Ухвала

від 15.05.2018 по справі 712/2418/15-к

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження №1-кс/712/1895/18

Справа №712/2418/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про скасування арешту на майно

15 травня 2018 року Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника особи яка подала клопотання ОСОБА_4 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту з майна, з його двох земельних ділянок, посилаючись на те, що він є власником двох земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 , кадастрові номери земельних ділянок: 7124986000:04:007:0024, 7124986000:04:007:0028.

Нещодавно йому стало відомо про те, що зазначені земельні ділянки перебувають під арештом, на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2015 року по справі № 712/2418/15-к за зверненням старшого прокурора прокуратури Черкаського району у зв`язку з кримінальним провадженням № 42015250290000001 від 10 лютого 2015 року.

Підставою для накладення арешту на належні йому земельні ділянки стало відкриття кримінального провадження на посадових осіб Свидівоцької сільської ради, якими було видано рішення від 19 травня 2006 року №2-15, рішення від 3 серпня 2007 року №12-3 та передано у власність ВАТ «Черкаське хімволокно» земельної ділянки площею 8,4398 га.

Особа, яка подала клопотання вважає, що дана ухвала про накладення арешту прийнята з порушенням норм кримінального та процесуального права, порушує його конституційні права, як громадянина України, та має бути скасована.

Крім того, в своєму клопотанні ОСОБА_6 , вказав, що фактичні умови, що існують вказують на відсутність підстав передбачених ст. 170 КПК України, необхідних для накладення арешту на належне йому майно. Суд при винесені ухвали не врахував того факту, що він не є стороною кримінального провадження та отримав земельну ділянку в приватну власність не від Свидівоцької сільської ради і ВАТ «Черкаське хімволокно», проти нього особисто не відкрито жодного кримінального провадження.

Також, звернув увагу на те, що відповідно до п.1 ст. 172 КПК України, передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, за участю власника майна, однак його як сторону чиї права порушились даною ухвалою не було попереджено про розгляд даної справи. В ухвалі від 06 березня 2015 року по справі № 712/2418/15-к також не зазначено існування необхідності розгляду клопотання без його участі у відповідності до п.2 ст. 172 КПК України. Абзацом 6 п. 7 ст. 173 КПК України, передбачено, що копія ухвали надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її постановления.

Фактично його не було ані повідомлено про розгляд питання накладення арешту на його майно, ані надіслано ухвалу про накладення арешту.

За таких обставин, просить суд скасувати ухвалу суду про накладення арешту на земельні ділянки.

В судовомузасіданні захисник ОСОБА_6 ,клопотання підтрималата просилайого задовольнити,посилаючись нате,що арештземельних ділянокпроведений з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначила, що до даного кримінального провадження її підзахисний ніяким чином не залучений, та не визначений його процесуальний статус. Земельні ділянки придбані на законних підставах в 2011 році та в 2012 році на них збудований літній будинок, який зареєстрований в установленому порядку.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання про зняття арешту заперечував, та пояснив, що арешт накладено на всю земельну ділянку, в яку також потрапляє і земельна ділянка особи, яка подала клопотання. Крім того, зазначив, що арешт накладено правомірно та відповідно до вимог КПК України та по даній справі необхідна додатково провести експертизи, так як проведені експертизи не в повній мірі дають відповіді на поставлені питання, та при прийняті рішення не брати до уваги рішення суду в позовному провадженні за позовом прокурора.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, матеріали клопотання про накладення арешту на земельні ділянки (справа № 712/2418/15-к), кримінальне провадження № 42015250290000001 від 10 лютого 2015 року за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами кримінально-процесуального законодавства та Конституцією України.

В судовому засіданні встановлено, що 10 лютого 2015 року до ЄРДР внесені відомості за № 42015250290000001, з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 364 КК України в тому, що службовими особами Свидівоцької сільської ради забезпечено прийняття рішення від 19 травня 2006 року № 2-15, яким всупереч вимогам ст. 60 ЗК України протиправно зменшено ширину прибережної захисної смуги для земельної ділянки, прилеглої до лінії узрізу води Кременчуцького водосховища зі 100 м до 20 м., та в подальшому передано у приватну власність ВАТ «Черкаське хімволокно» земельну ділянку площею 8,4398 га та віднесено її до категорії земель рекреаційного призначення.

В межах розслідування даного кримінального провадження, за клопотанням старшого прокурора прокуратури Черкаського району ОСОБА_7 , про накладення арешту на земельні ділянки в кількості 26 штук за наступними кадастровими номерами: 71244986000:04:007:0005; 71244986000:04:007:0082; 71244986000:04:007:0085; 71244986000:04:007:0018; 71244986000:04:007:0069; 71244986000:04:007:0071; 71244986000:04:007:0072; 71244986000:04:007:0077; 71244986000:04:007:0075; 71244986000:04:007:0028; 71244986000:04:007:0026; 71244986000:04:007:0023; 71244986000:04:007:0025; 71244986000:04:007:0021; 71244986000:04:007:0081; 71244986000:04:007:0083; 71244986000:04:007:0084; 71244986000:04:007:0068; 71244986000:04:007:0070; 71244986000:04:007:0073; 71244986000:04:007:0078; 71244986000:04:007:0076; 71244986000:04:007:0074; 71244986000:04:007:0027; 71244986000:04:007:0022; 71244986000:04:007:0024; розташовані в межах с. Свидівок Черкаського району, Черкаської області, ухвалою слідчого судді від 06 березня 20015 року накладено арешт.

Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Пунктами 1 та 2 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю . Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею21та 22Конституції Українипередбачено,що усілюди євільні ірівні усвоїй гідностіта правах.Права ісвободи людиниє невідчужуванимита непорушними. Праваі свободилюдини ігромадянина,закріплені цієюКонституцією,не євичерпними. Конституційніправа ісвободи гарантуютьсяі неможуть бутискасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 41Конституції Українипередбачено,що коженмає правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. Правоприватної власностінабувається впорядку,визначеному законом. Громадянидля задоволеннясвоїх потребможуть користуватисяоб`єктамиправа державноїта комунальноївласності відповіднодо закону. Ніхтоне можебути протиправнопозбавлений прававласності.Право приватноївласності єнепорушним.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 26.03.2013 року у справі Рисовський проти України зазначив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97, п. 58, ЕСНЯ 2002-УПІ).

Отож, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства" вказано що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Таким чином, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.

В даному випадку ОСОБА_6 , відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯК № 241999 виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 квітня 2011 року № 1376, кадастровий номер 71244986000:04:007:0028 площею 0,0651 га та Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯК № 242000 виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 квітня 2011 року № 1380 кадастровий номер 71244986000:04:007:0024 площею 0,0819 га являється їх власником, які розташовані по АДРЕСА_1 .

На земельній ділянці відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 червня 2012 року знаходиться будинок для відпочиваючих, який належить на праві власності ОСОБА_6 .

Рішенням Черкаського районного суду від 22 листопада 2016 року в цивільній справі за позовом прокурора Черкаського району до Свидівоцької сільської ради, ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега», ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 про визнання рішення незаконними в частині та його скасування, визнання недійсним договору, недійсними державних актів та свідоцтв, витребування земельних ділянок в позові відмовлено. Рішенням Колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 26 травня 2017 року рішення суду від 22 листопада 2016 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокуратури Черкаського району відмовлено.

З дослідження матеріалів кримінального провадження, вбачається, що в справі відсутні постанови слідчого чи слідчого судді про призначення додаткових експертиз по справі.

При дослідженні матеріалів клопотання по справі № 712/2418/15-к, вбачається, що в матеріалах справи маються відомості (а.с.39-42, 48-51), а саме: копії Державних Актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_6 , але при прийнятті рішення та під час розгляду справи, дані обставини не були враховані, та рішення було прийнято без врахування вимог приписів частин 1 та 2 ст. 172 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що арешт на земельні ділянки, які належить на праві власності ОСОБА_6 , накладений необґрунтовано та підлягає до скасування, а в решті ухвалу суду від 06 березня 2015 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 170-174, 303-309, 369, 372, 376 КПК України, ст.ст.3, 21 22, 41 Конституції України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Арешт на майно, а саме: земельну ділянку: кадастровий номер 7124986000:04:007:0024, площею 0,0819 га, та земельну ділянку кадастровий номер 7124986000:04:007:0028, площею 0,0651 га які розташовані по АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2015 року скасувати, в решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_12