Постанова

від 17.05.2018 по справі 914/3827/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа № 914/3827/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Бонк Т.Б.

Мирутенка О.Л.

за участю секретаря судового засідання: Черватюк С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Косик Т.О. - адвокат за довіреністю б/н від 08.05.2018 р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від органу ДВС: не з'явився

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства "Укрінвесткапітал"

на ухвалу господарського суду Львівської області

від 23.02.2018 р.

за скаргою приватного підприємства "Укрінвесткапітал"

на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області

у справі № 914/3827/15

за позовом приватного підприємства "Укрінвесткапітал"

до відповідача-1 комунального підприємства "Бершадське житлово

комунальне господарство"

до відповідача-2 фізичної особи - підприємця

Цукорник Світлани Геннадіївни

про стягнення 967 680,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.02.2018 р. (суддя М.М. Синчук) в задоволенні скарги приватного підприємства Укрінвесткапітал на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області у справі №914/3827/15 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до статуту КП Бершадське житлово-комунальне підприємство майно, яке закріплено за боржником є спільною власністю територіальної громади міста Бершадь, управління якою здійснює орган управління майном - Бершадська міська рада. При цьому, основні засоби належать підприємству на правах користування, а інше майно - на правах повного господарського відання. Відтак, здійснюючи право користування підприємство користується цим майном (без права розпорядження), а тому місцевий господарський суд прийшов до висновку, що на зазначене майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів підприємства.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову, якою скаргу ПП Укрінвесткапітал задоволити повністю. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що державний виконавець не вчинив усіх передбачених Законом України Про виконавче провадження дій щодо звернення стягнення на майно боржника, а саме щодо реалізації майна, оскільки не дослідив наявність зареєстрованих транспортних засобів за КП "Бершадське житлово-комунальне господарство".

Представники відповідачів та органу ДВС в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату судового засідання 10.05.2018р. та 17.05.2018р. При цьому, апеляційному суду від органу ДВС надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Враховуючи те, що ухвалами суду від 27.04.2018 р. та від 10.05.2018р. явка сторін була визначена на власний розсуд, а також враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції які визначені ст.273 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідачів та органу ДВС.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала суду підлягає частковому скасуванню, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебував наказ господарського суду Львівської області по справі №914/3827/15 від 29.12.2015р. про стягнення з КП Бершадське житлово-комунальне господарство на користь ПП Укрінвесткапітал 967 680,00 грн. заборгованості та 14 515,20 грн. судового збору (ВП №49801502).

В подальшому, ВП №49801502 та інші виконавчі провадження про стягнення коштів з КП Бершадське житлово-комунальне господарство (боржника) було передано з відділу ДВС Бершадського районного управління юстиції до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області для подальшого примусового виконання, які 27.04.2016р. об'єднані у зведене виконавче провадження №50992470.

Як підтверджується матеріалами справи, постановами від 27.04.2016р. накладено арешти на кошти та майно боржника із внесенням обтяжень до Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно та обтяжень рухомого майна.

Судом з'ясовано, що в ході перевірки майнового стану боржника, направлялись відповідні запити щодо наявного у нього майна. Так, зокрема, згідно відповідей з Головного управління Держпромспоживслужби у Вінницькій області та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 26.12.2017р. за боржником виявлені транспортні засоби.

Судом встановлено, що звертаючись із скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ПП Укрінвесткапітал зазначило, що державним виконавцем не проведено заходи з реалізації майна (транспортних засобів) КП Бершадське житлово-комунальне господарство як заходу примусового виконання наказу господарського суду Львівської області по справі №914/3827/15 від 29.12.2015р.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець звертає стягнення на майно, що належить боржнику. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст.7 Закону України "Про виконавчу службу", зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах.

У відповідності до ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник є власником ряду транспортних засобів, що підтверджується витягом з Журналу карток наданим Бершадським міським реєстраційно експертним відділом (т. 2 а.с. 71-73) та додатком до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів (т. 2 а.с. 238).

Оцінюючи помилковий висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до статуту КП Бершадське житлово-комунальне підприємство майно, яке закріплено за боржником не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів, колегія суддів вважає, що такий грунтується на неналежним чином встановлених обставинах і без урахування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п. 3.1. статуту боржника, майно підприємства становить основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно, що закріплено за підприємством є спільною власністю територіальної громади міста Бершадь, управління якою здійснює орган управління майном. Основні засоби належать підприємству на правах користування, а інше майно - на правах повного господарського відання. Здійснюючи право користування підприємство користується цим майном (без права розпорядження). На зазначене майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів підприємства.

Згідно ч.ч.1, 4 ст. 57 ГК України, установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Таким чином, статут підприємства являє собою встановлений засновником (власником майна) організації обсяг правил, що регулюють її правовий стан, відносини, пов'язані, зокрема, а також правовий режим майна (основних засобів), який не повинен суперечити нормам чинного законодавства.

Як вбачається із такого статуту, здійснюючи право користування підприємство користується цим майном без права розпорядження.

Разом з тим, як вбачається із балансу (звіту про фінансовий стан на 31.03.2016р.) боржника (т. 2 а.с. 41-42) до активів підприємства відносяться основні засоби на суму 3 015 000,00 грн., які відповідно до статуту належать підприємству на праві користування.

Досліджуючи документальні докази у справі, судом з'ясовано, що в матеріалах справи відсутні, а сторонами не подані докази, що підтверджують право користування боржником будь-яким майном (основними засобами) в т.ч. транспортними, зокрема, договори оренди, позички і т.д., а статут не може бути підставою визначення правового режиму майна, яке належить іншим особам, а лише того майна, яке внесено до статутного фонду підприємства. Також не подано будь-яких доказів щодо переліку активів, які передані органом місцевого самоврядування у користування, у повне господарське відання та інше.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 78, ч.1 ст. 136 ГК України, майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Враховуючи зазначені вище положення статуту відповідача щодо правового режиму основних засобів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначений у ньому правовий режим суперечить зазначеним вище нормам чинного законодавства, тому не може бути підставою для зміни такого режиму, який прямо і безпосереднього врегульовано законом.

З огляду на викладене, зважаючи на наявність державної реєстрації права власності на автотранспорт саме за комунальним підприємством, а не за органом місцевого самоврядування, законодавчо визначений правовий режим майна комунального підприємства, відсутність доказів оренди, позики чи інших правових підстав користування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірні транспортні засоби належать боржнику на праві господарського відання, а тому враховуючи відсутність у боржника коштів, достатніх для покриття заборгованості, державний виконавець уповноважений звернути стягнення на таке майно боржника.

Враховуючи те, що державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (у зв'язку з відсутністю майна та коштів у боржника), в той час коли у боржника перебували у власності транспортні засоби, відтак державним виконавцем було недотримано вимог Закону України Про виконавче провадження щодо реалізації іншого наявного у боржника майна (транспортних засобів).

Вищенаведене свідчить про бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т.П. щодо непроведення заходів з реалізації майна (транспортних засобів) КП Бершадське житлово-комунальне підприємство , як заходу примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 29.12.2015р. у справі №914/3827/15

Згідно ч.2 ст. 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право).

Щодо вимоги про зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т.П. провести примусову реалізацію майна (транспортних засобів) КП Бершадське житлово-комунальне підприємство в межах зведеного виконавчого провадження № 50992470, колегія суддів зазначає наступне.

07.02.2018р. вказаним головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Підстави для відновлення виконавчого провадження визначені ст. 41 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Враховуючи те, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу не оспорюється, а дії державний виконавець вчиняє лише у відкритому виконавчому провадженні, тому колегія суддів вважає, що зазначена вимога скаржника не підлягає задоволенню, оскільки суд не вправі зобов'язувати державного виконавця вчиняти дії в межах закінченого (завершеного) виконавчого провадження.

Крім цього, як зазначено у п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, через неповне з'ясування обставин справи, ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а скарга приватного підприємства "Укрінвесткапітал" на бездіяльність державного виконавця - частковому задоволенню.

Судовий збір за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, слід покласти пропорційно на позивача та відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 277, 282, 284, 287, 288 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства "Укрінвесткапітал" задоволити частково.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.02.2018 у справі №914/3827/15 скасувати в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання бездіяльності державного виконавця незаконною.

Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т.П. щодо непроведення заходів з реалізації майна (транспортних засобів) КП Бершадське житлово-комунальне підприємство , як заходу примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 29.12.2015р. у справі №914/3827/15.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

3. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (21036, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Хмельницьке Шосе, будинок 7, ідентифікаційний код 34939304) на користь приватного підприємства "Укрінвесткапітал" (79053, Львівська обл., місто Львів, вул. Володимира Великого, будинок 16, ідентифікаційний код 35227737) 881,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.05.2018 р.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді Т.Б. Бонк

О.Л. Мирутенко