Рішення

від 05.06.2018 по справі 917/403/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018 Справа № 917/403/18

За позовом Селянського (фермерського) господарства "Долина", вул. Полтавська, 28-А, смт. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОЛКРУП", пров. Чураївни, 8-А, смт. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38413

про стягнення 321 556,82 грн. заборгованості за договором поставки № 1 від 28.04.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Стельмах А.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 04.04.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_3 (керівник), серія паспорта КН 143162 виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 07.05.1996 року.

Обставини справи : розглядається позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Долина" про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОЛКРУП" 351 556,82 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Договору поставки № 1 від 28.04.2015 року.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 року на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Селянського (фермерського) господарства "Долина" залишено без руху та надано позивачу строк до 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.04.2018 року було відкрито провадження у справі № 917/403/18 та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 17.05.2018 року.

03.05.2018 року від відповідача до суду надійшли заперечення проти позову, в яких останній не погоджується з ціною позову та наголошує на розбіжності в розмірі оплаченого товару в сумі 30 000,00 грн., про що відповідачем на адресу позивача був направлений лист. Тому відповідач просить суд відмовити в позові. До заперечень відповідач додав копії платіжних доручень та копію чеку про відправлення листа.

14.05.2018 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог. Позивач у своїй заяві повідомив суд про те, що СФГ "Долина" від ТОВ "ОЛКРУП" було отримано лист щодо наявності розбіжностей між сумою боргу в розмірі 30 000,00 грн. Тому позивачем було замовлено в АТ "ОСОБА_4 Аваль" виписку по рахунку № 260022714 стосовно контрагента ТОВ "ОЛКРУП". Згідно виписки було встановлено, що ТОВ "ОЛКРУП" здійснено оплату товару на суму 127 543,00 грн. Тому позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 321 556,82 грн. До заяви позивач додав лист № 6 від 02.04.2018 року, виписку з рахунку, довіреність та докази направлення примірника заяви відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.05.2018 р. судом було прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.06.2018 року.

05.06.2018 року від відповідача до суду надійшли заперечення проти позову, в яких останній зазначив, що не погоджується з ціною позову, оскільки 04.06.2018 р. ним було сплачено на рахунок позивача 1 000,00 грн., про що на адресу позивача був направлений лист. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в позові. До заперечень відповідач додав копію платіжного доручення № 149 від 04.06.2018 р. та копію чеку про відправлення листа.

Оскільки платіжне доручення № 149 від 04.06.2018 р. не існувало як на момент звернення позивача з даним позовом до суду, так і на час подачі відповідачем відзиву на позов, суд приходить до висновку, що вищезазначені заперечення та платіжне доручення не могли бути подані з поважних причин в підготовчому провадженні. Отже, враховуючи вищевикладене, приписи п. 8 ст. 80 та п. 1 с. 207 ГПК України, суд приймає платіжне доручення № 149 від 04.06.2018 р., як доказ проведення відповідачем часткової оплати заборгованості, що є предметом спору у даній справі.

В судовому засіданні 05.06.2018 р. представник позивача оголосив позовні вимоги (з урахуванням прийнятої судом до розгляду в даному позовному провадженні заяви про зменшення позовних вимог) та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача усно повідомив суд, що позовні вимоги в розмірі 320 556,82 грн. визнає. Дана обставина зафіксована у протоколі судового засідання та у технічному аудіозаписі судового засідання.

05.06.2018 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про строки виготовлення повного тексту судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

28.04.2015 p. між СФГ "Долина" (далі - позивач, постачальник) та ТОВ "ОЛКРУП" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 1 (далі - Договір, арк. с.11-13).

Умовами Договору сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язувався купити (прийняти та оплатити) соняшник (товар) у обсязі 45 000,00 кг. Ціна товару, що поставляється за цим Договором становить 10 000,00 грн. за 1 тону (п. 1.1 та п. 2.1 Договору);

- поставка товару здійснюється зі складу Постачальника його транспортом на склад Покупця (п. 3.1 Договору );

- сторони домовилися, що платежі за товар, що поставляється за цим Договором, будуть виконуватися на поточний рахунок Постачальника (4.1. Договору постачання);

- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та припиняє свою дію за умови повного виконання Сторонами своїх зобов'язань передбачених Договором (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем 28.04.2015 року було поставлено відповідачу товар (соняшник в кількості 44,91 т.) на загальну суму 449 099,82 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною № 1 та довіреністю № 1 від 28.04.2015 року, виданою відповідачем на отримання ОСОБА_3 від позивача цінностей (арк. с. 15-16).

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого за Договором товару здійснив лише частково, а саме : в сумі 127 543,00 грн. і за останнім рахується заборгованість в сумі 321 556,82 грн. Проведення відповідачем часткової оплати підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача (арк.с. 43).

20.03.2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 42, згідно якої позивач вимагав сплатити заборгованість за Договором. Термін для сплати боргу встановлений в 10 днів з момент отримання претензії. Направлення вищезазначеної претензії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку "Укрпошти" (арк.с. 23-24).

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду останній не отримав ні відповіді на претензію, ні сплати заборгованості.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача 321 556,82 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами Договору поставки № 1 від 28.04.2015 року.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладених договорів, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було зазначено в описовій частині даного рішення, у Договорі сторонами не був визначений строк виконання зобов'язань з оплати товару. Враховуючи викладене, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 42 від 20.03.2018 р. про оплату поставленого позивачем товару в десятиденний термін від дати її одержання.

Тобто, строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару є таким, що настав.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару на загальну суму 449 099,82 грн.. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар частково, а саме : в розмірі 127 543,00 грн. і на момент звернення з позовом до суду за ним рахувалася заборгованість в сумі 321 556,82 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Проте, під час розгляду даної справи відповідачем сплачено 1 000,00 грн. за поставлений позивачем товар, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 149 від 04.06.2018 р., а тому в частині позовних вимог щодо стягнення 1 000,00 грн. основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 320 556,82 грн. основного боргу є підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 000 грн. провадження підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОЛКРУП" (пров. Чураївни, 8-А, смт. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38413, ідентифікаційний код 36249636) на користь Селянського (фермерського) господарства "Долина" (вул. Полтавська, 28-А, смт. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, ідентифікаційний код 31536277) 320 556,82 грн. заборгованості, 4 808,35 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. Закрити провадження в частині позовних вимог в сумі 1 000 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06.06.2018 р.

Суддя О.М.Тимощенко