Постанова

від 10.12.2009 по справі 2-а-1270/09

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2-а-1270/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 грудня 2009 року.                     Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:  

головуючого судді                                             Міросєді А.І.,

при секретарі                                                      Ульянцевій С.А.,

з участю:

позивачки                                                            ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області (третя особа Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області) «про зобов’язання нарахувати недоплачені суми», -

в с т а н о в и в :

09 жовтня 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області, третя особа - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії особі, що має статус дитини війни, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є дитиною війни та згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач таку допомогу їй не виплачував. Просила поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача недоотримане підвищення до пенсії за період з січня 2006 року по серпень 2009 року включно у розмірі 4702 грн.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. В запереченнях проти позову представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Посилався на відсутність бюджетного фінансування витрат на виплату дітям війни надбавок до пенсії. Просив також застосувати позовну давність, оскільки позивачем без поважних причин пропущений строк звернення в суд з адміністративним позовом

Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, у судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши подані документи і матеріали, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області та отримує пенсію за віком.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV (далі ОСОБА_2 № 2195- IV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка ОСОБА_1 народилася 12 жовтня 1938 року. Відповідно, вона є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією паспорту, відміткою в пенсійному посвідченні (а.с. 6-8, 10).

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Базою для розрахунку підвищень за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено мінімальну пенсію за віком.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. При цьому, у частині 2 статті 5 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Діючими законами України на даний час не визначено спеціального розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято ОСОБА_2 України «Про прожитковий мінімум» (№ 966-ХІУ від 15.07.1999 року). ОСОБА_2 дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для:     встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком,

визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також

стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на те, що витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - Основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

В той же час, відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не приймається до уваги.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії у розмірі 30 % саме від мінімальної пенсії за віком, а не будь-якому іншому розмірі, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно зі ст.8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законами України «Про Державний бюджет» на 2006, 2007 та 2008 роки були встановлені певні обмеження щодо виплат підвищень до пенсії дітям війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Так, статтею 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п.12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом - зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним. Приймаючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України, виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

22 травня 2008 року Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни, зокрема, до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, у зв’язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», на підставі яких позивачу не була нарахована доплата до пенсії, відповідач зобов’язаний здійснити позивачу перерахунок пенсії, тобто привести у відповідність з Рішеннями Конституційного Суду України розмір виплат позивачу доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим і частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. та 415 грн. 11 коп. відповідно.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.

Відповідно до заперечень відповідача (а.с.  ), у 2007 році доплата до пенсії позивачу не здійснювалась, у 2008 році позивачу було сплачено доплату до пенсії у розмірі, визначеному п.8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»: січень-березень 2008 року - по 47 грн., квітень-червень 2008 року - по 48,10 грн., липень-вересень 2008 року - по 48,20 грн., жовтень-грудень 2008 року - по 49,80 грн., в той час як відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання неправомірними дій відповідача в порушенні права позивача на отримання підвищення до пенсії з 22 травня 2008 ріку по 31 грудня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року  відповідачем не здійснено.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтвердили його посилання на те, що видатки з Державного бюджету України у 2007-2008 роках, в перерахунку на одну дитину війни, були меншими, ніж 30% мінімальної пенсії за віком в зазначений період.

Визнавши дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії за період часу з 9 липня 2007 року по грудень 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно неправомірними, слід зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області нарахувати та виплатити позивачу недоотриману доплату до пенсії за зазначений період у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично отриманих сум, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року та з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235-IV від 20.12.2005 року дію ст. 6 було зупинено на 2006 рік (п. 17 ст. 77) та установлено, що пільги дітям війни, передбачені абз.7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3367-IV від 19.01.2006 року виключено п. 17 ст. 77 Закону України № 3235-ІV, у зв’язку з чим з 19.01.2006 року відновлено дію статті 6, а також ст. 110 викладено в іншій редакції: установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» N 835-VІ від 26.12.2008 року надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами (ст.51 Закону).

Тобто, у 2006 та 2009 роках реалізація відповідного права позивача була поставлена законом в залежність від встановлення Кабінетом Міністрів України відповідного порядку, зазначеного вище.

Кабінетом Міністрів України не встановлено та не погоджено з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету порядок виплати підвищення до пенсії дітям війни, у відповідності до якого у 2006 році в силу положень Закону України від 19.01.2006 року № 3367-ІV, був би зобов’язаний діяти відповідач.

В період з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року підвищення пенсії виплачувалось позивачу у встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року, п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн., та з 1 жовтня - 49,80 грн., що підтверджується запереченнями відповідача (а.с.   ).

Таким чином, підвищення пенсії за період часу з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року виплачене відповідачем відповідно до діючого законодавства.

Оскільки наведені положення Законів про держбюджет не розглядались Конституційним Судом України щодо їх неконституційності, то дії відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії у 2006 році та виплати підвищення пенсії у січні-серпні 2009 року у розмірі 49 грн.80 коп. є правомірними.

Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, на чому наполягає представник відповідача, як на підставі для відмови у задоволенні позову, то дійсно у відповідності до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін. За ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чоловік проти України» (заява № 15123/03) від 06 грудня 2007 року). Конституція України у ст. 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. У ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за вибором громадянина замість пенсії – щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов’язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому, зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами ст. 8 Конституції України та вимог ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справ за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові та при наявності заяви сторони відновлюється судом. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  передбачено, що отримання пенсії не обмежується будь-яким строком. Крім того, суд бере до уваги похилий вік позивача, підстави виникнення заявленого позову - порушення встановлених законом соціальних гарантій, та вважає за необхідне застосувати положення ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права кожного на судовий захист, та принцип верховенства права, закріплений ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

Позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись на те, що його права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, Законів України. Згідно ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Суд вважає, що позивачу слід поновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки прийшов до висновку про поважність причини його пропуску, так як він має похилий вік та незадовільний стан здоров’я, його конституційні права грубо порушувались державою.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищень пенсії. По суті спір відбувається навколо порядку нарахувань, а не безпосередньо виплати пенсії, хоча ця вимога є похідною від першої. З урахуванням зазначеного суд вважає, що виплата сум заборгованості за пенсією повинна бути здійснена в силу закону саме після перерахування пенсії.    

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено часткової судові витрати, понесені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), про що йдеться в ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 99,102, 160-163, 167, 254 КАС України, -    

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області (третя особа Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області) «про зобов’язання нарахувати недоплачені суми» задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та щодо виплати не в повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці Донецької області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції яка, діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

У задоволені інших позовних вимог відмовити.    

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 (одну) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                                      Суддя