Вирок

від 14.01.2010 по справі 1-31/08

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 № 1-31/2008 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2008 року                                 Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької  області в складі:

головуючого – судді                                  Сенькова О.Г.

при секретарі                                              Повзун С.В.

з участю прокурора                                    Баклана Г.В.                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Сенгілей, Ульяновської області, Російської Федерації, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, згідно ст.55 КК України 1960 року  не судимого,

в скоєнні злочинів, передбачених  ст.125 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, 24 квітня  2007 року близько 21  години біля будинку №21, що знаходиться в м.Старокостянтинові по вул.Замковій, на грунті особистих неприязних стосунків умисно наніс потерпілій ОСОБА_2 декілька ударів рукою та ногами по різним частинам тіла, внаслідок чого заподіяв їй  легкі тілесні ушкодження.

Крім того, згідно рішення Старокостянтинівського районного суду від 12 липня 2007 року ОСОБА_1 зобов”язаний сплачувати аліменти на користь потерпілої ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак з жовтня 2006 року по листопад 2007 року підсудний злісно ухилявся від сплати аліментів, внаслідок чого станом  на 1 січня 2008 року виникла заборгованість в сумі 4336 грн. 87 коп.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 за ст. 164 ч.1 КК України  вину  визнав повністю, а за ст.125 ч.1 КК України вину не визнав і пояснив, що потерпіла почала ображати його співмешканку, а коли хотіла її ударити, то він взяв потерпілу рукою за обличчя і штовхнув. Від поштовшу потерпіла упала на землю, так як знаходилась у нетверезому стані.

Оскільки підсудний ОСОБА_1 вину визнав, то суд за згодою учасників процесу визнає недоцільним дослідження доказів по факту злісного ухилення від сплати аліментів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом підсудного.

Показання підсудного ОСОБА_1 щодо заподіяння потерпілій ОСОБА_2 спростовуються показаннями потерпілої, свідків та іншими матеріалами справи.

 Так, потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що увечері 24 квітня 2007 року на вул.Замковій підсудний, який є її рідним братом, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння,  спочатку ударив її рукою в обличчя, а потім став наносити удари ногами по різних частинах тіла.  Завдяки сусідам та її матері, які стали на її захист, підсудний припинив побиття.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що підсудний побив потерпілу.

Згідно даних акту судово-медичного обстеження № 906 від 25.04.2007 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів верхніх повік обох очей, чола, правого плеча, лівої скроневої ділянки голови, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхністю і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.  

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_5 легких тілесних  ушкоджень доведена, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України.

Дії ОСОБА_1 за ст.164 ч.1 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він на протязі тривалого часу злісно ухилявся від сплати аліментів на неповнолітню дитину.

 Обираючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує  ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставин, що пом”якшують його покарання у справі не встановлено.

Обставиною, що обтяжує його покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп”яніння.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_1 слід обрати покарання у виді  штрафу, яке  є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Стосовно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв”язку з каліцтвом або іншим  ушкодженням  здоров”я.

Визначаючи розмір моральної шкоди заподіяної потерпілій ОСОБА_5, суд враховує характер та обсяг психічних страждань перенесених нею внаслідок заподіяння їй тілесних ушкоджень, їх тяжкість і тривалість,  а тому встановлює її в розмірі  1000 грн.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1  визнати винним за ст.125 ч.1 та 164 ч.1  КК України і обрати йому покарання у виді штрафу:

- за ст.125 ч.1 КК України –  у розмірі 850 грн.;

- за ст. 164 ч.1 КК України – у розмірі 1700 грн.

 На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суворим остаточно призначити штраф у розмірі 1700 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу  залишити попередню – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_5  моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області на протязі 15 діб через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя