Рішення

від 23.04.2018 по справі 461/4258/16-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/4258/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 міської ради, ОСОБА_9 комунальної власності ОСОБА_8 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_8 міської ради, третя особа - ОСОБА_10 про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, усунення перешкод у користуванні присадибною ділянкою, зобов'язання до вчинення дій,

встановив:

Позивачі звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 міської ради, ОСОБА_9 комунальної власності ОСОБА_8 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_8 міської ради, третя особа - ОСОБА_10, в якому просять визнати недійсним свідоцтво про право власності № Г-04418 від 12.04.2012 року на житловий будинок № 20-а на вулиці Кирила і ОСОБА_11 у місті Львові, видане на ім'я ОСОБА_3 й усунути перешкоди у користуванні присадибною ділянкою житлового будинку №20 на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові, зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 за власний кошт знести житловий будинок №20а на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові та привести присадибну ділянку житлового будинку №20 на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові до первісного стану.

В обґрунтування позову покликаються на те, що 11.08.1998 року ОСОБА_1 набула у власність подружжя ? житлового будинку земельної ділянки на вул.Кирила і ОСОБА_11, 20 у м.Львові. Згідно з Державними актами на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №075502 та на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ №000735, за вказаним житловим будинком було закріплено земельну присадибну ділянку розміром 2240 кв.м. з цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку №20 на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові. Однак, їх права на користування земельною ділянкою були грубо порушені відповідачами, оскільки останніми, в порушення вимог Земельного та Цивільного кодексів України, без згоди позивачів, було зведено житловий будинок на вказаній земельній ділянці.

17.10.2017 року представник позивачів подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить:

визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_8 міської ради №1248 від 28.12.2007 року про проектування та будівництво ОСОБА_3 житлового будинку на вулиці Кирила і ОСОБА_11, 20 у місті Львові;

визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_9 комунальної власності Департаменту економічної політики ОСОБА_8 міської ради від 12.04.2012 року про оформлення ОСОБА_3 права власності на житловий будинок № 20-а на вулиці Кирила і ОСОБА_11, 20 у місті Львові;

визнати недійсним свідоцтво про право власності № Г-04418 від 12.04.2012 року на житловий будинок № 20-а на вулиці Кирила і ОСОБА_11 у місті Львові, видане управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики ОСОБА_8 міської ради на ім'я ОСОБА_3;

скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок № 20-а на вулиці Кирила і ОСОБА_11 у місті Львові співвласників: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7;

визнати незаконним та скасувати пункти 1 та 4 ухвали ОСОБА_8 міської ради, пункт 2 додатку до ухвали від 30.05.2013 року №2428 про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості і передачу громадянам у власність, спільну власність та оренду земельних ділянок в частині, що стосується затвердження технічної документації й передачі у власність та оренду ОСОБА_4 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку №20-а на вулиці Кирила і ОСОБА_11 у місті Львові розміром 1000 кв м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, розміром 270 кв м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011;

скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки розміром 1000 кв м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, розміром 270 кв м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011 надані для обслуговування житлового будинку №20-а на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові та вилучити з Державного земельного кадастру усі записи щодо вказаних земельних ділянок;

усунути перешкоди у користуванні присадибною ділянкою житлового будинку №20 на вул.Кирила і Сефодія у м.Львові - зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7 протягом трьох місяців з дати набрання законної сили рішенням суду знести житловий будинок №20а на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові та привести присадибну ділянку житлового будинку №20 на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові до первісного стану.

Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові. Просить позов задоволити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засідання позов заперечили з підстави, викладених у письмових запереченнях. Просили відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_12 в судовому засіданні позов заперечив з мотивів безпідставності. Просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомилм. Суд ухвалив слухати справу у їх відсутності, на підставі наявних матеріалів справи документів.

Представник відповідачів ОСОБА_8 міської ради та Виконавчого комітету ОСОБА_8 міської ради в судовому засіданні позов заперечив з мотивів безпідставності з мотивів безпідставності. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_9 комунальної власності ОСОБА_8 міської ради в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд ухвалив слухати справу у його відсутності, на підставі наявних матеріалів справи документів.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Суд ухвалив слухати справу у її відсутності, на підставі наявних матеріалів справи документів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 26.10.1991 року /Т.1 а.с.6/.

11.08.1998 року за договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_10 ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та ? частину прилягаючої до будинку земельної ділянки площею в цілому 0,1000 га, що знаходяться у м.Львові по вул.Кирила і ОСОБА_11, 20. Будинок розташований на земельній ділянці площею 2395,9 кв.м. /Т.1 а.с.12/.

18.03.2005 року ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності №Г-01267, відповідно до якого остання володіє на праві приватної власності будинковолодінням, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Кирила і ОСОБА_11, 20, а саме 64/100 частинами житлового будинку /Т.1 а.с.14/.

Також, 18.03.2005 року ОСОБА_3 видане свідоцтво про право власності №Г-01268, відповідно якого останній володіє на праві приватної власності будинковолодінням, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Кирила і ОСОБА_11, 20, а саме 36/100 частинами житлового будинку /Т.1 а.с.15/.

Як видно з державного акту на право приватної власності на землю І-ЛВ №075502, земельна ділянка площею 0,1000 га передана у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_10 для обслуговування житлового будинку №20 по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові. ? частина вказаної земельної ділянки належної ОСОБА_10 відчужена, згідно договору купівлі-продажу ? частини будинку та земельної ділянки від 11.08.1998р. ОСОБА_1 /Т.1 а.с.8-9/.

Крім того, з державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ЛВ №000735 видно, що земельна ділянка площею 0,1240 га передана у постійне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_10 для обслуговування житлового будинку №20 по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові. /Т.1 а.с.10-11/.

Вказані обставини підтверджуються також копією наказу №19 від 22.01.1998р. Департаменту землеустрою та планування забудови міста ОСОБА_8 міської ради, згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_10 передано у власність земельну ділянку площею 1000 кв.м. та надано у постійне користування земельну ділянку площею 1240 кв.м. для обслуговування будинку за рахунок рініше наданої земельної ділянки на вул.Кирила і ОСОБА_11, 20 у м.Львові /Т.1 а.с.136/, довідкою від 20.10.2011р. ОСОБА_9 держкомзему у м.Львові /Т.1 а.с.149/ та технічною документацією /Т.1 а.с.220/.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_8 міської ради №1248 від 28.12.2007р. Про проектування та будівництво гр.ОСОБА_3 житлового будинку на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові , беручи до уваги Державний акт на право приватної власності на землю від 28.04.1998 року серії І-ЛВ №075502 та Державний акт на право постійного користування землею від 28.04.1998 року серії ІІ-ЛВ №000735, дозволено ОСОБА_13 проектування житлового будинку на вул.Кирила і ОСОБА_11, 20 /Т.1 а.с.147/.

10 лютого 2012 року ОСОБА_3 зареєстрував в Інспекції ДАБК у Львівській області за №ЛВ 14212021139 декларацію про готовність до експлуатації житлового будинку на вул.Кирила і ОСОБА_11, 20 в м.Львові загальною площею 867,00 кв.м. /Т.1 а.с.145-146/.

З матеріалів інвентиразіційної справи на будинок №20а по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові видно, що 12.04.2012 року управління комунальної власності департаменту економічної політики ОСОБА_8 міської ради видало наказ про оформлення ОСОБА_14 права власності на житловий будинок №20а на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові, загальною площею 867,0 кв.м. /а.с.55/, а 25 квітня 2012 року ОКП ЛОР ,,БТІ та Ео" зареєструвало за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок №20а по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові /а.с.59/.

12.04.2012 року ОСОБА_3 видане свідоцтво про право власності №Г-04418, відповідно якого останній володіє на праві приватної власності житловим будинком, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Кирила і ОСОБА_11, 20а, загальною площею 867 кв.м. /Т.1 а.с.17/.

В подальшому, за договорами дарування частки житлового будинку від 19.07.2012р. ОСОБА_3 передав безоплатно у власність ОСОБА_11 23/100, 30/100, 17/100, 27/100 частин житлового будинку №20а по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові /а.с.123-134 інвентиразіційної справи на будинок №20а по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові/.

Далі за договором дарування частки житлового будинку від 17.08.2012р. ОСОБА_11 передала безоплатно у власність ОСОБА_4 27/100 частин житлового будинку №20а по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові /Т.1 а.с.18-20/.

За договором дарування частки житлового будинку від 17.08.2012р. ОСОБА_11 передала безоплатно у власність ОСОБА_4 30/100 частин житлового будинку №20а по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові /Т.1 а.с.21-23/.

За договором дарування частки житлового будинку від 17.08.2012р. ОСОБА_11 передала безоплатно у власність ОСОБА_4 17/100 частин житлового будинку №20а по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові /Т.1 а.с.24-26/.

За договором дарування частки житлового будинку від 17.08.2012р. ОСОБА_11 передала безоплатно у власність ОСОБА_4 26/100 частин житлового будинку №20а по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові /Т.1 а.с.27-28/.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за договором купівлі-продажу від 31.12.2015р., ОСОБА_5 та ОСОБА_12 набули у власність 13/100 частин та 12/100 частин відповідно житлового будинку №20а на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові /Т.1 а.с.85-85/.

Пунктом 1 ухвали за № 2428 від 30.05.2013 року ОСОБА_8 міська рада затвердила технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості і передала у власність, спільну сумісну власність та оренду земельні ділянки, які є у фактичному користуванні громадян для обслуговування гаражів, індивідуальних житлових будинків та ведення садівництва /Т.1 а.с.216-217/.

Згідно переліку у додатку до ухвали передані ОСОБА_4 земельні ділянки для обслуговування житлового будинку на вул.Кирила і ОСОБА_11, 20а, в тому числі земельна ділянка площею 1000 кв.м., кадастровий 4610136600:06:001:0012 , та в оренду надана земельна ділянка розміром 270 кв.м., кадастровий номер 4610136600:06:001:0011 .

Пунктом 4 цієї ж ухвали вважається таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований у ОСОБА_8 міській раді 28.04.1998 року (Книга записів державних актів на право постійного користування землею 4-1, № 30).

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормою статті 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норами ч.ч.1.2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав яким загальна норма закону наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.

Дані спірні правовідносини виникли під час дії Земельного кодексу України 1990 року, статті 22 та 23 якого передбачали, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 на законних підставах отримали у власність та у постійне користування земельні ділянки відповідно площею 0,100 га та 0,1240 га для обслуговування житлового будинку на вул.Кирила і ОСОБА_11, 20 у м.Львові.

Стаття 27 Земельного кодексу України 1990 року передбачала, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу . Право користування землею може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу .

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5 - 9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.

Виходячи з наведеного, право постійного користування землею могло бути припинене тільки у визначених ст. 27 ЗК України 1990 року випадках.

Статтею 30 Земельного кодексу України 1990 року (чинного на час укладення 11 серпня 1998 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу частини жилого будинку, та земельної ділянки) визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу , і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу .

Згідно з вимогами ст. 42 ЗК України 1990 року , громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі. Якщо згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується судом.

15 листопада 2011 року набув чинності нині діючий Земельний кодекс України .

Пункт 6 Перехідних положень ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Натомість, обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень ЗК України , визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року.

Разом з цим п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 ,,Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте громадянами в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

З наведених норм Закону випливає, що після придбання у ОСОБА_1 частини вищезгаданого будинку, до неї фактично перейшло право постійного користування сумісно з ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 0,1240 га, цільове призначення якої - для обслуговування вказаного житлового будинку.

До 15 листопада 2001 року ОСОБА_1 не скористалась таким своїм правом та у відповідності до вимог ч.4 ст. 30 ЗК України 1990 року не посвідчила у міській раді право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1240 га. Отже, станом на 15 листопада 2001 року за ОСОБА_15 залишилось право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1240 га, оскільки ОСОБА_1 у відповідності до вимог законодавства не посвідчила за собою право постійного користування цією земельною ділянкою, а ОСОБА_8 міська рада за відсутності передбачених статтею 27 ЗК України 1990 року підстав не припинила право постійного користування ОСОБА_10 земельною ділянкою площею 0,1240 га, набуте нею відповідно до Державного акту серії ІІ-ЛВ №000735 від 28 квітня 1998 року. Цей Державний акт до прийняття ОСОБА_8 міською радою ухвали за № 2428 від 30.05.2013 року не був визнаний недійсним, не був скасований, не були у нього внесені зміни, а тому до 30.05.2013 року був чинним.

Як видно з вищенаведеного, фактичним користувачем земельною ділянкою площею 0,1240 га сумісно з ОСОБА_3 була ОСОБА_1, хоча формально право постійного користування цією земельною ділянкою рахувалось за ОСОБА_10

Земельним законодавством, чинним як до 15 листопада 2001 року так і після не передбачалось автоматичної втрати права постійного користування земельною ділянкою. Передбачався лише перехід права постійного користування, який посвідчувався органом місцевого самоврядування, а також припинення такого права за рішенням відповідного органу з підстав, визначених Законом.

Так, відповідно до частин 3 та 4 ст. 141 ЗК України 2001 року припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 1 Закону України ,,Про землеустрій" містить визначення поняття ,,цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою до форми бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 ,,Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", введена графа ,,цільове призначення".

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку. Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива за рішенням відповідного органу.

Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, у розділі 02 ,,Землі житлової забудови" землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) вказані під індексом 02.01, а землі для будівництва будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку - під індексом 02.03.

Статтею 95 ЗК України визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

При цьому, в силу приписів ст. 96 цього ж кодексу зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ст. 24 Закону України ,, Про планування і забудову територій" (чинного на час прийняття виконавчим комітетом рішення за № 1248 від 28.12.2007 року) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.

Статтею 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Суд дійшов переконання, що ОСОБА_3 здійснив самочинне будівництво, оскільки земельна ділянка, на якій він збудував житловий будинок, перебувала на праві постійного користування його та ОСОБА_10 і мала цільове призначення - для обслуговування житлового будинку №20 на вул.Кирила і ОСОБА_11.

Відтак, будівництво здійснене без зміни виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення цільового та без згоди на те фактичного землекористувача ОСОБА_1 чи формального - ОСОБА_10

За таких обставин, виконавчий комітет ОСОБА_8 міської ради ухвалив рішення за № 1248 від 28.12.2007 року з порушенням наведених у цьому рішенні приписів нормативно-правових актів, оскільки дозволив ОСОБА_3 проектування багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці площею 0,1240 га, яка розташована на вул.Кирила і ОСОБА_11, 20 з цільовим призначенням -для обслуговування житлового будинку № 20 та належала на праві постійного користування ОСОБА_3 та ОСОБА_10

При цьому виконавчий комітет ухвалив рішення без згоди ОСОБА_10 чи ОСОБА_1, яка була на той час власником 64/100 частин житлового будинку №20 на вул.Кирила і ОСОБА_11, для обслуговування якого і була надана спірна земельна ділянка площею 0,1240 га., а тому зазначене рішення виконавчого підлягає скасуванню.

Згідно п.22 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 ,,Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом ДАБК.

Враховуючи, що наявні підстави вважати житловий будинок №20а на вул.Кирила і ОСОБА_11, загальною площею 867,00 кв.м. є об'єктом самочинного будівництва, позаяк він збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та з порушеннями вимог законодавства, слід скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації вказаного житлового будинку за №ЛВ 14212021139 від 10 лютого 2012 року.

Також підлягає скасуванню наказ управління комунальної власності департаменту економічної політики ОСОБА_8 міської ради від 12 квітня 2012 року про оформлення ОСОБА_13 права власності на житловий будинок №20а на вул.Кирила і ОСОБА_11, загальною площею 867,0 кв.м., оскільки будівництво житлового будинку ОСОБА_3 здійснив на земельній ділянці, яка не була відведена для такого будівництва у визначеному законодавством порядку та перебувала у сумісному постійному користуванні з іншими особами, які не надавали згоди на будівництво.

З тих же підстав належить до скасування проведена 22 серпня 2012 року обласним комунальним підприємством ОСОБА_8 обласної ради ,,Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" реєстрація за ОСОБА_4 права власності на 30/100, 17/100, 26/100, 27/100 житлового будинку №20а по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові.

На час прийняття ОСОБА_8 міською радою ухвали за № 2428 від 30.05.2013 року Державний акт серії ІІ-ЛВ №000735 від 28 квітня 1998 року на право постійного користування землею площею 0,1240 га для обслуговування житлового будинку №20 по вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові був чинним, оскільки право постійного користування ОСОБА_10 зазначеною земельною ділянкою не було припинене у визначеному законодавством порядку, ОСОБА_10 у відповідності до приписів частини 3 ст. 141 ЗК України 2001 року заяви про добровільну відмову землекористувача від постійного користування земельною ділянкою до ОСОБА_8 міської ради не подавала.

Враховуючи вищенаведене, пункт 4 ухвали за № 2428 від 30.05.2013 року щодо визнання Державного акту серії ІІ-ЛВ №000735 від 28 квітня 1998 року на право постійного користування землею таким, що втратив чинність повністю є протиправним.

З цих же підстав суд визнає протиправним пункт 1 зазначеної ухвали та пункт 2 додатку в частині передачі ОСОБА_4 земельної ділянки у власність та оренду для обслуговування житлового будинку на вул.Кирила і ОСОБА_11, 20а.

Відповідно підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на земельні ділянки розміром 1000 кв м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, розміром 270 кв м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011.

Одночасно, вимога щодо вилучення з Державного земельного кадастру усіх записів щодо вказаних земельних ділянок не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок № 20-а на вулиці Кирила і ОСОБА_11 у місті Львові та скасування державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок є підставою для вилучення згаданих записів, а оскільки на даний момент жодного спору з приводу вилучення таких не існує, то така вимога є передчасною та необгрунтованою.

При цьому позовна вимога щодо усунення перешкоди у користуванні присадибною ділянкою житлового будинку №20 на вул.Кирила і Сефодія у м.Львові, шляхом зобов'язаня відповідачів знести житловий будинок №20а на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові та привести присадибну ділянку житлового будинку №20 на вул.Кирила і ОСОБА_11 у м.Львові до первісного стану задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як уже наводилось судом вище, відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України , якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Разом з тим, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Таким чином, зважаючи на те, що в судовому засіданні не встановлено фактів, які б свідчили про будівництво житлового будинку №20а на вул.Кирила і Сефодія у м.Львові з істотним порушенням будівельних норм і правил, що впливає на його міцність і безпечність, дотримують принципу розумності, а також те, що заявлена вимога про знесення будинку є непосильним тягарем матеріального характеру для відповідачів, суд приходить до переконання, що у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Також, суд вважає за необхідне зазначити про безпідставність заявленого представником відповідачів клопотання про призначення експертизи з приводу визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку, оскільки в даній справі предметом доказування є законність проведеного відповідачем ОСОБА_3 будівництва житлового будинку та оформлення права власності на такий без зміни цільового призначення земельної ділянки на якій він збудований, та без згоди суміжного землекористувача - ОСОБА_1 Питання розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку, не впливає на об'єктивне вирішення даної справи.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачами було заявлено сім вимог немайнового характеру, шість з яких задоволено, а тому з відповідачів слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 672,46 грн. (3751,21 : 7 х 6)

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що, відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених прав позивачів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_8 міської ради №1248 від 28.12.2007 року про проектування та будівництво ОСОБА_3 житлового будинку на вулиці Кирила і ОСОБА_11, 20 у місті Львові.

Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_9 комунальної власності Департаменту економічної політики ОСОБА_8 міської ради від 12.04.2012 року про оформлення ОСОБА_3 права власності на житловий будинок № 20-а на вулиці Кирила і ОСОБА_11, 20 у місті Львові.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності № Г-04418 від 12.04.2012 року на житловий будинок № 20-а на вулиці Кирила і ОСОБА_11 у місті Львові, видане управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики ОСОБА_8 міської ради на ім'я ОСОБА_3.

Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок № 20-а на вулиці Кирила і ОСОБА_11 у місті Львові співвласників: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Визнати незаконним та скасувати пункти 1 та 4 ухвали ОСОБА_8 міської ради, пункт 2 додатку до ухвали від 30.05.2013 року №2428 про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок на місцевості і передачу громадянам у власність, спільну власність та оренду земельних ділянок в частині, що стосується затвердження технічної документації й передачі у власність та оренду ОСОБА_4 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку №20-а на вулиці Кирила і ОСОБА_11 у місті Львові розміром 1000 кв м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, розміром 270 кв м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки розміром 1000 кв м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0012, розміром 270 кв м, кадастровий номер 4610136600:06:001:0011.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 міської ради, ОСОБА_9 комунальної власності ОСОБА_8 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_8 міської ради на користь ОСОБА_1 3 672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) гривні 46 копійок судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення виготовлено 02.05.2018 року.