Ухвала

від 16.04.2018 по справі 5009/5032/12

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 5009/5032/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.

учасники справи:

боржник - товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Альма ЛТД"

кредитор - публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" Міхна С.С.

розглянувши матеріали заяви публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" Міхна С.С.

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України

від 05.09.2017

постанови Донецького апеляційного господарського суду

від 07.02.2017

ухвали господарського суду Запорізької області

від 17.11.2016

у справі № 5009/5032/12

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Альма ЛТД"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017, прийнятою у складі колегії суддів: Куровського С.В. - (головуючого)., Катеринчук Л.Й., Удовиченка О.С., касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" залишено без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2017 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.11.2016 у справі № 5009/5032/12 залишено без змін.

У листопаді 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

АТ "Брокбізнесбанк" Міхна С.С. про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.09.2017 у справі № 5009/5032/12, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2017 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 17.11.2016 у справі № 5009/5032/12 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017.

На обґрунтування зазначених заявником підстав для перегляду судового рішення до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 22.03.2016 року у справі № 5009/4987/12, від 08.11.2016 року у справі № 901/2966/13, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права та копію постанови Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі № 32/17-352-2011, яка, на думку заявника, свідчить про невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За приписами пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017

№ 2447-VІІІ, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я. передано заяву ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" Міхна С.С. в порядку Розділу XII-2 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2018.

31.01.2018 суддею Верховного Суду Катеринчук Л.Й. подано заяву про самовідвід у розгляді справи № 5009/5032/12 в порядку статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України в редакції з 15.12.2017.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2018 заяву судді Катеринчук Л.Й. від 31.01.2018 про самовідвід, в порядку статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, з 15.12.2017, у розгляді справи № 5009/5032/12 було задоволено.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.02.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 5009/5032/12.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 01.02.2018 для розгляду заяви у справі № 5009/5032/12 було визначено колегію суддів у складі: головуючого - Жукова С.В., суддів: Пєскова В.Г., Погребняка В.Г.

08.02.2018 суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жуковим С.В. та Погребняком В.Я. подано заяви про самовідвід у розгляді справи

№ 5009/5032/12 в порядку п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України в редакції з 15.12.2017.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2018 заяву судді Жукова С.В. та судді Погребняка В.Я. від 08.02.2018 про самовідвід, в порядку статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, з 15.12.2017, у розгляді справи № 5009/5032/12 було задоволено.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.02.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 5009/5032/12.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.02.2018 для розгляду заяви у справі № 5009/5032/12 було визначено колегію суддів у складі: головуючого - Білоуса В.В., суддів: Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2018 ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" Міхна С.С. надано строк для усунення недоліків заяви до 12.03.2018; вимоги ухвали заявником виконано.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами з таких підстав.

У постанові Вищого господарського суду України від 05.09.2018 у справі № 5009/5032/12, про перегляд якої подано заяву, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції виходив із того, що судами встановлено, зокрема, наявність в матеріалах справи текстів всіх оголошень щодо продажу майна, забезпеченого заставою, про проведення відкритих торгів (аукціону), оголошень про проведення повторних відкритих торгів (аукціону), оголошень про проведення других повторних відкритих торгів (аукціону), а також доказів їх публікацій на офіційних веб-сайтах Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України. Крім того, в матеріалах справи наявна згода ПАТ "Брокбізнесбанк" (заставного кредитора) на реалізацію майна банкрута (автозаправочної станції разом з земельною ділянкою) у ліквідаційній процедурі шляхом проведення аукціону за ціною 476 580 грн, яке було придбано на аукціоні 20.04.2016 за ціною 30 501,12 грн. Відтак, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута ТОВ Фірма "Альма ЛТД", яке перебуває в іпотеці банку та застосування, як наслідок, реституції.

Також, як встановлено судами, згідно банківської виписки від 27.04.2016, сума в розмірі 15 250,56 грн була перерахована організатору аукціону як винагорода, на підставі статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та положень договору про проведення аукціону від 02.02.2015 № 02/02-2015/1/ЗП, а сума в розмірі 15 250,56 грн - перерахована банку, як іпотекодержателю майна, яке було предметом продажу.

Судом касаційної інстанції також зазначено, що Законом про банкрутство не передбачено покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення за рахунок інших коштів, ніж від реалізації цього заставного майна. Отже, відшкодування підтверджених витрат, пов'язаних з утриманням та реалізацією заставного майна здійснюється з коштів, отриманих від його продажу.

Водночас, у постанові Верховного Суду України від 03.12.2014 у справі № 32/17-352-2011 про банкрутство, предметом розгляду є вимога заявника щодо черговості задоволення вимог, забезпечених заставою, відповідно до статті 31 Закону про банкрутство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Господарськими судами, у справі № 32/17-352-2011, встановлено, що загальна сума коштів від реалізації майна ПЗВОГ "Санвіт" у ліквідаційній процедурі становила 27 500 грн. За рахунок цих коштів було задоволено у першу чергу витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство ПЗВОГ "Санвіт", а саме: витрати на проведення аукціону в сумі 4 300,00 грн та оплата послуг арбітражного керуючого в сумі 23 200,00 грн, відтак, вимоги забезпеченого кредитора на загальну суму 5 702 857,64 грн взагалі не було задоволено.

Верховний Суд України, скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 03.12.2014 у справі № 32/17-352-2011 та направивши справу на новий касаційних розгляд, дійшов висновку, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя згідно з положеннями абзацу 2 частини 2 статті 26 Закону про банкрутство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зазначивши, що відповідно до підпункту а пункту 1 частини 1 статті 31 Закону про банкрутство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються у першу чергу на задоволення вимог, забезпечених заставою.

Однак, у зазначеній справі № 32/17-352-2011, підставою для скасування рішення суду касаційної інстанції стала та обставина, що після реалізації заставного майна, кошти від його реалізації (в сумі 27 500 грн) взагалі не було передано забезпеченому кредитору, а були спрямовані виключно на оплату послуг арбітражного керуючого в сумі 23 200,00 грн та відшкодування витрат на проведення аукціону в сумі 4 300,00 грн. Крім того, питання про неправомірність перерахування коштів на витрати організатора аукціону та витрати на проведення аукціону Верховним Судом України не розглядалось.

Разом з тим, у справі № 5009/5032/12, Законом про банкрутство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено інший спосіб покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, окрім як за рахунок коштів, отриманих від його продажу. Тому сума, від реалізації майна в розмірі 30 501,12 грн була розподілена таким чином: 15 250,56 грн - винагорода організатору аукціону, 15 250,56 грн - банку, як іпотекодержателю майна.

Отже, у зазначених справах судами встановлені різні фактичні обставини та прийняті відповідні рішення, що не свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному висновку в постанові Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Крім того, як вбачається з доданих заявниками до заяви копій постанов Вищого господарського суду України від 22.03.2016 у справі № 5009/4987/12 та від 08.11.2016 у справі № 901/2966/13, які надано в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, ухвали та постанови судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

А відтак, прийняття касаційною інстанцією постанови (ухвали) про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 111 16 ГПК України.

Враховуючи викладене, обставини, на які посилається ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" Міхно С.С. в обґрунтування заяви про перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 111 16 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.08.2017 у справі № 5009/5032/12, не отримали свого підтвердження.

Виходячи з положень статті 111 21 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, необґрунтованість заяви про перегляд судових рішень господарських судів в порядку Розділу XII-2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) є підставою для відмови у допуску справи до провадження.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, статтями 111 16 - 111 21 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у допуску справи № 5009/5032/12 до провадження Верховного Суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді В.Г. Пєсков

Н.Г. Ткаченко