Постанова

від 02.10.2009 по справі 2-а-426/2009

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                               Справа №2-а-426/2009р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2009 року                                                 Токмацький районний суд Запорізької області

в складі:

головуючого:                               Апанаскович Н.М.

при секретарі:                              Рогожній О.В.

сторони не з'явилися.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Токмак в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в м.Токмак про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та про оскарження бездіяльності Управління пенсійного фонду України і здійснення перерахунку і виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги Дітям війни,

                                                              В С Т А Н О В И В :

24.03.2009 р. позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФУ в м.Токмак в якому просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобовязання УПФУ в м.Токмак Запорізької області, оскаржувала бездіяльність Управління пенсійного фонду України, та просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену як дитині війни, щомісячну державну допомогу за 2006 – 2008роки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що у її пенсійному посвідченні №119335-104 від 05.05.1993 р. є штамп встановленого зразка, що засвідчує її належність до категорії дітей війни. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй має бути підвищена пенсія на 30% мінімальної пенсії за віком. З метою реалізації свого права позивач звернулася із відповідною заявою до відповідача, але відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні відповідного перерахунку у зв'язку з відсутністю механізму його проведення. В зв'язку з цим позивач просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р., визнати протиправною бездіяльністю УПФУ в м.Токмак Запорізької області, щодо не здійснення перерахунку та невиплати їй у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України Про соціальний захист дітей війни за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008р., зобов'язати УПФУ в м.Токмак Запорізької області здійснити їй перерахунок та виплатити надбавки до пенсії згідно Закону України Про соціальний захист дітей війни за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про день та час слухання повідомлена належним чином, в заяві позов підтримала повністю, просилав суд справу розглянути в її відсутність.

Від відповідача надійшло заперечення на позов, в якому він посилався на те, що мінімальний розмір пенсії за віком не може застосовуватися для розрахунку підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а органи Пенсійного фонду України мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством України, до яких, на його думку, не відносяться виплати підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», також ним заявлено згідно зі ст. ст. 99, 100 КАС України клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що у пенсійному посвідченні №119335-104 від 05.05.1993 р.  позивача є штамп встановленого зразка, який згідно з Порядком, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 107 від 05.04.2006 р. (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.04.2006 р. за № 458/12332), засвідчує його належність до категорії дітей війни.

У ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2007 р.р., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»).

У своєму запереченні відповідач наполягав на тому, що законодавчими актами України не врегульоване питання розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунків, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни». На його думку, не може бути прийнятий за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, встановлених Законом.

Суд погоджується з тим, що згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. ОСОБА_2 норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.

Але, приймаючи до уваги те, що згідно з ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності. ОСОБА_2 принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч.1 ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. У ч.2 ст. 65 Закону зафіксовано, що розміри державних соціальних гарантій на 2006 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що відповідно, дає право керуватися встановленими розмірами прожиткового мінімуму для визначення державних соціальних гарантій за Законом України «Про соціальний статус дітей війни».

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Суд вважає необхідним визначити, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. ОСОБА_2 норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 р. № 749-V, який набрав чинності після Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV, яким встановлені обмеження в частині 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, № 1058-IV. Тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.

У ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що він діяв відповідно до закону та порушень щодо здійснення виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги не вчиняв.

Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Але судом встановлено, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключений, в наслідок чого стає зрозумілим, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік поновлена.

За таких обставин суд вважає, що у 2006 році ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не існувало.

Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З'ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає необхідним визначити, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

ОСОБА_2 вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

З наведеного стає зрозумілим, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таким чином, будь-які закони, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі ОСОБА_2 України «Про державний бюджет на 2007 рік», має відповідати вимогам Конституції та Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає необхідним підкреслити, що встановлений ст. 95 Конституції України, ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема, і Законом України «Про соціальний захист дітей війни», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

На думку суду встановлення Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розміру та порядку виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом. Позбавивши певну категорію осіб, які мають право на пільги як діти війни, права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було звужено обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування дітей війни.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 ст. 62, ч. 1 ст.66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Що стосується дії у 2008 р. статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-ІV, то Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Але положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

Суд враховує, що зазначені рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок д ії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У відповідності до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, при визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2006 році необхідно керуватися ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», які фактично не позбавили осіб, отримувати зазначену соціальну допомогу, а в 2007 - 2008 роках - статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, але тільки з дня ухвалення рішень Конституційного суду України № 6-рп/2007у 2007 році та № 10-рп/2008 у 2008 році.

Посилання відповідача на те, що діючим законодавством не передбачений обов'язок здійснювати виплати, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», судом не приймаються до уваги. Так, згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Уп.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується допомога саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачу мало виплачуватись державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у в'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Згідно з позовними вимогами позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, в той час як обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо обов'язку нарахування та виплати останнім на користь позивача передбаченої цим законом щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни. У зв'язку з чим суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача по справі, та зобов'язати відповідача нарахувати на користь позивача таку допомогу.

Ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач у своєму запереченні наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду.

Судом встановлено, що Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007р.

Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 р. порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 р.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №28/2008 (№10-рп/2008) положення статті 67 розділу І, п.п.2-4, 6-8, 10-18, п.п.7 п.19, п.20-22, 24-34, п.п1-6, 8-12 п.35, п.36-100 розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих актів України та п.3 Розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України - визнати такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними).

Згідно позовної заяви, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати на користь позивача конкретну суму соціальної допомоги, визначену згідно наданого розрахунку. Однак, згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах  і районах у містах, відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші види виплати відповідно до чинного законодавства.

Нарахування позивачу соціальної державної допомоги є компетенцією управління Пенсійного Фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми соціальної допомоги.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду 24.03.2009 року, тобто не в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 - 2007  р.р.

Так, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» був виключений на підставі Закону України від 19.01.2006 р. № 3367-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». ОСОБА_2 набрав чинності через 10 днів з дня опублікування, яке відбулося в Офіційному віснику України, 2006 № 10 22.03.2006 р. в Відомостях Верховної Ради України, 2006, № 19-20 19.05.2006 року. Таким чином, позивач мав дізнатися, що його права щодо нарахування щомісячної державної допомоги за 2006 рік порушені не пізніше 29.05.2006 року, навіть якщо суд врахує більш пізнішу дату оприлюднення Закону.

Таким чином, встановлений ст. 99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду за захистом права на нарахування допомоги за 2006, 2007 роки закінчився для позивача - 31 грудня 2007 року.

Приймаючи до уваги, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав стосовно позовних вимог щодо нарахування щомісячної державної допомоги за 2006 - та по 31.12.2007року, позивач суду не надав, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для поновлення зазначеного строку.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.150 Конституції України – рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому суд вважає, що задоволенню підлягають позовні вимоги за період починаючи з 22.05.2008 р. (річний строк позовної давності з дати звернення позивачем до суду з урахуванням дати прийняття рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2008р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Керуючись ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни, ст.ст. 161-163, 167 КАС України, суд -

                                                           П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в м.Токмак про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та про оскарження бездіяльності Управління пенсійного фонду України і здійснення перерахунку і виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги Дітям війни - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Токмак Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та невиплати   ОСОБА_1   у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України Про соціальний захист дітей війни за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Токмак Запорізької області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 та виплатити їй надбавку до пенсії згідно Закону України Про соціальний захист дітей війни за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., включно, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1  – відмовити.

Протягом десяти днів з момента проголошення постанови може бути подана заява про її апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів з момента подання вказаної заяви може бути подана апеляційна скарга на постанову до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Токмацький районний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: /підпис/                                                                           З оригіналом згідно:

Суддя Токмацького

районного суду:                                                                           ОСОБА_3