Рішення

від 21.03.2018 по справі 742/1073/17

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/2/18

Єдиний унікальний № 742/1073/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

у складі : головуючого - судді Зарічної Л.А.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №742/1073/17 за позовом ОСОБА_2 до Білошапківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, ОСОБА_3, третя особа Виконавчий комітет Прилуцької міської ради, як орган, що здійснив реєстрацію права власності, про визнання незаконною бездіяльності, визнання недійсним рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на земельну ділянку,-

за участю: позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою в якій зазначив, що 07 квітня 2016 року звернувся до Білошапківської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в с.Запереводське для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1 га за рахунок земель комунальної власності з подальшою передачею її у власність. 22 квітня 2016 року рішенням 8 сесії 7 скликання Білошапківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності по вул.Запереводській в с.Запереводське Прилуцького району Чернігівської області. Також вказаним рішенням позивача було зобов'язано протягом року з дати прийняття цього рішення укласти договір з організацією, що має право на проведення вищезазначених робіт на їх виконання.

На виконання вказаного рішення від 22 квітня 2016 року між позивачем та ФОП ОСОБА_7 було укладено договір №75/2016 від 20 червня 2016 року, на підставі якого було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення селянського господарства площею 1 га по вул.Запереводській в с.Запереводське за рахунок земель комунальної власності Білошапківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

16 серпня 2016 року рішенням 13 позачергової сесії 7 скликання Білошапківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області було відмінено рішення 8 сесії 7 скликання від 22.04.2016 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2А. 16 листопада 2016 року вказане рішення про відміну було скасовано Прилуцьким міськрайонним судом, залишеним без змін ухвалою від 22.12.2016 року апеляційною інстанцією.

Позивачем було подано відповідні заяви до Білошапківської сільської ради 09.11.2016р., 11.11.2016 р. та 31.01.2017р. про вжиття заходів в межах повноважень, щодо підписання акту прийомки - передачі межових знаків на зберігання відповідно до виготовленого проекту, проте відповідач листом від 24.11.2016 року відмовив йому в такому з мотивацією, що дозволу на розробку вказаного проекту щодо відведення спірної земельної ділянки йому не надавався.

Не погоджуюсь з таким рішенням позивач звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність Білошапківської сільської ради Прилуцького району та зобов'язати їх розглянути його заяву щодо підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання у с.Запереводське, відповідно до проекту та щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та визнати недійсним рішення 12 (позачергової) сесії 7 скликання Білошапківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 28 лютого 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, що розташована у с.Запереводське по вул.Запереводській Прилуцького району Чернігівської області.

До початку розгляду позовної заяви по суді позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, де окрім зазначеного у первісній позовній заяві, позивач просив також скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства по вул. Запереводській в с.Запереводське площею 1,0716 га кадастровий номер 7410700000:03:006:0169 від 24.03.2017 року, за ОСОБА_3 та визнати право власності за набувальною давністю на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити, зважаючи на їх правомірність та законність.

Представник Білошапківської сільської ради в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вказуючи на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень

ОСОБА_3 та її представник заперечили проти задоволення позовних вимог вказуючи на законність набуття нею у власність земельної ділянки, на яку претендує позивач.

Представник Виконавчого комітет Прилуцької міської ради, як органу, що здійснив реєстрацію права власності, в судове засідання не з'явився, але подав заяву про розгляд справи за їх відсутності та заперечення проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2, вказуючи на правомірність реєстрації ними права власності за ОСОБА_3

Вислухавши надані пояснення та дослідивши наявні докази по справі суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. Частиною сьомою вказаної статті ЗК встановлено, що ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, яка протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Відповідно до частини дев'ятої статті 118 ЗК Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно зі статтею 26 Закону України від 21 травня 1997 року Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Як вбачається із копії рішення (а.с.8) 22 квітня 2016 року Білошапківська сільська рада Прилуцького району на восьмій сесії сьомого скликання вирішила надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності (землі не надавалися у власність або постійне користування) по вул.Запереводській в с.Запереводське, орієнтовною площею 1,0000 га.

Рішенням 13 (позачергової) сесії 7 скликання від 16 серпня 2016 року вказане рішення було скасовано.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року, яке було предметом оскарження в Київському апеляційному адміністративному суді 22 грудня 2016 року та залишено без змін, було визнано незаконним та скасовано рішення 13 (позачергової) сесії 7 скликання від 16 серпня 2016 року.

Отримавши рішення суду, позивач 31.01.2017 року подав до Білошапківської сільської ради заяву про вжиття заходів в межах повноважень, щодо підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання у с.Запереводське по вул.Запереводській відповідно до проекту та просив затвердити проект землеустрою щодо відведення йому у власність відповідної земельної ділянки. Вказана заява була прийнята Білошапківською сільською радою, але відповідне рішення по ній на пленарне засідання сесії не виносилося і прийнято не було.

В даному випадку суд вважає, що Білошапківська сільська рада допустила порушення вимог ст.118 ЗК України, оскільки саме до її повноважень віднесено питання, які вона зобов'язана розглянути та винести відповідне рішення, однак протягом визначеного законом строку цього не зробили, як і не зробила протягом часу розгляду справи у суді до постановлення рішення. Зважаючи на правомірність вимог позивача в цій частині суд вважає за необхідне задовольнити такі, визнавши незаконною бездіяльність Білошапківської сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_2 по підписанню акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання та затвердження проекту землеустрою щодо відведеної йому у власність земельної ділянки, зобов'язавши при цьому відповідача усунути такі порушення.

Що стосується вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Білошапківської сільської ради 8 сесії 7 скликання від 22 квітня 2016 року в частині надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності (землі не надані у власність або постійне користування) по вул..Запереводській в с.Запереводське, орієнтовною площею 2,0000 га та рішення 20 (позачергової) сесії 7 скликання від 28 лютого 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 відповідної земельної ділянки, скасування державної реєстрації на вказану земельну ділянку та визнання права власності на вказану земельну ділянку, зважаючи на тривале користування, на протязі більше ніж 15 років, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні таких виходячи з наступних підстав.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав від 16 квітня 2004 року №7 захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою ст. 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст.. 16 ЦК).

Відповідно до п.11 вказаної Постанови, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів, суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її у позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його незаконність.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. г) ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні доказів, 22 квітня 2016 року на восьмій сесії сьомого скликання було прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0000 га ОСОБА_2 (а.с.8) та орієнтовною площею 2,0000 га ОСОБА_8 (а.с.211).

Як було встановлено в судовому засіданні , при поданні ОСОБА_2 відповідної заяви про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою, інших документів, які б конкретизували бажану земельну ділянку ним не подавалися. В той же час, під час засідання сесії та обговорювання вказаних питань, уточнювалося місце розташування такої, що вбачається із протоколу сесії. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надавалися дозволи на різні земельні ділянки.

Рішенням двадцятої (позачергової ) сесії сьомого скликання від 28 лютого 2017 року, після розгляду заяви ОСОБА_3с. було затверджено проект землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки, у с.Запереводське, вул.Запереводська, кадастровий номер 7424180600:02:000:0019 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0716 га, передавши таку їй у власність (а.с.86).

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджує звернення до реєстратора Виконавчого комітету Прилуцької міської ради 24.03.2017 року із заявою про реєстрації права власності та здійснення такої реєстрації Виконкомом Прилуцької міської ради 28.03.2017 року (а.с.85).

Відповідно до вимог ст. 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них права на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або користування громадянам на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом. Цей порядок передбачає звернення громадянина з клопотанням, розгляд останнього органом державної влади або місцевого самоврядування, прийняття про це відповідного рішення, підготовку землевпорядної документації, відведення земельної ділянки в натурі, видачу відповідних документів, здійснення реєстрації земельної ділянки.

Як на підтвердження тривалості користування спірною земельною ділянкою позивач посилається на покази свідків ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що приблизно у 1989- 1990 році допомагав обробляти спірну земельну ділянку саме ОСОБА_2 , та свідка ОСОБА_10, яка є дружиною позивача, яка вказала, що спірну земельну ділянку вони обробляли з 1989 року по даний час.

В той же час, суд не може прийняти до уваги покази позивача та свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо постійного користування ОСОБА_2 земельною ділянкою, яка була виділена ОСОБА_3, оскільки такі повністю спростовуються іншими доказами по справі.

Частина спірної земельної ділянки перебувала у користуванні ОСОБА_11, який був власником будинку, що розміщений на вказаній земельній ділянці, орієнтовною площею 0,43 га та користувався даною земельною ділянкою з 1990 по 2011 роки. Інша частина, орієнтовною площею 0,43 га, з 1990 року по 1995 рік перебувала у користуванні ОСОБА_12 Вказані обставини вбачаються із довідок Білошапківської сільської ради та списку землекористувачів, які здійснювали у Прилуцьку ОДПІ сплату земельного податку (т.2 а.с. 1-7). Сам же позивач не заперечував ті обставини, що вказані особи були власниками будинків, які були розміщені на вказаних земельних ділянках.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили ті обставини, що дійсно на сесію Білошапківської сільської ради виносилися питання про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Рішення про виділення земельних ділянок приймалося одного дня і щодо різних земельних ділянок, а не однієї, як зазначає позивач. Чому ОСОБА_2 розробив документи на іншу земельну ділянку, ніж йому видавався дозвіл розробити проектні документи, вони не знають.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні копій заяв про виділення ОСОБА_2 відповідної земельної ділянки, такі не містять посилання на отримання її у власність саме за набувальною давністю.

До того ж, плани земельних ділянок, надані позивачем та відповідачем різняться між собою конфігурацією, площею, межами, що також підтверджує ті обставини, що це не одна і та ж земельна ділянка.

Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Частиною другою статті 9 зазначеного Закону зобов'язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

У статті 19 Закону визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, відповідно до частини першої цієї статті державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи викладене та те, що під час оформлення відповідачем права власності на спірну земельну ділянку , органом місцевого самоврядування жодних порушень допущено не було, і позивач не надав доказів, що спірна земельна ділянка належить саме йому, як і не надав доказів порушення його прав, суд вважає, що його вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 116,118,125,152 ЗК України ст.ст. 259,263, 264,272 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Білошапківської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про підписання акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання по вул. Запереводській в с.Запереводське Прилуцького району Чернігівської області.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідний суд.

У зв'язку із проголошенням лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Суддя: