Рішення

від 07.10.2008 по справі 2-1986/2008

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1986/2008

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

7 жовтня 2008 року     м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого - судді Петуніна І.В.,

при секретарі Прокопенко І.М., Мельниковій І.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,    

представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за

позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Ремонтно-будівельне  управління»  про  стягнення   суми  за  час  вимушеного   прогулу,

заробітної плати,  компенсації за час  невиплати заробітної плати,  витрат на правову

допомогу, на проїзд, на придбання ліків та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Ремонтно-будівельне управління» про стягнення суми за час вимушеного прогулу, заробітної плати за лютий 2005р., лютий 2006р., листопад 2005р., січень-березень 2007р., лікарняних за 2007 рік, компенсації за час невиплати заробітної плати, витрат на правову допомогу у розмірі 860 грн., на проїзд у сумі 650 грн., на придбання ліків у розмірі 234, 85 грн., компенсації за невикористану відпустку за 2005, 2006 роки, моральної шкоди у розмірі 50000 грн., поновлення трудового стажу за лютий 2005р., лютий 2006р., зобов'язання відповідача провести відповідні відрахування із заробітної плати позивача до Пенсійного фонду за період з 01.07.2002р. по 10.06.2003р., з 04.10.2003р. по 02.02.2004р. в обґрунтування якого вказав, що виходячи із змісту Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідач у зв'язку з незаконним звільненням повинен сплатити на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Вважає, що відповідач також повинен відшкодувати йому витрати на проїзд до органів державної влади до яких він звертався за захистом порушених відповідачем його прав у розмірі 650 грн. В порушення законодавства про оплату праці відповідач не сплатив йому заробітну плату за листопад 2005 року у розмірі 200 грн., січень, лютий та березень 2007 року, яка повинна бути стягнута з відповідача. Окрім цього, відповідачем не перераховано йому суми лікарняних у 2007 році та сум, що підлягають виплаті при звільненні. Розмір означених сум підтверджується довідками відповідача. До того ж, порушенням його законних прав, незаконним звільненням, відповідач завдав йому значну моральну шкоду, яка призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми. Все це вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. На цей час він проходе амбулаторне лікування у зв'язку з гіпертонічним діагнозом захворювання, ІБС, атеросклеротмическим кардіосклерозом, стенокардією. Все це є наслідком його переживань, які він отримує по цей час у зв'язку із захистом своїх прав у суді та прокуратурі. Вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду тому, що моральні страждання, втрата нормальних життєвих зв'язків та необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення його законних прав. З урахуванням наведеного та виходячи із засад розумності та справедливості, завдану йому моральну шкоду він визначає у розмірі 50000 грн. Окрім цього, відповідач повинен сплатити йому витрати на оплату ліків у сумі 234, 85 грн. До витрат, пов'язаних з розглядом

судової справи, згідно ст.ст.79, 84 ЦПК України, відносять витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката. ОСОБА_4 виданої йому довідки, ним сплачено 150 грн. за правову допомогу по складанню позовної заяви, 140 грн. за складання позовних заяв про збільшення позовних вимог, 570 грн. за участь адвоката у судових засіданнях. На підставі наведеного, відповідно до статей 235, 237і КЗпП України, закону «Про оплату праці» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління» на його користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь час до прийняття рішення по справі; заробітну плату за листопад 2005 року, січень, лютий та березень 2007 року, суми лікарняних за 2007 рік, суми, що підлягають виплаті при звільненні та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати; моральну шкоду у розмірі 50000 грн.; витрати на проїзд до органів державної влади за захистом своїх порушених прав у розмірі 650 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 150 грн. за складання позовної заяви, 140 грн. за складання позовних заяв про збільшення позовних вимог, 570 грн. за участь адвоката на попередньому та судових засіданнях; витрати на оплату ліків у сумі 234, 85 грн., зобов'язати відповідача провести відповідні нарахування з його заробітної плати до пенсійного фонду за період з 01.07.2002р. по 10.06.2003р. та з 04.10.2003р. по 02.02.2004р. Також вважає, що за листопад 2005 року з нього неправильно утримані гроші 200 грн. Крім того, також йому не заплачена компенсація за відпустки 2005 та 2006 років, оскільки він у них не був та відпускні не отримував, хто за нього них отримав - він не знає та хто розписався - він також не знає. Було службове підроблення документів. Також просить поновити його трудовий стаж за лютий 2005 року та лютий 2006 року та відрахувати у пенсійний фонд гроші, оскільки за ці місяці неправильно проставлені вихода та неправильно зроблені відрахування у пенсійний фонд. Просить оплатити йому гроші за ці дні та поновити в трудовий стаж.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача надав суду заперечення, де вказав, що відповідно до доданих до справи доказів (акт від 16.03.2007р., лист від 19.04.2007р. № 27, лист від 01.11.2007р. № 58) вбачається, що відповідач (адміністрація підприємства) намагалися розрахуватися з позивачем, згідно норм діючого законодавства, після видання наказу про звільнення, а саме було надано можливість позивачу отримати заробітну плату за січень-березень 2007р. та суми лікарняних за 2007 p., але останній відмовлявся від отримання належних йому сум, крім того згідно ст.116 КЗпП України, якщо працівник у день звільнення відсутній, то належна йому при розрахунку сума повинна бути сплачена на наступний день після вимог працівника - таких вимог від позивача до відповідача не поступало (що підтверджується матеріалами справи). За листопад 2005р. позивач отримав заробітну плату, що підтверджується його підписом у платіжній відомості № 158. За таких обставин вважає, що позивачем не доведено вини відповідача у неотриманні відповідних платежів за січень-березень 2007р. та суми лікарняних за 2007р. та за листопад 2005р. Під моральною втратою потерпілого слід розуміти страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, інші негативні наслідки морального характеру. Як вбачається, позивач самостійно приймав рішення про відхилення пропозицій відповідача в отриманні розрахунку при звільненні та навмисному затягуванні в отриманні розрахунку. До того ж на цей час позивач також ні де не працює, навіть не знаходиться на обліку у центрі зайнятості, таким чином відсутнє бажання працювати. Виходячи з вимог позивача, останнім не надано доказів дійсності (наявності) заподіяння моральної шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням та вини останнього в її заподіянні. Ствердження позивача про те, що погіршився стан здоров'я, не можна брати до уваги у зв'язку з відсутністю доказової бази та свідченням позивача про тещо з 1986 року він вже мав погіршення здоров'я у зв'язку з хворобою на виразку. Крім того, не підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чому саме в такій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Не зрозуміло з яких міркувань виходить позивач при встановленні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яка повинна визначатися залежно від характеру та обсягу

страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (тобто не має розрахунку моральної шкоди та доказів спричинення моральної шкоди на суму вимоги). За таких обствин вважає, що позивачем не доведено вини відповідача у заподіянні моральної шкоди. Відповідно до ст.221 КЗпП України трудові спори розглядаються комісіями по трудовим спорам районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами за заявами працівників у строки, визначені ст.233 КЗпП України. Відповідно до ст.55 Конституції України, права, свободи громадянина захищаються судом. Спосіб вирішення трудового спору через органи влади, мінуючи судову інстанцію, діючим законодавством не регламентується, цей спосіб вирішення трудового спору позивач обрав самостійно, а отже нести витрати у зв'язку зі зверненням до цих органів, повинен самостійно. До того ж відповідні органи влади звертали увагу позивача звернутися за вирішенням трудового спору до суду. Крім того, звернення позивача не відносилися до суті спору - заяви позивача відносилися по суті умов праці (виконання норм по забезпеченню охорони праці, оформлення відносин з трудовим колективом, притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності), до речі по цим заявам в порушенні кримінальних справ за ст.172 (грубе порушення законодавства про працю), ст.173 (грубе порушення угоди про працю), ст.175 (невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших, установлених законом вимог), ст.364 (зловживання владою або службовим становищем), ст.365 (перевищення влади або службових повноважень), ст.367 (службова недбалість) КК України відмовлено у зв'язку з відсутністю події злочину (ст.6 п.1 КПК України) або відсутністю в діяннях складу злочину (ст.6 п.2 КПК України), за іншими відповідями факти не підтверджувалися. За таких обставин вважає, що позивачем не доведено вини відповідача у витратах позивачем коштів на проїзд до інших органів державної влади. Крім того відсутні підтвердження витрат та фактичне підтвердження поїздок. Витрати на правову допомогу також не мають підтвердження у тих сумах, які позивач просить стягнути з позивача, тому не можуть братися до уваги як такі, що були дійсно затрачені позивачем, а відповідно до ст.3О ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. За таких обставин вважає, що позивачем не доведено дійсності витрат на правову допомогу та витрат за участь адвоката на попередньому та судових засіданнях. Витрати позивача на оплату ліків також не мають підтвердження у тих сумах, які позивач просить стягнути з відповідача, тому не можуть братися до уваги як такі, що були дійсно затрачені позивачем. До того ж не має фактичного підтвердження, що саме ці ліки придбалися виключно для позивача та що ці ліки якось пов'язані з розглядом цієї справи, та чи дійсно вживання ліків позивачем є необхідністю, яка викликана суттю трудового спору, а відповідно до ст.30 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин вважає, що позивачем не доведено дійсності витрат на придбання ліків та причинного зв'язку між вживанням цих ліків та розгляду судом цього трудового спору. Вважає, що вимога позивача про відповідні відрахування з його заробітної плати до пенсійного фонду у вказані останні періоди є неможливим, оскільки позивач у цей час на підприємстві не працював. Крім того, відповідач вчасно та у встановлені строки проводить всім своїм працівникам відрахування до пенсійного фонду із заробітної плати, належні кожному працівнику. Таким чином, відповідно до вищевикладеного вважає, що відповідачем не доведені ті обставини на які він посилається при збільшенні позовних вимог та взагалі за позовом. Відсутність речових, письмових та інших доказів виключає дійсність обставин, які позивач вважав доведеними та такими, які мали місце. Крім того, вважає за необхідне наголосити про пропущення позивачем строку для звернення до суду за вирішенням цього трудового спору. Вважає, що подані усні пояснення позивачем пропуску строку для звернення до суду, недостатньо для прийняття поважності причин, до того ж ці усні пояснення не мають підтвердження тими особами, на які він посилається, а саме ОСОБА_5 Таким чином, ці пояснення не можуть бути доказом, при чому доказом не підтвердженим, тобто в дійсності відсутні факти, на які посилається позивач. Вважає, що у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено з підстав пропущення строку звернення до суду.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 18.08.2000 року по 01.07.2002 року, з 10.06.2003р. по 02.10.2003р., з 02.02.2004р. по 09.04.2007р. знаходився у трудових відносинах з відповідачем, що встановлено на підставі записів з трудової книжки позивача та довідки відповідача. 9 квітня 2007р. позивач був звільнений за ст.40 п.4 КЗпП України за прогули (а.с.12-19, 181).

ОСОБА_4 листа територіальної державної інспекції праці у Донецькій області № 04-Т263/08 від 03.04.2007р., перевіркою було встановлено наступне: позивач був прийнятий на роботу до ТОВ «Ремонтне-будівельне управління» столяром 5-го розряду згідно наказу № З від 02.02.2004р. із встановленим окладом 205 грн. в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент його прийняття і який збільшувався разом із зміною державою розміру мінімальної заробітної плати. При цьому він не був ознайомлений з наказом про прийняття під особистий підпис. З наданих в ході перевірки документів вбачається, що щорічні відпустки за період роботи з 02.02.2004р. по 02.02.2007р. використані. Перевіркою щодо нарахування заробітної плати встановлено, що на підприємстві використовується не відрядна, а почасова оплата праці згідно встановлених в штатному розкладі посадових окладів. При цьому нарахування заробітної плати керівникам, спеціалістам та робочим відповідача проводиться на підставі штатного розкладу, який розроблений без урахування галузевих, генеральної або регіональної угод. Всі належні до виплати суми із заробітної плати (окрім заробітної плати за січень 2007р., за лютий 2007р., заробітної плати за час відпустки) отримані. Головним бухгалтером підприємства ОСОБА_6 за участю працівників підприємства ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 був складений акт 02.03.2007р. про відмову позивача від підпису про ознайомлення з наказом від 20.02.2007р. про надання щорічної відпустки з 05.03.2007р. і відмову отримання заробітної плати за січень, лютий 2007р. та за час відпустки. Перевіркою щодо часу виконання робіт під час перевірки табелів обліку робочого часу розрахунково-платіжних відомостей та відповідних наказів на підприємстві, даний факт не підтвердився. Те ж саме стосується факту щодо страйку у листопаді 2005р. перевіркою табелів обліку робочого часу, розрахунково-платіжної відомості за листопад 2005 року не встановлено факту незаконного утримання із заробітної плати, заробітна плата за листопад 2005 року виплачена у повному обсязі (а.с.5).

20     лютого 2007р. позивач надав заяву з проханням надати йому чергову відпустку за

2006р. з 21.02.2007р. На заяві вказано, що бухгалтерії оформити з 05.03.2007р.(а.с.10).

ОСОБА_4 наказу № 4/19 від 19.04.2007р., позивач з 10.04.2007р. з 13.00 годин по 19.04.2007р. не з'явився на робочому місці. Дні: 11.04.2007р., 12.04.2007р., 13.04.2007р., 16.04.2007р., 17.04.2007р., 18.04.2007р., 19.04.2007р. вважати прогулами та звільнити позивача з 09.04.2007р. (а.с. 11).

21     лютого 2007р. позивач надав заяву з прохання надати дозвіл на надання

безоплатної відпустки з 22.02.2007р. по 04.03.2007р. включно у зв'язку зі станом здоров'я.

На заяві вказано, згідно закону про відпустки у відпустці відмовити (а.с.21).

10 квітня 2007р. позивач надав заяву з проханням про звільнення за власним бажанням з 10.04.2007р. На заяві вказано звільнити за власним бажанням (а.с.25).

ОСОБА_4 довідки юридичної консультації м.Красноармійська від 14.09.2007р., позивач сплатив за складання позовної заяви 150 грн. (а.с.26).

ОСОБА_4 протоколу № 2 зборів засновників ТОВ «Ремонтно-будівельне управління» від 05.05.2001р., директором підприємства є ОСОБА_10 (а.с.31).

ОСОБА_4 табеля обліку робочого часу за січень 2007р., позивач відробив 21 день по 8 годин (а.с.64).

ОСОБА_4 табеля обліку робочого часу за лютий 2007р., позивач з 12.02.2007р. по 20.02.2007р. знаходився на лікарняном, в інші робочі дні працював, крім 26.02.2007р. (а.с.65).

ОСОБА_4 табеля обліку робочого часу за березень 2007р., позивач з 05.03.2007р. по 14.03.2007р. був на лікарняному, з 15.03.2007р. до кінця місяця - у відпустці (а.с.66).

ОСОБА_4 табеля обліку робочого часу за квітень 2007р., позивач був у відпустці по 06.04.2007р. З 10.04.2007р. по 19.04.2007р. у позивача були прогули (а.с.67).

ОСОБА_4 розрахункових відомостей за січень-квітень 2007 року та довідки відповідача, позивачу були нараховані лікарняні за 2007 р. та відпускні (а.с.68-70).

ОСОБА_4 довідки відповідача № 73 від 14.12.2007р., заборгованість по заробітній платі перед позивачем складає: за січень 2007р. - 364, 90 грн.; за лютий 2007р. - 571, 79 грн., за березень 2007р. - 162, 98 грн., за квітень 2007р. (компенсація за 6 днів відпустки) - 62, 63 грн., всього 1162, 30 грн. (а.с.71).

ОСОБА_4 наказу (розпорядження) про надання відпустки від 20.02.2007р., позивачу була надана щорічна відпустка за робочий рік з 02.02.2006р. по 02.02.2007р. включно на 24 календарних дні з 05.03.2007р. по 29.03.2007р. включно (а.с.72).

ОСОБА_4 довідки відповідача № 72 від 14.12.2007р., із заробітної плати позивача до пенсійного фонду були утримані 0, 5%-2%: за січень 2007р. - 2, 00 грн., за лютий 2007р. - 5, 08 грн., за березень 2007р., квітень 2007р.- 0, 37 грн. (а.с.73).

ОСОБА_4 довідки прокуратури м.Димитров, позивач 10.04.2007р. з 13.00 по 17.00 годин знаходився на прийомі у прокурора м.Димитров (а.с.79).

ОСОБА_4 акту відповідача від 10.04.2007р., 10.04.2007р. позивач вийшов на роботу та надав заяву на звільнення з 10.04.2007р. Розрахунок був наданий згідно ст.38 КЗпП України з 23.04.2007р. Позивач з наказом був ознайомлений, але від підпису відмовився. Робоче місце покинув у 13.00 годин (а.с.75).

ОСОБА_4 докладної зам.директора з виробництва ОСОБА_11 від 19.04.2007р., згідно наказу № 4/10 від 10.04.2007р., йому був наданий розрахунок за власним бажанням з 23.04.2007р. З наказом він був ознайомлений, но від підпису відмовився. До теперешнього часу на роботу не виходить, виправдовувальних документів не надав. При особистій зустрічі позивач сказав, що на роботу більше не вийде. Просить звільнити позивача за прогули (а.с.76).

ОСОБА_4 наказу відповідача (без печатки) № 4/10 від 10.04.2007р., позивач звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням 23.04.2007р. Підстава - заява (а.с.77).

ОСОБА_4 актів відповідача, позивач 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19 квітня 2007р. був відсутній на робочому місці (а.с.78, 81-86).

ОСОБА_4 наказу відповідача № 4/11 від 11.04.2007р., 10.04.2007р. позивач залишив робоче місце з 13.00 годин без поважної причини. За відсутність на робочому місці більш як З години вважати цей день - 10.04.2007р. прогулом (а.с.80).

ОСОБА_4 повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач 24.04.2007р. отримав копію наказу № 4/19 від 19.04.2007р. та прохання з'явитися для отримання заробітної плати та розрахункових (а.с.89-91).

ОСОБА_4 повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач 02.11.2007р. отримав прохання відповідача отримати заборгованість по заробітній платі, відпускних, лікарняних та розрахункових у сумі 1161, 72 грн. (а.с.87, 88).

ОСОБА_4 акту відповідача від 16.03.2007р., 16 квітня 2007 року позивач відмовився від отримання лікарняних та заробітної плати. Позивач відмовився від підпису у відомості та отримання грошей (а.с.92).

ОСОБА_4 докладної замдиректора по виробництву ОСОБА_11 від 11.04.2007р., 10.04.2007р. з чергової відпустки вийшов на роботу позивач. До праці не приступив, оскільки написав заяву на розрахунок за власним бажанням у цей ж день 10.04.2007р. позивачу пояснили, що він повинен відробити 2 тижні згідно законодавства. Відразу був підготовлений наказ про звільнення позивача з 23.04.2007р. З наказом його ознайомили, але від підпису він відмовився. У годину дня він пішов з роботи та до кінця робочого дня 17.00 не з'явився (а.с.93).

ОСОБА_4 наказу відповідача № 3 від 02.02.2004р., позивач прийнятий на роботу з 02.02.2004р. з оплатой згідно окладу 205 грн. (а.с.110).

ОСОБА_4 від 02.03.2007р., 2 березня 2007р. позивач відмовився від підпису у наказі про відпуску та в отриманні грошей. 26.02.2007р. позивач пішов з робочого місця у 10.30 без поважних причин. До теперешнього часу виправдовувальних документів не надав, від пояснень відмовився (а.с.154).

ОСОБА_4 наказу (розпорядження) про припинення трудового договору від 10.04.2007р. (без печатки), позивач звільнений 10.04.2007р. за власним бажанням (а.с.155).

ОСОБА_4 довідки адвоката ОСОБА_2, позивач уплатив гонорар у розмірі 140 грн. за складання позовної заяви про збільшення позовних вимог, 570 грн. за участь у судових засіданнях, а всього 710 грн. за надання позивачу правової допомоги (а.с.156).

ОСОБА_4 платіжних відомостей на видачу заробітної плати, позивач отримав заробітну плату за грудень 2003р., за лютий - грудень 2004р., січень, лютий, листопад 2005р., травень 2006р. (а.с. 160-174, 179).

ОСОБА_4 акту від 20.02.2007р., 20 лютого 2007р. позивач надав заяву про надання йому відпустки за період з 2006р. по 2007р. На підставі заяви позивача був складений наказ про надання йому відпустки. Позивач з наказом був ознайомлений, але від підпису відмовився (а.с.175).

ОСОБА_4 довідки відповідача № 16 від 26.03.2008р., за період роботи підприємства ТОВ «РБУ), заробітна плата нараховувалася згідно діяючого законодавства та відрахування в пенсійний фонд проводилися у повному обсязі і в строк (а.с.182).

ОСОБА_4 листа Генеральної прокуратури України від 15.04.2008р., питання ухилення ТОВ «РБУ» від сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів перевірялися відділом податкової міліції Красноармійської ОДПІ. За результатами перевірки 16.11.2007р. прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п.1 ст.6 КПК України за відсутністю події злочину, передбаченого ст.212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів). Прокуратура області з вказаним рішенням погодилася. За наслідками вивчення вказаних матеріалів у Генеральної прокуратури України підстав для скасування відповідної постанови про відмову у порушенні кримінальної справи не встановлено (а.с.207-208).

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він працював головним бухгалтером у відповідача с літа 2002 по зиму 2008 року. Заробітна плата за листопад 2005 року та за січень-березень 2007 року нараховувалася та виплачувалася. За листопад 2005р. виплачено, а за січень 2007р. виплачувалась чи ні - не пам'ятає, за лютий та березень 2007р. - не виплачено у зв'язку з тим, що позивач відмовився її отримати. Працював позивач чи ні - не пам'ятає, пройшов вже рік, у лютому чи березні позивач був на лікарняному. Довідку на аркуші справи 71 підтверджує. Заборгованість, яка вказана у цій довідці виникла у зв'язку з тим, що позивач відмовився отримувати ці гроші. Акти складаласи на кожну видачу заробітної плати яка видається два рази на місяць. Скільки складали актів про відмову в отриманні заробітної плати - він не пам'ятає, але їх було декілька. Акт від 16.03.2007р. про відмову позивача на аркуші справи 92 він підписував. У цьому акті йдеться мова про заробітну плату мабуть за січень, лютий 2007р. За січень - березень 2007р. позивачу нарахоаувалася мінімальна заробітна плата згідно діючого законодавства. У довідці вказана заборгованість вже з утриманням податків та інших платежів. Коли він працював на підприємстві, всі відрахування у пенсійний фонд проводилися. У них на підприємстві працюють тільки офіційно, якщо немає запису у трудовій книжці, значить він не працював. 200 грн. із заробітної плати у позивача не утримували, забастовок не було. Позивач працював згідно окладу на підставі заяви та наказу, оклад підвищувався згідно діючого законодавства. Погроз з боку адміністрації до позивача не було, було навпаки, погрози з боку позивача, також з його боку була заява у міліцію на позивача. Позивач був ознайомлений з наказом про звільнення у той же день, звільнення у 23.04.2007р. З 10 по 19 квітня 2007р. позивач неодноразово був на роботі, відмовлявся працювати, бухгалтер розрахункового відділу приходила додому до позивача. 19.04.2007р. був виданий наказ за прогули, наказ та запрошення отримати розрахункові направлялися заказним листом до позивача. Відносно нього кримінальних справ за заявами позивача не було. Були перевірки прокуратури та інших органів, порушень не було. Ніяких дисциплінарних стягнень на позивача не налаталося. Вимог про отримання заробітної плати позивач не пред'являв. Зарплати у конвертах не має, все офіційно. Ніяких угод про зміну формулювання наказу про звільнення від 19.04.2007р. не було.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що працював у ТОВ «РБУ» з 2002 або 2003р. по 2007р., точно не пам'ятає, у якості замдиректора. За листопад 2005р. заробітна плата

позивачу виплачена у повному обсязі, заборгованості не було. Коли позивач прийшов за заробітною платою, то він відмовився від підпису, але казав, що дайте гроші., йому гроші не дали, оскільки він відмовився розписатися. Ці факти були неодноразово, він казав, що дайте гроші, але він розписуватися не буде. На кожну відмову писався акт, цих актів було декілька. Акт від 16.03.2007р. він підписував, від яких грошей він відмовився - пояснити не може, оскільки не бухгалтер, там були й відпускні, й лікарняні. Йому казав прокурор, щоб не розписувався, так позивач поясняв. Фактів того, що позивач працював неофіційно не було. Позивач відмовився від отримання заробітної плати, відпускних. Він не може пояснити, отримав позивач ці гроші чи ні. Позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням. Директор видав наказ про звільнення з відработкою 2 тижні. Цей наказ був оголошений позивачу, від відмовився під розписку отримати цей наказ та покинив місце роботи. Докладну про неявку на роботу вважає, що повинен писати він. Коли звільнявся позивач, йому ніхто не погрожував, він сам вів себе по-хамські. Він подавав заяву у міліцію на позивача, приходив до нього додому. У відношенні нього кримінальні справи не порушувалися. За заявою позивача були неодноразові перевірки відповідних органів, висновок, що правильно звільнили. Позивач не притягувався до дисциплінарних стягнень. Він звертався до позивача, щоб той отримав розрахункові, позивач з цими вимогами не звертався. Угод про зміну наказу про звільнення за прогули не було, це не в його компетенції. Неофіційної заробітної плати на підприємстві немає.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що працював у відповідача з лютого 2004р. по квітень 2007р., разом з позивачем постійно не працював. Неофіційної заробітної плати немає, він отримує тільки офіційну заробітну плату, неофіційну він не отримував. Він не пам'ятає, робили вони полову чи ні, за січень-березень 2007р. він отримував мінімальну заробітну плату згідно діючого законодавства, отримував приблизно 300 грн., точно не пам'ятає. Після звільнення, він бачив позивача на підприємстві. З позивачем він не розмовляв, він спитав тільки один раз його адресу. Йому невідомо, були чи ні дисциплінарні стягнення у відношенні позивача.

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що у відповідача не працював взагалі. Він працює у ТОВ «Люкс» з 01 або з 02.04.2007р. З позивачем він не працював.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що працювала з березня 2006 по 04.01.2008р. у якості бухгалтера. Довідку на а.с.71 підтверджує, заборгованість виникла внаслідок того, що позивач відмовився підписувати відомість на отримання заробітної плати. Про відмову від підпису складалися акти. Коли складалися акти - не пам'ятає. Це було декілька актів. У цій довідці вказано все до видачі, у тому рахунку й лікарняні. Вона приїжджала до позивача додому, розмовляла з дружиною, потім підійшла якась жінка. Приходила щоб запропонувати отримати заробітну плату за січень 2007 року, а також лікарняний. Вона була присутня, що позивачу запропонували підписати наказ, але він відмовився. Погроз до нього не було. Наказ не успіли зачитати, він повернувся та пішов. Зарплати у конвертах на підприємстві не має, заробітна плата згідно штатного розпису, окладу. За час її роботи до звільнення, претензій до позивача зі сторони адміністрації не було. Після звільнення позивача за його заявою були перевірки, замечаній по ньому у відповідних органів не було.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що з червня 2006 по березень 2007р. працювала у відповідача у якості майстра. Про заробітну плату у конвертах їй нічого невідомо, тобто про неофіційну заробітну плату. Акт від 16.03.2007р. про відмову позивача від підпису вона підтверджує, вона його підписувала. Вона вважає, що підписувала один раз, але не пам'ятає, було ще чи ні складання актів. Заробітну плату видавав головний бухгалтер. її позвали вона все бачила та підписала акт.

Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що вона працювала з 2002 по лютий 2007р. у якості бухгалтера. Вона не пам'ятає, була заборгованість чи ні за листопад 2005р. Вона не може пояснити, чи виплачувалася заробітна плата за січень 2007р., оскільки її виплачує головний бухгалтер. Неофіційної заробітної плати на підприємстві немає.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона працює директором з 2002 року по теперішній час. За листопад 2005 року перед відповідачем заборгованості не було. Довідку на а.с.71   підтверджує. Заборгованість виникла внаслідок того, що позивач відмовився

отримувати заробітну плату. Про це складалися акти, дат складання не пам'ятає, було 4 або 5, але не пам'ятає точно скільки. Позивач працював тільки офіційно, неофіційно він не працював. Неофіційної заробітної плати на підприємстві не має, вона позивачу не виплачувалася. Вона давала трудову книжку позивачу на руки. Вона директор ТОВ «Ремонтно-будівельне управління». 10.04.2007р. позивач надав заяву про звільнення з 10.04.2007р. У візі на заяві вона поставила дату про те, що вона отримала цю заяву. Наказ про звільнення з 10.04.2007р. вона підписувала, але це було тільки для бухгалтерії для нарахування відповідних сум. Наказ про звільнення був на самом ділі з 23.04.2007р. Був напечатаний наказ про звільнення з 23.04.2007р., він був ознайомлений, але від підпису відмовився та пішов до роботи. Документ, наданий позивачем, де вказано, що він звільняється 10.04.2007р. був дан для бухгалтерії для нарахування відпускних, як з'явився цей документ у позивача - їй невідомо. По заявам позивача були перевірки відповідних органів, порушень відносно позивача не було, було три відмови в порушенні кримінальної справи за його заявами. Вона писала заяву у міліцію на позивача, на її був тиск з його боку, стягнень на позивача не налаталися. Вони пропонували отримати зарплату, він з вимогами про отримання зарплати не звертався.

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що у травні 2005 позивач запропонував йому попрацювати у бригаді з приводу перекриття шифером покрівель на 31 та 34 будинках, адресу не знає. Це був п'ятиповерховий будинок. Трудовий договір з ним з боку відповідача не укладався. Позивачу надавали гроші, а потім він з ним розплачувався. За 2 будинка він отримав 6000 грн. У травні 2006р. робили покрівлі на лікарні, бригаду зібрали таким же чином. Гроші заплатили йому 3100 грн., не всі, далі гроші сказали, що отримують, коли здадуть будинок в експлуатацію. Гроші він отримував від позивача, ніде не розписувався.

Свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що позивача знає як колегу по праці, вони з ним не дружили. Він працював у ТОВ «РБУ» з 1975, звільнився у 2000 році. У нього було 15 років стажу. Позивач працював у відповідача мабуть з його заснування. Коли звільнився, пішов на шахту Стаханова, оскільки треба були гроші. Потім він звільнився, оскільки перестали давати вугілля. Потім він пішов до ОСОБА_11. Той йому дозволив працювати. Потім йому позивач говорить - давай будеш моїм напарником, казав, що будеш отримувати більше грошей. Він почав працювати з позивачем. Гроші давала майстер, у неї був зошит. Отримував приблизно 350 грн., це був 2002-2003 рік. Те, що він там працював, ніде фіксувалося, трудової угоди не укладалося. Офіційно він не був влаштований на роботу, він отримував пенсію та приходив підробити. Так він підробляв приблизно півтора року. Він відразу прийшов та працював на пилорамі, а потім через півроку став працювати з позивачем. Він ніяких заяв про влаштування на роботу не писав. За гроші він розписувався всього 1 раз у зошиті. Заборгованість по заробітній платі з 90-х років йому не видали. Розмір за підработку його не цікавив, аби платили гроші. Договорів щодо розміру грошей не було.

Відповідно до ч.3 ст.206 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивач відмовився від позовних вимог в частині поновлення його на роботі та ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 07.04.2008р. справа у цій частині була закрита (а.с.153). Таким чином вимоги позивача щодо поновлення його на роботі не можуть бути предметом спору у суді.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення при поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Оскільки позивач відмовився від вимог про поновлення його на роботі, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

ОСОБА_4 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Відповідач заборговував позивачеві заробітну плату, куда війшли й лікарняні, за січень 2007р. у розмірі 364, 90 грн., лютий 2007р. у розмірі 571, 79 грн., березень

2007р. у розмірі 162, 98 грн. та за квітень 2007р. (компенсацію за б днів відпустки) у розмірі 62, 63 грн. Усього 1162, 30 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

ОСОБА_4 ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Постановою КМУ від 21.02.2001р. № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до цього Порядку, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати буде складати:

Січень 2007р.: 1, 006 х 1, 002 х 1, 000 х 1, 006 х 1, 022 х 1, 014 х 1, 006 х 1, 022 х 1, 029 х 1, 022 х 1, 021 х 1, 029 х 1, 027 х 1, 038 х 1, 031 х 1, 013 х 1, 008 х 0, 995 х 0, 999 х 100 = 133, 16;

133, 16 - 100 = 33, 16; 364, 90 грн. х 33, 16 : 100 = 121 грн., де: -

1, 006 х 1, 002 х 1, 000 х 1, 006 х 1, 022 х 1, 014 х 1, 006 х 1, 022 х 1, 029 х 1, 022 х 1, 021 х 1, 029 х 1, 027 х 1, 038 х 1, 031 х 1, 013 х 1, 008 х 0, 995 х 0, 999 - індекси інфляції з лютого 2007р. по серпень 2008р.; 364, 90 грн. - невигогачена заробітна плата за січень 2007 року.

Аналогічно рахується компенсація за інші місяці:

Лютий 2007р.: 1, 002 х 1, 000 х 1, 006 х 1, 022 х 1, 014 х 1, 006 х 1, 022 х 1, 029 х 1, 022 х 1, 021 х 1, 029 х 1, 027 х 1, 038 х 1, 031 х 1, 013 х 1, 008 х 0, 995 х 0, 999 х 100 = 132, 37;

132, 37 - 100 = 32, 37; 571, 79 грн. х 32, 37 : 100 = 185, 09 грн.

Березень 2007р.: 1, 000 х 1, 006 х 1, 022 х 1, 014 х 1, 006 х 1, 022 х 1, 029 х 1, 022 х 1, 021 х 1, 029 х 1, 027 х 1, 038 х 1, 031 х 1, 013 х 1, 008 х 0, 995 х 0, 999 х 100 = 132, 11;

132, 11 - 100 = 32, 11; 162, 98 грн. х 32, 11 : 100 = 52, 33 грн.

Квітень 2007р.: 1, 006 х 1, 022 х 1, 014 х 1, 006 х 1, 022 х 1, 029 х 1, 022 х 1, 021 х 1, 029 х 1, 027 х 1, 038 х 1, 031 х 1, 013 х 1, 008 х 0, 995 х 0, 999 х 100 = 132, 11;

132, 11-100 = 32, 11; 62, 63 грн. х 32, 11 : 100 = 20, 11 грн.

Таким чином компенсація за втрату частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати буде складати: 121+185, 09+52, 33+20, 11=378, 53 грн.

Що стосується стягнення заробітних плат за лютий, листопад 2005р., лютий 2006р. та зарахування до стажу роботи лютого 2005р. та лютого 2006р., то суд вважає, що у задоволенні цих позовних вимог повинно бути відмовлено, оскільки виплата заробітної плати позивачу підтверджується матеріалами справи (платіжними відомостями, листом територіальної державної інспекції праці у Донецькій області), показами свідків.

У стягненні з відповідача витрат на проїзд до органів державної влади за захистом своїх порушених прав у розмірі 650 грн. повинно бути відмовлено, оскільки ці вимоги не грунтуються на законі.

ОСОБА_4 з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд вважає, що у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на придбання ліків у розмірі 234, 85 грн. повинно бути відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів на придбання ліків на вказану суму, причинного зв'язку між діями відповідача та витратами.

ОСОБА_4 ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань,   погіршення   здібностей  потерпшого   або  позбавлення  його   можливості  їх

реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.4 ст 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає, що у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50000 грн. повинно бути відмовлено, оскільки у матеріалах справи відсутні докази спричинення позивачу моральної шкоди, а саме моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, в матеріалах справи є акти про відмову позивача від підпису у відомостях та про отримання грошових коштів. Також відповідач направляв запрошення позивачу щодо отримання заробітної плати. ОСОБА_4 ч.1 ст.116 КЗпП України, якщо працівник у день звільнення не працював, то суми при звільнені мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача про виплату належних йому сум при звільненні. За таких обставин суд вважає, що у стягненні моральної шкоди повинно бути відмовлено.

У задоволенні вимог щодо виплати компенсації за невикористані відпустки за 2005 та 2006 роки повинно бути відмовлено, оскільки матеріалами справи підтверджується їх використання позивачем. Зокрема у листі територіальної державної інспекції праці у Донецькій області вказано, що щорічні відпуски використано, у тому рахунку й за 2005 та 2006 рік. Також у матеріалах справи є заява позивача про надання йому відпустки за 2006р. Крім того, у позовній заяві позивач сам вказує, що він просив надати йому відпустку за 2006 рік, що й було зроблено відповідачем - йому була надана відпустка з 5 березня 2007р. на 24 календарні дні, яку він використав.

Що стосується зобов'язань відповідача щодо відрахування до пенсійного фонду грошових коштів за період з 01.07.2002р. по 10.06.2003р. та з 04.10.2003р. по 02.02.2004р. то ці позовні вимоги суд вважає ці вимоги залишити без задоволення, оскільки вищевказані періоди роботи не підтверджуються матеріалами справи. Покази свідка ОСОБА_18 суд не приймає до уваги, оскільки він був оформлений у встановленому порядку на роботу у відповідача та не надав доказів, що вони з позивачем працювали саме на відповідача.

Щодо заяви представника позивача про встановлення факту недостовірної інформації щодо копій наказів відповідача про звільнення ОСОБА_1 від 10.04.2007р. та від 19.04.2007р., то слід зазначити, що копії цих наказів знаходяться у матеріалах справи та свідок ОСОБА_10 дала пояснення по цим наказам. ОСОБА_4 ч.3 ст.212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності. Відповідно до ч.3 ст.58 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог щодо поновлення себе на роботі, ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 07.04.2008р. справа в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі була закрита.

На підставі ст.88 ЦПК України, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 86 грн.

На підставі ст.ст.94, 116, 235, 237і КЗпП України, ст.34 Закону України «Про оплату праці», ст.23 ЦК України, постанови КМУ від 21.02.2001р. № 159 Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, керуючись ст.ст.10, 11, 30, 57, 88, 209, 212, 215, 292, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління» про стягнення суми за час вимушеного прогулу, заробітної плати, компенсації за час невиплати заробітної плати, витрат на правову допомогу, на проїзд, на придбання ліків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління», юридична адреса: м.Димитров Донецької області, вул. Шосейна, буд.2В, ЄДРПОУ 31543970 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 1162 грн. 30 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати у розмірі 378, 53 грн., а всього 1540 (тисяча п'ятсот сорок) грн. 83 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 86 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління» на користь держави судові витрати у сумі 51 грн. та на користь УДК м.Донецьк витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

Решения в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах місячних платежів.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.