Ухвала

від 11.05.2018 по справі 712/2418/15-к

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження №1-кс/712/1894/18

Справа №712/2418/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про скасування арешту на майно

11 травня 2018 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,за участю прокурора ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , особи яка подала скаргу ОСОБА_5 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту з майна, а саме: з земельної ділянки, посилаючись на те, що він відповідно до Державного Акту про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7124986000:04:007:0025 площею 0,0865 га, яка розташована по АДРЕСА_1 він є власником.

Випадково із відомостей Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень він дізнався про наявність обтяження земельної ділянки, а саме арешту, накладеного Ухвалою Соснівського районного суду Черкаської області від 06 березня 2015 року №712/2418/15-к.

Як виявилось, арешт було накладено в рамках кримінального провадження за №42015250290000001 від 10.02.2015 року за фактом порушення службовими особами Свидівоцької сільської ради положень Земельного кодексу України при прийнятті рішення №2-15 від 19 травня 2006 року.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження-судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Він, як власник майна, не був присутнім при розгляді питання про арешт належної йому земельної ділянки, так само як і не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання про накладення арешту на земельну ділянку, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав про скасування арешту з його земельної ділянки.

В судовому засіданні особа, яка подала клопотання про скасування арешту, просила скасувати арешт накладений на його земельну ділянку, так як він проведений з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначив, що до даного кримінального провадження він ніяким чином не залучений, та не визначений його процесуальний статус. Земельну ділянку придбав на законних підставах в 2011 році та в 2012 році на ній збудував літній будинок, який зареєстрований в установленому порядку, що підтверджується документами на право власності.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання про зняття арешту заперечував, та пояснив, що арешт накладено на всю земельну ділянку, в яку також потрапляє і земельна ділянка особи, яка подала клопотання. Крім того, зазначив, що арешт накладено правомірно та відповідно до вимог КПК України. По поданій справі необхідно додатково провести експертизу, так як проведені експертизи не в повній мірі дають відповіді на поставлені питання, та при прийняті рішення судом по даному клопотанню не брати до уваги рішення суду в позовному провадженні за позовом прокурора.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, матеріали клопотання про накладення арешту на земельні ділянки (справа № 712/2418/15-к), кримінальне провадження № 42015250290000001 від 10 лютого 2015 року за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами кримінально-процесуального законодавства та Конституцією України.

В судовому засіданні встановлено, що 10 лютого 2015 року до ЄРДР внесені відомості за № 42015250290000001, з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 364 КК України в тому, що службовими особами Свидівоцької сільської ради забезпечено прийняття рішення від 19 травня 2006 року № 2-15, яким всупереч вимогам ст. 60 ЗК України протиправно зменшено ширину прибережної захисної смуги для земельної ділянки, прилеглої до лінії узрізу води Кременчуцького водосховища зі 100 м до 20 м., та в подальшому передано у приватну власність ВАТ «Черкаське хімволокно» земельну ділянку площею 8,4398 га та віднесено її до категорії земель рекреаційного призначення.

В межах розслідування даного кримінального провадження, за клопотанням старшого прокурора прокуратури Черкаського району ОСОБА_8 , про накладення арешту на земельні ділянки в кількості 26 штук за наступними кадастровими номерами: 71244986:04:007:0005; 71244986:04:007:0082; 71244986:04:007:0085; 71244986:04:007:0018; 71244986:04:007:0069; 71244986:04:007:0071; 71244986:04:007:0072; 71244986:04:007:0077; 71244986:04:007:0075; 71244986:04:007:0028; 71244986:04:007:0026; 71244986:04:007:0023; 71244986:04:007:0025; 71244986:04:007:0021; 71244986:04:007:0081; 71244986:04:007:0083; 71244986:04:007:0084; 71244986:04:007:0068; 71244986:04:007:0070; 71244986:04:007:0073; 71244986:04:007:0078; 71244986:04:007:0076; 71244986:04:007:0074; 71244986:04:007:0027; 71244986:04:007:0022; 71244986:04:007:0024; розташовані в межах с. Свидівок Черкаського району, Черкаської області, ухвалою слідчого судді від 06 березня 20015 року накладено арешт.

Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Пунктами 1 та 2 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю . Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею21та 22Конституції Українипередбачено,що усілюди євільні ірівні усвоїй гідностіта правах.Права ісвободи людиниє невідчужуванимита непорушними. Праваі свободилюдини ігромадянина,закріплені цієюКонституцією,не євичерпними. Конституційніправа ісвободи гарантуютьсяі неможуть бутискасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 41Конституції Українипередбачено,що коженмає правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. Правоприватної власностінабувається впорядку,визначеному законом. Громадянидля задоволеннясвоїх потребможуть користуватисяоб`єктамиправа державноїта комунальноївласності відповіднодо закону. Ніхтоне можебути протиправнопозбавлений прававласності.Право приватноївласності єнепорушним.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 26.03.2013 року у справі Рисовський проти України зазначив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97, п. 58, ЕСНЯ 2002-УПІ).

Отож, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства" вказано що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Таким чином, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.

В даному випадку ОСОБА_7 , відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку від 05 серпня 2011 року Серія ЯК № 241997 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 квітня 2011 року № 1216 являється власником земельної ділянки 0,0865 га по АДРЕСА_1 .

На даній земельній ділянці відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 квітня 2012 року знаходиться будинок для відпочиваючих, який належить на праві власності ОСОБА_7 .

Рішенням Черкаського районного суду від 22 листопада 2016 року в цивільній справі за позовом прокурора Черкаського району до Свидівоцької сільської ради, ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега», ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання рішення незаконними в частині та його скасування, визнання недійсним договору, недійсними державних актів та свідоцтв, витребування земельних ділянок в позові відмовлено. Рішенням Колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 26 травня 2017 року рішення суду від 22 листопада 2016 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокуратури Черкаського району відмовлено.

З дослідження матеріалів кримінального провадження, вбачається, що в справі відсутні постанови слідчого чи слідчого судді про призначення додаткових експертиз по справі.

При дослідженні матеріалів клопотання по справі № 712/2418/15-к, вбачається, що в матеріалах справи знаходиться (а.с.52-53) копія Державного Акту на право власності на земельну ділянку від 05 серпня 2011 року Серія ЯК № 241997, виданого на ім`я ОСОБА_7 , кадастровий номер 7124986000:04:007:0025, площею 0,0865 га. Проте під час розгляду справи по клопотанню прокурора про накладення арешту на майно та при прийнятті рішення по даній справі, вказаний Державний Акт не був врахований судом, а рішення було прийнято без врахування вимог приписів частин 1 та 2 ст. 172 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що арешт на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_7 , накладений необґрунтовано та підлягає до скасування, а в решті ухвалу суду від 06 березня 2015 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 170-174, 303-309, 369, 372, 376 КПК України, ст.ст.3, 21 22, 41 Конституції України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Арешт на майно, а саме: земельну ділянку: кадастровий номер 7124986000:04:007:0025, площею 0,0865 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2015 року скасувати, в решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_13