Постанова

від 25.06.2018 по справі 910/5909/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2018 р. Справа№ 910/5909/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Мальченко А.О.

Кропивної Л.В.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача : Мазурок Я.В. (дов. № 062/15/1/03-04 від 02.01.2018),

від відповідача : ОСОБА_3 - директор,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Класик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018

у справі № 910/5909/16 (суддя Турчина С.О.)

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Класик"

про стягнення 204 724, 01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Класик" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 201 100,00 грн. основного боргу, 3261,37 грн. пені та 3065,42 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій часині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що на виконання умов договору підряду позивач 12.03.2015р. перерахував відповідачу 201100,00 грн., в той час як відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, визначених договором робіт не виконав.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2018 та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач про те, що в грудні 2015р. відповідач фактично виконав роботи та звертався до позивача з проханням прийняти роботи. Оскільки в процесу прийняття робіт було виявлено недоліки, відповідач власними силами проводив роботи для усунення зазначених позивачем недоліків. В січні 2016р. відповідачем було усунено недоліки, тому відповідач звернувся до позивача з проханням прийняти роботи в порядку, передбаченому розділом 5 договору. Позивач відмовився приймати роботи, посилаючись на те, що строк дії договору припинився в силу п.2.2 договору. В процесі розгляду судової справи відповідач в судових засіданнях посилався на те, що фактично роботи виконані, тому Господарським судом м. Києва було призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі. Під час зупинення провадження у справі між сторонами проходили переговори про здачу-приймання робіт по договору. Відповідач виконував вказівки позивача щодо недоліків, але позивач відмовлявся приймати роботи, посилаючись на закінчення строку дії договору відповідно до п.2.2. Листом від 02.06.2017р. №02/06 відповідач направив позивачу поштою акти виконаних робіт КБ-2 та КБ-3, відповідно до яких вартість виконаних робіт становить 397 728,00 грн. Листом позивач запропонував укласти мирову угоду у справі, зменшивши при цьому вартість робіт до суми авансу у розмірі 210 000,00 грн. У зв'язку з цією пропозицією позивача, відповідач не оплатив судову будівельно - технічну експертизу. 25.04.2018р. відповідач отримав рішення суду, оскільки ухвалу про призначення справи відповідач не отримував, не міг скористатись своїм правом та надати докази виконання робіт по договору (надав до апеляційної скарги копію акту виконаних робіт за червень 2017р.).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г. відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, письмових пояснень, заяв до 06.06.2018р., зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р.

06.06.2018р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити без змін рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2018р., а скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що згідно з актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2016 р. відповідач має заборгованість в сумі 201 100,00 грн., акти виконаних робіт не підписані обома сторонами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018р. колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А.,суддів: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г. розгляд справи призначено на 25.06.2018р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018, у зв`язку перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці та виходом судді Сітайло Л.Г. у відпустку з 25.06.2018, у справі № 910/5909/16 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2018 справа № 910/5909/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Пашкіна С.А. (головуючий), судді Мальченко А.О., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2018р. у складі: головуючого суддів Пашкіної С.А., суддів: Мальченко А.О., Кропивна Л.В. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Класик" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/5909/16.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

12.03.2015 між замовником - Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація", та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Класик", підрядником, укладено договір підряду № 3-ДЖ/1 АДК, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого підрядник зобов'язується здійснити капітальний ремонт адміністративної будівлі ДОК "Джерело", що знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" в об'ємі, визначеному у дефектному акті та кошторисній документації, додатком 1 та додатком 2 до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи, та оплатити їх вартість у строках і на умовах, визначених даним договором та відповідними додатками до нього.

Згідно з п.2.1 договору, початок виконання робіт - протягом 5 (п'яти) робочих днів від моменту підписання договору підряду.

Сторонами неодноразово вносились зміни у договір підряду, шляхом укладення додаткових угод.

Відповідно до п.2.2 договору, в редакції додаткової угоди № 9 від 01.10.2015, термін виконання робіт за цим договором підряду до 31.12.2015.

Згідно з п.3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 8 від 18.08.2015, договірна ціна на виконання робіт зазначена у кошторисно-договірній документації до даного договору. Ціна договору становить - 331 440,00 гривень, ПДВ 20% у розмірі 66 288,00 гривень, всього на загальну суму 397 728,00 грн.

Приписами п.п. 4.4, 4.5 договору встановлено, що оплата замовником виконаних робіт буде здійснена на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт типової форми № КБ-2в та довідки форми КБ-3. Замовник здійснює попередню оплату на закупівлю будівельних матеріалів та початок робіт в розмірі 40% від суми договору.

Відповідно до п.5.1 договору, здача-приймання виконаних робіт по об'єкту здійснюється відповідно до діючих норм і правил та оформлюється актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в і довідку про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3).

Підрядник у встановленому чинним законодавством України порядку щомісячно складає акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в і довідку про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3).

На виконання умов договору, позивач 12.03.2015 перерахував відповідачу 201100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №458 від 12.03.2015 з призначенням платежу: аванс по договору №3-ДЖ/1 АДК від 12.03.2015, ремонт адмінкорпусу ДОК Джерело КП КЖСЕ.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами п. 2.2 договору (з урахуванням змін) сторони погодили термін виконання робіт за цим договором підряду до 31.12.2015.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, визначених договором робіт не виконав. Доказів протилежного відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Доданий до апеляційної скарги акт виконаних робіт на підтвердження виконання робіт за договором до уваги судовою колегією не приймається, оскільки такий акт не підписаний зі сторони замовника за договором підряду - позивачем.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, позивачем доведено факт виконання умов договору щодо здійснення на користь відповідача попередньої оплати в сумі 201100,00 грн., в той час як відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання робіт за договором у строки встановлені пунктом 2.2 договору.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зі змісту статті 611 Цивільного кодексу України випливає, що відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

З огляду на вищенаведені норми законодавства та встановлений факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо виконання підрядних робіт у строки, передбачені договором, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 201100,00 грн., що сплачені у вигляді передоплати по договору № 3-ДЖ/1 АДК від 12.03.2015.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 3261,37 грн., нараховану на підставі пункту 8.3 договору за період з 01.01.2016 по 22.03.2016, 3 % річних у сумі 362,64 грн. за період з 01.03.2016 по 22.03.2016, згідно приписів ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.8.3 договору, підрядник несе відповідальність перед замовником за порушення строків виконання робіт або терміну їх завершення у вигляді пені у розмірі 0,01% вартості невиконаних робіт за кожен день прострочки, починаючи з наступного дня за датою закінчення робіт, передбаченою цим договором.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, передбачено, що господарсько-правова відповідальність застосовується до учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 3261,37 грн. судова колегія вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, судова колегія зазначає.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

Згідно із ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Грошовим зобов'язанням, відповідно до ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки стягнення з відповідача суми боргу, що становить попередню оплату за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання - відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, повернення сплаченого авансу за невиконані роботи. Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 362,64 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Класик" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р справі № 910/5909/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5909/16повернути до Господарського суду міста Києва .

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018р. у справі №910/5909/16.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 27.06.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді А.О. Мальченко

Л.В. Кропивна