Рішення

від 23.03.2018 по справі 925/1579/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року справа № 925/1579/17 м. Черкаси

За позовом першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

до фермерського господарства "Нива",

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Смілянська районна державна адміністрація

про розірвання договору та повернення земельної ділянки

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Биченко М.О.

Представники учасників справи:

від позивача: Весеньова Є.В. за довіреністю від 09.01.2018 №0-23-0.6-216/2-18; Лавріненко О.М. за довіреністю від 15.03.2018 №0-23-0.6-20/62-18;

від відповідача: Архицький О.І. голова; Терещенко С.І. адвокат;

від третьої особи: Аббасова В.В. за довіреністю від 02.02.2018 №2/01-85;

за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області Буджерак М.Р.

Заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до фермерського господарства "Нива" про:

дострокове розірвання договору оренди землі від 29.12.2012, укладеного між Смілянською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Нива";

зобов'язання фермерського господарства "Нива" повернути земельну ділянку площею 12,7001 га (кадастровий номер 7123785500:02:001:0051), яка знаходиться за межами населеного пункту на території Носачівської міської ради Смілянського району Черкаської області, у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

У позові прокурор також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь прокуратури Черкаської області 3200 грн. сплаченого нею за подання позову судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що у 2016, 2017 роках відповідач в порушення договору оренди землі від 29.12.2012 та вимог Земельного кодексу України використовував надану йому в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 12,7001 га не за її видом цільового призначення як пасовища, а як ріллю для вирощування зернової сільськогосподарської культури.

Ухвалою від 11.12.2017 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву прокурора до розгляду, порушив провадження у цій справі і призначив її розгляд у судовому засіданні на 09 год. 00 хв. 11.01.2018.

11 січня 2018 року відповідач подав до господарського суду заяву про залучення до участі у справі Смілянської районної державної адміністрації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та відзив на позов, яким заперечив проти позовних вимог відповідача.

У відзиві на позов відповідач заперечує факт використання ним в 2016, 2017 роках орендованої земельної ділянки площею 12,7001 як ріллі для вирощування зернових сільськогосподарський культур і стверджує, що виконував на цій земельній ділянці агротехнічні заходи щодо її покращання як пасовища, підвищенню родючості ґрунтів та захисту від ерозії.

Крім того, відповідач у відзиві на позов заявив про необхідність залишення позову без розгляду через не обґрунтування прокурором наявності підстав для подання ним позову у спірних правовідносинах в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Господарський суд не погодився з доводами відповідача щодо необхідності залишення позову без розгляду, оскільки вважає що приведене прокурором у позовній заяві обґрунтування підстав подання ним позову у спірних правовідносинах в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідає вимогам ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою від 11.01.2018 Господарський суд Черкаської області за клопотанням відповідача залучив до участю у справі на стороні відповідача Смілянську районну державну адміністрацію як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і призначив у справі підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 06.02.2018.

В ході підготовчого провадження до господарського суду були подані:

відповіді прокурора та позивача на відзив на позов з доводами на підтримку позовних вимог і на спростування доводів відзиву на позов;

пояснення третьої особи щодо позову з доводами на підтримку заперечень відповідача проти позову і на спростування доводів позову;

заперечення відповідача на відповіді прокурора і позивача на відзив на позов з доводами на підтримку заперечень проти позову і на спростування доводів позову.

Ухвалою від 06.02.2018 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження у справі і призначив її розгляд по суті на 10 год. 00 хв. 01.03.2018 і витребував від позивача заяву його представника Лавріненка О.М. як свідка щодо обставин проведення ним перевірки відповідача і виявлення порушень земельного законодавства.

27 лютого 2018 року до господарського суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_8 як свідка.

Ухвалою від 01.03.2018 Господарський суд Черкаської області відклав розгляд справи по суті на 11 год. 00 хв. 19.03.2018.

19 березня 2018 року до господарського суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.03.2018 за участю представників усіх учасників справи, Господарський суд Черкаської області оголосив перерву до 14 год. 30 хв. 21.03.2018, про що повідомив представників учасників справи під розписку.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2018 за участю представників усіх учасників справи, Господарський суд Черкаської області оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 23.03.2018, про що повідомив представників учасників справи під розписку.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.03.2018 за участю представників усіх учасників справи, прокурор і представник позивача позов підтримали з викладених у ньому підстав, а представники відповідача та третьої особи підтримали заперечення проти позову, викладені у відзиві на позов. Господарський суд Черкаської області розглянув справу по суті і оголосив вступну і резолютивну частини прийнятого ним у нарадчій кімнаті рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Черкаської області

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2012 року голова Смілянської районної державної адміністрації видав розпорядження №267/01-02-1 "Про надання земельних ділянок в оренду ФГ "Нива", згідно з яким вирішив затвердив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 15,0547 га, з них: 2,3546 га ріллі та 12,7001 га пасовищ з кадастровими номерами 7123785500:02:001:0051 та 7123785500:02:001:0052 в адміністративних межах Носачівської сільської ради для ведення фермерського господарства і надати ці земельні ділянки в оренду фермерському господарству "Нива".

29 грудня 2012 року Смілянська районна державна адміністрація, як орендодавець, і фермерське господарство "Нива", як орендар, на підставі розпорядження голови Смілянської районної державної адміністрації від 23.07.2012 №267/01-02-1 уклали між собою договір оренди землі (далі - договір від 29.12.2012), згідно з п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя, які знаходяться в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Відповідно до п. 2 договору від 2012.2012 в оренду передаються земельні ділянки з кадастровими номерами 7123785500:02:001:0051 та 7123785500:02:001:0052 загальною площею 15,0547 га, у тому числі: 12,7001 га пасовища та 2,3546 га рілля.

Згідно з п. 8 договору від 29.12.2012 останній укладено на 15 років.

Пунктом 14 договору від 2012.2012 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п. 15 договору від 2012.2012 цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарські угіддя, у тому числі: пасовища та рілля.

У п. 16 договору від 2012.2012 його сторони визначили, що умовами збереження стану об'єкта оренди є застосування заходів з підвищення родючості ґрунтів та їх захисту від ерозії, дотримання вимог протиерозійної організації території та екологічних норм.

Серед передбачених п. 32 договору від 2012.2012 обов'язків орендаря є обов'язки щодо дотримання заходів з підвищення родючості ґрунтів та їх захисту від ерозії; дотримання вимог протиерозійної організації території та екологічних норм.

23 жовтня 2013 року на підставі договору від 2012.2012 державний реєстратор Смілянського міськрайонного управління юстиції Стригун Л.М. зареєструвала за фермерським господарством "Нива" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди строком на 15 років на земельну ділянку площею 12,7001 га з кадастровим номером 7123785500:02:001:0051, що підтверджується інформаційною довідкою із вказаного реєстру від 06.12.2017 №106493756.

З 01.01.2013 повноваження щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" перейшли від районних державних адміністрацій до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, яким на той час було Державне агентство земельних ресурсів України, та до його територіальних органів.

Наказом від 25.01.2013 №40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з пунктом 4.32 якого, Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до пункту 2 та пункту 5 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру":

утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області;

реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Черкаській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області;

встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

25 квітня 2015 року була проведена державна реєстрація Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наказом Держгеокадастру України від 26.05.2015 №84 "Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області" погоджена можливість забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області функцій і повноважень Головного управління Держземагенства у Черкаській області, що припиняється.

Таким чином, з 26.05.2015 внаслідок реорганізації Головного управління Держземагенства у Черкаській області його повноваження перейшли до правонаступника - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області і саме останнє (відповідач) з 26.05.2015 є фактичним орендодавцем вказаних у договорі від 29.12.2012 земельних ділянок.

11 травня 2017 року державний інспектор у сфері державного контролю за використанням і охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Лавріненко О.М. (далі - державний інспектор Лавріненко О.М.) за участю спеціаліста землевпорядника Носачівської сільської ради ОСОБА_10 та у присутності голови фермерського господарства "Нива" Архицького О.І. провів обстеження орендованої цим господарством за договором від 29.12.2012 земельної ділянки площею 12,7001 з кадастровим номером 7123785500:02:001:0051 і встановив при цьому, що на цій земельній ділянці росте сільськогосподарська зернова культура і є залишки сільськогосподарської зернової культури з попереднього року, про що був складений відповідний акт обстеження земельної ділянки від 11.05.2017.

30 жовтня 2017 року державний інспектор Лавріненко О.М. у м. Черкасах, без виїзду на земельну ділянку, що він підтвердив у судовому засіданні як свідок, у присутності голови фермерського господарства "Нива" Архицького О.І. склав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки, у якому вказав, що в результаті перевірки виявлено порушення земельного законодавства, що полягає у відхиленні від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, а саме земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 12,7001 з кадастровим номером 7123785500:02:001:0051в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району за межами населеного пункту, що надана фермерському господарству "Нива" для сінокосіння, використовується для вирощування зернової сільськогосподарської культури.

30 жовтня 2017 року державний інспектор Лавріненко О.М. видав голові фермерського господарства "Нива" Архицькому О.І. припис на усунення в 30-ти денний строк вказаних в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 30.10.2017 порушень земельного законодавства.

30 жовтня 2017 року державний інспектор Лавріненко О.М. склав протокол про адміністративне правопорушення, у якому вказав, що 30.10.2017 виявлено порушення земельного законодавства, що полягає у відхиленні від затвердженого в установленому порядку проекту землеустрою, а саме земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 12,7001 з кадастровим номером 7123785500:02:001:0051 в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району за межами населеного пункту, що надана фермерському господарству "Нива" для сінокосіння, використовується для вирощування зернової сільськогосподарської культури, що є порушенням Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про землеустрій" та ст. 25 Закону України "Про охорону земель", за яке ст. 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. "і" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

30 жовтня 2017 року державний інспектор Лавріненко О.М. прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення, якою за вказане у протоколі про адміністративне правопорушення від 30.10.2017 правопорушення наклав на голову фермерського господарства "Нива" Архицького О.І. передбачене ст. 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

За платіжним дорученням від 31.10.2017 №77073637 фермерське господарство "Нива" сплатило застосований постановою про накладення адміністративного стягнення від 30.10.2017 штраф.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 792 якого передбачає, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 8 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Частина 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" передбачає право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" визначено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до частин 1-3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів,передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" визначає цільове призначення земельної ділянки як використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Частинами 1-4 ст. 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Пунктами 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

З викладених вище норм чинного законодавства України випливає, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання.

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну із сторін зобов'язання довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

У даному спорі прокурор і позивач на підтвердження зміни відповідачем визначеного договором від 29.12.2012 і технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) такого виду використання орендованої ним земельної ділянки сільськогосподарського призначення як пасовища на ріллю для вирощування зернової сільськогосподарської культури вказали як на докази на вказаний вище акт обстеження цієї земельної ділянки державним інспектором Лавріненком О.М. від 11.05.2017 та на оформлені ним 30.10.2017 акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом-земельної ділянки, припис, протокол про адміністративне правопорушення постанову про накладення адміністративного стягнення.

Дослідивши вказані прокурором і позивачем докази на предмет їх достатності, господарський суд вважає, що вони у своїй сукупності не дають змоги дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмету доказування прокурором і позивачем, а саме наявності зміни відповідачем виду використання земельної ділянки.

При цьому господарський суд виходив з того, що встановлені 11.05.2017 при обстеженні земельної ділянки і вказані в акті обстеження земельної ділянки від 11.05.2017 дані про зростання на спірній земельній ділянці сільськогосподарської зернової культури і наявність на ній залишків сільськогосподарської зернової культури з попереднього року не є достатніми ознаками зміни відповідачем виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення з пасовища на ріллю, оскільки ці ознаки також можуть свідчити про здійснення відповідачем на земельній ділянці агротехнічних заходів задля підвищення родючості ґрунтів, їх захисту від ерозії, що допускає ГОСТ 26640-85 і що відповідач зобов'язаний був робити згідно з вимогами п. 16 та п. 32 договору від 29.12.2012 і ст. 37 Закону України "Про охорону земель".

Акт обстеження земельної ділянки від 11.05.2017 не містить таких даних як систематичне розорювання спірної земельної ділянки, вирощування на ній сільськогосподарських культур задля збирання урожаю, а не для випасання худоби, фактичне збирання урожаю зі спірної земельної ділянки, які б (дані) означали про використання відповідачем спірної земельної ділянки як ріллі.

Оформлені державним інспектором Лавріненком О.М. 30.10.2017 акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом-земельної ділянки, припис, протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення господарський суд оцінює як неналежні і недостовірні письмові докази, оскільки усі вони оформлялися без проведення фактичної перевірки спірної земельної ділянки, а тому на підставі них не можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. При цьому господарський суд враховував те, що підписання цих документів головою фермерського господарства "Нива" і сплата останнім штрафу не означає про визнання відповідачем вказаних у цих документах даних.

Таким чином, прокурор та позивач не доказали наявності обставин, на які вони вказували як на підставу позовних вимог.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає як безпідставний.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 16.04.2018.

СУДДЯ М.В. Дорошенко