Рішення

від 20.04.2018 по справі 910/4249/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2018Справа № 910/4249/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер

До Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит

про відшкодування збитків в розмірі 991 843,60 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Зінкевич Д.В. - по дов.

від відповідача: Гуменюк О - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Строймайстер звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна та 2. Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит про зобов'язання відповідача 1 вчинити дії щодо відновлення під'їзної залізничної колії при станції Старокостянтинів -1, що знаходиться за адресою: м.Старокостянтинів, вул.І.Франка, 20; стягнення з відповідача 2 збитків в розмірі 928 553,60 грн.

Ухвалою від 17.03.2017р. було порушено провадження по справі №910/4249/17 та призначено її розгляд на 10.04.2017р.

07.04.2017р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке розглянуто судом та задоволено. Одночасно, представником заявника також було подано клопотання про виклик посадових осіб для надання пояснень.

10.04.2017р. представником відповідача 1 було подано відзив на позов.

Представником відповідача 2 10.04.2017р. також було подано відзив та клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 10.04.2017р. представником заявника було підтримано клопотання про виклик посадової особи. Вказане клопотання було розглянуто та відхилено судом як необґрунтоване та безпідставне.

У судовому засіданні 10.04.2017р. судом також було відхилено клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі, з огляду на відсутність достатніх підстав для зупинення провадження, що передбачені ст.79 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено частково.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.04.2017р. було оголошено перерву до 25.04.2017р.

Представником позивача було подано заяву про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача 1, яка розглянута та прийнята судом.

У судовому засіданні 25.04.2017р. представника Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер було повідомлено про наслідки відмови від позову, визначені ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.04.2017р. згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15.05.2017р.

Ухвалою від 25.04.2017р. прийнято відмову позивача від частини позовних вимог та припинено провадження по справі №910/4249/17 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер до Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення під'їзної залізничної колії при станції Старокостянтинів -1, що знаходиться за адресою: м.Старокостянтинів, вул.І.Франка, 20.

Представником відповідача 2 15.05.2017р. було подано клопотання про продовження строків розгляду справи.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 22.05.2017р. строк розгляду справи було продовжено на 15 календарних днів.

В судовому засіданні у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.05.2017р.

22.05.2017р. представником позивача було подано клопотання про призначення по справі судової експертизи.

Ухвалою від 22.05.2017р. по справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою від 22.05.2017р. зупинено провадження по справі.

09.11.2017р. до Господарського суду міста Києва надійшов висновок №10861/20593/17-42 від 31.10.2017р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з матеріалами справи №910/4249/17.

Згідно з частиною 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі №910/4249/17, ухвалою від 14.11.2017р. поновлено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.11.2017р.

Ухвалою від 24.11.2017р. розгляд справи було відкладено на 26.12.2017р.

У зв'язку з набуттям 15.12.2017р. чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , ухвалою від 26.12.2017р. постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 16.01.2018р.

10.01.2018р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер про повернення судового збору в сумі 650,65 грн. у зв'язку з відмовою від частини позовних вимог.

Позивачем також було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача шкоду в сумі 991 843,60 грн.

Ухвалою від 16.01.2018р. відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер про повернення судового збору у справі.

16.01.2018р. відкладено підготовче провадження на 09.02.2018р.

У судовому засіданні 09.02.2018р. судом було прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер про збільшення позовних вимог.

09.02.2018р. до суду надійшла заява Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит про залишення позовної заяви без розгляду.

У судовому засіданні 19.02.2018р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на відсутність обставин, які згідно ст.226 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення позову без розгляду. При цьому, судом прийнято до уваги, що у ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Проте, за висновками суду, норма ст.226 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку є спеціальною нормою, що визначає підстави для залишення позову без розгляду. До того ж, наведена стаття не передбачає в якості підстави для залишення позову без розгляду визнання його подання зловживанням процесуальними правами.

19.02.2018р. представником Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит було подано заяву про проведення повторної судової будівельно-оціночної експертизи.

19.02.2018р. судом відкладено підготовче засідання 23.02.2018р.

23.02.2018р. суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

22.02.2018р. відкладено підготовче засідання на 16.03.2018р.

02.03.2018р. представником Товариством з обмеженою відповідальністю Строймайстер було подано зауваження до протоколу від 23.02.2018р.

Ухвалою від 14.03.2018р. відхилено зауваження Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер на протокол від 23.02.2018р.

16.03.2018р. позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 16.03.2018р. відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер про забезпечення позову.

У судовому засіданні 16.03.2018р. судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної експертизи, з огляду на те відсутність достатніх у розумінні 107 Господарського процесуального кодексу України для призначення повторного експертного дослідження по справі.

Також судом було залишено без задоволення як необґрунтоване та безпідставне клопотання позивача про залишення без розгляду клопотання про призначення повторної експертизи.

16.03.2018р. підготовче засідання було відкладено на 23.03.2018р.

Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, у відповідності до п.3 ч.1 ст.185 Господарського процесуального кодексу України 23.03.2018р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справи по суті на 20.04.2018р.

Представником позивача у судовому засіданні 20.04.2018р. позовні вимоги було підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

В судовому засіданні 20.04.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебувала справа №924/374/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Строймастер до Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Схід та Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит про визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28 травня 2009р., укладеної між відповідачами, Товариством з обмеженою відповідальністю Строймастер та Товариством з обмеженою відповідальністю Захід-Схід .

Рішенням від 15.06.2016р. Господарського суду Хмельницької області у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 17.11.2016р. Рівненського апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Постановою від 07.03.2017р. Вищого господарського суду України скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2016 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2016 року. Матеріали справи №924/374/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду від 29 червня 2017р. позов задоволено.

Постановою від 11.12.2017р. Рівненського апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Суд зазначає, що частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).

Отже, виходячи з наведеного вище, рішення від 29.06.2017р. Господарського суду Хмельницької області по справі №924/374/16, яке залишено без змін постановою від 11.12.2017р. Рівненського апеляційного господарського суду має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

У вказаному судовому акті встановлено, що згідно наказу №249 від 11.04.1997р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області видано дозвіл на приватизацію об'єктів, що знаходяться у загальнодержавній власності, зокрема, Сторокостянтинівський завод Металіст .

Відповідно до статуту, затвердженого 07.12.1992р., Старокостянинівський завод Металіст був державним підприємством агропромислового комплексу, яке належало до загальнодержавної (республіканської) власності, що підтверджується довідкою №1496 від 25.07.1996р. про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

На виконання Наказу №607 від 29.08.1997р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, Наказом №635 від 09.09.1997р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області було перетворено Державне підприємство Старокостянтинівський завод Металіст у Відкрите акціонерне товариство Старокостянтинівський завод Металіст . Згідно додатку до вказаного Наказу Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області передано до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства Старокостянтинівський завод Металіст об'єкти нерухомості, в тому числі, внутрішню залізничну дорогу за інвентарним номером 202003.

Судом було встановлено, що відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів станом на 01.12.2006р. на Відкритому акціонерному товаристві Старокостянтинівський завод Металіст обліковувалася внутріплощадкова залізнична дорога, за інвентарним номером 202003.

У судовому рішенні по справі №924/374/16 встановлено, що на підставі Наказу №170 від 19.04.2007р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області процес приватизації Державного підприємства Старокостянтинівський завод Металіст було завершено.

03.11.2003р. між Відкритим акціонерним товариством Старокостянтинівський завод Металіст (орендодавець) та Агропромисловим науково - виробничим підприємством Візит (орендар) було укладено договір №43/2 оренди залізничної під'їзної колії, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець під'їзної залізничної колії надав право орендарю на подачу і прибирання вагонів по своїй під'їзній колії довжиною 500 п.м., строком на 5 років зі сплатою орендної плати в розмірі 100 грн. в місяць.

Як встановлено приписами пункту 3.2 договору оренди, договір набирає чинності з моменту відправлення першого вагона і діє до 01 листопада 2008 року.

Судом також було встановлено що 10.12.2003р. Державним територіально-галузевим об'єднанням Південно-Західна залізниця та Агропромисловим науково - виробничим підприємством Візит укладено договір про подачу та забирання вагонів при станції Староконстантинів-1, відповідно до пунктів 1 та 2 якого здійснювалась подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка примикає до станції Старокостянтинів-1, Державним територіально-галузевим об'єднанням Південно-Західна залізниця через стрілку № ІІ і обслуговується її локомотивом; розгорнута довжина підїзної колії становить 650 погонних метрів (власника 500 п.м., залізниці 150 п.м.).

Вищевказаний договір про подачу та забирання вагонів укладений терміном з 10 грудня 2003 року по 09 грудня 2008 року.

10.08.2005р. Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване геодезичне підприємство Геоатлас було виготовлено технічний паспорт залізничної під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Схід при станції Старокостянтинів-1 Жмеринської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця .

Господарським судом Хмельницької області встановлено, що відповідно до договору застави основних засобів 19.09.2007р. Відкритим акціонерним товариством Старокостянтинівський завод Металіст в забезпечення виконання зобов'язань за договором №019/08-11/9058 від 12.09.2007р. про надання гарантії передано у заставу належні йому на праві власності основні засоби, в тому числі, і внутріплощадкову залізничну дорогу довжиною 2636 м. З договору застави також вбачається, що майно, яке заставляється, знаходилось за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. І.Франка, 20.

12.01.2009р. арбітражним керуючим-ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Схід під час ліквідаційної процедури складено акт обстеження пункту, який знаходився на території заводу Металіст в м. Старокостянтинів по вул.І.Франка, 20, під час якого встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Захід-Схід орендував приймальний пункт у заводу Металіст ; на момент обстеження майна на території приймального пункту не виявлено, крім під'їзної колії, яка примикає до станції Старокостянтинів-1.

В акті проведення інвентаризації майна Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Схід від 03 лютого 2009 року зазначено, що арбітражним керуючим-ліквідатором було виявлено належне Товариству з обмеженою відповідальністю Захід-Схід майно: залізничну підїзну колію при станції Старокостянтинів-1 Жмеринецької дирекції залізничних перевезень Третьої особи 2, довжиною 505 м., ширина колії 1520 мм., колія №1, Р-43 корисною довжиною 481м. та навантажувальна колія Р-50 корисною довжиною 24 м.

16.02.2009р. між Хмельницьким представництвом Південно-Західна універсальна товарна біржа (біржа), Товариством з обмеженою відповідальністю Захід-Схід в особі ліквідатора та брокером Південно-Західної універсальної товарної біржі було укладено угоду № 1/1602 на організацію проведення торгів, згідно пункту 1 якої, Товариством з обмеженою відповідальністю Захід-Схід доручено, а біржею прийнято зобов'язання здійснювати практичні дії з організації проведення торгів по реалізації активів (майна).

Відповідно до протоколу № 1 від 06.05.2009р. біржових торгів з продажу майна залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м Р-43 продано Агропромисловому науково-виробничому підприємству Візит за 70000 грн.

Судом встановлено, що 28.05.2009р. року Хмельницьким представництвом Південно-Західної універсальної товарної біржі укладено біржову угоду купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до пункту 1 якої, Товариство з обмеженою відповідальністю Захід-Схід продало, а Агропромислове науково - виробниче підприємство Візит придбало залізничну підїзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м. Р-43.

Одночасно, судом було встановлено, що у відповідності до видаткової накладної №М-00000050 та податкової накладної від 19.03.2009р. Відкрите акціонерне товариство Старокостянтинівський завод Металіст на підставі договору №М-00000036 від 04 березня 2009 року передано у власність внутріплощадкову залізничну дорогу Товариству з обмеженою відповідальністю Бора Девелопмент .

У судовому рішенні по справі №924/374/16 встановлено, що 26.02.2009р. Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації прийнято рішення про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Бора Девелопмент на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5.

23.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Бора Девелопмент та Товариством з обмеженою відповідальністю Строймайстер було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя ВМЕ №168496, згідно умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю Бора Девелопмент передало, Товариство з обмеженою відповідальністю Строймайстер прийняло у власність майновий комплекс № 5 господарський, загальною площею 665,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5.

Судом встановлено, що 23.04.2009р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бора Девелопмент та Товариством з обмеженою відповідальністю Строймайстер підписано акт прийому-передачі нерухомого та рухомого майна (додаток №1 до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23 квітня 2009 року) за умовами пункту 1 якого Товариством з обмеженою відповідальністю Бора Девелопмент передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Строймайстер прийнято у власність майновий комплекс № 5 господарський, загальною площею 665,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5.

Згідно пункту 2 акту прийому-передачі, за даними Старокостянтинівського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації, майновий комплекс складається із: столярний цех (літ. А, № 1) площею 620,7 кв. м., кладова (літ. Б, № 1) площею 38,5 кв. м., переїзна будка (літ. В, № 1) площею 6,4 кв. м., а також рухомого майна підїзної залізничної колії до станції Старокостянтинів-1 довжиною 2636м.

05 травня 2009 року Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації прийнято рішення про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Строймайстер на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Франка, 20, блок 5, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 23 квітня 2009 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22637012 від 05 травня 2009 року.

Наразі, в матеріалах справи наявна інформаційна довідка №71847553 від 31.10.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 07.02.2013р. за Товариством з обмеженою відповідальністю Строймайстер було зареєстровано на праві власності майновий комплекс загальною площею 665 м.кв. в м. Старокостянтинів по вул. Франка, 20, блок 5, однією з складових частин якого є залізнодорожна колія 2636 м.п.

У судовому акті по справі №924/374/16 встановлено, що 26.10.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю Строймайстер було виготовлено технічний паспорт на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів по вул. Франка, 20, блок 5. Серед переліку обєктів, які входять до майнового комплексу значиться залізнодорожня колія загальною протяжністю до залізничного вузла 2636 метрів погонних, з них по території Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер 2033 погонних метрів. Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 31.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Строймайстер (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна (лізингоодержувач) було укладено договір №31-05/13-2 фінансового лізингу, відповідно до п.1.1 якого лізингодавець надає у вигляді фінансового лізингу в користування лізингоодержувачу з правом викупу основні засоби (майно) згідно переліку, зазначене в акті прийому-передачі, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лизингоодержувачем, на визначений у даному договорі строк за встановлену плату.

У п.4.1 вказаного правочину зазначено, що ціна договору становить 379 606,69 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.05.2023р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору (п.10.1 договору №31-05/13-2 від 31.05.2013р.).

Зі змісту акту прийому-передачі до вказаного вище договору фінансового лізингу вбачається, що лізингодавцем було передано, а лізингоодержувачем прийнято, в тому числі, внутрішньо площадкову залізничну дорогу.

За поясненнями позивача, 31.03.2016р. представниками Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит було демонтовано та вивезено частину під'їзної залізничної колії, що належала на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Строймайстер .

Про означені обставини 31.03.2016р. представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна було складено акт про виявлення нестачі та пошкодження майна.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з кримінального провадження №12016100010005641 Товариство з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна звернулось до правоохоронних органів з заявою щодо неправомірних дій, вчинених представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Схід .

16.04.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю Строймайстер звернулось до Старокостянтинівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області та Старокостянтинівської міжрайонної прокуратури Хмельницької області із заявою про вчинення злочину та термінового реагування прокурора.

Наразі, за твердженнями позивача, внаслідок пошкодження (демонтажу) та вивезення представниками Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит майна, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Строймайстер , останньому було завдано збитків в розмірі 991 843,60 грн., з яких 9904 грн. витрати на оплату судової експертизи по справі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві №135 від 07.04.2017р. відповідачем було наголошено, що власником спірної під'їзної колії є саме Агропромислове науково-виробниче підприємство Візит , отже, вчинення демонтажу та вивезення було здійснено останнім в межах власної господарської діяльності та не порушувало прав та законних інтересів позивача. Одночасно, вказаним учасником судового процесу наголошено на необґрунтованості визначеного позивачем розміру збитків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш слід з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України) від позадоговірної шкоди, тобто, від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності пояснюється також тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду - особа, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд зауважує, що зазначення позивачем в прохальній частині позову про стягнення збитків, а не шкоди не нівелює права останнього на судовий захист та не є беззаперечним свідченням необґрунтованості позову.

Відшкодування шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди міститься в статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит ; наявність заподіяної діями відповідача шкоди; причинний зв'язок між ними.

Одночасно, враховуючи, що ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди, за змістом якої особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин), спростування наявності вини Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит та покладається на відповідача.

Як було встановлено судом, 31.03.2016р. представниками Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит було демонтовано та вивезено частину під'їзної залізничної колії, що належала на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Строймайстер .

Про означені обставини 31.03.2016р. представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна було складено акт про виявлення нестачі та пошкодження майна.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з кримінального провадження №12016100010005641 Товариство з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна звернулось до правоохоронних органів з заявою щодо неправомірних дій, вчинених представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Схід .

16.04.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю Строймайстер звернулось до Старокостянтинівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області та Старокостянтинівської міжрайонної прокуратури Хмельницької області із заявою про вчинення злочину та термінового реагування прокурора.

При цьому, судом прийнято до уваги, що у постанові про закриття кримінального провадження від 26.04.2016р. Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області встановлено, що під час огляду місця події по вул.Франка, 20 у м.Старокостянтинів виявлено демонтовану залізничну під'їзну колію до території Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна , а також металеві рейки в кількості 34 шт. довжиною 25 м, які складені на площадці поряд з територією заводу.

У вказаній постанові зазначено, що під'їзна колія при станції Старокостянтинів-1 довжиною 505 м та навантажувальної колії Р-50, корисною довжиною 24 м були демонтовані саме Агропромисловим науково-виробничим підприємством Візит . Означені обставини також було підтверджено відповідачем у відзиві на позов.

Наразі, твердження відповідача про те, що саме Агропромислове науково-виробниче підприємство Візит є власником під'їзної колії, в діях останнього відсутні ознаки протиправної поведінки, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вказувалось вище, у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебувала справа №924/374/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Строймастер до Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Схід та Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит про визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28 травня 2009р. року, укладеної між відповідачами.

В судовому рішенні від 29 червня 2017 р. Господарського суду Хмельницької області, яке залишено без змін постановою від 11.12.2017р. Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що 28.05.2009р. року Хмельницьким представництвом Південно-Західної універсальної товарної біржі укладено біржову угоду купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до пункту 1 якої, Товариство з обмеженою відповідальністю Захід-Схід продало, а Агропромислове науково - виробниче підприємство Візит придбало залізничну підїзну колію при станції Старокостянтинів-1 довжиною 500 м. Р-43.

Проте, наразі, суд вважає безпідставними посилання відповідача на вказаний правочин в якості обґрунтування наявності майнових прав на демонтовану залізничну колію, з огляду на таке.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п.5 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ).

За приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Рішенням від 29 червня 2017р. Господарського суду Хмельницької області, яке залишено без змін постановою від 11.12.2017р. Рівненського апеляційного господарського суду по справі №924/374/16, визнано недійсною біржовою угоду купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Захід-Схід та Агропромисловим науково - виробничим підприємством Візит .

З приводу означеного суд зазначає, що згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.3 ст.207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Таким чином, враховуючи наслідки вирішення судового спору у справі №924/374/16 та визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 28.05.2009р., суд дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати залізничну під'їзну колію при станції Старокостянтинів-1 такою, що належала на праві власності відповідачу, що вказує на неправомірність поведінки Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит щодо її демонтажу.

Інших належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності у Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит майнових прав на вказане майно відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Одночасно, судом враховано, що згідно інформаційної довідки №71847553 від 31.10.2016р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 07.02.2013р. за Товариством з обмеженою відповідальністю Строймайстер було зареєстровано на праві власності майновий комплекс загальною площею 665 м.кв. в м. Старокостянтинів по вул. Франка, 20, блок 5, однією з складових частин якого є залізнодорожна колія 2636 м.п.

Отже, внаслідок вчинення відповідачем неправомірного демонтажу залізничної колії було порушено права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер як власника майна.

Як вказувалось вище, відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.

Відповідачем належних та допустимих доказів на спростування своєї вини до матеріалів представлено не було.

З приводу розміру, як обов'язкової складової відшкодування шкоди, суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з розглядуваним позовом позивачем вказано, що внаслідок пошкодження (демонтажу) та вивезення відповідачем майна Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер, останньому нанесено збитки в розмірі 928 553,60 грн., з яких вартість кріплення рейок та шпал - 546 393,60 грн., вартість з'єднання рейок між собою - 24960 грн., вартість стрілочного переводу - 13400 грн. та вартість робіт по влаштуванню залізничної колії - 223 200 грн.

Судом вказувалось, що заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем наголошено на необґрунтованості визначеного заявником розміру збитків.

Таким чином, з огляду на те, що під час розгляду справи №910/4249/17 між сторонами виник спір, в тому числі, щодо розміру збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю Строймайстер внаслідок демонтування під'їзної колії, що знаходиться на території майнового комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Івана Франка, 20, блок 5, ухвалою від 22.05.2017р. по справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерту поставлено наступне питання: Яка вартість матеріального збитку, завданого Товариству з обмеженою відповідальністю Строймайстер внаслідок демонтування під'їзної колії, що знаходиться на території майнового комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Івана Франка, 20, блок 5?

За наслідками проведення судової експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок №10861/20593/17-42 від 31.10.2017р.

Частинами 1, 2 ст.98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

За приписами ч.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 86 вказаного нормативно-правового акту суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Згідно змісту висновку №10861/20593/17-42 від 31.10.2017р. судової експертизи розмір матеріальної шкоди, яка завдана Товариству з обмеженою відповідальністю Строймайстер внаслідок демонтування елементів залізничної колії (рейок, стрілкових переводів), що знаходиться на території майнового комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Івана Франка, 20, блок 5, становить 981 939 грн. без урахування податку на додану вартість.

Одночасно, судом вказувалось, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, слід зазначити, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

В свою чергу, обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Однак, незважаючи на наведене вище, відповідачем належних та допустимих доказів на спростування обґрунтованості визначеного судовими експертами розміру матеріальної шкоди, завданої Товариству з обмеженою відповідальністю Строймайстер внаслідок демонтування елементів залізничної колії (рейок, стрілкових переводів), що знаходиться на території майнового комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Івана Франка, 20, блок 5, відповідачем до матеріалів справи не представлено, а заперечення та міркування, висловлені відповідачем, не спростовують обґрунтованості та відповідності чинному законодавству висновку №10861/20593/17-42 від 31.10.2017р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Одночасно, суд вважає безпідставним включення позивачем до суми, яка заявлена до стягнення з відповідача, вартості судової експертизи в розмірі 9904 грн. При цьому, суд зазначає, що ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України вказано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Тобто, витрати, які було понесено на оплату судової експертизи, належать до судових витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду спору у відповідності до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України, а ніяким чином не входять до складу шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.

Вказане свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в якості шкоди 9904 грн., які були сплачені заявником за проведення судової експертизи по справі.

З приводу причинно-наслідкового зв'язку, суд зазначає, що останній полягає в тому, що саме через дії Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит з демонтування елементів залізничної колії (рейок, стрілкових переводів), що знаходиться на території майнового комплексу, розташованого за адресою: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.Івана Франка, 20, блок 5 Товариству з обмеженою відповідальністю Строймайстер було завдано шкоди, у розмірі встановленому судовими експертами.

Наразі, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб п продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Виходячи з вищевикладеного у сукупності полягає, що матеріали справи містять достатні належні та допустимі докази на підтвердження наявності у діях відповідача всіх складових, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування шкоди, що вказує на обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер до Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит в частині стягнення з відповідача шкоди в сумі 981 939 грн.

За приписами п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вказувалось вище, у ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України вказано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо часткового задоволення позову, судові витрати, які складаються з суми судового збору та витрат на оплату судової експертизи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Частково задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути з Агропромислового науково-виробничого підприємства Візит (22067, Вінницька область, с.Томашпіль, вул.І.Богуна, 19, ЄДРПОУ 02129063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Строймайстер (31104, Хмельницька обл., місто Старокостянтинів, вул.Івана Франка, будинок 20, ЄДРПОУ 36389754) шкоду в сумі 981 939 грн. та судові витрати в сумі 24 524,21 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.256 та 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2018р.

Суддя Спичак О.М.