Рішення

від 13.11.2009 по справі 2-1865/09

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                       Справа № 2-1865/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 м. Ковель                                                                                                      13 листопада 2009 року                                                            

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді                                                   Шаруновича В.В.,

за участю: секретаря                         Спасюк К.В.,

позивача                                            ОСОБА_1

розглянувши у  відкритому судовому  засіданні в залі суду в м. Ковель  справу  за цивільним позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк” про розірвання договору банківського вкладу та стягнення банківського вкладу,-

в с т а н о в и в:

            ОСОБА_1 звернувся  в  суд  з  позовом   до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк” (надалі - відповідач), яким просить розірвати договір банківського вкладу №  ВДД-23013-01.840, укладений 05.06.2008 року між ним і відповідачем та стягнути з відповідача на його користь 21508,36 доларів США вкладу, з урахуванням відсотків, за даним договорам банківського вкладу.

Позивач зазначив, що на виконання вищезазначеного договору передав відповідачу грошову суму вкладу у розмірі 20000, 00 доларів США, а останній в свою чергу, відповідно до умов договору, зобов’язувався щомісячно нараховувати йому відсотки на суму вкладу. Дата вимоги вкладником коштів-07.09.2009 року, з обов’язковим повідомленням банку про намір зняти кошти не пізніше як за два робочих банківських дні. Коли 18.03.2009 року звернувся до відповідача з заявою про дострокове розірвання договору банківського вкладу та виплату вкладу з відсотками, а 27.08.2009 року – з заявою про повернення вкладу з нарахованими відсотками, відповідач відмовився повернути вклад та відсотки по вкладу посилаючись на постанову НБУ за № 68 від 12.02.2009 року, якою прийнято рішення про введення в банку тимчасової адміністрації та на постанову НБУ за № 450 від 05.08.2009 року, якою продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів, які вважає нечинними, оскільки дані постанови не містять вказівок про заборону розірвання депозитних договорів, та суперечать вимогам чинного законодавства.

    В  судовому   засіданні  позивач   ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, просить додатков стягнути з банку відсотки по вкладу за червень-серпень місяці 2009 року в розмірі 574,71 доларів США., згідно поданого ним розрахунку.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подавши до суду письмове пояснення, згідно якого банк не міг виконати свої зобов’язання по повернення вкладу у зв’язку з низькою ліквідністю та призначенням Постановою НБУ за № 68 від 12.02.2009 року в банку строком на один рік  тимчасової адміністрації та на шість місяців мараторій на задоволення вимог кредиторів. Просить справу слухати у відсутності представника банку.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.      

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується і сторонами, між позивачем та відповідачем  05.06.2008 року дійсно було укладено вищезазначений договір банківського вкладу  № ВДД-23013-01.840. Дата вимоги вкладником коштів-07.09.2009 року. Позивачем передано ОСОБА_2 20000,00 доларів США грошової суми вкладу на виконання договору, які Банк прийняв, і зобов’язався виплатити позивачу суму вкладу на першу вимогу, нараховувати та сплачувати відсотки по депозитному вкладу, по закінченню терміну дії договору повернути суму вкладу, однак, депозитний вклад позивачу не було повернуто з посиланням на Постанову НБУ № 68 від 12.02.2009 року.

Як доводиться матеріалами справи, позивач звертався до ОСОБА_2 з вимогами дострокового розірвання договору банківського вкладу  № ВДД-23013-01.840 та повернення   вкладених коштів та виплати відсотків, однак, отримав відмову ОСОБА_2.

Факт відмови позивачу ОСОБА_2 у поверненні банківського вкладу доводиться листом відповідача від 02.09.2009 року № 25-3274, з якого вбачається, що Банк відмовив позивачу у отриманні банківського вкладу посилаючись на Постанову Національного банку України № 68 від 12.02.2009 року, оскільки введено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

    Таким чином судом встановлено, що позивач  виконав умови договору банківського вкладу.

    Згідно ст.85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов”язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації і протягом дії мораторію та забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а також не нараховується неустойка...

            Як вбачається з позовної заяви такі вимоги позивачем не ставляться і не розглядаються судом, а отже суд вважає, що відповідач неправомірно у своїй відмові повернути вклади позивачу, послався на вищезазначену постанову банку, яка при розгляді даної справи не повинна застосовуватись і не приймається  судом до уваги з вищенаведених підстав.      

Аналізуючи зібрані докази,  суд вважає,  що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вкладу та відсотків по вкладу  знайшли своє підтвердження в судовому засіданні,  доведені  та  підлягають задоволенню.

      Керуючись ст. ст. 10,11, 30, 60, 212, 214- 215, 218  ЦПК України, ст. ст. 526,611, 623, 623, 653,1060  ЦК  України, ст.85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» суд,-

В И Р І Ш И В:

     Позов задовольнити повнісю.

 Розірвани договір банківського вкладу №  ВДД-23013-01.840 від 05 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Західінкомбанк” .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк” (м. Луцьк, Перемоги, 15) в користь ОСОБА_1 вклад в сумі 21508,36 доларів США та 574,71 доларів США відсотків за користування вкладом, а всього 22083 (двадцять дві тисячі вісімдесят три) долари США 27 центів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк” (м. Луцьк, Перемоги, 15) в користь ОСОБА_1 120 (сто двадцять ) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                                                          В.В.ШАРУНОВИЧ