Ухвала

від 14.05.2018 по справі 761/8825/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8825/18

Провадження № 2-з/761/193/2018

У Х В А Л А

14 травня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти дії у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Разом із позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти дії у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, у якій просив суд накласти арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також корпоративні права: частку (в розмірі 100 %) в статутному капіталі ТОВ Україна , та заборонити відповідачеві, суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної квартири, заборонити відповідачеві вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження належних їй корпоративних прав, заборонити вчинення реєстраційних дій щодо ТОВ Україна , пов'язаних зі зміною складу учасників (розміру їх часток), та дій, спрямованих на зменшення балансової вартості активів ТОВ Україна .

Заява вмотивована тим, що предметом позовної заяви, із якою звернувся позивач до суду, є грошові вимоги про стягнення штрафних санкцій, передбачених за невиконання попереднього договору купівлі-продажу в статутному капіталі від 05 травня 2017 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в розмірі 2 648 000 грн. Вказана вимога була заявлена у зв'язку із ухиленням відповідача від укладення основного договору на умовах попереднього договору. Враховуючи великий розмір заборгованості, а також значний термін ухилення від сплати штрафу, оскільки за умовами п. 5.4 Попереднього договору сума штрафу має бути сплачена протягом двох робочих днів з моменту настання обставин (факту) неможливості укладення Основного договору, тобто не пізніше 22 грудня 2017 року, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві майно, а також зобов'язання вчинити дії.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно положень п. 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Попередній договір щодо купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 05 травня 2017 року, за умовами якого сторони взяли на себе зобов'язання до 08 вересня 2017 року включно укласти Основний договір, за яким продавець буде зобов'язаний передати належну йому частку в статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю Україна (код ЄДРПОУ 30164039) у власність Покупцю, а Покупець буде зобов'язаний прийняти у власність і оплатити зазначену частку на умовах, у строки і в порядку, що передбачені цим Договором, Основним договором та законодавством України. У випадку об'єктивної неможливості виконання Продавцем своїх зобов'язань, передбачених п.п. 3.3.1-3.3.2 цього договору, вказаний строк підлягає автоматичному продовженню до припинення дії такої об'єктивної неможливості, але не більше, ніж до 20 грудня 2017 року включно.

Як вбачається із матеріалів поданого позову, між сторонами виник спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за не укладення договору з вини ОСОБА_2

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З поданого позову та заяви про його забезпечення вбачається, що ціна позову становить 2 648 000 грн., та на даний момент є підстави вважати, що відповідач намагається здійснити відчуження належної йому на праві власності квартири, за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується публікацією повідомлень в мережі Інтернет на спеціалізованих сайтах з продажу нерухомості.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції ). Поняття законність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах Антріш проти Франції та Кушоглу проти Болгарії ).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції ). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ).

Судом враховано співмірність виду забезпечення позову, за яким звернувся позивач до суду, а саме накладення арешту на квартиру та корпоративні права, що належать відповідачеві, та заявленими позовними вимогами, з огляду на наступне.

З матеріалів позову вбачається, що розмір позовних вимог складає 2 648 000 грн., а вартість нерухомого майна, згідно оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, становить 1 852 175,64 грн. Крім того, відповідно до фінансового звіту ТОВ Україна , балансова вартість його активів станом на 31 березня 2017 року становить 178 100 грн.

Таким чином, сума грошових коштів, за стягненням якої звернувся позивач до суду, значно перевищує сукупну вартість рухомого (корпоративні права) та нерухомого (квартира) майна, належного відповідачеві.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини справи, характер правовідносин, предмет та підстави позову, а також з метою ефективного захисту прав позивача в майбутньому, суд приходить до висновку, що невжиття зазначених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, крім того заявлений захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, а тому заява про накладення арешту на майно та заборони відповідачу, суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеної квартири.

Разом з тим, вимоги щодо заборони вчинення реєстраційних дій щодо ТОВ Україна , пов'язаних зі зміною складу учасників (розміру їх часток), дій, спрямованих на зменшення балансової вартості активів ТОВ Україна , а також дій, спрямованих на відчуження відповідачеві корпоративних прав, задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Враховуючи справедливий баланс між ефективним захистом порушеного права заявника, та інтересами ОСОБА_2, а також ТОВ Україна , суд вважає, що вказані заходи забезпечення позову є об'єктивно неспівмірним із їх наслідками, оскільки може мати наслідком перешкоджання господарській діяльності товариства, а відтак в цій частині заява задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти дії у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Накласти арешт на належне ОСОБА_2 майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 38125265), а також корпоративні права: частку (в розмірі 100 %) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Україна (код ЄДРПОУ 30164039).

Заборонити ОСОБА_2, суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 38125265).

У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1, місце проживання - АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

Боржник: ОСОБА_2, місце проживання - 01054, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред'явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: