Постанова

від 04.05.2018 по справі 40/353-10

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 40/353-10

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 (Шевель О.В., Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) у справі № 40/353-10

за позовом Приватного підприємства "АН "Рестріелт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство нерухомості "Рестріелт"

про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.01.2011 (суддя Хотенець П.В.) задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "АН "Рестріелт" (далі - ПП "АН "Рестріелт"), визнано право власності ПП "АН "Рестріелт" на квартирний багатоповерховий житловий будинок літ. А-10, розташований по пр-ту Тракторобудівників, 2, у м. Харкові, загальною площею 9 585,10 м 2 , що складається із 145 квартир загальною площею 6 813,10 м 2 і нежитлових приміщень загальною площею 2 772,00 м 2 .

26.01.2018 Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (Далі - Інспекція ДАБК) звернулася до Харківського апеляційного господарського суду із заявою, в якій просила поновити Інспекції ДАБК строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2011 у справі № 40/353-10, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2011 у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "АН "Рестріелт" у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи заяву, Інспекція ДАБК наголосила, що не була повідомлена про розгляд справи та не була залучена до участі в ній, а суд ухвалив рішення про її права та обов'язки. Дізнавшись про порушення своїх прав, заявник має право на їх захист шляхом подання апеляційної скарги. Так, заявник акцентував, що під час прийняття оскаржуваного судового рішення вирішувалося питання щодо будівництва об'єкта нерухомого майна, а з урахуванням положень Закону України "Про планування та забудову території" правовідносини щодо будівництва об'єкта впливають на права та обов'язки інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, якою здійснюється видача дозвільних документів. Проте, приймаючи рішення судом першої інстанції не було з'ясовано питання наявності дозвільних документів на будівництво та вирішено права та обов'язки Інспекції ДАБК та її територіальних органів, якими здійснювався контроль за забудовою територій.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 (судді: Шевель О.В., Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) Інспекції ДАБК відмовлено у поновленні строку подання апеляційної скарги, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції ДАБК на рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2011 у справі № 40/353-10.

Суд апеляційної інстанції аргументував ухвалу тим, що зважаючи на норми Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, на які посилається апелянт, підстав для відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги немає, оскільки наведені апелянтом аргументи не може бути визнано поважними причинами пропуску відповідного строку.

Не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018, Інспекція ДАБК у касаційній скарзі просить її скасувати і передати справу до Харківського апеляційного господарського суду для продовження розгляду. Зокрема, скаржник вважає, що оскаржуваним рішенням місцевого суду від 21.01.2011 не було і не могло бути вирішено питання про права, інтереси та обов'язки Інспекції ДАБК, яку створено у 2015 році, та вважає наведені висновки такими, що не відповідають нормам матеріального права, які регулюють правовідносини щодо будівництва об'єктів нерухомого майна та контролю за таким будівництвом. Так, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що під час прийняття оскаржуваного судового рішення вирішувалося питання будівництва об'єкта нерухомого майна, а згідно із Законом України "Про планування і забудову території", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, будівництво можливе лише після отримання дозволу на виконання будівельних робіт, який надавався саме інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Отже, рішення суду впливає на права та обов'язки заявника, що стало підставою для звернення Інспекції ДАБК як правонаступника органу державного архітектурно-будівельного контролю, який не було залучено до участі у справі.

Інспекція ДАБК також не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що скаржником не зазначено час, з якого йому стало відомо про існування оскаржуваного рішення, натомість Інспекція ДАБК наголошує, що про оскаржуване судове рішення від 20.01.2011 стало відомо зі звернення громадянки ОСОБА_7, яке надійшло до Харківської міської ради 21.09.2017, щодо законності розташування на земельній ділянці по пр-ту Тракторобудівників, 2, у м. Харкові квартирного багатоповерхового будинку. При цьому, на думку скаржника, помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на те, що Харківська міська рада, структурним підрозділом якої є Інспекція ДАБК, ще у 2012 році зверталася до суду з апеляційною скаргою у цій справі, оскільки такі висновки суду не відповідають нормам процесуального права щодо можливості особи, права та обов'язки якої вирішено у судовому порядку, але яка не брала участі у розгляді справи, оскаржити таке рішення.

ПП "АН "Рестріелт" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін акцентуючи, зокрема, що у 2012 році Харківській міській раді як органу місцевого самоврядування було відомо про оскаржуване рішення суду, а також було реалізовано процесуальне право на апеляційне оскарження цього рішення. Отже, подання у 2017 році Інспекцією ДАБК, яку створено у 2015 році як структурний підрозділ Харківської міської ради, апеляційної скарги на рішення місцевого суду від 20.01.2011 суперечить принципу правової визначеності та фактично є спробою домогтися перегляду остаточного судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство нерухомості "Рестріелт" (далі - ТОВ "АН "Рестріелт") у відзиві на касаційну скаргу також просить залишити її без задоволення з підстав, аналогічних тим, що викладено у відзиві на касаційну скаргу ПП "АН "Рестріелт".

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та установлено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Харківської області від 21.01.2011 задоволено позов ПП "АН "Рестріелт" до ТОВ "АН "Рестріел", визнано право власності ПП "АН "Рестріелт" на квартирний багатоповерховий житловий будинок літ. А-10 по пр-ту Тракторобудівників, 2, у м. Харкові, на підставі статті 876 Цивільного кодексу України у зв'язку із встановленням обставин щодо невиконання відповідачем укладеного 24.12.2008 між сторонами договору на будівництво в порядку пайової участі та наявністю у відповідача заборгованості перед позивачем за штрафними санкціями за цим договором.

Інспекція ДАБК з апеляційною скаргою від 28.12.2017 на рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2011 звернулася 29.12.2017 (згідно з штампом суду апеляційної інстанції на апеляційній скарзі).

10.01.2018 Інспекцією ДАБК до Харківського апеляційного господарського суду подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2011, яку обґрунтовано поважністю причин пропуску строку, оскільки про оскаржуване рішення заявник довідався, отримавши наприкінці грудня 2017 року звернення ОСОБА_7 від 21.09.2017, адресоване Харківському міському голові.

За змістом статей 254, 256 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, яка діяла на час звернення з апеляційною скаргою) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.

Згідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час прийняття оскаржуваного судового рішення від 20.01.2011), сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

За змістом статті 93 цього Кодексу апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції установив, що Інспекцію ДАБК не було залучено до участі у справі та не повідомлено про її розгляд. При цьому, як убачається із Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради та Положення про Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, зазначену Інспекцію фактично утворено у 2015 році.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній як на час прийняття місцевим судом рішення від 20.01.2011, так і на час прийняття оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників (частина 5 статті 31 цього Закону).

За змістом частини 3 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 671 "Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю" затверджено Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю та встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю утворюється як структурний підрозділ Київської та Севастопольської міськдержадміністрації та як виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Отже, Інспекція ДАБК входить до складу відповідного Департаменту і є самостійним виконавчим органом, що утворюється Харківською міською радою та діє на правах відділу, чого не заперечує і сама Інспекція ДАБК.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що 25.07.2012 Харківською міською радою було подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2011 із клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2012, Харківській міській раді відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2011 (а.с. 57-58, 101-102).

Отже, суд апеляційної інстанції зазначив, що міській раді як органу місцевого самоврядування ще у 2012 році було відомо про оскаржуване рішення, також ним було реалізовано своє процесуальне право на апеляційне оскарження судового рішення.

За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

При цьому згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, яка діяла на час прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту цієї норми вбачається, що можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язана з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку, поважність якої, у свою чергу, має бути обґрунтовано та доведено належними у розумінні процесуального законодавства доказами. При цьому суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції стосовно недоведеності скаржником поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2011 у цій справі, а отже і правомірності відмови Інспекції ДАБК у поновленні строку подання апеляційної скарги та відмови у відкритті апеляційного провадження.

Доводи, викладені Інспекцією ДАБК у касаційній скарзі, таких висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а касаційна скарга не містить посилань на конкретне порушення судом норм процесуального права і зводиться до незгоди з ухвалою суду.

За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час здійснення касаційного провадження) касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі ухвалу Харківським апеляційним господарським судом ухвалено із додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі № 40/353-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак