Ухвала

від 16.04.2018 по справі 924/933/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/933/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма "Західтрансбуд",

відповідач - Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області,

треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-Європейська інфраструктурна група", 2. Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд",

треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, 2. Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації,

розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України

від 28.08.2017

у справі № 924/933/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма "Західтрансбуд"

до Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-Європейська інфраструктурна група", 2. Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, 2. Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації,

про стягнення 286 066,64 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма "Західтрансбуд" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 286 066,64 грн заборгованості.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.08.2015 року позов задоволено частково; стягнуто із Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма "Західтрансбуд" 149 648 грн заборгованості, 2 992,96 грн витрат по оплаті судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.08.2015 у справі № 924/933/15 змінено, викладено його резолютивну частину в редакції, згідно з якою стягнуто з відповідача 116 087,90 грн. заборгованості, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2017 у справі № 924/933/15, прийняту у складі колегії суддів: Євсікова О.О (головуючий), Картере В.І., Кролевець О.А., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірми "Західтрансбуд" залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі №924/933/15 - без змін.

Відповідно до відбитку календарного штемпелю органу поштового зв'язку 24.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма "Західтрансбуд" подано до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 28.08.2017 у справі № 924/933/15 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

На обґрунтування зазначених заявником підстав для перегляду судового рішення до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі № 5011-32/2003-2012 та Верховного Суду України від 03.06.2013 у справі № 922/2668/14.

За приписами пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2447-VІІІ, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г. передано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма "Західтрансбуд" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.08.2017 у справі № 924/933/13 в порядку Розділу ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України в редакції, до 15.12.2017.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами з таких підстав.

За положеннями пунктів 1, 3 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, підставами для подання заяви про перегляд рішень господарських судів є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2017 у справі № 924/933/15, предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 286 518,64 грн заборгованості, яка виникла з договорів підряду від 14.09.2012 № 72, від 08.05.2013 № 12, від 17.07.2013 № 114, вимоги за якими перейшли до позивача за договором про відступлення права вимоги від 12.08.2014 № 18м.

Судами встановлено, що 17.03.2015 року позивачем надіслано відповідачу вимоги від 17.03.2015 року № 18, № 19, № 20, у яких просить Службу автомобільних доріг у Хмельницькій області сплатити на вказані у вимозі реквізити заборгованість за договором № 72 від 14.09.2012 року в сумі 212518, 64 грн., за договором № 114 від 17.07.2013 року в сумі 61 731,00 грн., за договором № 12 від 08.05.2013 року на суму 11 817 грн.

Також встановлено, що за клопотанням Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області (вих. № 1547 від 12.10.2015) для встановлення фактичної вартості та об'ємів виконаних будівельних робіт по договору підряду від 14.09.2012 № 72, Рівненським апеляційним господарським судом винесено ухвалу від 01.12.2015 року по справі № 924/933/15 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

З урахуванням долученого до справи висновку судового експерта суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність заборгованості відповідача за договором підряду від 14.09.2012 № 72 в сумі 76 100грн.

Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України виходив із того, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку що сума заборгованості відповідача за договором підряду від 14.09.2012 № 72 становить 76 100 грн, з якої і визначається сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором цесії.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що враховуючи те, що предметом уступки права вимоги може бути зобов'язальна вимога, яка є дійсною, та беручи до уваги те, що позивачу передано право вимоги, згідно з договором підряду від 14.09.2012 № 72 лише в розмірі 55,9 % від суми заборгованості, а в ході судового розгляду справи судом встановлено, що заборгованість відповідача за договором підряду від 14.09.2012 № 72 підтверджена (дійсна) лише на суму 76 100 грн., суд апеляційної інстанції вірно встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором від 14.09.2012 № 72 року в розмірі 42 539,90 грн, тобто 55,9% від суми 76 100 грн. Відтак апеляційний суд дійшов підставного висновку, що позов підлягає задоволенню частково в загальному розмірі 116 087,90 грн., а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Водночас, у постанові Верховного Суду України від 03.06.2013 у справі 922/2668/14, де предметом позову було визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30 червня 2011 року № 06/21, Постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року у справі № 922/2668/14 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У справі 922/2668/14, судами встановлено, що за депозитним договором ПАТ "Земельний банк" прийняло від ДП "Артемісль" на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 2 090 400 доларів США, ДП "Артемсіль" передало ПАТ "Земельний банк" у заставу майнові права на належне йому право вимоги на зазначений депозитний вклад у сумі 1 590 400 доларів США, одностороннім правочином про зарахування зустрічних однорідних вимог ДП "Артемсіль" заявило про припинення зобов'язань на суму 2 670 509,39 грн (сума заборгованості підприємства перед банком за договором про надання кредитної лінії), у той час як за договором відступлення права вимоги ДП "Артемсіль" відступило на користь ПАТ "СК "Лемма-Віте" право вимоги до ПАТ "Земельний банк" за цим депозитним договором на суму 545 000 грн.

За результатом розгляду справи 922/2668/14 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що наявність судового рішення щодо ПАТ "Земельний банк" і ДП "Артемсіль" про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог у певному обсязі, не припиняє зобов'язальних правовідносин ПАТ "Земельний банк" та ДП "Артемсіль" за депозитним договором у цілому, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії. Зазначивши, що заставодержатель - ПАТ "Земельний банк " - вимог про недійсність спірного договору не заявляв, а тому висновок суду щодо порушення умов договору застави при відчуженні ПД "Артемсіль" права вимоги за депозитним договором є помилковим, оскільки суперечить принципу диспозитивності. Відтак, суд касаційної інстанції неправильно застосував положення ст.ст. 203, 215 ЦК України щодо наявності передбачених законом підстав для визнання правочину недійсним, що призвело до неправильного вирішення спору.

Водночас, у справі № 924/933/15, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що предметом уступки права вимоги може бути зобов'язальна вимога, яка є дійсною, отже, встановивши, що позивачу передано право вимоги, згідно з договором від 14.09.2012 № 72 лише в розмірі 55,9 % від суми заборгованості, а в ході судового розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідача за договором підряду від 14.09.2012 № 72 підтверджена (дійсна) лише на суму 76 100 грн, суди дійшли висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача за договором цесії підлягає дійсна заборгованість за договором підряду № 72, яка становить 42 539,90 грн (55,9 %).

Отже, Верховний Суд України дійшов зазначеного висновку у справі 922/2668/14 відповідно до інших фактичних обставин, які є відмінними від обставин у справі № 924/933/15, в якій подано заяву про перегляд, відтак до спірних правовідносин застосовується різне нормативно-правове регулювання.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі № 5011-32/2003-2012 було скасовано рішення попередніх інстанцій, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Однак постанова про скасування рішень попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 111 16 ГПК України, у редакції до 15.12.2017.

Таким чином, у зазначених справах суд встановив різні фактичні обставини та прийняв відповідні рішення, що не свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, які є підставою для перегляду відповідно до пункту 3 частини 1 статті 111 16 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Враховуючи викладене, обставини, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 111 16 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28.08.2017 у справі № 924/933/15, не отримали свого підтвердження.

Виходячи з положень статті 111 21 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, необґрунтованість заяви про перегляд судових рішень господарських судів в порядку Розділу XII-2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) є підставою для відмови у допуску справи до провадження.

На підставі викладеного та керуючись підпунктами 1, 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VII, статтями 111 16 - 111 21 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у допуску справи № 924/933/15 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко