Рішення

від 14.05.2018 по справі 910/659/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2018Справа № 910/659/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс"

про стягнення 1 062 107,53 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Репа

Представники:

від позивача: Лобач І.А. за довіреністю № б/н від 21.09.2017

від відповідача: Хаврошин М.С. за довіреністю № б/н від 19.01.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" про стягнення 1062107,53 грн., з яких: 945000,00 грн. основного боргу, 40304,10 грн. пені, 72388,88 грн. штрафу, 4414,55 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 166/12 купівлі-продажу від 28.12.2016 (далі - Договір) в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.02.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист, згідно якого позивач на виконання вимог Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 подав позовну заяву з усуненими недоліками та докази надіслання відповідачу копії цієї позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/659/18, призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12.03.2018 о 10:00 год.

06.03.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні з огляду на таке:

- акт приймання-передачі товару від 30.12.2016, на який позивач посилається у позовній заяві в обґрунтування виникнення та наявності суми основного боргу у розмірі 945000,00 грн., не містить жодних відомостей щодо вартості переданого відповідачу товару, а відповідно, на думку відповідача, не може бути доказом передачі позивачем відповідачу товару на вказану у позовній заяві суму у розмірі 6140000,00 грн., інші докази, які б підтверджували виникнення у відповідача основного боргу за Договором, позивачем не зазначені;

- згідно платіжного доручення № 26 від 31.01.2018 відповідач здійснив перерахування позивачу в рахунок оплати товару за Договором суми у розмірі 350000,00 грн., яка не врахована позивачем при визначенні до стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 945000,00 грн.;

- відсутні правові підстави для твердження про те, що заявлені до стягнення з відповідача суми пені, штрафу та 3% річних є заборгованістю, оскільки не існує самої заборгованості (основного боргу) за Договором;

- відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів на підтвердження сум заборгованості, які використані позивачем в якості бази для розрахунку суми пені та 3% річних, крім того, позивачем не вірно визначено тривалість періоду прострочення оплати;

- в якості підстави для нарахування пені та штрафу позивач посилається на пункти 4.2, 4.3 Договору в редакції на момент його укладення 28.12.2016, без врахування при цьому змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 01.03.2017 до Договору, факт укладення якої між позивачем та відповідачем встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 у справі № 910/18138/17, яке набрало законної сили, а отже, на твердження відповідача, розрахунок пені не узгоджується з положеннями Договору, тоді як вимога про стягнення штрафу є безпідставною та необґрунтованою.

07.03.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання, призначене на 12.03.2018, через перебування останнього у відрядженні.

12.03.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 653 259,94 грн., з яких: 595 000,00 грн. - основний борг за Договором № 166/12 купівлі-продажу від 28.12.2016 та Додатковою угодою № 1 від 28.12.2016 до нього, 50 997,45 грн. - пені, 7 262,49 грн. - 3% річних.

У підготовче засідання, призначене на 12.03.2018, з'явився представник позивача.

Представник відповідача в підготовче засідання, призначене на 12.03.2018, не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 07.03.2018 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача через перебування останнього у відрядженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 12.03.2018, здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 12.03.2018 через відділ діловодства суду, про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в підготовчому засіданні 12.03.2018 надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог та повідомив суд про те, що 31.01.2018 відповідач здійснив часткову оплату основного боргу за Договором № 166/12 купівлі-продажу від 28.12.2016 у розмірі 350000,00 грн., а також про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 у справі № 910/18138/17 за позовом ТОВ "Промагролізинг-Україна" до ТОВ "Трейдтехсервіс" про стягнення заборгованості встановлено, що 01.03.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої п. 4.2 Договору щодо нарахування пені викладено у новій редакції, а п. 4.3 Договору щодо нарахування штрафу виключено. Таким чином, у зв'язку зі сплатою відповідачем грошових коштів за Договором у 350000,00 грн., перерахуванням позивачем пені за Договором з урахуванням положень Додаткової угоди № 2 від 01.03.2017 до Договору та з огляду на збільшення періоду прострочення пені по платежам, передбачених п.п. 2.2.9, 2.2.10 Договору, перерахуванням трьох процентів річних (у зв'язку зі збільшення періоду прострочення) по платежам, передбачених п.п. 2.2.9, 2.2.10 Договору, а також відмовою від стягнення штрафу, позивач згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 653259,94 грн., з яких: 595000,00 грн. - основний борг, 50997,45 грн. - пені, 7262,49 грн. - 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про прийняття заяви позивача, поданої 12.03.2018 через відділ діловодства суду, про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Враховуючи вищезазначене новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 653259,94 грн., з яких: 595000,00 грн. - основний борг, 50997,45 грн. - пені, 7262,49 грн. - 3% річних.

Представник позивача у підготовчому засіданні, призначеному на 12.03.2018, вказав, що ним не було отримано від відповідача відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні, призначеному на 12.03.2018, судом розглянуте та задоволене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 16.04.2018 об 11:00 год.

20.03.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

16.04.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просив суд визнати поважними причини пропуску останнім строку подання вказаного клопотання, встановити додатковий строк для подання доказів та витребувати у позивача видаткові накладні на передачу від позивача до відповідача товару за Договором купівлі-продажу № 166/12 від 28.12.2016.

16.04.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів.

16.04.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на неможливість явки представника відповідача у судове засідання, у зв'язку з відрядженням.

У підготовче засідання, призначене на 16.04.2018, з'явився представник позивача.

Представник відповідача в підготовче засідання, призначене на 16.04.2018, не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 16.04.2018 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача через перебування останнього у відрядженні.

У підготовчому засіданні, призначеному на 16.04.2018, суд продовжив вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 16.04.2018, здійснювався розгляд клопотання відповідача, поданого 16.04.2018 через відділ діловодства суду, про витребування у позивача видаткових накладних на передачу від позивача до відповідача товару за Договором купівлі-продажу № 166/12 від 28.12.2016.

Представник позивача у підготовчому засіданні, призначеному на 16.04.2018, заперечував проти задоволення зазначеного клопотання відповідача та зазначив про те, що, відповідно до умов п. 3.3 Договору купівлі-продажу № 166/12 від 28.12.2016, укладеного між позивачем та відповідачем, факт передання товару сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього акту приймання-передачі. Враховуючи зазначене, позивач наголосив на тому, що в нього відсутні видаткові накладні на передачу від позивача до відповідача товару за вказаним договором.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача, подане 16.04.2018 через відділ діловодства суду, про витребування у позивача видаткових накладних на передачу від позивача до відповідача товару за Договором купівлі-продажу № 166/12 від 28.12.2016 підлягає відхиленню.

У підготовчому засіданні, призначеному на 16.04.2018, судом розглянуті та відхилені як безпідставні клопотання відповідача, подані 16.04.2018 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/659/18 до судового розгляду по суті на 14.05.2018 о 12:20 год.

У судове засідання 14.05.2018 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 14.05.2018 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 14.05.2018 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, поданому 06.03.2018 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.05.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" (покупець, відповідач) укладено Договір № 166/12 купівлі-продажу (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (товар), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 до Договору загальна вартість товару за даним договором становить 6140000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1023333,33 грн.

Згідно з п. 2.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 до Договору покупець зобов'язується оплатити продавцю суму, зазначену в п. 2.1. цього договору у наступному порядку:

у сумі 1180000,00 грн. - у строк до 30.12.2016 (п. 2.2.1);

у сумі 551111,11 грн. - у строк до 05.05.2017 (п. 2.2.2);

у сумі 551111,11 грн. - у строк до 05.06.2017 (п. 2.2.3);

у сумі 551111,11 грн. - у строк до 05.07.2017 (п. 2.2.4);

у сумі 551111,11 грн. - у строк до 05.08.2017 (п. 2.2.5);

у сумі 551111,11 грн. - у строк до 05.09.2017 (п. 2.2.6);

у сумі 551111,11 грн. - у строк до 05.10.2017 (п. 2.2.7);

у сумі 551111,11 грн. - у строк до 05.11.2017 (п. 2.2.8);

у сумі 551111,11 грн. - у строк до 05.12.2017(п. 2.2.9);

у сумі 551111,12 грн. у строк до 30.12.2017(п. 2.2.10).

Відповідно до п. 2.3. Договору оплата товару здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на рахунок продавця в безготівковій формі.

Пунктом 3.1. Договору узгоджено, що передача товару покупцю відбувається протягом 10 (десяти) днів з моменту перерахування на рахунок продавця суми, зазначеної у п. 2.2.1 цього договору.

Поставка товару здійснюється на складі продавця за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Леніна, 33, про що складається акт приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3. Договору факт передання продавцем товару покупцеві згідно п. 3.2 Договору сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього акту приймання-передачі, у якому зазначають асортимент, комплектність та кількість товару, що передається покупцю. Підписанням відповідного двостороннього акту приймання-передачі покупець підтверджує відсутність у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому товару.

У Специфікації (Додаток № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 до Договору) сторони погодили найменування майна, заводський номер, ціну за одиницю без ПДВ (грн.), ПДВ (грн..), кількість товару, вартість товару з ПДВ (грн.), загальну вартість товару в сумі 6140000,00 грн.

Відповідно до п. 7.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

На час судового розгляду справи наведений Договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, сторонами до справи не залучені.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору передав відповідачу товар, визначений умовами Договору, що підтверджується Актом приймання - передачі від 30.12.2016 , копію якого додано до позовної заяви.

На твердження позивача, відповідач не здійснив оплату поставленого товару в строк, встановлений п. 2.2 Договору, у зв'язку з чим заборгованість останнього за Договором (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) становить 595000,00 грн. (основний борг). Позивач також вважає, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення оплати вартості товару, до стягнення з відповідача, окрім суми основного боргу, підлягають також 50997,45 грн. пені та 7262,49 грн. 3% річних (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору передав відповідачеві, а останній прийняв обумовлений Договором товар на загальну суму 6140000,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі товару від 30.12.2016 (Додаток № 2 до Договору), який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки вказаний акт приймання-передачі товару не містить жодних відомостей щодо вартості переданого відповідачу товару, то такий акт не може бути доказом передачі позивачем відповідачу товару саме на суму у розмірі 6140000,00 грн., а відповідно, і виникнення суми основного боргу.

Вищенаведені доводи відповідача є безпідставними з огляду на пункт 3.3 Договору, умовами якого передбачено, що факт передання продавцем товару покупцеві згідно п. 3.2. Договору фіксується сторонами шляхом складання саме відповідного двостороннього акту приймання-передачі, у якому зазначають асортимент, комплектність та кількість товару, що передається покупцю. Аналіз змісту Акту приймання-передачі товару від 30.12.2016 свідчить, що цей акт містить зазначення, передбачені п. 3.3 Договору. Водночас, зазначення в наведеному акті щодо асортименту, комплектності та кількості товару повністю відповідають товару, який сторони визначили предметом Договору (п. 1.1), асортимент, кількість та комплектність якого погоджено у Специфікації (Додаток № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 до Договору), яка містить зазначення загальної вартості товару в сумі 6140000,00 грн., що відповідає п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 до Договору. При цьому суд звертає увагу, що відповідач не заперечував щодо факту отримання ним товару згідно Акту приймання-передачі товару від 30.12.2016.

Отже, Акт приймання-передачі товару від 30.12.2016 приймається судом у якості належного, допустимого і достатнього доказу передачі позивачем відповідачу, а рівно прийняття відповідачем обумовленого Договором товару на загальну суму 6140000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Пунктом 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 до Договору загальна вартість товару за даним договором становить 6140000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 до Договору встановлено, що відповідач був зобов'язаний сплатити загальну вартість товару в сумі 6140000,00 грн. частковими платежами у розмірі та строки, визначені вказаним пунктом Договору, зокрема, останній платіж у сумі 551111,12 грн. відповідач був зобов'язаний сплатити у строк до 30.12.2017.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, а саме банківські виписки по поточному рахунку позивача, звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача, судом встановлено здійснення відповідачем оплати вартості товару у наступному порядку, а саме:

- 1180000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 56 від 28.12.2016;

- 511111,11 грн. на підставі платіжного доручення № 137 від 29.03.2017;

- 730000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 138 від 30.03.2017;

- 40000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 142 від 31.03.2017;

- 78888,89 грн. на підставі платіжного доручення № 282 від 04.08.2017;

- 350000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 283 від 08.08.2017;

- 500000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 288 від 10.08.2017;

- 300000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 85 від 19.09.2017;

- 250000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 319 від 22.09.2017;

- 50000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 10 від 09.10.2017;

- 300000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 11 від 10.10.2017;

- 205000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 17 від 25.10.2017;

- 50000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 105 від 30.11.2017;

- 100000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 46 від 05.12..2017;

- 400000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 108 від 05.12.2017;

- 50000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 70 від 22.12.2017;

- 100000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 79 від 28.12.2017;

- 350000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 26 від 31.01.2018.

Отже, всього станом на час розгляду справи по суті відповідачем здійснено оплату товару лише на суму 5545000,00 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи по суті поставлений позивачем відповідачу товар залишається не оплаченим відповідачем у сумі 595000,00 грн. (6140000,00 грн. - 5545000,00 грн. = 595000,00 грн.), яка є сумою заборгованості (основного боргу) відповідача за спірним Договором. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Встановлені обставини справи свідчать, що спірна заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення останнім умов п. 2.2 Договору щодо здійснення оплати загальної вартості товару в сумі 6140000,00 грн. частковими платежами у строк до 30.12.2017.

При цьому суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані заперечення відповідача проти суми основного боргу, який стверджував про не існування заборгованості за Договором як такої, з огляду на відсутність документального підтвердження суми заборгованості, тоді як матеріалами справи такі доводи відповідача повністю спростовуються.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 595000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 50997,45 грн. пені та 7262,49 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 у справі № 910/18138/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили 22.02.2018, встановлено, що 01.03.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої п. 4.2. Договору щодо нарахування пені викладено у новій редакції, а п. 4.3. Договору щодо нарахування штрафу виключено. Згідно наведеного рішення Господарського суду міста Києва також вбачається, що в судовому засіданні 23.01.2018 судом оглянуто оригінал Додаткової угоди № 2 від 01.03.2017 до Договору купівлі-продажу № 166/12 від 28.12.2016 та встановлено, що її копія відповідає оригіналу.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведену норму ст. 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що вищенаведені обставини щодо укладення між сторонами Додаткової угоди № 2 від 01.03.2017 до Договору, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 у справі № 910/18138/17, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва № 910/659/18, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Згідно з п. 4.2 Договору (у редакції Додаткової угоди № 2 від 01.03.2017 до Договору) у разі, якщо прострочення по оплаті товару складе більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача, наведеним у заяві про зменшення розміру позовних вимог, здійсненим на підставі п. 4.2 Договору (у редакції Додаткової угоди № 2 від 01.03.2017 до Договору), загальний розмір пені до стягнення з відповідача складає 50997,45 грн., з яких:

- 19184,00 грн. пені за період з 05.12.2017 по 07.03.2018, нарахованої у зв'язку з простроченням платежу, визначеного п. 2.2.9 Договору;

- 31813,45 грн. пені за період з 30.12.2017 по 07.03.2018, нарахованої у зв'язку з простроченням платежу, визначеного п. 2.2.10 Договору .

Судом встановлено наявність прострочення грошового зобов'язання відповідача з оплати платежів, визначених п.п. 2.2.9, 2.2.10 Договору, більше ніж на 30 календарних днів, що відповідно до п. 4.2 Договору (у редакції Додаткової угоди № 2 від 01.03.2017 до Договору) є підставою для нарахування пені.

Зі змісту наведеного пункту Договору вбачається, що відповідальність покупця (відповідача) у вигляді сплати пені настає лише у разі, якщо прострочення по оплаті товару складе більше ніж 30 (тридцять) календарних днів , і в такому разі покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення . При цьому умовами наведеного пункту Договору не передбачено, що сплата покупцем пені здійснюється саме з 31 дня прострочення оплати товару.

Судом також досліджено, що умовами пункту 2.2 Договору передбачено оплату вартості товару частковими платежами до настання певних термінів, зокрема, п. 2.2.9 - до 05.12.2017, п. 2.2.10 - до 30.12.2017. Таким чином, останнім днем оплати платежів згідно п. 2.2.9 та п. 2.2.10 Договору є відповідно 04.12.2017 та 29.12.2017 (дні, що передують вищевказаним термінам), що свідчить про вірно визначений позивачем період прострочення відповідних платежів з оплати вартості товару з урахуванням умов п. 2.2 Договору та здійснених відповідачем часткових оплат. Наразі, заперечення відповідача проти нарахування пені, зокрема, з огляду на не вірно визначений позивачем період прострочення оплати, не знайшли підтвердження при розгляді справи з огляду на вищенаведені обставини.

Отже, здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок пені виконаний позивачем вірно, з урахуванням умов Договору, приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 50997,45 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у наведеній сумі.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача з прострочення оплати вартості товару є порушенням грошового зобов'язання, визначеного умовами Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, загальний розмір 3% річних до стягнення з відповідача складає 7262,49 грн., з яких:

632,01 грн. - 3% річних за прострочення платежу згідно п. 2.2.6 Договору,

397,25 грн. - 3% річних за прострочення платежу згідно п. 2.2.7 Договору,

1177,85 грн. - 3% річних за прострочення платежу згідно п. 2.2.8 Договору,

1975,20 грн. - 3% річних за прострочення платежу згідно п. 2.2.9 Договору,

3080,18 грн. - 3% річних за прострочення платежу згідно п. 2.2.10 Договору.

Судом досліджено, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних вірно визначено суми та період прострочення платежів з оплати вартості товару з урахуванням умов п. 2.2 Договору та здійснених відповідачем часткових оплат. Наразі, заперечення відповідача проти нарахування 3% річних, зокрема, з огляду на не вірно визначений позивачем період прострочення оплати, не знайшли підтвердження при розгляді справи з огляду на вищенаведені обставини.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем умов Договору, здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перевірку наданого позивачем розрахунку суми 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7262,49 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у наведеній сумі.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог) підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно доданого позивачем до позовної заяви попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, позивач зазначив, що ним понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15931,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 16.01.2018. У наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав інші судові витрати, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Також, позивач не подав докази розміру судових витрат, які він сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, а рівно, не зробив відповідну заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс (50,00 грн.) і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (1000,00 грн.), проте жодні докази на їх підтвердження не надав, а рівно, не зробив відповідну заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, на відповідача покладається сплачений позивачем судовий збір в сумі 9798,90 грн.

Суд також зазначає, що за подання позову (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) позивач мав сплатити судовий збір в сумі 9798,90 грн., тоді як фактично сплатив 15931,61 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Відповідне клопотання про повернення суми судового збору в сумі 6132,71 грн. позивачем до суду не подано.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" (01601, м. Київ, Печерський Узвіз, буд. 5, каб. 109; ідентифікаційний код 40708647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, буд. 19, корп. 4, прим. 84; ідентифікаційний код 37768114) 595000,00 грн. (п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 50997,45 грн. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень 45 коп.) пені, 7262,49 грн.(сім тисяч двісті шістдесят дві гривні 49 коп.) 3% річних, 9798,90 грн. (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім гривень 90 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 17.05.2018

Суддя О.В.Гумега