ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 914/3827/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2018
(головуючий - Матущак О.І., судді: Бонк Т.Б., Мирутенко О.Л.)
за скаргою Приватного підприємства "Укрінвесткапітал"
на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області
у справі №914/3827/15 Господарського суду Львівської області
за позовом Приватного підприємства "Укрінвесткапітал"
до 1. Комунального підприємства "Бершадське житлово-комунальне господарство"
2. Фізичної особи - підприємця Цукорник Світлани Геннадіївни
про стягнення 967 680,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст вимог скарги
1.1. У січні 2018 року Приватне підприємство "Укрінвесткапітал" (далі - ПП "Укрінвесткапітал") звернулось до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - орган ДВС) про:
- визнання незаконною бездіяльності державного виконавця органу ДВС щодо непроведення заходів з реалізації майна (транспортних засобів) КП "Бершадське житлово-комунальне підприємство" як заходу примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 29.12.2015 у справі №914/3827/15;
- зобов'язання головного державного виконавця органу ДВС відновити виконавче провадження №49801502.
1.2. Скарга мотивована тим, що державним виконавцем не проведено заходи з реалізації майна (транспортних засобів) КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" як обов'язковий захід з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області по справі №914/3827/15 від 29.12.2015.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. В провадженні відділу ДВС Бершадського районного управління юстиції перебував наказ Господарського суду Львівської області по справі №914/3827/15 від 29.12.2015 про стягнення з КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" на користь ПП "Укрінвесткапітал" 967 680,00 грн заборгованості та 14 515,20 грн судового збору (ВП №49801502).
2.2. В подальшому, виконавче провадження №49801502 та інші виконавчі провадження про стягнення коштів з КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" (боржника) було передано з відділу ДВС Бершадського районного управління юстиції до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області для подальшого примусового виконання, які 27.04.2016 об'єднані у зведене виконавче провадження №50992470.
2.3. Постановами від 27.04.2016 накладено арешти на кошти та майно боржника із внесенням обтяжень до Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно та обтяжень рухомого майна.
2.4. В ході перевірки майнового стану боржника, направлялись відповідні запити щодо наявного у нього майна. Так, зокрема, згідно з відповіддю з Головного управління Держпромспоживслужби у Вінницькій області та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 26.12.2017 за боржником виявлені транспортні засоби.
2.5. Відповідно до статуту КП "Бершадське житлово-комунальне підприємство" майно, яке закріплено за боржником, є спільною власністю територіальної громади міста Бершадь, управління якою здійснює орган управління майном - Бершадська міська рада. Основні засоби належать підприємству на праві користування, інше майно - на праві повного господарського відання. Здійснюючи право користування, підприємство користується цим майном (без права розпорядження). На зазначене майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів підприємства.
2.6. У зв'язку з викладеним, державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку з відсутністю майна та коштів у боржника).
3. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 23 лютого 2018 року ухвалою Господарського суду Львівської області в задоволенні скарги ПП "Укрінвесткапітал" на дії державного виконавця органу ДВС відмовлено.
3.1.1. Ухвала мотивована тим, що відповідно до статуту КП "Бершадське житлово-комунальне підприємство" майно, яке закріплено за боржником є спільною власністю територіальної громади міста Бершадь, управління якою здійснює орган управління майном - Бершадська міська рада. При цьому, основні засоби належать підприємству на праві користування, а інше майно - на праві повного господарського відання. Відтак, здійснюючи право користування, підприємство користується цим майном (без права розпорядження), а тому господарський суд дійшов висновку, що на зазначене майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів підприємства.
3.2. 17 травня 2018 року постановою Львівського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.02.2018 скасовано в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання бездіяльності державного виконавця незаконною. Визнано незаконною бездіяльність державного виконавця органу ДВС щодо непроведення заходів з реалізації майна (транспортних засобів) КП "Бершадське житлово-комунальне підприємство" як заходу примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 29.12.2015 у справі №914/3827/15. В решті ухвалу суду залишено без змін.
3.2.1. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що статут підприємства являє собою встановлений засновником (власником майна) організації обсяг правил, що регулюють її правовий стан, а також правовий режим майна (основних засобів), який не повинен суперечити нормам чинного законодавства.
Зі статуту відповідача вбачається, що здійснюючи право користування, підприємство користується цим майном без права розпорядження.
3.2.2. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 78, ч.1 ст. 136 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
3.2.3. Враховуючи зазначені вище положення статуту відповідача щодо правового режиму основних засобів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначений у ньому правовий режим суперечить зазначеним вище нормам чинного законодавства, тому не може бути підставою для зміни такого режиму, який прямо і безпосереднього врегульовано законом.
3.2.4. З огляду на викладене, зважаючи на наявність державної реєстрації права власності на автотранспорт саме за комунальним підприємством, а не за органом місцевого самоврядування, законодавчо визначений правовий режим майна комунального підприємства, відсутність доказів оренди, позики чи інших правових підстав користування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні транспортні засоби належать боржнику на праві господарського відання, а тому враховуючи відсутність у боржника коштів, достатніх для покриття заборгованості, державний виконавець уповноважений звернути стягнення на таке майно боржника.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. 08 червня 2018 року Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.02.2018 залишити в силі.
4.1.1. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідно до статуту КП "Бершадське житлово-комунальні підприємство" майно, яке закріплено за боржником є спільною власністю територіальної громади міста Бершадь, управління якою здійснює орган управління майном - Бершадська міська рада. Основні засоби належать підприємству на праві користування, інше майно - на праві повного господарського відання. Здійснюючи право користування, підприємство користується цим майном (без права розпорядження). На зазначене майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів підприємства.
4.1.2. При цьому, орган ДВС вважає, що транспортні засоби КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" є основними засобами підприємства, які, відповідно до вищевказаного статуту, належать підприємству на праві користування та на яке не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів підприємства.
4.1.3. Відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на майно, що належить боржнику, тому винесена 07.02.2018 державним виконавцем постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" є правильною, оскільки коштів на рахунках боржника недостатньо для задоволення всіх вимог стягувачів та майна, належного боржнику, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено.
4.1.4. Всупереч ст. 344 ГПК України суд апеляційної інстанції поклав витрати по сплаті судового збору не на орган державної виконавчої служби, а на Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області.
4.2. 21 серпня 2018 року ПП "Укрінвесткапітал" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.2.1. На думку стягувача, відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
4.2.2. Такий виняток передбачений, зокрема частиною 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", де зазначається, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
4.2.3. ПП "Укрінвесткапітал" вважає, що транспортні засоби належать КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" на умовах повного господарського відання, оскільки, по-перше, Господарський кодекс України передбачає правовий режим майна комунального підприємства на праві повного господарського відання або оперативного управління; по-друге, КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" не надало ні державному виконавцю, ні суду жодних доказів, які підтверджують лише право користування транспортними засобами.
4.3. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.09.2018, який міститься у матеріалах справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1 . Спір у справі стосується оскарження стягувачем постанови органу ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні та зобов'язання ДВС відновити виконавче провадження №49801502.
5.2.2. Судові рішення в частині зобов'язання ДВС відновити виконавче провадження №49801502 не оскаржуються.
5.2.3. З урахуванням приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Орган ДВС оспорює правильність висновку суду апеляційної інстанції про визнання незаконними дій головного державного виконавця органу ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 07.02.2018 у виконавчому провадженні №49801502.
5.2.4. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на майно, що належить боржнику. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
У відповідності до ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
5.2.3. Згідно з ч. 2 ст. 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Частиною 10 ГК України ст. 78 ГК України встановлено, що особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом .
Частинами 1, 2 ст. 74 ГК України передбачено, що державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання .
5.2.4. Згідно з ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Право господарського відання є одним із видом речових прав на чуже майно, є похідним від права власності. Суб'єкт господарювання, за яким власником (уповноваженим ним органом) закріплено майно на праві господарського відання, володіє, користується і розпоряджається цим майном, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК України та іншими законами (абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 4 , ч. 1 ст. 136 ГК України, ч. 2 ст. 395 ЦК України).
5.2.5. Як встановлено господарськими судами, відповідно до статуту КП "Бершадське житлово-комунальне підприємство" майно, яке закріплено за боржником, є спільною власністю територіальної громади міста Бершадь, управління якою здійснює Орган управління майном - Бершадська міська рада. Основні засоби належать підприємству на праві користування, інше майно - на праві повного господарського відання . Здійснюючи право користування, підприємство користується цим майном (без права розпорядження). На зазначене майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів підприємства.
5.2.6. Господарськими судами встановлено, що в ході перевірки майнового стану боржника направлялись відповідні запити щодо майна боржника. Згідно з відповідями Головного управління Держпромспоживслужби у Вінницькій області та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 26.12.2017 за боржником виявлені транспортні засоби.
При цьому, досліджуючи докази у справі, апеляційним судом з'ясовано, що в матеріалах справи відсутні, а сторонами, зокрема боржником, не подані докази, які б підтверджували, що транспортні засоби знаходяться у боржника лише на праві користування.
5.2.7. Враховуючи, що державна реєстрація на автотранспортні засоби наявна саме за комунальним підприємством, а не за органом місцевого самоврядування, та відсутність в матеріалах справи доказів оренди, позики чи інших правових підстав користування цими транспортними засобами, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що боржником та органом ДВС не спростовано доводів стягувача про те, що спірні транспортні засоби належать боржнику на праві господарського відання, а тому враховуючи відсутність у боржника коштів, достатніх для покриття заборгованості, державний виконавець уповноважений звернути стягнення на таке майно боржника.
5.2.8. Оскільки державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю майна та коштів у боржника, тоді як господарським судом встановлено, що у боржника перебували зареєстровані за ним транспортні засоби, відтак державним виконавцем було недотримано вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо реалізації іншого наявного у боржника майна (транспортних засобів).
5.2.9. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на такому.
Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право).
З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з постановою суду апеляційної інстанції про те, що наведені обставини свідчать про бездіяльність головного державного виконавця органу ДВС щодо непроведення заходів з реалізації майна (транспортних засобів) КП "Бершадське житлово-комунальне підприємство" як заходу примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 29.12.2015 та відсутності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку з відсутністю майна та коштів у боржника).
У цьому ж зв'язку, Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що транспортні засоби КП "Бершадське житлово-комунальне господарство" є основними засобами підприємства, які належать підприємству на праві користування та на яке не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів підприємства, оскільки такі обставини господарськими судами не встановлені.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення скарги на дії ДВС.
5.2.10. Щодо доводів скаржника про те, що всупереч ст. 344 ГПК України суд апеляційної інстанції поклав витрати по сплаті судового збору не на орган державної виконавчої служби, а на Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області, то у цьому зв'язку Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Пунктом 20 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться дані також і про ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи.
Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області є відокремленим підрозділом юридичної особи - Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 34939304).
Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області має відповідне коло повноважень на здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні та відповідне коло повноважень стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи, яке визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку правильним є стягнення судового збору з юридичної особи - Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, яке має відповідний код ЄДРПОУ.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про часткове задоволення скарги стягувача обґрунтованим. При цьому, доводи відповідача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.
6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області без задоволення, а постанови апеляційної інстанції, що оскаржується, - без змін.
7. Судові витрати
7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі №914/3827/15 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І. Ткач
Судді: О. Баранець
Г. Вронська
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.09.2018 |
Оприлюднено | 21.09.2018 |
Номер документу | 76609915 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Ткач І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні