, на думку представника позивача, можливий розгляд справи по суті.

Від відповідача заяв, клопотань та документів не надходило. Ухвала Господарського суду міста Києва від 29.01.2018, якою було повідомлено учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання у справі № 910/5909/16, надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). За даними ПАТ "Укрпошти" ухвала суду від 29.01.2018 була повернута з відміткою "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини". Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті (п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5909/16 до судового розгляду по суті на 15.03.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалами суду від 29.01.2018 та від 22.02.2018, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 29.01.2018 повернена відділенням поштового зв'язку на адресу суду у зв'язку з закінченням строку зберігання.

Станом на дату розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 22.02.2018 до суду не повернулось.

Як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта", 24.01.2018 поштове повідомлення №0103046139252 не було вручене під час доставки, про що вказано: "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини".

Зі змісту частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2015 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі - замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Класик" (далі - підрядник) укладено договір підряду № 3-ДЖ/1 АДК, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого підрядник зобов'язується здійснити капітальний ремонт адміністративної будівлі ДОК Джерело , що знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" в об'ємі, визначеному у дефектному акті та кошторисній документації, Додатком 1 та Додатком 2 до цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи, та оплатити їх вартість у строках і на умовах, визначених даним Договором та відповідними Додатками до нього.

Згідно з п. 2.1 договору, початок виконання робіт - протягом 5 (п'яти) робочих днів від моменту підписання договору підряду.

Сторонами неодноразово вносились зміни у договір підряду, шляхом укладення додаткових угод.

Відповідно до п. 2.2 договору, в редакції додаткової угоди № 9 від 01.10.2015, термін виконання робіт за цим договором підряду до 31.12.2015.

Згідно з п. 3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 8 від 18.08.2015, договірна ціна на виконання робіт зазначена у кошторисно-договірній документації до даного Договору. Ціна Договору становить - 331 440,00 гривень, ПДВ 20% у розмірі 66 288,00 гривень, всього на загальну суму 397 728,00 грн.

Приписами п. 4.4, 4.5 договору встановлено, що оплата замовником виконаних робіт буде здійснена на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в та довідки форми КБ-3. Замовник здійснює попередню оплату на закупівлю будівельних матеріалів та початок робіт в розмірі 40% від суми договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, здача-приймання виконаних робіт по об'єкту здійснюється відповідно до діючих норм і правил та оформлюється актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в і довідку про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3).

Підрядник у встановленому чинним законодавством України порядку щомісячно складає акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в і довідку про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3).

На виконання умов договору, позивач 12.03.2015 перерахував відповідачу 201100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №458 від 12.03.2015 з призначенням платежу: аванс по договору №3-ДЖ/1 АДК від 12.03.2015, ремонт адмінкорпусу ДОК Джерело КП КЖСЕ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем в порушення визначених договором строків не виконано визначених договором підрядних робіт, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача передоплати у сумі 201100,00 грн.

На підставі пункту 8.3 договору позивачем нарахована пеня у сумі 3261,37 грн.

Також посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, позивачем нараховані 3 % річних у сумі 362,64 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором позивачем було перераховано відповідачеві 201100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №458 від 12.03.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами п. 2.2 договору (з урахуванням змін) сторони погодили термін виконання робіт за цим договором підряду до 31.12.2015.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, визначених договором робіт не виконав. Доказів протилежного відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем було належним чином доведено суду факт виконання умов договору щодо здійснення відповідачеві попередньої оплати в сумі 201100,00 грн.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання робіт за договором у строки встановлені пунктом 2.2 договору.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зі змісту статті 611 Цивільного кодексу України випливає, що відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

З огляду на вищенаведені норми законодавства та встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо виконання підрядних робіт у строки, передбачені договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 201 100,00 грн., що сплачені у вигляді передоплати по договору № 3-ДЖ/1 АДК від 12.03.2015.

За таких обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача 201100,00 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 3261,37 грн., нараховану на підставі пункту 8.3 договору за період з 01.01.2016 по 22.03.2016, 3 % річних у сумі 362,64 грн. за період з 01.03.2016 по 22.03.2016, згідно із приписів ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 8.3 договору, підрядник несе відповідальність перед замовником за порушення строків виконання робіт або терміну їх завершення у вигляді пені у розмірі 0,01% вартості невиконаних робіт за кожен день прострочки, починаючи з наступного дня за датою закінчення робіт, передбаченою цим договором.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, передбачено, що господарсько-правова відповідальність застосовується до учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошових зобов'язань.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 3261,37 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Грошовим зобов'язанням, відповідно до ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Натомість, стягнення з відповідача суми боргу, що становить попередню оплату за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконані роботи.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду України у постанові від 16 вересня 2014 року по справі №921/266/13-г/7, позицією Вищого господарського суду України у постановах від 15 грудня 2016 року по справі № 911/345/16, від 14 серпня 2017 року по справі №910/20767/16 та позицією Пленуму Вищого господарського суду України викладеною у пункті 5.2. постанови №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якій роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За таких обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 362,64 грн. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Класик" (04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 50, офіс 502, код 37027342) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А, код 03366500) 201 100,00 грн. основного боргу, 3261,37 грн. пені та 3065,42 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій часині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 26.03.2018.

Суддя С.О. Турчин