Постанова

від 03.09.2018 по справі 910/659/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа№ 910/659/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018р. (повний текст складено 17.05.2018р.)

у справі №910/659/18 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс"

про стягнення 653 259,94 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" про стягнення 653 259,94 грн. (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №166/12 від 28.12.2016р. щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 595 000,00 грн. боргу, 50 997,45 грн. пені та 7 262,49 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2018р. у справі №910/659/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" 595 000,00 грн. основного боргу, 50 997,45 грн. пені, 7 262,49 грн. 3% річних, 9 798,90 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

За твердженням апелянта, позивачем не надано до суду першої інстанції доказового обґрунтування факту виникнення та існування заборгованості відповідача перед позивачем на суму 595 000,00 грн., а судом не були з'ясовані і перевірені доводи позивача з цього приводу, тож відсутні законні підстави для стягнення з відповідача заборгованості, пені та 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2018р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г., відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 26.07.2018р.

18.07.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

24.07.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2018р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів від 03.09.2018р., у зв'язку із перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, для розгляду справи змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 28.12.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" (покупець) укладено договір №166/12 купівлі-продажу (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти і оплатити техніку (товар), асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (додаток №1 до договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016р.) загальна вартість товару складає 6 140 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 2.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016р.) покупець зобов'язується оплатити продавцю суму, зазначену в пункті 2.1 договору у наступному порядку:

у сумі 1 180 000,00 грн. - у строк до 30.12.2016р. (п. 2.2.1);

у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.05.2017р. (п. 2.2.2);

у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.06.2017р. (п. 2.2.3);

у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.07.2017р. (п. 2.2.4);

у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.08.2017р. (п. 2.2.5);

у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.09.2017р. (п. 2.2.6);

у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.10.2017р. (п. 2.2.7);

у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.11.2017р. (п. 2.2.8);

у сумі 551 111,11 грн. - у строк до 05.12.2017р. (п. 2.2.9);

у сумі 551 111,12 грн. - у строк до 30.12.2017р. (п. 2.2.10).

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата товару здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на рахунок продавця в безготівковій формі.

Зі змісту пунктів 3.1-3.3 договору випливає, що передача товару покупцю відбувається протягом 10 (десяти) днів з моменту перерахування на рахунок продавця суми, зазначеної у п. 2.2.1 цього договору.

Поставка товару здійснюється на складі продавця за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Леніна, 33, про що складається акт приймання-передачі, форма якого є невід'ємною частиною даного договору і затверджена сторонами.

Виконання постачальником зобов'язань з передачі товару покупцеві, згідно пункту 3.2 договору, фіксується шляхом складання відповідного двостороннього акту приймання-передачі, у якому зазначається асортимент, комплектність та кількість товару, що передається покупцю. Підписанням відповідного двостороннього акту приймання-передачі покупець підтверджує відсутність у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому товару.

У специфікації (додаток №1 до договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016р.) сторони погодили найменування майна, заводський номер, ціну за одиницю без ПДВ (грн.), ПДВ (грн..), кількість товару, вартість товару з ПДВ (грн.), загальну вартість товару в сумі 6 140 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст. 692 ЦК України.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції установлено, що продавець виконав обов'язок за договором та передав обумовлений договором товар покупцю на загальну суму 6 140 000,00 грн., відповідно до акту приймання-передачі товару від 30.12.2016р. (додаток №2 до договору), який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений їх печатками, внаслідок чого продавець набув право вимагати оплати покупцем повної вартості прийнятого тим товару, від якого покупець не відмовився, в силу положень частини 4 ст. 538 та ст. ст. 692 ЦК України.

Відхиляючи доводи апелянта про те, що акт приймання-передачі товару не містить відомостей щодо вартості переданого відповідачу товару і тому не може бути доказом передачі продавцем покупцю товару саме на суму 6 140 000,00 грн., а відповідно, і виникнення суми основного боргу, колегія суддів виходить з того, що такі доводи апелянта спростовуються наступним.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що факт передання продавцем товару покупцеві згідно п. 3.2 договору фіксується сторонами шляхом складання саме відповідного двостороннього акту приймання-передачі, у якому зазначають асортимент, комплектність та кількість товару, що передається покупцю.

Аналіз змісту поданого позивачем акту приймання-передачі товару від 30.12.2016р. свідчить, що цей акт відповідає формі узгодженій сторонами у пункті 3.3 договору.

Водночас, зазначення у наведеному акті відомостей щодо асортименту, комплектності та кількості товару відповідають вимогам покупця до товару (п. 1.1) асортимент, кількість, ціна, комплектність якого погоджено у специфікації (додаток №1) до договору в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016р.

З огляду на наявні в матеріалах справи банківські виписки по поточному рахунку позивача, звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача, відповідачем оплачено вартість прийнятого товару у наступному порядку:

- 1 180 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №56 від 28.12.2016р.;

- 511 111,11 грн. на підставі платіжного доручення №137 від 29.03.2017р.;

- 730 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №138 від 30.03.2017р.;

- 40 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №142 від 31.03.2017р.;

- 78 888,89 грн. на підставі платіжного доручення №282 від 04.08.2017р.;

- 350 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №283 від 08.08.2017р.;

- 500 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №288 від 10.08.2017р.;

- 300 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №85 від 19.09.2017р.;

- 250 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №319 від 22.09.2017р.;

- 50 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №10 від 09.10.2017р.;

- 300 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №11 від 10.10.2017р.;

- 205 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №17 від 25.10.2017р.;

- 50 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №105 від 30.11.2017р.;

- 100 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №46 від 05.12.2017р.;

- 400 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №108 від 05.12.2017р.;

- 50 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №70 від 22.12.2017р.;

- 100 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №79 від 28.12.2017р.;

- 350 000,00 грн. на підставі платіжного доручення №26 від 31.01.2018р.

Отже, станом на час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем здійснено оплату отриманого ним у власність товару на суму 5 545 000,00 грн.

Встановлені обставини справи свідчать, що заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення ним умов п. 2.2 договору щодо здійснення оплати загальної вартості проданого товару в сумі 6 140 000,00 грн. частковими платежами у строк до 30.12.2017р., у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що покупець є боржником який прострочив виконання грошового зобов'язання у розмірі 595 000,00 грн. (6 140 000,00 грн. - 5 545 000,00 грн. = 595000,00 грн.), тож вимоги про стягнення основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 50 997,45 грн. пені та 7 262,49 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2018р. у справі №910/18138/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили 22.02.2018р., встановлено, що 01.03.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до якої пункт 4.2 договору щодо нарахування пені викладено у новій редакції, а пункт 4.3 договору щодо нарахування штрафу виключено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 4.2 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 01.03.2017р. до договору) у разі, якщо прострочення по оплаті товару складе більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача, наведеним у заяві про зменшення розміру позовних вимог, здійсненим на підставі п. 4.2 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 01.03.2017р. до договору), загальний розмір пені до стягнення з відповідача складає 50 997,45 грн., з яких: 19 184,00 грн. пені за період з 05.12.2017р. по 07.03.2018р., нарахованої у зв'язку з простроченням платежу, визначеного п. 2.2.9 договору; 31 813,45 грн. пені за період з 30.12.2017р. по 07.03.2018р., нарахованої у зв'язку з простроченням платежу, визначеного п. 2.2.10 договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено наявність прострочення грошового зобов'язання покупця з оплати платежів, визначених п.п. 2.2.9, 2.2.10 договору, більше ніж на 30 календарних днів, що відповідно до п. 4.2 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 01.03.2017р. до договору) є підставою для нарахування пені.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача з прострочення оплати вартості товару є порушенням грошового зобов'язання, визначеного умовами договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, загальний розмір 3% річних до стягнення з відповідача складає 7 262,49 грн., з яких: 632,01 грн. - 3% річних за прострочення платежу згідно п. 2.2.6 договору; 397,25 грн. - 3% річних за прострочення платежу згідно п. 2.2.7 договору; 1 177,85 грн. - 3% річних за прострочення платежу згідно п. 2.2.8 договору; 1 975,20 грн. - 3% річних за прострочення платежу згідно п. 2.2.9 договору; 3 080,18 грн. - 3% річних за прострочення платежу згідно п. 2.2.10 договору.

За перерахунком апеляційного суду вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 50 997,45 грн. та 7 262,49 грн. 3% річних, з урахуванням умов договору та положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за загальний період нарахування з 05.12.2017р. по 07.03.2018р., усупереч твердженням апелянта є арифметично вірними і підлягають задоволенню.

Доводи скаржника правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдтехсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018р. у справі №910/659/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018р. у справі №910/659/18 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/659/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 07.09.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко