Рішення

від 22.03.2018 по справі 910/22832/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2018Справа № 910/22832/17

За позовом Повного товариства "І Ломбард" ТОВ "Взаємодопомога." І Компанія" (м. Київ)

До Державного спеціалізованого підприємства "Укрспецторг" (м. Київ)

Про стягнення 326429,62 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Федоренко Л.В.

Від відповідача: Школяр А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Повне товариство "І Ломбард" ТОВ "Взаємодопомога." І Компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого підприємства "Укрспецторг" (далі - відповідач) про стягнення 326429,62 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 1273/18-04 від 18.04.17. на поставку брухту дорогоцінних металів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.18. відкрито провадження у справі № 910/22832/17, ухвалено розгляд справи здійснювати одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 06.02.18.

В судове засідання 06.02.18. представник позивача з'явився та проголосив, що ним було подано всі письмові докази, клопотання, заяви, пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 06.02.18. не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав. При цьому, судом встановлено, що з адреси відповідача, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01001, м. Київ, провулок Музейний, 12) та з адреси відповідача, вказаної в Договорі № 1273/18-04 від 18.04.17. на поставку брухту дорогоцінних металів (м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 4) конверти з ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.01.18. в даній справі повернулись з відмітками підприємства поштового зв'язку.

В судовому засіданні 06.02.18. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.02.18., про що прийняв відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 27.02.18. оголошено перерву до 15.03.18.

Заявою, поданою 27.02.18. відповідач просив в порядку ст. 80 ГПК України: встановити додатковий строк для подання доказів , прийняти до розгляду відзив на позовну заяву та надані в обґрунтування докази.

В судовому засіданні 15.03.18. без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву, відмову у встановленні додаткового строку для подання доказів, з огляду на що докази подані 27.02.18. разом з відзивом суд в порядку ч. 9 ст. 80 ГПК України не бере до уваги.

Вказана ухвала прийнята з наступних підстав.

Відзив на позовну заяву не є доказом в розумінні приписів ст. 73 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України).

Проте, заяву про продовження процесуального строку відповідачем не подано.

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача (ч. 5, ч. 6, ч. 7 ст. 165 ГПК України).

Разом з тим, сам відзив позивачу відповідачем не направлено.

З огляду на викладене в сукупності відзив Державного спеціалізованого підприємства "Укрспецторг" на позовну заяву залишається без розгляду.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. 9 ст. 80 ГПК України).

Відповідачем не подано доказів направлення доказів позивачу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України). У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 вказаної статті).

Причинами неподання доказів відповідач вказує, що з травня 2017 року фактичним місцем ведення його господарської діяльності є м. Київ, вул. сурикова, 3, корпус 37, з огляду на що він не мав можливості отримувати процесуальні документи суду.

Разом з тим, суд відзначає, що змінивши місцезнаходження зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач не вніс, переадресацію на обслуговуючому відділені зв'язку не здійснив, а тому причини неподання доказів не визнано судом поважними.

В судовому засіданні 15.03.18. без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу про залишення без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України клопотання відповідача про призначення судової експертизи, проти задоволення якого позивач заперечував.

В судовому засіданні 15.03.18. оголошено перерву до 22.03.18.

Представник позивача в судовому засіданні 22.03.18. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.18. не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.03.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

18.04.17. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір на поставку брухту дорогоцінних металів № 1273/18-04 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти брухт дорогоцінних металів (далі - "цінності") у вигляді: ювелірних виробів без вставок та з викріпленими вставками, що були у використані; монет, орденів медалей та жетонів з дорогоцінних металів і таких, які містять у собі дорогоцінні метали, що були у використанні; корпусів годинників з дорогоцінних металів; оправ фарфорових та кришталевих виробів з дорогоцінних металів; виробів з дорогоцінних металів (столові прибори, портсигари, шкатулки, підсвічники тощо); елементів знімних протезів, зубних протезів із золота, платини, що були у використанні, а також зубних дисків; предметів релігійного культу; мірних зливків, які не належать до банківських металів; інших цінностей, що не заборонені для купівлі чинним законодавством України.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 11.1 з моменту його підписання уповноваженими особами сторін до 18.04.18., проте, діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Суд відзначає, що оригінал Договору був наданий позивачем для огляду та оглянутий судом.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Звертаючись з даним позовом позивач вказує на наступне.

03.05.17. Повним товариством "І Ломбард" ТОВ "Взаємодопомога." І Компанія" через свого повноважного представника особисто подав до приймального пункту відповідача посилку з брухтом дорогоцінних металів загальною масою 1290 г, оціночною вартістю 326429,62 грн. Дана обставина підтверджується двостороннім актом про приймання посилок з цінностями № 1155/03-05 від 03.05.17., засвідченим печаткою відповідача та реєстром вкладення № 020 від 03.05.17. Акт про остаточне приймання цінностей був складений відповідачем 10.05.17. за № 1274/10-05, про що позивачу було направлено повідомлення, засвідчене печаткою Державного спеціалізованого підприємства Укрспецторг за вих. № 05-10/103. Позивач листом від 22.06.17. № 5/ін. звернувся до відповідача з вимогою провести негайний розрахунок, який отримано відповідачем 24.06.17). У відповідь він надіслав позивачу гарантійний лист від 04.07.17. вих. № 001-22, яким визнав заборгованість та зобов'язався її погасити в строк до 21.07.17.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Приймання посилок з цінностями проводиться Покупцем відповідно до вимог відповідача. Попереднє приймання посилок з цінностями проводиться без розпакування за кількістю місць, масою брутто та оціночною вартістю з оформленням акта про приймання посилок з цінностями. Остаточне приймання цінностей (посилок) з перевіркою їх кількісних та якісних характеристик, з визначенням вартості поставлених цінностей проводиться Покупцем не пізніше тридцяти календарних днів після дати отримання посилки з оформленням акта про остаточне приймання цінностей (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору за поставлені Постачальником цінності Покупець здійснює розрахунок за фактично поставлені цінності після їх приймання відповідно до акта про остаточне приймання цінностей в строк до тридцяти банківських днів.

Позивачем до матеріалів справи в обґрунтування здійснення відповідачем попереднього приймання посилки за Договором № 12 73/ 18-04 від 18.04.17. подано Акт про приймання посилок з цінностями № 155/03-05 від 03.05.17., в якому підставою для приймання вказано договір № 12 74 /18-04, тобто договір, відмінний від договору, який є предметом розгляду в межах даної справи. Отже, приймання Покупцем від Постачальника цінностей за Договором № 12 73/ 18-04 від 18.04.17. на пред'явлену до стягнення суму не доведено позивачем.

Акт про остаточне приймання відповідачем цінностей за Договором № 12 73/ 18-04 від 18.04.17. на пред'явлену до стягнення суду позивачем до матеріалів справи не подано. Повідомлення № 05-10/103 від 10.05.17. не є доказом остаточного приймання цінностей за Договором № 12 73/ 18-04 від 18.04.17. на пред'явлену до стягнення суду, оскільки лише містить посилання на акт про остаточне приймання цінностей № 1274/10-05 від 10.05.17. без самого акту та не містить посилання на Договір № 12 73/ 18-04 від 18.04.17.

Отже, позивачем не доведено підписання відповідачем акту про остаточне приймання цінностей за Договором № 12 73/ 18-04 від 18.04.17., який в порядку пункту 4.3 Договору є підставою для здійснення розрахунку.

В свою чергу, гарантійний лист Державного спеціалізованого підприємства "Укрспецторг" № 001-22 від 04.07.17. містить посилання на договір № 12 74 /18-04, тобто договір, відмінний від договору, який є предметом розгляду в межах даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем Акт про приймання посилок з цінностями № 155/03-05 від 03.05.17., Повідомлення № 05-10/103 від 10.05.17., гарантійний лист № 001-22 від 04.07.17. не є належним доказом передачі брухту дорогоцінних металів на суму 326429,62 грн. за Договором № 12 73/ 18-04 від 18.04.17. відповідачу.

При цьому позивач не подав інших документів на підтвердження передачі брухту дорогоцінних металів на суму 326429,62 грн. за Договором № 12 73/ 18-04 від 18.04.17. відповідачу, а його доводи про описку у вказаних документах не підтверджуються жодними доказами.

З огляду на вказане в сукупності позивачем не доведено того, що ним відповідачу поставлено, а відповідачем прийнято брухт дорогоцінних металів на пред'явлену до стягнення суму 326429,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.04.18.

Суддя Т.М. Ващенко