Постанова

від 11.11.2009 по справі 2-а-1216/09

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

              

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                           Справа № 2-а-1216/09                                                            

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 листопада 2009 року                                                                                               м. Макіївка

    Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

                        головуючий суддя                              Єжов В.А.

                        при секретарі                                      Кулаковській О.Ю.

                        за участю позивача               ОСОБА_1

                        представника відповідача           ОСОБА_2                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення належних виплат і покладання зобов’язання про здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И В:

    12 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим і доповненим під час розгляду справи адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо здійснення належних виплат і покладання зобов’язання про здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 9 липня 2007 року, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем його права на отримання належних за законом соціальних виплат.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, в обґрунтування яких послався на обставини, викладені у позовній заяві, та зазначив, що він має статус дитини війни, яким відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена державна соціальна підтримка у виді здійснення щомісячно підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи із норм Закону, він мав право на отримання вказаного підвищення до пенсії з 9 липня 2007 року, однак управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки незаконно відмовило йому у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії.

Посилаючись на порушення його конституційних прав на належний соціальний захист, він просить суд визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відповідача щодо нездійснення належних виплат і зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період с 9 липня 2007 року по 31 грудня  2008 року.

Позивач вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду ним пропущений з поважних причин, оскільки він має тільки початкову освіту, у силу свого похилого віку та стану здоров’я не розуміється у законах, а службові особи органу Пенсійного фонду України на протязі всього часу безпідставно переконували, у тому числі в засобах масової інформації, у правомірності своїх дій. До теперішнього часу його соціальні права не захищені, тому просить суд поновити йому строк для звернення з адміністративним позовом за відповідні періоди 2007 – 2008 років за захистом порушеного права.

Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 не визнало, пославшись на їх безпідставність. Представник відповідача – юрисконсульт ОСОБА_2, не визнаючи позовні вимоги унаслідок їх безпідставності, стверджує, що дію статті шостою Закону «Про соціальний захист дітей війни» у названі позивачкою роки в установленому законом порядку нормативно-правовим актами було зупинено та скасовано. Мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений у Законі «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до визначені розмірів пенсій, призначених за цим Законом і не застосовується для обрахування інших пенсій. Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми закону, яка втратила чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України, тому немає підстав керуватися статтею 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у редакції до 1 січня 2008 року. Крім того, до теперішнього часу на законодавчому рівні не врегульовані питання щодо спеціального фінансування виплати органами Пенсійного фонду України даного підвищення пенсій дітям війни. Вважає, що посадові особи районного управління Пенсійного фонду України діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивача при цьому порушені не були. Наголошує на пропущенні позивачем без поважних причин строку звернення до адміністративного суду за 2007-2008 роки, тому просить суд у задоволенні адміністративного позову   ОСОБА_1 відмовити.

    Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (статті 11 КАС України) суд установив наступне.

    Приписами Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-1V «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-1V), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлений правовий статус дітей війни та визначені основи їх соціального захисту, гарантована їх соціальна захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги. Дитина війни відповідно до статті першої цього Закону це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

    За даними паспорту серії ВС № 591569, виданого Кіровським районним відділом Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 народився 23 лютого 1940 року, є громадянином України. Правовий статус позивача як дитини війни підтверджено пенсійним посвідченням серії АГ № 676994, виданим управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки.

    В статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і встановлене у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    З огляду на наведене суд визнає, що позивач відноситься до категорії дітей війни і на нього поширюється дія зазначеної норми Закону № 2195-1V щодо отримання передбаченої державою соціальної підтримки.

    Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та в статті 111 цього Закону визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті шостої Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-1V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і текст статті шостої викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

На виконання вимог Закону 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту восьмого якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня – 49,80 грн.

Водночас Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема: пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у новій редакції.

    Відповідно до статті 152 Конституції України, статті 73 Закону «Про Конституційний Суд України» та пункту 5 зазначених Рішень Конституційного Суду України положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.

    Таким чином, відповідні приписи Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 9 липня 2007 року та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 22 травня 2008 року втратили чинність, унаслідок чого відновлена попередня редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    За таких обставин суд дійшов висновку, що підвищення до пенсії дітям війни з 22 травня 2008 року органами Пенсійного фонду України виплачувалось на підставі зазначеної постанови Уряду, яка в цій частині не відповідає вимогам Закону № 2195-1V.

В частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті п’ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України ( 254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при  вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року положення статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» доплата до пенсії у виді 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2007 році не здійснювалась, а з 22 травня 2008 року і до тепер нараховане і виплачене щомісячне підвищення до пенсію у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року положення статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» доплата до пенсії у виді 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2007 році не здійснювалась, а з 22 травня 2008 року і до тепер нараховане і виплачене щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, суд дійшов висновку, що відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки не надано достовірних, беззаперечних доказів правомірності своєї бездіяльності щодо нездійснення належних позивачці виплат підвищення пенсії як дитині війни. Протиправною бездіяльністю посадових осіб відповідача в зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси ОСОБА_1

 Посилання представника відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком, визначеного в частині першій статті 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», судом не приймаються до уваги, оскільки чинним законодавством не встановлено іншу, крім передбачену в статті цього Закону, величину мінімального розміру пенсії за віком, яка, на думку суду, підлягає застосуванню для обчислення інших пенсій, пов’язаних з розміром мінімальною пенсією за віком.

Суд визнає безпідставними і доводи представника відповідача про відсутність спеціального бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату підвищення пенсій, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відтак держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов’язань (рішення Європейського суду з прав людини - справа «Кечко проти України»). Наведені в судовому засіданні представником відповідача аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивача як дитини війни права на отримання соціальної виплати – підвищення до пенсії і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Приймаючи до уваги викладені позивачем обставини, доведеність існування у ОСОБА_1 суб’єктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих законом і нормами Конституції України соціальних зобов’язань перед позивачем відносно здійснення підвищення до його пенсії як дитині війни за відповідні терміни 2007 – 2008 років у  розмірі, передбаченому законом, судом причина пропуску строку звернення позивача з адміністративним позовом до суду визнається поважною і відповідно до вимог статей 100,102 КАС України судом цей строк поновлюється.

Враховуючи викладене, суд визнає, що вимоги позивача про виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи, що Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, немає закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу, суд, відповідно до принципу дії нормативно-правових актів у часі та виходячи з правил застосування норм матеріального права, дійшов висновку про правомірність дій посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки щодо не проведення доплат до пенсії позивачці згідно вимог статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 січня по 9 липня 2007 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, встановивши, що управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки порушило норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до Закону, і не може здійснити стягнення конкретної суми.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом адміністративної справи.

Відповідач є державною установою, тому суд вважає можливим у відповідності до положень статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 9, 11, 71, 88, 158-160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецькій області задовольнити частково.

Пропущений з поважних причин  ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права за відповідні періоди 2007-2008 років поновити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області щодо нездійснення  ОСОБА_1 за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року щомісячних виплат підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити  ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволені решти позовних вимог  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня  складання постанови в повному обсязі.

           Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі без попереднього подання заяви.

            Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

                                Суддя:             В.А. Єжов