Постанова

від 05.04.2018 по справі 917/827/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/827/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.)

за касаційною скаргою Лубенської міської ради Полтавської області,

за заявою Публічного акціонерного товариства "Лубнифарм"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 у справі № 917/827/16

за позовом Лубенської міської ради Полтавської області

до Публічного акціонерного товариства "Лубнифарм"

про внесення змін до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Лубенська міська рада звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Лубнифарм" (далі - ПАТ "Лубнифарм") щодо врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами у справі при укладенні договору оренди від 04.12.2015 земельної ділянки площею 6,5684 га, кадастровий номер НОМЕР_1, шляхом викладення абзацу 2 пункту 4 в такій редакції: "Щомісячна орендна плата з 04.12.2015 по 31.12.2015 складає - 39 350,81 грн, а з 01.01.2016 - 56 389,71 грн та вноситься на рахунок орендодавця: банк одержувач ГУДКС України у Полтавській обл. м. Полтава р/р №3321681270001 місцевий бюджет м. Лубни, призначення платежу: код 12050200 ЗКПО - 37710415, МФО - 831019", на підставі статті 93 Земельного кодексу України, статей 179, 181 Господарського кодексу України, статей 13-17, 21, 22, 35 Закону України "Про оренду землі".

Позов обґрунтовано недосягненням між сторонами згоди при укладенні договору оренди земельної ділянки в частині викладення пункту 4 договору щодо орендної плати, що, на думку позивача, є підставою для врегулювання цих розбіжностей у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 (суддя Погрібна С.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Хачатрян В.С.), позов задоволено, врегульовано розбіжності, що виникли між сторонами у справі при укладенні 04.12.2015 договору оренди земельної ділянки площею 6,5684 га, кадастровий номер НОМЕР_1, шляхом викладення абзацу 2 пункту 4 договору у редакції, запропонованій позивачем, і викладено його редакцію.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи, надавши оцінку умовам спірного пункту договору, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та викладення спірного пункту договору оренди землі у редакції, запропонованій позивачем, керуючись при цьому приписами статей 123, 124, 126 Земельного кодексу України, статей 180, 181, 187 Господарського кодексу України, статей 632, 638, 642 Цивільного кодексу України, статей 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі".

07.04.2017 ПАТ "Лубнифарм" звернулося до місцевого господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 у справі № 917/827/16, в якій просило скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи вказану заяву, заявник посилався на помилковість визначення судом розміру орендної плати у договорі оренди землі від 04.12.2015 з огляду на визнання протиправним і скасування судом адміністративної юрисдикції (постанова Полтавського окружного суду від 10.01.2017 у справі № 816/1237/16) витягу про нормативну грошову оцінку землі від 04.02.2016 № 102/6-16 та наявність нового сформованого витягу про нормативну грошову оцінку землі від 03.03.2017 № 848/6-17.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.05.2017 (суддя Бунякіна Г.І.) відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Лубнифарм" про перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 у справі № 917/827/16 за нововиявленими обставинами та залишено в силі це рішення.

Мотивуючи ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, а є новими доказами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.) ухвалу Господарського суду Полтавської області від 16.05.2017 скасовано; заяву ПАТ "Лубнифарм" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено; скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у цьому випадку нововиявлених обставин.

Лубенська міська рада, не погоджуючись з ухваленою у справі постановою суду апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2017, в якій просить її скасувати.

Підставами для скасування судових рішень скаржник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 113 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, посилаючись на пропуск відповідачем строку на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а також на те, що предметом судового спору був не розмір орендної плати та нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, а редакція абзацу 2 пункту 4 договору оренди землі від 04.12.2015.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Лубнифарм" просило відмовити у задоволенні касаційної скарги як необґрунтованої, оскільки доводи касаційної скарги не містять посилань на обставини, визначені приписами статей 310-313 Господарського процесуального кодексу України, та залишити без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2017.

Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини під терміном "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції мається на увазі, що "судова влада у демократичному суспільстві регулюється законами, джерелом яких є Парламент". Цей термін охоплює не лише правові підстави існування суду, але і його склад у кожній конкретній справі.

За змістом частин 1, 2 статті 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. За наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

У розгляді справи № 917/827/16 та ухваленні Харківським апеляційним господарським судом постанови від 14.06.2017 за нововиявленими обставинами брали участь двоє суддів, які також розглядали в апеляційному порядку зазначену справу та прийняли постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016.

Ураховуючи, що ці судді не мали права брати участь у перегляді справи за нововиявленими обставинами, а повинні були заявити самовідвід, прийнята за їх участю постанова від 14.06.2017 є незаконною і винесена з порушенням норм процесуального законодавства, тому підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пункту 2 частини 1 статті 308, 310, 314 , 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Лубенської міської ради Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у справі № 917/827/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак