Постанова

від 11.04.2018 по справі 911/1610/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1610/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - Беліменко О.О.,

відповідача-2 - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

прокурора - Красножон О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017

(головуючий - Власов Ю.Л., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)

та рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017

(суддя Шевчук Н.Г.)

у справі № 911/1610/16

за позовом керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бородянської районної ради

до 1. Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

2. Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Мирчанського навчально-виховного об'єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок"

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2015 року керівник Фастівської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Бородянської районної ради до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Мирчанського навчально-виховного об'єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок" про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передана на підставі спірного правочину в оренду частина приміщення Мирчанського НВО "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок" належить до комунальної власності територіальної громади та передана в оренду без рішення (згоди) власника (ради) такого майна, що є порушенням п. 19 ч. 1 ст. 43, ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім того, орендоване майно є загальноосвітнім навчальним закладом, використання якого для цілей, не пов'язаних з навчально-виховним процесом, суперечить положенням ст.ст. 2, 61, 63 Закону України "Про освіту", ст. 44 Закону України "Про загальну середню освіту", що відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого правочину недійсним та, як наслідок, зобов'язання повернути майно балансоутримувачу.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 06.08.2004 рішенням тринадцятої сесії четвертого скликання Бородянської районної ради Київської області внесено зміни до п. 1 рішення тринадцятої сесії Бородянської районної Ради народних депутатів двадцять першого скликання від 26.01.1993 "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності районної Ради народних депутатів", виклавши його в такій редакції: "1. Оформити за територіальною громадою району в особі Бородянської районної ради право комунальної власності на об'єкти нерухомого майна згідно переліку, затвердженого рішенням 13 сесії XXІ скликання Бородянської районної ради від 26 січня 1993 року при наявності актів державної технічної комісії про прийняття і готовність об'єктів до експлуатації, затверджених розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації на слідуючі об'єкти згідно додатку", зокрема на Мирчанське НВО І-ІІІ ступеня, за адресою: с. Мирча, вул. Коцюбинська, 1.

2.2. 02.01.2007 відповідачем-2 та Київською обласною філією ВАТ "Укртелеком" ЦЕЗ №7 цех №10 укладено договір оренди нежитлового приміщення індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що є комунальною власністю №5, у відповідності до розділу 1 якого відповідач 2 передає, а філія ВАТ "Укртелеком" приймає в строкове платне володіння та користування приміщення в Мирчанському НВО "Школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок" за адресою: Київська обл., Бородянський р-н., с. Мирча, вул. Коцюбинського 1. Загальна площа приміщення, що орендується 12 м 2 ; приміщення, що орендується, надається філії ВАТ "Укртелеком" для розміщення обладнання АТСК 50/200 та СПМ.

2.3. Відповідно до п. 1.3 договору майно передається в оренду для розміщення обладнання АТСК 50/200 та СПМ.

2.4. Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору, останній діє з 01.01.2007 по 01.01.2008. Якщо жодна сторона в строк за один місяць до закінчення договору оренди не заявить про намір його розірвати, договір автоматично продовжується на такий же термін.

2.5. Листом №01-32/150 від 05.02.2016 відповідач-2 повідомив прокурора, що спірний договір оренди пролонгований і діє на цей час.

2.6. Листом №310 від 30.11.2016 Управління Держпродспоживслужби в місті Ірпінь Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області повідомило прокурора, що з управлінням не погоджувалось питання розміщення в приміщенні Мирчанського навчально-виховного об'єднання "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок" технологічного обладнання АТСК50/200 та СПМ.

2.7. Відповідно до довідки з ЄДРПОУ видами діяльності третьої особи є дошкільна освіта (85.10), початкова освіта (85.20), загальна середня освіта (85.31).

2.8. Відповідно до довідки ЄДРПОУ основним видом діяльності відповідача-1 є, зокрема, діяльність у сфері проводового електрозв'язку та інші види діяльності у сфері електрозв'язку (КВЕД 61.10).

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

3.2. 21 серпня 2017 року рішенням Господарського суду Київської області позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення №5 від 02.01.2007, укладеного між Відділом освіти Бородянської районної державної адміністрації та Київською обласною філією ВАТ "Укртелеком" ЦЕЗ № 7 цех № 10 Бородянка, площею 12,00 м 2 , що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, с. Мирча, вул. Коцюбинського, 1. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (код 21560766) звільнити та повернути Мирчанському НВО "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок" та балансоутримувачу - Відділу освіти Бородянської районної державної адміністрації (код 02143910) передане в оренду згідно договору №5 від 02.01.2007, комунальне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 12,0 м 2 та вартістю 11 420,28 грн, розташоване за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, с. Мирча, вул. Коцюбинського, 1.

3.2. 03 жовтня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 залишено без змін.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили, зокрема, з такого.

3.3.1. На підставі договору оренди нежитлового приміщення №5 від 02.01.2007 частина приміщення об'єкта освіти комунальної форми власності передана Київській обласній філії ПАТ "Укртелеком" для використання з метою розміщення обладнання АТСК та СПМ, тобто для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом та без надання дозволу територіальною громадою на використання такого майна не за цільовим призначенням. У зв'язку з викладеним, такий договір укладено з порушенням п. 19 ч. 1 ст. 43, ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 2, 61, 63 Закону України "Про освіту", ст. 44 Закону України "Про загальну середню освіту", а, отже, підлягає визнанню недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства згідно з ст.ст. 203, 215 ЦК України. Визнання недійсним договору тягне за собою припинення зобов'язання в силу того, що перестає існувати його підстава і у відповідача настає обов'язок звільнити орендоване приміщення, оскільки підстава для користування ним відпала, у зв'язку з чим підлягає задоволенню і вимога про зобов'язання орендаря звільнити об'єкт оренди та повернути майно балансоутримувачу.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 20 жовтня 2017 року ПАТ "Укртелеком" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Господарськими судами безпідставно відхилено той факт, що прокурором не надано доказів того, що орендоване за спірним договором приміщення до його укладення використовувалося чи буде у майбутньому використовуватися навчальним закладом у навчально-виховній роботі, технологічно пов'язане з навчально-виховним процесом. Прокурором не доведено факт порушення прав вихованців та осіб, які працюють у цьому навчальному закладі.

4.2.2. Судами обох інстанції не надано оцінку тому факту, що орендоване відповідачем-1 приміщення належить до категорії допоміжні приміщення (вестибюль, рекреації, гардероби, санітарні вузли з технічними приміщеннями тощо), тобто використання його в рамках навчально-виховного процесу неможливе.

4.2.3. Судами хибно здійснено посилання на п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 щодо відсутності дозволу здачі в оренду приміщень для використання, що не пов'язане з навчально-виховним процесом, тоді як приміщення, орендоване відповідачем-1, розташоване в II корпусі - в дошкільному навчальному закладі, тобто не в тій категорії закладів, на які розповсюджується дія п. 3.19 ДСанПіН 5.5.2.008-01.

4.2.4. Київським апеляційним господарським судом та судом першої інстанції не взято до уваги ч. 3 ст. 63 Закону України "Про освіту" та помилково трактовано ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту".

Судами попередніх інстанцій не надано уваги тому факту, що забороняючи "використання не за призначенням", згідно з ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", законодавство не містить чіткого визначення, яке використання може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню. Так, метою норми ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" є недопущення такого використання об'єкта освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об'єкту з огляду на освітній, навчально-виховній, навчально-виробничий, науковий характер діяльності закладу освіти.

4.3. 16 березня 2018 року заступник прокурора Київської області подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 залишити без змін.

4.4. Відзив мотивовано такими аргументами.

4 .4.1. Передача в оренду об'єктів освіти можлива у разі відсутності законодавчо визначених заборон. Відтак, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісна пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

4.4.2. Положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" підлягають застосуванню з урахуванням приписів частини п'ятої статті 63 Закону, який має вищу юридичну силу.

4.4.3. При цьому, невикористання школою спірного приміщення не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу.

4.4.4. Господарська діяльність відповідача-1 з надання телекомунікаційних послуг ніяким чином не пов'язана з навчально-виховним процесом Мирчанського ПВО "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок".

4.4.5. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що приміщення загальноосвітнього навчального закладу передано в оренду для розміщення обладнання АТСК 50/200 та СПМ з порушенням вимог ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсним договору №5 оренди нежитлового приміщення від 02.01.2007, укладеного відділом освіти Бородянської РДА (орендодавець) та Київською обласною філією ВАТ "Укртелеком" ЦЕЗ № 7 цех № 10 Бородянка (назву якої змінено на Київська обласна філія ПАТ "Укртелеком") (орендар), та зобов'язання повернути орендоване майно.

5.2.2. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною другою ст. 18 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди спірних приміщень) визначено, що заклади освіти, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти.

Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватись і розпоряджатись на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання щодо передачі в оренду об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів у встановленому законом порядку, вирішуються районними і обласними радами виключно на пленарних засіданнях.

Згідно з ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачем рішення про надання згоди Бородянською районною радою на передачу відповідачу-1 в оренду відокремленої частини приміщень, в яких знаходиться третя особа, що є порушенням п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і підставою для визнання оспорюваного договору недійним.

5.2.3. Частиною 1 статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) передбачено, що матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

При цьому, об'єктом освіти в розумінні положень частин першої та п'ятої статті 63 Закону України "Про освіту", частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту "б" частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" є не тільки навчальний заклад. До об'єктів освіти належать будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Отже, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника у касаційній скарзі про те, що орендоване відповідачем-1 приміщення належить до категорії допоміжні приміщення, тобто використання його в рамках навчально-виховного процесу неможливе, оскільки в будь-якому випадку на цей об'єкт також розповсюджуються вимоги частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору.

5.2.4. Відповідно до частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, орендоване за спірним договором нерухоме майно, яке є комунальною власністю, використовувалося з дати укладення спірного договору для розміщення для розміщення обладнання АТСК 50/200 та СПМ, тобто для господарської діяльності відповідача-1, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки невикористання відповідачем-2 спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу.

При цьому, господарськими судами взято до уваги твердження відповідача-1 про те, що діяльність відповідача-1 не створює жодних перешкод для учнів та працівників навчально-виховного об'єднання та правильно зазначено про те, що мета використання майна об'єкта освіти (в тому числі на умовах оренди) повинна узгоджуватися з метою створення об'єкта освіти, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом.

5.2.5. Посилання скаржника на те, що господарські суди помилково застосували до спірних правовідносин положення Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПін 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, які не мають жодного значення для правового регулювання спірних правовідносин, також є помилковими.

Відповідно до пункту 3.19. зазначених правил здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. При цьому, згідно з розділом 1 зазначених правил ці норми розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Крім того, судами додатково зауважено на тому, що відповідно до листа №310 від 30.11.2016 Управління Держпродспоживслужби в місті Ірпінь Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області з останнім не погоджувалося питання розміщення в приміщенні третьої особи технологічного обладнання АТСК50/200 та СПМ, а тому вплив цього обладнання на здоров'я та безпечне навчання дітей не вивчався.

5.2.6. Верховний Суд відхиляє посилання відповідача-1 на ч. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", якою передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, оскільки ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" заборонено використовувати об'єкти освіти і науки не за призначенням.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, Верховний Суд дійшов висновку, що надання приміщень державних навчальних закладів в оренду можливе, але лише за умови дотримання вимог законодавства та коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

5.2.7. Як встановлено господарськими судами, 06.08.2004 за територіальною громадою району в особі позивача оформлено право комунальної власності на об'єкт нерухомого майна Мирчанське НВО І-ІІІ ступеня, за адресою: с. Мирча, вул. Коцюбинська, 1. Таким чином, спірне приміщення на момент укладення спірного договору відносилося до об'єктів комунальної власності, право розпоряджатися яким належало позивачу.

У зв'язку з викладеним, Верховний Суд відхиляє доводи відповідача-1 щодо відсутності доказів перебування спірного приміщення у комунальній власності, оскільки господарськими судами встановлено віднесення спірного приміщення до комунальної власності на момент укладенні спірного договору. При цьому, аргумент скаржника про те, що господарські суди повинні були дослідити з якого часу відповідачем-1 орендується приміщення дитячого садку, а саме ще до набуття майном статусу комунальної власності, є безпідставним, оскільки предметом позовних вимог є договір оренди від 02.01.2007, тобто на час його укладення це майно належало до комунальної власності, у зв'язку з чим відповідач-1 в будь-якому разі повинен був отримати згоду Бородянської районної ради на укладення такого договору.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим обґрунтовано визнали його недійсним. Крім того, господарські суди правильно задовольнили позовну вимогу про зобов'язання відповідача-1 звільнити орендоване приміщення та повернути його за актом приймання-передачі позивачу, як похідну від вимоги про визнання договору недійсним, яка була задоволена.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/1610/16 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: Г. Вронська

О. Мамалуй