Постанова

від 27.04.2018 по справі 404/7307/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/7307/14-ц

провадження № 22-ц/781/589/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Кіселика С.А., Чельник О.І.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

ОСОБА_1

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2

ОСОБА_3

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.12.2017 року, суддя Іванова Н.Ю., по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони з 18.09.1993 року перебували в зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_6. Спільне подружнє проживання з відповідачем не склалося, в результаті чого рішенням суду від 26.09.2013 рок,у шлюб було розірвано.

За час шлюбу подружжям набуте наступне майно: будинок АДРЕСА_1 та автомобіль Volkswagen Transporter, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач зазначив, що між нею та колишнім чоловіком у період шлюбу не було ніяких домовленостей щодо зазначеного майна.

На теперішній час, взаємної згоди щодо поділу майна не досягнуто.

Просила, з урахуванням заяви від 23.02.2016 року (т. 1 а.с. 216-219) визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя будинок АДРЕСА_1 та автомобіль Volkswagen Transporter, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1:

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 60/100 частку будинку АДРЕСА_1;

- виділити ОСОБА_3 в натурі 60/100 частки вищевказаного будинку згідно варіант № 1 розподілу житлового будинку, надвірних будівель та споруд з відхиленням від ідеальних часток, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1 від 09.11.2015 року;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 40/100 частку спірного будинку;

- виділити в натурі ОСОБА_1 40/100 частку будинку АДРЕСА_1, згідно варіанту 1 розподілу житлового будинку, надвірних будівель та споруд з відхиленням від ідеальних часток, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1 від 09.11.2015 року;

- визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно варіанту 1 розподілу житлового будинку, надвірних будівель та споруд з відхиленням від ідеальних часток, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1 від 09.11.2015 року;

- стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі половини ринкової вартості автомобіля марки Volkswagen Transporter, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 1358 від 27.07.2015 року складає 91 736,95 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.12.2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального права включив до майна яке підлягає розподілу самовільно збудовані та перебудовані будівлі які не були належним чином зареєстровані. Крім того суд не прийняв до уваги , що в спірному будинку він проживає разом з сином і що він вніс особисті кошти на переобладнання і ремонт будинку та господарських будівель, однак суд визначив його частку при розподілі майно в меншому розмірі. Крім того, суд не прийняв до уваги доводи відповідача, що на час розгляду справи, автомобіль, який був у технічно незадовільному стані було продано за 60 000 грн., а не за 178 130 грн., як зазначено у висновку експерта.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.09.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 18.09.1993 року, про що свідчить актовий запис № 984, Кіровського рай ЗАГС м. Кіровограда (т. 1 а.с. 5).

В період шлюбу народився син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьками якого є сторони по справі.

07.05.2003 року придбано житловий будинок АДРЕСА_1, що у місті Кіровограді зареєстрований на ім'я ОСОБА_1. Зазначене підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 07.05.2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Кріпким Ю.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1013 (т. 1 а.с. 6), а також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 619055 від 23.05.2003 року Обласного комунального підприємства Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації (т. 1 а.с. 7).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, 31.05.2013 року автомобіль Volkswagen Transporter, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстровано за ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 9).

Суд першої інстанції зазначив, що згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Аналогічні положення викладені в ст. 22 КпШС України, який діяв на час придбання спірного житлового будинку сторонами по справі.

Відповідно до п.п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спір між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Отже, житловий будинок по АДРЕСА_1, а також автомобіль Volkswagen Transporter, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є об'єктами спільної сумісної власності подружжя й підлягає поділу за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Суд першої інстанції зазначив, що договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 32 від 01.10.2011 року та документи додані до нього (прибуткові касові ордери, довідки та відомості) не є належними та допустимими доказами в розумінні вимог цивільного процесуального законодавства України, а тому не можуть бути покладені в основу ухваленого судом рішення по даній справі.

Судом також не приймається в якості доказу, поданого на обґрунтування заперечень відповідача, акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року за договором на виконання ремонтно-будівельних робіт № 32 від 01.10.2011 року, в якому у розділі Опалення зазначено про встановлення котла-колонки Арістон (т. 1 а.с. 248).

Відповідно до підпункту 8 пункту 28 Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 938 (чинного станом на 2011 рік), споживач зобов'язаний не підключати нові (додаткові) газові прилади і пристрої, не змінювати місце їх розташування та не втручатися в роботу внутрішньобудинкових систем газопостачання без узгодження з виконавцем (газопостачальним підприємством).

Таким чином, заміна або переміщення газових приладів споживача має здійснюватися з урахуванням вимог нормативних документів і внесенням змін в технічну документацію, а отже споживач зобов'язаний узгодити заміну встановлених газових приладів у своєму приміщенні із газопостачальним підприємством.

Суд першої інстанції зазначив, що доказів того, що у 2011 році ОСОБА_1 було узгоджено заміну газових приладів в своєму будинку із ВАТ Кіровоградгаз суду не надано.

Проте, в матеріалах справи (т. 2 а.с. 68-73) міститься акт про приймання закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання від 23.05.2010 року, акт приймання в експлуатацію завершеного будівництва системи газопостачання (нове будівництво), реконструкція, встановлення додаткового обладнання, заміна від 25.05.2010 року та робочий проект на газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1.

З вищевказаних документів вбачається, що заміна ВПГ та КС (дим.) на котел/колонку (турбо) Ariston здійснено у 2010 році з дозволу ВАТ Кіровоградгаз .

Водночас, судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці позивача, серія НОМЕР_4 (т. 2 а.с. 60-61), остання в період з 18.09.1993 року (дата реєстрація шлюбу) по 26.09.2013 року (рішення суду про розірвання шлюбу) працювала на різних посадах в дошкільному навчальному закладі № 43, який наразі іменується Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 43 Горобинка комбінованого типу, та отримувала заробітну плату (т. 2 а.с. 57-59).

Таким чином, жодних належних та допустимих доказів того, що спірний будинок придбано та проведені в ньому поліпшення (ремонтні роботи) вчинені за особисті кошти ОСОБА_1 суду не надано, а відтак будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.12.2014 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу (т. 1 а.с. 41-42).

У висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи № 1 від 09.11.2015 року зазначено, що відповідно до діючих рекомендацій при розгляді експертом можливості розподілу об'єктів нерухомого майна відповідно до часток у право власності кожного співвласника, експерт керується як вимогами нормативних документів, та і вимогами нормативно-правових актів чинними в галузі будівництва на території України.

Комплексне вирішення даних питань з наданням повної об'єктивної та всебічної відповіді можливо лише в разі, якщо об'єкт дослідження як в правовій та і технічній площі відповідає вимогам, при яких можливо розглядати варіанти розподілу об'єктів нерухомого майна.

В зв'язку з тим, що до складу об'єкту дослідження входять самочинно збудовані реконструйовані переплановані об'єкти нерухомого майна, на даному етапі відсутня можливість надання повної об'єктивної та всебічної відповіді до моменту визначення права власності на самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна, які входять до складу об'єкту дослідження.

Виходячи лише з технічної точки зору, при цьому порівнюючи фактичне об'ємно-просторове рішення житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, функціональне використання приміщень, а також вимоги нормативних документів, експертом зазначено, що поділ приміщень житлового будинку за літ. А,а,а1,а2 на дві окремі ізольовані квартири з окремими виходами назовні та рівнем комфорту не нижчим за ті, які регламентовані ДБН В.2.2-15-05 Будинки і споруди. Житлові будинки, та прилеглих надвірних будівель та споруд згідно часток 1/2 та 1/2 вбачається можливим при умові відступу від ідеальних часток.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідне провести розподіл житлового будинку за варіантом № 1 висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи № 1 від 09.11.2015 року.

При даному поділі будинку та надвірних споруд частка відповідача зменшилась на 20/100. Відповідно до висновку експерта в зв'язку з відступом від ідеальним часток з позивача підлягає стягненню на користь відповідача грошова компенсація за 20/100 частки в розмірі 27196,00 грн.

Відповідно до п.181 та п.182 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Оскільки рішенням суду за позивачем у даній справі ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння, вона має право на 1/2 частину земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно.

Згідно даних технічного звіту про топографо-геодезичні роботи по тахометричному зніманню ділянки по АДРЕСА_1, який виконано ТОВ СИГМА-ЗЕМЛЕПРОЕКТ , наданої експерту в якості додаткових матеріалів, земельна ділянка в плані має форму чотирьохкутника, площею 940,0 кв.м.

Фактична площа земельної ділянки складає 940,00 кв.м.

Ідеально відповідно до площі земельної ділянки 940,0 кв.м. в частках позивачу 1/2, відповідачу 1/2 належить: ОСОБА_3 - частка 1/2 - 470,0 кв.м. (940,0 х 1/2); ОСОБА_1 - частка 1/2 -470,0кв.м. (940 х 1/2).

З урахуванням технічних норм та з урахуванням запропонованих варіантів розподілу житлового будинку і надвірних будівель на розгляду суду запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між співвласниками в частках по 1/2.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимогта встановив порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно варіанта 1 порядку користування земельною ділянкою (графічний додаток № 5) до варіанту 1 розподілу домоволодіння висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи № 1 від 09.11.2015 року.

Крім того, враховуючи рівність часток подружжя у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль, що визначено ч. 1 ст. 70 СК України, відсутність домовленості між ними та шлюбного договору щодо визначення іншого розміру їхніх часток у праві власності на нього у разі поділу майна, а також за відсутності підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя шляхом збільшення частки майна позивача та/або відповідача, суд приходить до висновку, що розмір часток сторін у праві спільної сумісної власності на автомобіль Volkswagen Transporter, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є рівним та становить 1/2 частину даного автомобіля за кожним.

Згідно висновку експерта № 1358 судової авто товарознавчої експертизи, кладеного 27.07.2015 року експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, середня ринкова ціна КТЗ Volkswagen Transporter Т4 Combi 2.4 TDi, 2003 року випуску, станом на момент проведення експертизи (27.07.2015 року) складає 183473,90 грн. (т. 1 а.с. 128-129).

Згідно обліково-реєстраційних даних Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Кіровограда та Кіровоградського району та НАІС ДДАІ МВС України, автомобіль Volkswagen Transporter, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 09.06.2015 року перереєстровано на нового власника (т. 1 а.с. 189).

Суд першої інстанції зазначив, що так як сторони не досягли згоди щодо спірного транспортного засобу, а позивач не заперечує проти того, щоб транспортний засіб залишився у нового власника і просив суд стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості ? частки даного майна, то суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції повному обсязі неможливо.

22.03.2018 року до початку розгляду апеляційної скарги та початку судового засідання по сутті від ОСОБА_3 надійшло клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої просила поставити питання:

1.Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів в галузі будівництва поділити в натурі будинок та господарсько-побутові будівлі (без врахування самочинно збудованих об'єктів), що знаходяться по АДРЕСА_1 з дотриманням рівності ідеальних часток співвласників у співвідношенні ? частини кожного із них та які можливі варіанти такого поділу?

2.Якщо розподіл відповідно до ідеальних часток неможливий, то які можливі варіанти розподілу в натурі будинку та господарсько-побутових будівель (без врахування самочинно збудованих об'єктів), що знаходяться по АДРЕСА_1, з мінімальним відступом від розміру ідеальних часток?

3. У разі можливого розподілу в натурі будинку та господарсько-побутових будівель (без врахування самочинно збудованих об'єктів), що знаходяться по АДРЕСА_1 лише з відступом від розміру ідеальних часток, здійснити розрахунок грошової компенсації власнику, частка якого після поділу стане меншою за ??

4.Які роботи потрібно виконати по переобладнанню будинку та вартість по кожному з наданих варіантів розподілу?

Проведення експертизи просила доручити експертам Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який знаходиться за адресою м. Кропивницький, вул. Волкова, 2.

Ухвалою апеляційного суду від 26.04.2018 року у задоволені клопотання відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ч.2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Згідно п.5 ч.1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі призначення судом експертизи.

Згідно п.1.2.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 року № 53/5 з наступними змінами, повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.12.2014 року призначено судову будівельно-технічну експертизу у цивільній справі №404/7307/14 -ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На вирішення експерту поставлені питання :

- які існують варіанти в даному випадку поділу будинку АДРЕСА_1 і надвірних будівель відповідно до ідеальних часток кожного зі співвласників?

- чи необхідно в даному випадку переобладнання будинку чи залишення його частин у спітній власності?

- чи можливі варіанти розподілу або порядку користування присадибною територією по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальної частки кожного зі співвласників домоволодіння?

- яка ринкова вартість частин домоволодіння після розподілу . а також яка сума грошової компенсації власнику, частка якого в натурі після поділу стала меншою за ідеальну?.

Відповідно до статті 147 ЦПК України експертом в порядку експертної ініціативи ставиться питання на вирішення додаткового питання наступного змісту:- яка дійсна ринкова вартість домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Експертами 09.11.2015 року №1 складено висновок, у якому надано відповіді на поставлені судом питання.

В суді першої інстанції при розгляді справи позивач не заявляла клопотання про призначення повторної експертизи.

Особа яка подавала апеляційну скаргу з клопотаннями про призначення повторної або додаткової експертизи не зверталась.

В клопотанні про призначення повторної експертизи позивачем не наведено жодних обставин на підтвердження того, що висновок експертів є необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності , в розумінні ч.2 ст. 113 ЦПК України.

Питання які зазначені в клопотанні про призначення повторної експертизи на розгляд експерту відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.12.2014 року якою призначено судову будівельно-технічну експертизу у цивільній справі №404/7307/14 -ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не ставились. Питання які зазначені в клопотанні про призначення повторної експертизи мають інший характер .

Будь-яких належних доказів на підтвердження наявності підстав сумніватись у неупередженості та об'єктивності експерта, котрий попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку, або доказів щоб спростували повноту експертного висновку суду не надано.

Крім того, призначення повторної експертизи сприятиме тяганині та порушенню розумних строків розгляду справи.

Відносно даної ухвали суддею який приймав участь у розгляді справи висловлена окрема думка.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.09.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 18.09.1993 року, про що свідчить актовий запис № 984, Кіровського рай ЗАГС м. Кіровограда (т. 1 а.с. 5).

07.05.2003 року на ім'я ОСОБА_1 придбано житловий будинок АДРЕСА_1, що у місті Кіровограді. Зазначене підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 07.05.2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Кріпким Ю.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1013 (т. 1 а.с. 6), а також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 619055 від 23.05.2003 року Обласного комунального підприємства Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації (т. 1 а.с. 7).

Відповідно до статті 60 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них мав право з поважних причин самостійного заробітку(доходу).

Оскільки спірний будинок зареєстрований на відповідача, то позивач ставила питання про визнання зазначеного будинку спільною сумісною власністю подружжя і в порядку поділу айна , що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя визнати за позивачем право власності на 60/100 частини спірного будинку,виділити в натурі 60/100 частин спірного будинку згідно варіанту №1 розподілу житлового будинку, надвірних будівель та споруд з відхиленням від ідеальних часток, відповідно до висновку судової будівельно технічної експертизи №1 від 09.11.2015 року. За відповідачем визнати право власності на 40/100 частин спірного будинку з виділом в натурі.

З матеріалів справи вбачється, що відповідач не звертався до суду з зустрічним позовом про визнання права власності за ним одноособово, або про визначення спільною частковою власністю спірного будинку із зазначенням часток.

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що сторони не заперечуєть , що вони є співвласниками по ? частині спірного будинку.

З висновків експертів за результатами проведеної комплексної судової оціночно- будівельної, будівельно- технічної земельно технічної експертизи №1 від 09.11.2015 року вбачається, що зв'язку з тим, що до складу об'єкту дослідження входять самочинно збудовані реконструйовані переплановані об'єкти нерухомого майна перелік яких зазначено в дослідницькій частині по п'ятому питанню не виконується правовий аспект, що на даному етапі унеможливлює надання повної об'єктивної та всебічної відповіді до моменту визначення права власності на самочинно збудованні (реконструйовані, переплановані ) об'єкти нерухомого майна, які входять до складу об'єкту дослідження.

Експерт зазначив, що виходячи лише з технічної точки зору можливий розподіл будинку на дві окремі квартири при умові відступу від ідеальних часток.

Встановлене свідчить, що експерт зазначив, що висновок експерта не містить правових підстав розподілу майна оскільки є самовільно збудовані приміщення , а висловлює лише технічну можливість поділу майна.

З матеріалів справи вбачається, що до самовільних будівель в спірному домоволодінні зокрема відносяться: реконструйований гараж, щляхом добудови над ним додаткового об'єму, на місці знесеної будівлі за літерою г ( сарай,) побудовано нову капітальну цегляну прибудову.

Враховуючи норми статей 186, 380, 381 ЦК, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол і под.), наземні і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв'язку з чим вони не можуть розглядатись як окремі самостійні будівлі.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Так, відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 року № 1117 Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них .

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом , здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а і об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти не є об'єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.

Задовольняючи позов в частині поділу будинку з надвірними будівлями, виходячи із висновків проведеної експертизи суд першої інстанції не звернув увагу на заначені обставини.

Крім того суд першої інстанції визнав належним доказом висновок експертів за результатами проведеної комплексної судової оціночно- будівельної, будівельно- технічної земельно технічної експертизи №1 від 09.11.2015 року при цьому не звернув увагу на висновки експерта в частині де зазначено, що у зв'язку з тим, що до складу об'єкту дослідження входять самочинно збудовані реконструйовані переплановані об'єкти нерухомого майна перелік яких зазначено в дослідницькій частині по п'ятому питанню не виконується правовий аспект.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновок експертів за результатами проведеної комплексної судової оціночно- будівельної, будівельно- технічної земельно технічної експертизи №1 від 09.11.2015 року не є належним доказом по справі у зв'язку з невідповідністю нормам діючого законодавства .

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок що суд першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства не встановив дійсні обставини по справі, не перевірив доводи сторін по справі на підтвердження позову та заперечень проти позову , і дійшов помилкового висновку задовольнивши позов в частині позовних вимог про поділ майна подружжя : будинку АДРЕСА_1.

Оскільки суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм матеріального і процесуального права, відповідно п.п.3,4 ст.376 ЦПК України зазначені обставини є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення , яким позовні вимоги про поділ майна подружжя : будинку АДРЕСА_1, визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою у задоволені позову про розподіл спірного домоволодіння відсутні підстави і для визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1

У зв'язку із відмовою у задоволені позову у цій частині відповідно змінено і вимоги в частині сплати судових витрат по справі.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1750 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 917,36 грн.

В частині доводів викладених в апеляційній скарзі про відшкодування вартості автомобіля який є спільною сумісною власністю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені доводи не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердженя того, яка була вартість спірного автомобіля на час продажу атомобіля. Посилання відповідача на вартість автомобіля за який було продано спірний автомобіль є необґрунтованими , оскільки зазначена ціна в розмірі 60000 грн. є договірною, а не ціною яка є ринковою для автомобіля даного класу з врахуванням технічного стану автомобіля.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08.12.2017 року - скасувати в частині позовних вимог про поділ майна подружжя : будинку АДРЕСА_1, визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , судових витрат по справі в частині проведення судової будівельно-технічної експертизи , судового збору.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя будинок АДРЕСА_1 та автомобіль Volkswagen Transporter, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

У задоволення позовних вимог, ОСОБА_3, про визнання за нею права власності на 60/100 частин будинку АДРЕСА_1, про виділення в натурі ОСОБА_3 60/100 частини будинку АДРЕСА_1, згідно варіанту №1 розподілу житлового будинку, надвірних будівель та споруд з відхиленням від ідеальних часток, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №1 від 09.11.2015 року, про визнання права власності за ОСОБА_1 на 40/100 частину будинку АДРЕСА_1, про виділення в натурі ОСОБА_1 40/100 частин будинку АДРЕСА_1, згідно варіанту №1 розподілу житлового будинку, надвірних будівель та споруд з відхиленням від ідеальних часток, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №1 від 09.11.2015 року, про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно варіанту №1 порядку користування земельною ділянкою відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №1 від 09.11.2015 року, про стягнення із ОСОБА_1 витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1750 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 917,36 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.05.2018року .

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: