Ухвала

від 23.05.2018 по справі 922/3324/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"23" травня 2018 р.м. Харків Справа № 922/3324/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Чистякова І.О.

судді: Сальнікова Г.І. , Погорелова О.В.

за участю секретаря судового засідання: Пустоваловій І.С.

розглянувши заяву Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх. № 11184 від 27.04.2018) про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 922/3324/16

за позовом Фізичної особи - підприємця Гавриленко Володимира Дмитровича, смт. Солоницівка до 1. Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області", с. Подвірки, 2. Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", м.Київ 3. Харківської філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", м. Харків про та за зутрічною позовною заявою до про стягнення 311116,52 грн. Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області", с. Подвірки Фізичної особи - підприємця Гавриленко Володимира Дмитровича, смт. Солоницівка визнання недійсною додаткової угоди до договору за участю представників:

стягувача - Гавриленко В.Д. (особисто), Коваль Ф.Ф. довіреність № 1752 від 06.10.2016;

боржника - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився

представника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області - не з'явився

ВСТАНОВИЛА:

27 квітня 2018 року від Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшла заява (вх. № 11184) про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 922/3321/16, у якій останній просить суд змінити спосіб та порядок виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Харківської області № 922/3324/16 від 30.12.2016 року, звернувши стягнення на майно боржника.

В обґрунтування наданої заяви державний виконавець зазначає, що 20.03.2017 року до відділу надійшов наказ із заявою стягувача про примусове виконання рішення суду.

21.03.2017 року постановою державного виконавця відкрите виконавче провадження ВП № 53612268.

Постановами від 23.03.2017 року у ВП № 53612268 накладено арешт на кошти та майно боржника.

Також, державним виконавцем у ВП № 53612268 14.04.2017 року проведено опис та арешт майна (коштів) боржника, про що винесено відповідні постанови.

22.05.2017 року ухвалою господарського суду Харківської розстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/3324/16 від 13.12.2016 року про стягнення з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області" на користь Фізичної особи - підприємця Гавриленко Володимира Дмитровича суми у розмірі 215 448,00 грн. на 2 місяця.

Як зазначає заявник, за період до та після 20.07.2017 року боржник не виконав ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.05.2017 року у справі № 922/3324/16 та рішення суду, та до теперішнього часу ухиляється від виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2018 року заяву Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 922/3324/16 залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 922/3324/16, шляхом подання до господарського суду Харківської області 5-денний строк з дня вручення даної ухвали доказів надіслання заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду з доданими до неї документами стягувачу, 2-ому та 3-ому відповідачам.

14.05.2018 року від Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області до суду надійшов лист (вх. №13439), до якого додано докази надіслання заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду з доданими до неї документами стягувачу, 2-ому та 3-ому відповідачам.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 травня 2018 року прийнято заяву Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 922/3321/16 до розгляду та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.05.2018 о 11:00 год.

22 травня 2018 року до суду надійшло повідомлення (вх.№1167) про надходження на електронну адресу суду від представника боржника заперечення на заяву Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 922/3321/16.

Також, 23 травня 2018 року до суду надійшло повідомлення (вх.№1171) про надходження на електронну адресу суду від представника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Вищенаведені електронні документи не відповідають зазначеним вище вимогам, оскільки не містять електронного підпису, що робить неможливим ідентифікувати його автора, у зв'язку з чим вказані документи залишено без розгляду та долучено до матеріалів справи.

Представник боржника, представник 2-го відповідача та представник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області в судове засідання не з'явились про час, дату та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 23.05.2018 представник стягувача заявив усне клопотання про відкладення розгляду заяви Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 922/3321/16, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника боржника та представника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Згідно ч.2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що представник боржника, представник 2-го відповідача та представник Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви, тому колегія суддів вважає, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 23 травня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання стягувача про відкладення розгляду заяви Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 922/3321/16.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення стягувача, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування заяви, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2016 року первісний позов задоволено частково в сумі 212264,04 грн. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області" на користь Фізичної особи - підприємця Гавриленко Володимира Дмитровича основну суму боргу в розмірі 58 370,53 грн., штраф в розмірі 58 370,53 грн., 28% річних в сумі 42 986,30 грн., інфляційних втрат в сумі 52 536,68 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3183,96 грн.

В частині позову до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області" в сумі 106 818,07 грн. - відмовлено.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси".

Припинено провадження у справі в частині вимог заявлених до Харківської філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси".

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову повністю.

30.12.2016 на виконання рішення суду від 13.12.2016 року видано відповідний наказ зі строком пред'явлення до виконання до державної виконавчої служби, фінансових установ або органів, що здійснюють казначейські обслуговування бюджетних коштів до 31 грудня 2019 р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2017 року заяву Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області" (вх.№ 14623 від 05.05.2017 року) про розстрочення виконання рішення суду із урахуванням письмових пояснень (вх.№ 16545 від 22.05.2017 року) - задоволено частково.

Розстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/3324/16 від 13.12.2016 року про стягнення з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області" на користь Фізичної особи - підприємця Гавриленко Володимира Дмитровича суми у розмірі 215 448,00 грн. на 2 місяця відповідно до наступного графіку:

Місяць Сума до сплати Строк виплати частини боргу

червень 2017 р. 107724,00 грн. до 20 червня 2017 р.

липень 2017 р. 107724,00 грн. до 20 липня 2017 р.

В іншій частині заяви - відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2017 державним виконавцем Дергачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавче провадження ВП №53612268.

Постановами державного виконавця Дергачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 23.03.2017 у виконавчому провадженні ВП №53612268 накладено арешт на кошти та майно боржника.

14.04.2017 державним виконавцем Дергачівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у виконавчому провадженні ВП №53612268 проведено опис та арешт майна (коштів) боржника, про що винесено відповідні постанови.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відтворенням норми ст. 124 Конституції України є ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Значення обов'язковості виконання рішення суду висловлено в правовій позиції Європейського суду з прав людини в Рішенні у справі "Деркач та Палек проти України" (Заяви NN 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року 1892. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, п. 34).

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Моргуненко проти України" (Заява N 43382/02) від 6 вересня 2007 року 1885 наголошено, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Матківська проти України" (Заява N 38683/04) від 12 березня 2009 року 1886 Суд підкреслює, що виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року 1887 зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладене у першому параграфі статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції.

Отже, обов'язком органів ДВС є забезпечення повного, своєчасного та неупередженого виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачає, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області" є державним унітарним підприємством, що перебуває у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України, в статутному фонді якого 100% державного майна.

Відповідно до п. 3.2. Статуту Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області", затвердженого Наказом МВС України №26 від 28.01.2009, майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, виконуючи щодо нього будь - які дії, виключно в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України та цим Статутом.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно з ч.2, ч.3 ст.22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ч.1 ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 р. № 01-8/152 "Про Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" господарським судам України роз'яснено, що згідно зі статтею 2 Закону мораторій поширюється, зокрема, на звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою. Вичерпний перелік таких рішень визначено статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження". Отже мораторій поширюється на усі випадки звернення стягнення на майно підприємств, зазначених у статті 1 Закону, за рішеннями, ухвалами та постановами господарських судів. Тому у разі оскарження стягувачем бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо примусового виконання таких судових актів відповідно до статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у господарського суду з дати набрання чинності Законом немає підстав для задоволення відповідної скарги. У господарських судів відсутні також підстави для задоволення заяв про зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду в порядку, встановленому статтею 121 ГПК, якщо результатом такої зміни буде звернення стягнення на майно підприємств, зазначених у статті 1 Закону.

У п.7.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарським судам України роз'яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Також, у п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарським судам України роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи вищевикладене та те, що згідно зі статтею 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" на звернення стягнення на майно боржника поширюється мораторій, у суду відсутні підстави для задоволення даної заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з 1 січня 2013 року набув чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання. Частиною 1 статті 2 цього Закону визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

У своїй заяві державний виконавець посилається на положення ст.7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", якою передбачено особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна.

Так, згідно зі ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Проте, наказ у цій справі видано на виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства, а тому застосуванню підлягає стаття 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", якою визначено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов'язані протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.

Згідно з ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Державним виконавцем не надано суду доказів вжиття заходів щодо виконання рішення суду у цій справі, які передбачені ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Враховуючи вищевикладене, заява Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 922/3324/16 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити в задоволенні заяви Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 922/3324/16 повністю.

Ухвала суду набирає законної сили 23.05.2018.

Ухвалу може бути оскаржено. Апеляційна скарга може бути подана до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Ухвалу складено 29.05.2018.

Головуючий суддя Суддя Суддя І. О. Чистякова Г. І. Сальнікова О. В. Погорелова