Постанова

від 03.04.2018 по справі 902/339/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/339/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості"

на рішення Господарського суду Вінницької області

у складі колегії суддів: Банасько О.О., Колбасов Ф.Ф., Нешик О.С.

від 26.04.2017 року

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Демянчук Ю.Г., Демидюк О.О., Крейбух О.Г.

від 16.11.2017 року

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В"

до Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" та

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він"

про зобов'язання повернути майно та стягнення 336000,00 грн.

та за зустрічним позовом Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" та

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він"

про визнання договору поруки недійсним

за участю представників:

позивача (первісний) - не з'явився.

відповідача 1 (первісний) - не з'явився.

відповідача 2 (первісний) - не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" заявлено позов до Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" про зобов'язання повернути майно, що було об'єктом оренди - частина лінії для виробництва мила, яке було у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна штука) та стягнення 339644 грн. 16 коп., з яких: з відповідача 1 - 338644 грн. 16 коп., а саме 329000 грн. 00 коп. штрафу (300000 грн. 00 коп. за прострочення терміну повернення майна та 29000 грн. 00 коп. за прострочення термінів та обсягів поставок продукції), 9644 грн. 16 коп. заборгованості по орендній платі у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди від 11.08.2014 року та з відповідача 2 - 1000 грн. 00 коп. у зв'язку із порушенням зобов'язань відповідачем 1 за договором оренди від 11.08.2014 року та наявністю договору поруки №02-09/14 від 02.09.2014 року.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався в якості підстави позовних вимог на ухилення відповідача 1 (Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості") від повернення орендованого ним майна за договором оренди від 11.08.2014 року та неналежне виконання останнім зобов'язань щодо поставки товару обумовленого зазначеним договором оренди. Крім того, позивач за первісним позовом зазначає про укладення між ним та відповідачем 2 (ТОВ "Бета-Він") договору поруки від 02.09.2014 року №02/09-14, відповідно до якого відповідач 2 зобов'язався відповідати перед позивачем за неналежне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором оренди від 11.08.2014 року. Розмір відповідальності поручителя визначено у п. 3.1. Договору в сумі 1000,00 грн. Позивач просив суд зобов'язати відповідача 1 повернути майно, що було об'єктом оренди - частина лінії для виробництва мила, яке було у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна штука) та стягнути з нього 335 000 грн. 00 коп., а саме 329000 грн. 00 коп. штрафу (300 000 грн. 00 коп. за прострочення терміну повернення майна та 29000 грн. 00 коп. за прострочення термінів та обсягів поставок продукції), 6000 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди від 11.08.2014 року. Крім того, також просив стягнути з відповідача 2 - 1000 грн. 00 коп. у зв'язку із порушенням зобов'язань відповідачем 1 (Боржником) за договором оренди від 11.08.2014 року та наявністю договору поруки № 02-09/14 від 02.09.2014 року.

12.01.2017 року до Господарського суду Вінницької області від Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" надійшла зустрічна позовна заява вих. №94 від 14.07.2016 року.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.01.2017 року зустрічний позов Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" про визнання договору поруки недійсним призначено для спільного розгляду з первісним на 24.01.2017 року.

Вимога за зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки від 02.09.2014 року №02/09-14, Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" обґрунтована укладенням договору без погодження з позивачем за зустрічним позовом. Крім того, метою зазначеного договору, на думку останнього, є лише зміна підсудності. Також, як стверджує, позивач за зустрічним позовом, з моменту укладення зазначеного договору поруки його виконання є неможливим. Із всіх перелічених зобов'язань, поручитель міг виконати одне це сплата орендної плати, однак цей вид зобов'язання був виконаний належним чином заявником. Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує, що сторони скористалися, наданим їм правом і врегулювали в договорі оренди майна п. 10.5 додаткові умови, за яких передача зобов'язань третій стороні можлива лише за погодженням цього з іншою стороною. З огляду на вказане, спірний договір поруки є таким, що суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України та має бути визнаний недійсним на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України. Крім того, відповідач за зустрічним позовом звертає увагу суду на те, що ст. 16 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) встановлено виключну підсудність справ господарського суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи при усунені перешкод у користуванні майном.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 року у справі №902/339/16 первісний позов задоволено частково. Зобов'язано Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості", вул. Смілянська, 159/3, м. Черкаси, 18008 (ідентифікаційний код - 38089677) за власний рахунок повернути (передати за актом) Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕТА-В", вул. Андрія Іванова, 9, м. Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 20009167) обладнання, що було об'єктом оренди - частина лінії для виробництва мила, що була у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна) штука). Стягнуто з Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" на користь Товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-В" 6000 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 129000 грн. 00 коп. штрафу (в тому числі 100000 грн. 00 коп. штрафу за прострочення терміну повернення витребуваного майна та 29000 грн. 00 коп. штрафу за порушення термінів та обсягів поставки продукції). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" на користь Товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-В" 750 грн. 00 коп. Припинено провадження в частині вимоги про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" 250 грн. 00 коп. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року). Відмовлено у стягненні 200000 грн. 00 коп. штрафу за прострочення терміну повернення витребуваного майна. Стягнуто пропорційно з Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" на користь Товариства з обмежено відповідальністю "БЕТА-В" 9540 грн. 00 коп. судового збору. Прийнято відмову Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" від зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним від 02.09.2014 року №02/09-14. Провадження у справі в частині зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним від 02.09.2014 року №02/09-14 припинено згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року).

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених вимог позивача, а відтак наявність підстав для задоволення первісного позову в частині зобов'язання відповідача 1 повернути передане йому майно за договором від 11.08.2014 року. Позивачем за первісним позовом частину отриманих від орендаря грошових коштів, які було ним сплачено 17.04.2015 року надмірно (в розмірі 30000,00 грн. як оплата оренди до кінця 2015 року) було повернуто, як помилково сплачені, що свідчить про відсутність наміру Орендодавця продовжувати орендні правовідносини на строк більший ніж визначено умовами договору оренди. Таким чином сукупність встановлених обставин справи в своїй сукупності свідчить про відсутність у позивача за первісним позовом, як Орендодавця, жодних намірів (волевиявлення) спрямованих на продовження орендних правовідносин з відповідачем 1 згідно Договору від 11.08.2014 року. Навпаки, з матеріалів справи слідує спрямованість дій позивача за первісним позовом на повернення переданого в оренду майна за договором від 11.08.2014 року. При цьому судом взято до уваги відсутність доказів щодо наміру позивача за первісним позовом, як орендодавця, передати предмет оренди іншій особі, що могло б слугувати підставою для захисту прав відповідача, як Орендаря майна. А відтак, з огляду на вказане позовні вимоги ТОВ "Бета-В" в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі в цій частині. Заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства з урахуванням доведеності позивачем за первісним позовом факту прострочення боржника (відповідача 1). Перевіркою правильності розрахунку штрафу за прострочення термінів та обсягів поставок продукції судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ "Бета-В" в цій частині підлягають задоволенню судом в повному обсязі в сумі 29000 грн. 00 коп. Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), зменшив розмір заявленого до стягнення штрафу до 100000 грн. Вимога позивача за первісним позовом, з урахування здійсненого відповідачем 2 за первісним позовом часткового погашення після порушення провадження у даній справі справи в сумі 250,00 грн. згідно платіжного доручення №178 від 21.06.2016 року, підлягає задоволенню судом частково в сумі 750,00 грн. з одночасним припиненням провадження в частині вказаної вимоги по якій було проведено погашення (250,00 грн.) на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині вимог. Щодо зустрічного позову суд зазначив, що заявою від 07.04.2017 року (вх. №06-52/3368/17 від 07.04.2017 року) Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" відмовилося від зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем 2. Розглянувши вказану заяву позивача за зустрічним позовом суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у справі в цій частині.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати повністю і припинити провадження у справі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 року рішення Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 року у справі №902/339/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" - без задоволення.

В даній постанові апеляційний господарський суд зазначив, що рішення Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 року у справі №902/339/16 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу до 100000 грн. Також, колегія суддів вважала, що місцевий господарський суд, врахувавши приписи ст.ст. 530, 553, 554, 525, 526 ЦК України, п. 3.1, 3.2 договору поруки, дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 2 1000,00 грн., підлягають задоволенню. В той же час вказана вимога позивача за первісним позовом, з урахування здійсненого відповідачем 2 за первісним позовом часткового погашення після порушення провадження у даній справі справи в сумі 250,00 грн. згідно платіжного доручення №178 від 21.06.2016 року, підлягає задоволенню судом частково в сумі 750,00 грн. з одночасним припиненням провадження в частині вказаної вимоги по якій було проведено погашення (250,00 грн.) на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині вимог. Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поруки, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем 2, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви від 07.04.2017 року (вх. №06-52/3368/17) Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про відмову від зустрічного позову та припинення провадження у справі в цій частині.

Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області 26.04.2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 року у справі №902/339/16 і припинити провадження у справі.

Скаржник зазначає, що звернення та клопотання відповідача - 1 до Господарського суду Вінницької області щодо необхідності призначення судової експертизи щодо встановлення факту підроблення договору поруки від 02.09.2014 року між TOB Бета-В та TOB Бета-Він , були залишені Господарським судом Вінницької області без реагування. За таких обставин, відповідач - 1 змушений був звернутись до правоохоронних органів для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки ще в 2015 році за заявою Підприємства Фаворит - 2020 Всеукраїнської громадської організації інвалідів Рух за рівні можливості по цьому факту в ЄРДР 17.11.2015 року зареєстроване кримінальне провадження №12015251010000163 за ст. 366 ч. 1 КК України, в якому в даний час триває досудове слідство. Таким чином, договір поруки є підробленим, укладеним з єдиною метою - штучної зміни територіальної підсудності даної справи та можливості її розгляду не в господарському суді Черкаської області (де ця справа вже була розглянута і за результатами її розгляду було винесено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача), а в Господарському суді Вінницької області.

Позивачем не доведено жодними належними і допустимими доказами набуття ним у власність та право власності TOB Бета-В на пілотези і милорізку, повернення яких він вимагає від відповідача - 1 в своєму позові, тобто не доведений факт існування у нього взагалі цього обладнання. Всі надані позивачем документи не є належними доказами існування взаємовідносин між позивачем та відповідачем - 1 за договором оренди від 11.08.2014 року, оскільки між позивачем та відповідачем укладено декілька договорів. Але, в жoднoмy з наданих позивачем документів немає посилання саме на договір оренди майна від 11.08.2014 року, з цих документів незрозуміло, за яким саме договором проводились розрахунки між сторонами.

Фактично в господарському суді Вінницької області та в Рівненському апеляційному господарському суді з порушенням правил територіальної підсудності розглядався господарський спір між позивачем та відповідачем -1 , який виник за договором оренди майна від 01.09.2014 року, який вже раніше розглянутий господарським судом Черкаської області, і є рішення Господарського суду Черкаської області від 18.11.2015 року по справі №925/1548/15, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу Україні (в редакції до 15.12.2017 року) є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, а також відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року) є підставою припинення провадження у справі №902/339/16.

Ухвалою Верховного суду від 20.02.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" на рішення Господарського суду Вінницької області 26.04.2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 року у справі №902/339/16. Призначено розгляд касаційної скарги Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості".

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, що 11.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Орендодавець, Позивач за первісним позовом) та Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Орендар, Відповідач 1 за первісним позовом) укладено договір оренди майна (Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове платне користування майно/обладнання, що визначене у цьому Договорі (надалі іменується "майно"), а Орендар зобов'язується прийняти майно у строкове платне користування, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Найменування майна: частина лінії для виробництва мила, що була у використанні (пілотеза в кількості 2 (дві) штуки та милорізка в кількості 1 (одна) штука). Вартість майна: 300000 грн. 00 копійок. Стан майна на момент передання в оренду: задовільний (п.п. 1.2.1.-1.2.3. Договору). П. 2.1. Договору метою оренди є здійснення Орендарем господарської діяльності, а саме виробництво продукції "мильна стружка" та/або "мильна основа" (товар) за допомогою використання орендованого майна, а також подальша поставка товару, виробленого на даному орендованому майні Орендарем Орендодавцю. Сторони погодили право Орендаря придбати орендоване майно на окремо обумовлених ними умовах до закінчення дії даного Договору або після закінчення його дії, вартістю, вказаною у п. 1.2.2.

П. 3.1. Договору майно повинно бути передане Орендодавцем протягом 5 (п'яти) діб з моменту набрання чинності цим Договором. Орендар повинен прийняти майно, перевірити його справність і оформити акт приймання передачі. Умовами п. 4.1 договору визначено, що строк оренди складає 12 (дванадцять) місяців з моменту прийняття майна, що орендується за Актом приймання-передачі. Орендар зобов'язується розпочати подальшу поставку товару, зазначену в п. 2.1. даного Договору, не пізніше 6 (шести) місяців після передачі (отримання) орендованого майна в оренду. При дотриманні умов поставки товару Орендар має право викупити орендоване майно згідно п 1.2.2. та п. 2.1. даного Договору (п. 4.2. Договору).

П.п. 5.1., 5.2. Договору Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату у вигляді грошової винагороді 3000 грн. 00 коп. в місяць. Орендар зобов'язується своєчасно робити поставку Товару, виробленого на орендованому майні. Згідно із п.5.4. Договору умови та строки поставок, характеристики та вартість Товару, виробленого на орендованому майні, визначаються у Додатку №1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною Договору. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент досягнення істотних умов Договору, визначених у розділі 3, та закінчується через 12 (дванадцять) місяців (п.п.9.1., 9.2. Договору).

П. 9.3. Договору через 12 (дванадцять) місяців від початку експлуатації майна Орендар зобов'язується протягом 5 (п'яти) діб спакувати майно і доставити його Орендодавцю в належному технічному стані. Згідно п. 10.6. Договору додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.

Так, 01.09.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Орендодавець) та Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Орендар) підписано додаток № 1 До Договору.

П.п. 1.1., 1.2. Додатку №1 зазначено, що предметом даного Додатку №1 до Договору є умови виготовлення і поставки Товару, виробленого на орендованому обладнанні, згідно п. 5 Договору. Згідно положень п. 2.1. Договору та п. 1.1. Даного Додатку №1 до Договору сторони наділені правами та обов'язками постачальника і покупця щодо Товару у відповідності до законодавства України. Розділом 2 Додатку № 1 сторонами погоджено найменування товару, виробник товару, місцезнаходження товару, документи що надаються на товар, одиницю виміру товару, загальну кількість товару: до 100 тон на місяць (п. 2.6. Додатку), показники якості товару, гарантійний строк, ціну за одиницю товару, умови поставки, пункт поставки, тару і пакування, мінімальну норму відвантаження. Орендар повинен повідомити Орендодавця про відвантаження в строк 1 день з моменту завантаження шляхом повідомлення на електронну пошту в якому зазначаються дата відвантаження, номер накладної, номер автомашини, номер і дата договору, найменування та кількість Товару (п.4.5 Додатку № 1).

01.09.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Орендодавець) та Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Орендар) підписано акт приймання-передачі орендованого майна (Додаток № 2 до Договору), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв орендоване майно: частину лінії для виробництва мила, що була у використані, а саме пілотезу в кількості 2 (дві) штуки та милорізку в кількості 1 (одна) штука. Вартість майна: 300000 грн. Стан майна на момент передачі: задовільний.

Також в матеріалах справи наявний договір поруки №02/09-14 від 02.09.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-В" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Він" (Поручитель, Відповідач 1 за первісним позовом), відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Підприємством "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (Боржник), що виникли з Договору оренди майна від 11.08.2014 року (Основний Договір), який був укладений між Кредитором та Боржником.

П. 2.1. Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає за виконання Боржником наступних зобов'язань за основним договором: використовувати дане обладнання для виготовлення мильної стружки та/або мильної основи; здійснювати постачання мильної стружки та/або мильної основи Кредитору в кількості, передбаченій п. 2.6. Додатку № 1 до Основного Договору та згідно якісних показників, передбачених п. 2.7. Додатку № 1 до Основного Договору; сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому п. 5.1. основного Договору; своєчасно повернути Кредитору майно, що було передане в оренду за Основним Договором; строк оренди становив 12 календарних місяців, з моменту підписання між Боржником та Кредитором акту приймання-передачі майна. Поручитель несе відповідальність перед кредитором за неналежне виконання Боржником забезпечуваного зобов'язання в розмірі 1000,00 грн. (п. 3.1. Договору поруки).

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки поручитель цією порукою забезпечує виконання Боржником наступних зобов'язань за Основним договором: своєчасну сплату орендної плати; своєчасне повернення майна, що є предметом оренди; виконання зобов'язань щодо виготовлення та поставки мильної стружки та/або мильної основи у відповідності до Додатку № 1 до Основного Договору.

Додатком № 2 до Договору, на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем 1 за первісним позовом прийнято в оренду обладнання частину лінії для виробництва мила, що була у використані, а саме пілотезу в кількості 2 (дві) штуки та милорізку в кількості 1 (одна) штука.

Натомість відповідач 1 за первісним позовом не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором. Зокрема, зобов'язань згідно із п.п. 2.1., 4.2. Договору щодо поставки товару не виконав, товар протягом квітня-серпня 2015 року позивачу не поставив. Крім того, відповідачем 1 за первісним позовом не виконано належним чином зобов'язання щодо сплати Орендодавцю (позивачу за первісним позовом) орендної плати погодженої сторонами у п. 5.1. Договору.

Так відповідачем 1 за первісним позовом згідно банківських виписок що містяться в матеріалах справи сплачено на користь позивача 56355 грн. 84 коп., з яких 48000 грн. з призначенням платежу "за оренду обладнання" та 8355 грн. 84 коп. з призначенням платежу "за крошку". При цьому 18000,00 грн. позивачем повернуто відповідачу 1 згідно листа № б/н від 05.05.2015 року, як помилково перераховані. Заборгованість відповідача 1 за первісним позовом з орендної плати перед ТОВ "Бета-В" складає 6000,00 грн., яку з урахуванням заяви позивача за первісним позовом від 07.04.2017 року (вх. 06-52/3370/17 від 07.04.2017 року) заявлено до стягнення з останнього.

21.05.2015 року позивач за первісним позовом звернувся до відповідача 1 з листом вих. №53 від 20.05.2015 року, в якому вимагав виконати вимоги договору оренди від 11.08.2014 року та поставити йому мильну стружку в порядку та в об'ємах згідно вимог зазначеного Договору та додатків.

Так, 29.08.2015 року позивачем за первісним позовом направлено на адресу відповідача 1 лист вих. №87 від 28.08.2015 року, в якому останній повідомляв останнього про відсутність намірів продовжувати дію договору оренди від 11.08.2014 року, а відтак вимагав в строк до 06.90.2015 року повернути йому орендоване майно за актом приймання-передачі.

19.01.2016 року позивач за первісним позовом звернувся до відповідача 1 з вимогою вих. №7 від 18.01.2016 року про сплату на його користь, як орендодавця, штрафу в сумі 10% вартості орендованого майна, що складає 30000 грн. та сплату орендної плати за період вересня-грудня 2015 року в сумі 12000 грн. Крім того, п. 3 вказаної вимоги позивач за первісним позовом вимагав протягом 5 діб з моменту отримання даної вимоги упакувати і повернути (доставити в належному технічному стані) орендоване майно орендодавцю на адресу м. Вінниця, вул. А. Іванова, 9.

Вказану вимогу отримано відповідачем 1 за первісним позовом 26.01.2015 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення. Однак, як слідує з матеріалів справи, останнім вказану вимогу залишено без реагування.

21.10.2015 року позивач за первісним позовом звернувся з вимогою до відповідача 2 про перерахування на його користь 1000 грн. у відповідності із Розділом 1 Договору поруки №02/09-14 від 02.09.2014 року, у зв'язку із невиконання Боржником зобов'язань по основному Договору, яка залишена останнім без реагування.

З моменту укладення Договору оренди майна від 11.08.2014 року між сторонами даної справи виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 2, 3 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Умовами п.п. 9.2., 9.3. Договору погоджено, що строк цього Договору починає свій перебіг у момент досягнення істотних умов Договору, визначених у розділі 3, та закінчується через 12 (дванадцять) місяців. Через 12 (дванадцять) місяців від початку експлуатації майна Орендар зобов'язується протягом 5 (п'яти) діб спакувати майно і доставити його Орендодавцю в належному технічному стані.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Таким чином, із вищезазначеного слідує, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, але лише за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Листом від 28.08.2015 року вих. №87 позивач за первісним позовом вимагав від відповідача 1 за первісним позовом в строк до 06.09.2015 р. повернути орендоване майно згідно акту приймання-передачі.

Ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 6.2. Додатку № 1 до Договору сторонами обумовлено, що даний Додаток до Договору може бути пролонгований за згодою сторін.

Здійснивши системний аналіз встановлених обставин справи та ст. 6, 627-629 ЦК України та умов договору, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених вимог позивача, та наявності підстав для задоволення первісного позову в частині зобов'язання відповідача 1 повернути передане йому майно за договором від 11.08.2014 року.

При цьому було враховано, що для припинення договору оренди достатнім є вираження стороною в обумовлений законом строк своєї волі у формі заяви про небажання продовжувати орендні відносини. Поряд з цим, законодавчо на орендодавця покладається лише обов'язок зробити заяву про відсутність у нього намірів продовжувати орендні правовідносини і не встановлено, у який спосіб він повинен пред'явити (зробити, повідомити) таку заяву. У сфері орендних відносин усталеною є практика надсилання відповідної письмової заяви рекомендованим листом за адресою місцезнаходження (місця проживання) орендаря, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або за іншою поштовою адресою, що була повідомлена орендарем в установленому порядку.

В той же час встановлено, що позивачем (Орендодавцем) обов'язок щодо здійснення заяви в обумовлений законом строк шляхом її надсилання рекомендованим листом виконаний, що підтверджується наявними в справі повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує вручення вимоги відповідачу 1 про повернення орендованого майна та відсутність намірів на продовження дії договору оренди. Про відсутність у позивача за первісним позовом, як Орендодавця, намірів продовження строку дії договору оренди також свідчить заявлення ним позову №88 від 10.09.2015 року до Господарського суду Черкаської області, що підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.11.2015 року у справі 925/1548/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-В" до Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про витребування майна та стягнення штрафу в сумі 330000 грн.

З моменту закінчення строку дії договору оренди, відповідачем 1, як Орендарем, не сплачувались платежі за користування предметом оренди, що в свою чергу дає підстави стверджувати про відсутність у останнього мотивації (бажання) на продовження орендних правовідносин з позивачем за первісним позовом. В свою чергу позивачем за первісним позовом частину отриманих від орендаря грошових коштів, які було ним сплачено 17.04.2015 року надмірно (в розмірі 30000,00 грн. як оплата оренди до кінця 2015 року) було повернуто, як помилково сплачені, що свідчить про відсутність наміру Орендодавця продовжувати орендні правовідносини на строк більший ніж визначено умовами договору оренди. Окрім того було враховано, що за умовами Договору оренди, зокрема п.п.2.1., 4.2. та п. 6.2. Додатку №1 до Договору погоджено право Орендаря на викуп предмета оренди та пролонгації Додатку №1, предметом якого є умови виготовлення та поставки товару, однак зазначені пункти Договору не є імперативними для сторін за відсутності волевиявлення Орендодавця. Таким чином сукупність встановлених обставин справи в своїй сукупності свідчить про відсутність у позивача за первісним позовом, як Орендодавця, жодних намірів (волевиявлення) спрямованих на продовження орендних правовідносин з відповідачем 1 згідно Договору від 11.08.2014 року. Навпаки, з матеріалів справи слідує спрямованість дій позивача за первісним позовом на повернення переданого в оренду майна за договором від 11.08.2014 року.

Судами взято до уваги відсутність доказів щодо наміру позивача за первісним позовом, як орендодавця, передати предмет оренди іншій особі, що могло б слугувати підставою для захисту прав відповідача, як Орендаря майна.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли цілком вірного висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Бета-В" в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повному обсязі.

Ч.ч. 1, 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Пунктом 5.1. Договору сторонами погоджено, що Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату у вигляді грошової винагороді 3000 грн. 00 коп. в місяць.

Згідно із ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Орендарем з моменту одержання предмету оренди в користування (01.09.2014 року) перераховано орендної плати в розмірі 30000,00 грн., згідно платіжних доручень від 05.09.2014 року на суму 3000,00 грн., від 29.12.2014 року на суму 9000,00 грн., від 30.12.2014 року на суму 3000,00 грн., від 18.03.2015 року на суму 3000,00 грн., від 17.04.2015 року на суму 30000,00 грн. (з яких 18000,00 грн. було повернуто орендарю 08.05.2015 року).

Відповідачем 1 за первісним позовом не спростовано факту несплати орендних платежів за користування майно згідно Договору та не подано доказів її сплати в повному обсязі, з врахуванням чого вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 1 заборгованості по орендній платі в сумі 6000,00 грн. є правомірною та обґрунтованою, з огляду на що підлягає задоволенню в повному обсязі.

П. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами п. 8.5. Договору сторонами погоджено, що Орендар несе наступну відповідальність за цим Договором:

- у випадку прострочення терміну повернення орендованого майна - штраф в сумі 100% вартості орендованого майна (п.п. 8.5.2. Договору);

- у випадку порушення термінів та обсягів поставок Товару - штраф в сумі 10% вартості майна (п.п. 8.5.3. Договору).

21.05.2015 року позивач за первісним позовом звернувся до відповідача 1 з листом вих. № 53 від 20.05.2015 року р., в якому вимагав виконати вимоги договору оренди від 11.08.2014 року та поставити йому мильну стружку в порядку та в об'ємах згідно вимог зазначеного Договору та додатків, яка залишена останнім без реагування. Матеріали справи зворотнього не містять.

Таким чином заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства з урахуванням доведеності позивачем за первісним позовом факту прострочення боржника (відповідача 1).

В той же час, з урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції, який підтримав суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про зменшення його розміру враховуючи наступне.

П. 3 ст. 83 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року)), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, суди брали до уваги наступні обставини: розмір заявленого до стягнення штрафу є явно неспівмірним із розміром заявлених вимог позивача за первісним позовом; вартість придбаного позивачем за первісним позовом майна згідно договору купівлі продажу від 29.12.2002 року, яке являється предметом оренди є значно нижчою ніж та, що вказувалась при передачі майна згідно договору оренди від 11.08.2014 року (300000,00 грн.; візуально оцінюванні технічні можливості майна, що передавалося згідно договору оренди від 11.08.2014 року; рік випуску переданого в оренду обладнання згідно договору від 11.08.2014 року, яким є згідно довідки ТОВ "Бета-В" 1991 року; штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, штрафу за прострочення термінів та обсягів поставок продукції, можливості заявлення позовної вимоги про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна тощо.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу до 100000 грн.

Врахувавши приписи ст.ст. 530, 553, 554, 525, 526 ЦК України, п. 3.1, 3.2 договору поруки, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 21000,00 грн., підлягають задоволенню. В той же час вказана вимога позивача за первісним позовом, з урахування здійсненого відповідачем 2 за первісним позовом часткового погашення після порушення провадження у даній справі справи в сумі 250,00 грн. згідно платіжного доручення № 178 від 21.06.2016 року, підлягає задоволенню частково в сумі 750,00 грн. з одночасним припиненням провадження в частині вказаної вимоги по якій було проведено погашення (250,00 грн.) на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині вимог.

Заявою від 07.04.2017 року (вх. №06-52/3368/17 від 07.04.2017 року Підприємство "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" відмовилося від зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем 2.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч. 4 ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача за зустрічним позовом про відмову від позову прийнята судом першої інстанції, оскільки відмова позивача за зустрічним позовом від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) позивачу були роз'яснені процесуальні наслідки його дії.

Отже, стосовно зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору поруки, укладеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем 2, господарські суди дійшли вірного висновку про задоволення заяви від 07.04.2017 року (вх. №06-52/3368/17) Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про відмову від зустрічного позову та припинення провадження у справі в цій частині.

Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №12015251010000163 від 27.09.2017 року №88/17 про не підтвердження надходження грошових коштів в якості орендної плати за використання підприємством "Фаворит - 2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" пілотез в кількості 2 штуки та милорізки відповідно до договору оренди від 11.08.2017 року на користь ТОВ "Бета-В" вірно не прийняті судами до уваги та оцінені критично, як такі що протирічить доказам зібраними в матеріалах господарської справи №902/339/16.

Твердження скаржника щодо наявності прийнятого рішення Господарського суду Черкаської області від 18.11.2015 року у справі №925/1548/15, є безпідставним, оскільки підстави позову у вказаній ним справі не є тотожним підставі позову у даній справі. Підставою у позову у справі №925/1548/15 є договір оренди майна від 01.09.2014 року, тоді як у даній справі - договір оренди майна від 11.08.2014 року, що вбачається із порівняння наявних у справі позовних заяв.

Частиною 2 ст. 16 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

При цьому, до позовів про права на нерухоме майно в контексті даної статті відносять позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як-то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) тощо.

В той же час, правила виключної підсудності не поширюються на позови, що виникають із зобов'язань щодо прав на нерухоме майно (найм, оренда, застава тощо). До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності.

Як стверджується матеріалами справи, даний позов ґрунтується на невиконанні Орендарем договірного зобов'язання щодо сплати орендних платежів та щодо повернення орендованого майна.

Таким чином, порушене право Орендодавця захищається ним шляхом заявлення зобов'язально-правового способу захисту з огляду на що твердження Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про передачу даної справи за виключною підступністю в порядку ст. 18 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) є безпідставним та необґрунтованим.

У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду апеляційної інстанції з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Підприємства "Фаворит-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області 26.04.2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 року у справі № 902/339/16 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець