Рішення

від 10.11.2009 по справі 2-2874/09

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №2-2874/09

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І МЕНЕМ  У К Р А Ї Н И

10 листопада 2009 р.       Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді - Єрмоленко В.Б.

при секретарі – Гапоненко В.О.

за участю позивача- Маркова В.М.

представника позивача-Старжинської О.В.

відповідача-Виговської Л.С.

представника відповідача-Камбулатова І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним,-

    ВСТАНОВИВ:

               Позивач ОСОБА_1 звернувся  23.06.2009 р. до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування однокімнатної  квартири 43  житловою площею 11 кв.м., загальною 16,4 кв.м.  у будинку готельного типу 37/8 по вул. 2-ї П’ятирічки в м.Харкові, укладеного між сторонами 29.12.2003 р. і посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу. В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що  він проживав один в однокімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_1. Відповідачка знімала квартиру в сусідньому будинку, стала з ним спілкуватися у 2003 р., оскільки представилася далекою родичкою, переконувала в тому,  що хоче йому допомогти, оскільки він самотня і хвора людина, потім умовила його  продати квартиру і придбати кімнату з підселенням в іншому районі, обіцяючи , що буде доглядати за ним, матеріально допомагати та підтримувати. Продажем  і придбанням квартири займалася виключно ОСОБА_2, вона у той час працювала в агентстві нерухомості. Спірну кімнату ОСОБА_1 заздалегідь не оглядав, покладався на відповідачку. У жовтні 2003 р. в нотаріальній конторі , він уклав договір купівлі- продажу. Передані покупцем гроші в сумі 9000 доларів  відразу ж забрала ОСОБА_2 До грудня 2003 р., за домовленістю з покупцями, він залишався проживати в своїй квартирі на пр. Леніна, поки відповідачка  не перевезла його в спірну квартиру, куди періодично навідувалася. Після переїзду , ОСОБА_2 запропонувала укласти договір дарування на її ім'я і обіцяла приїжджати до нього  три рази на тиждень, доглядати за ним довічно, створити добрі умови для проживання, виконувати домашню роботу, купувати продукти і готувати, сплачувати комунальні послуги, а також надавати грошову допомогу. Позивач їй довіряв і на зазначених умовах , в грудні 2003 р. , подарував свою кімнату відповідачці. Оригінали документів ОСОБА_2 забрала собі. У зв'язку з тим, що йому потрібно було оформляти пенсію і зареєструватися в квартирі, відповідачка запропонувала укласти договір найму та пояснила це формальністю та необхідністю яким-то чином закріпити за ним право на проживання в квартирі, після чого  тільки в січні 2005 р. його прописали. Позивач стверджує, що ОСОБА_2 ніколи не виконувала свої зобов'язання, посилалася на своє скрутне матеріальне становище , але обіцяла впродовж 2006 року виплатити йому гроші за період з грудня 2003 р. по грудень 2006 р., проте в 2006 р. вона не з'являлася,  телефонні дзвінки ігнорувала, а якщо і  відповідала, то постійно посилалася на свою зайнятість, хоча і визнавала взяті на себе зобов'язання. ОСОБА_1 пояснив, що з 2005 р. у нього істотно погіршився стан здоров'я, він залишився без квартири,  не може себе обслуговувати,  придбати необхідні ліки, продукти, приготувати їжу, оскільки одержує незначну пенсію-500 грн.,  йому періодично допомагають сусіди,  самому важко виходити навіть в магазин.  За відсутності запевнень відповідачки про надання йому допомоги і створення всіх необхідних умов для життя , договір дарування він би не уклав . У судовому засіданні позивач змінив підстави позову і просив визнати договір недійсним не під впливом обману з боку відповідача, а під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а також поновити строк позовної давності з моменту, коли він достовірно довідався про своє порушене право, а саме з грудня 2006 р.

               Відповідачка проти позову заперечувала і пояснила, що вона за договором найму проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. З позивачем познайомилася випадково, він займав квартиру поверхом нижче, мешкав один,  часто вживав спиртні напої, працював сторожем, іноді займав  у неї гроші. ОСОБА_2 стала заходити до нього,  періодично приносила йому поїсти,  оскільки,  знаходячись в тверезому вигляді , він  був порядною, довірливою, доброю людиною, з якою приємно було поговорити. У жовтні 2003 р. , коли вона в черговий раз зайшла до нього, побачила разом з ОСОБА_1  сторонніх осіб, які розпивали спиртні напої і на її питання про те,  що у нього в квартирі відбувається,  позивач повідомив, що продав квартиру, отримав завдаток і йому дозволили  місяць залишитися пожити.  Між тим, через декілька днів він  прийшов до неї позичати гроші. Позивач також пояснив їй, що  він виїжджає до дочки до Ізраїлю, від проданої квартири у нього залишилося тільки 2,5 тис. доларів. Відповідачка порадила йому купити квартиру, хоча він відмовлявся, сама займалася цим питанням, шукала варіанти та допомагала йому переїхати. Через деякий час він повідомив, що спірну квартиру продає, проте потім висловив бажання подарувати її відповідачці, проти чого вона заперечувала, але ОСОБА_1 її умовив. ОСОБА_2 приїжджала до позивача, привозила продукти, іноді  купувала для нього ліки,  щомісячно передавала йому 150 грн., на його день 60-річчя запросила до кафе.  Вона також умовила ОСОБА_1М  оформити пенсію і зареєструватися в квартирі, незважаючи на те, що він не бажав цього робити і збирався переїздити до дочки в іншу країну.  Приблизно у 2005 р.,  відповідачка побачила в кімнаті ОСОБА_1 попрасовані сорочки і  позивач признався, що до нього приходить допомагати жінка. Тоді відповідача привезла  йому копію договору дарування з тим, щоб він показав документ цій жінці, якщо вона претендуватиме на квартиру. Заперечуючи проти позову,  відповідачка також посилається   на сплив позовної давності для  пред'явлення ОСОБА_1 позову до суду.

               Суд,  вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і  оцінивши надані докази,  приходить до наступного.

               Спірною є  квартира 43 у будинку готельного типу 37/8 по вул. 2-ї П’ятирічки в м.Харкові, що складається з однієї кімнати житловою площею 11 кв.м., загальною площею-16,4 кв.м., яка належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 6.10.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу. Вказаний житловий будинок 1932 р. побудови,  не газифікований. Кімната ОСОБА_1 знаходиться на 2 поверсі, де на 22 кімнати є два санвузли, душова,  приміщення кухні використовується під комору.

               Позивач ОСОБА_1 є  пенсіонером, самотньою людиною, сім'ї, дітей, родичів не має. Після смерті матері залишився проживати в однокімнатній ізольованій квартирі АДРЕСА_2 . В 2003 р. познайомився з ОСОБА_2, яка проживала по сусідству, іноді приходила до нього в гості, приносила їжу,  цікавилася його життям. ОСОБА_1   стверджував в судовому засіданні, що відповідачка відрекомендувалася дочкою двоюрідної сестри його матері, він їй довірився, часто спілкувався, вона запевняла  в бажанні допомогти йому і переконала продати  квартиру, придбати кімнату в комунальній квартирі, де він би проживав не один,  мав можливість при необхідності звернутися за допомогою до сусідів, оскільки потребував стороннього догляду. При цьому,  ОСОБА_2 обіцяла  надалі піклуватися про нього. Довіряючи відповідачці  і вважаючи, що вона дійсно бажає йому допомогти, бо є далекою родичкою, він погодився.  Всіма питаннями, пов'язаними з продажем і купівлею квартири, зокрема отриманням і наданням документів, займалася ОСОБА_2, яка після продажу квартири забрала гроші для придбання іншої житлової площі, допомогла переїхати в спірну квартиру у грудні 2003 р.,  всі правовстановлюючі  документи забрала, що перешкоджало йому своєчасно зареєструватися в квартирі.

               29.12.2003 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір дарування ,  посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського  нотаріального округу ОСОБА_3 За зазначеним договором  ОСОБА_1 подарував однокімнатну квартиру  43 у будинку готельного типу 37/8 по вул.2-ї П’ятирічки в м.Харкові ОСОБА_2

               Згідно даних, які наявні у наданому паспорті, ОСОБА_1 знятий з реєстрації  21.10.2003 р. АДРЕСА_3, а зареєстрований за місцем проживання лише 18.01.2005 р.  Через відсутність реєстрації ОСОБА_1, у якого в серпні 2004 р. виникло право на пенсію, вимушений був підписати договір найму  з ОСОБА_2 7.12.2004 р. і після реєстрації оформити пенсію з 03.03.2005 р.

               Відповідачка не оспорює тих обставин, що  після знайомства з позивачем вона всіляко намагалася допомогти йому, підтримувала, підшукувала йому квартиру  замість проданої, займалася її оформленням,  перший час приносила ОСОБА_1 продукти, купувала ліки,  а також  щомісячно передавала йому 150 грн., за якими він приїжджав до неї в район пр. Леніна. Крім того, відповідачка не спростувала  дані про те, що при знайомстві  вона відрекомендувалася  його родичкою. Таку допомогу ОСОБА_1 приймав з вдячністю та сподівався, що одержуватиме її і надалі, а тому за власною ініціативою вирішив подарувати квартиру  ОСОБА_2

               Таким чином, між сторонами фактично виникли стосунки, які передбачені договором довічного утримання і лише на підставі того, що ОСОБА_2 буде утримувати і надалі позивача, погодився подарувати квартиру. Позивач не має ніякого іншого майна, житла, найцінніше,  що мав,  безоплатно подарував відповідачці, а тому суд вважає, що підписання договору було вчинено під впливом помилкового розуміння своїх дій.  

               Свідок ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердили в судовому засіданні, що наприкінці  2003 р. позивач прийшов за продуктами в магазин, де вони працюють, познайомився  з продавцями і в розмові повідомив, що переїхав на нове місце проживання, мешкає один,  має єдину родичку на ім'я Лара, дуже добре про неї відзивався. Приблизно через тиждень свідок ОСОБА_4 зустріла ОСОБА_1 на вулиці, він запросив  її в гості і , оскільки позивач показався щирою, доброзичливою людиною, вона щоб не образити ОСОБА_1, зайшла до нього на чай. В цей час  до позивача прийшла жінка, як в подальшому з’ясувалося-  відповідачка, і по-діловому сказала ОСОБА_1, що вона про все домовилася, позивач ні  в чому не буде терпіти нужду,  вона обіцяла постійно до нього приїжджати, привозити гроші, продукти, після чого швидко зібралася і пішла. Перед новим роком ОСОБА_1 прийшов за продуктами в магазин і з радістю повідомив, що у нього все гаразд, за ним буде доглядати племінниця і  взамін цього  він подарував їй квартиру. Разом з тим у позивача все частіше не було грошей на продукти, він весь час займав у продавців , а на їх питання про те, де ж Лара і чому не допомагає, захищав її, говорив, що не може додзвониться, у неї тимчасові складнощі . Оскільки позивач був товариський і довірливий, йому нікому було допомогти, свідок пожаліла його, стала  до нього приходити, допомагати, тому як через голод він на вулиці декілька  разів непритомнів. Сусіди також надавали йому підтримку,  принесли йому старий диван, бо він спав  на підлозі, купили подушку , ковдру.  Свідок заперечувала  факт вживання позивачем спиртних напоїв і повідомила, що ОСОБА_1 веде спокійний спосіб життя, постійно відвідував бібліотеку, багато читає,  останнім часом   хворіє, йому потрібні ліки, на які не вистачає коштів. На початку 2009 р.   свідок разом з сусідами по квартирі  стали  питати його про те, як знайти його родичку, щоб примусити її виконувати узяті зобов'язання і де документи, по яких вона обіцяла утримувати позивача.  ОСОБА_1  дістав теку, в якій знаходилися не завірені  копії договору дарування  і  договору найму. Коли позивача повідомили, що  в тексті договору немає відомостей про  його утримання, він сказав, що договір не читав, повністю довіряв племінниці. Після цього йому порадили звернутися до юридичної консультації.

               Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6- сусідка по квартирі стверджувала, що позивач оселився в одній з кімнат в спільному коридорі в кінці 2003 р., познайомився з сусідами, повідомив, що племінниця його заселила, буде йому допомагати, доглядати. Коли сусіди збирали у мешканців гроші на ремонт, то ОСОБА_1 говорив,  що  приїде племінниця і розрахується, але її  ніколи не бачили.  Позивач достатніх засобів до існування не має, іноді збирає пляшки, щоб купити продукти, сусіди приносять йому поїсти, допомагає і свідок ОСОБА_4  Останнім часом позивач вже зрозумів, що його з квартирою обманула відповідачка і тоді звернувся за захистом до суду.

               Із пояснень позивача випливає,  що до  2006 р. він сплачував за квартиру і комунальні послуги, проте на даний час на це немає коштів, а також  засобів до існування. Відповідачка стверджувала, що обов'язок по сплаті житла повністю  лежить на ОСОБА_1,  вона грошей  на оплату не має, в квартирі близько трьох років не з'являється і стан приміщення  кімнати її не цікавить. Тим часом, долучені до справі фотографії свідчать про те, що ОСОБА_1 проживає в кімнаті, яка  не придатна для нормального  мешкання, не має необхідних предметів обстановки та вжитку.

               Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не мав намірів безоплатно передавати квартиру  сторонній особі-відповідачці ОСОБА_2 , і підписання договору було здійснено під впливом помилкового розуміння своїх дій, тому  позовні вимоги знайшли  своє підтвердження. Підписанню договору дарування сприяв  той  факт,  що  позивач залишився один,  є хворою людиною, основним  мотивом підписання договору дарування було те, що відповідачка відрекомендувалася родичкою,   допомагала позивачу матеріально ще до укладання  договору і обіцяла надавати таку допомогу також після його підписання.

              На теперішній час позивач за станом здоров’я потребує стороннього догляду і матеріального забезпечення ( потреба у  купівлі  ліків,  продуктів,  їх доставка  тощо). Зазначені   обставини    в   їх   сукупності позначаються на його фізичному та психологічному стані.

              Відповідно до ст. 71 ЦК України ( в ред. 1963 р.), що діяла на час виникнення  спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позовом. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права . Як зазначає позивач, про порушення свого права він дізнався в грудні 2006 р., коли відповідачка не виконала свої обіцянки і не виплатила гроші, перестала приїжджати,  утримувала у себе всі документи і привезла лише незавірену копію договору. Крім того, з 2005 р. у нього різко погіршало здоров'я,  він знаходиться в безпорадному стані, йому  стало важко виходити на вулицю і лише під впливом сусідів  він звернувся до суду 23.06.2009 р.  ОСОБА_1 вказує, що він сподівався на добропорядність відповідачки і чекав допомоги він неї до грудня 2006 р., оскільки під її впливом продав ізольовану квартиру, подарував кімнату в комунальній квартирі, будучи упевненим в тому, що вона його буде утримувати, бо він залишився без засобів до існування. Відповідачка останній раз була близько 3 років тому, про що ОСОБА_2 підтвердила в судовому засіданні.  Суд також приймає до уваги,  що  3 серпня 2009 р. ОСОБА_1 подав клопотання до суду про поновлення строку  звернення  з позовною заявою, посилаючись на те, що копію договору він побачив  лише в грудні 2006 р. З огляду на конкретні обставини справи, стан здоров’я позивача,   якщо ОСОБА_1 і пропустив строк звернення до суду, про застосування якого просить відповідачка, то  причини пропуску є поважними, а тому порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту.

              За наявності  зазначених доказів в  їх  сукупності суд вважає позов обґрунтованим з підстав, передбачених ст. 56 ЦК України ( в ред. 1963 р.), згідно яких , якщо особа, яка вчинила угоду,  помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

              Керуючись ст.ст.10, 11, 60,  209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,  ст.ст. 41, 56, 59 ЦК України (в ред. 1963 р.), суд,-

В И Р І Ш И В :

              Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити .

              Визнати недійсним договір дарування квартири 43 у будинку готельного типу 37/8 по вул. 2-ї П’ятирічки в м. Харкові, укладений  ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2,  посвідчений 29 грудня 2003 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

              Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

              СУДДЯ –