Постанова

від 05.06.2007 по справі 2/305-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" червня 2007 р.                                                          

Справа № 2/305-06

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при

секретарі                                                

            , Сташкевич М.О.,

за

участю представників сторін:

від

позивача:    ОСОБА_2, довіреність  від ІНФОРМАЦІЯ_1,

від

відповідача: Бондарчук В.І., довіреність № 71-ю від 14.05.2007 року,

розглянувши

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод

силікатної цегли", м. Ладижин Вінницької області 

на

рішення господарського суду Вінницької області

від

"28" лютого 2007 р. у справі № 2/305-06 (суддя Мельник П.А.)

за

позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м.Ладижин

Вінницької області  

до

Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної

цегли",

м.

Ладижин Вінницької області 

про

стягнення 136144,46 грн.,

з

перервою в судовому засіданні з 31.05.2007 року по 05.06.2007 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.02.2007р.

(дата підписання - 01.03.2007р.) у справі №2/305-06 позов підприємця ОСОБА_1 до

Відкритого акціонерного товариства 

"Ладижинський завод силікатної цегли" задоволено: стягнуто на

користь позивача 155144,84 грн. заборгованості за надані послуги, 1551,45 грн.

витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Крім того, з відповідача стягнуто в доход Державного бюджету

України 1700,00грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених

господарським судом на сторону.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить

скасувати вказане рішення місцевого господарського суду.

При цьому, скаржник зазначає, що, на його думку, акти прийому -

передачі виконаних робіт, накладні, рахунки, реєстри відвантажень, що були

надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, не породжують самостійних прав

чи обов'язків, характерних для угоди як виду зобов'язання, а тому не є

допустимими доказами у даній справі згідно ст.34 ГПК України та не свідчать про

наявність боргу у даній справі, як і акт звірки взаємних розрахунків.

В судовому засіданні представник особи, що подала апеляційну

скаргу, підтримав доводи скарги в повному обсязі. Рішення господарського суду

Вінницької області від 28 лютого 2007р. у справі №2/305-06 представник вважає

прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить його

скасувати.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, його

представник в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги заперечив.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду він вважає законним та

обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без

задоволення.  

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали

справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі

законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного

господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся

до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з

Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод селікатної

цегли" 136144,46грн., що обґрунтовувалась наявністю заборгованості у

вказаній сумі за надані позивачем послуги по гідронамиву піску (розмив горної

маси) з використанням земельного снаряду ІНФОРМАЦІЯ_3, які надавались позивачем

у період з серпня по листопад 2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 підприємцем подано 

заяву про збільшення та уточнення позовних вимог (а.с.73-75, т.1), в

якій він просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства  "Ладижинський завод силікатної

цегли" 155144,84 грн. заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_5 між сторонами у

справі укладено договір НОМЕР_1 на видобуток піску методом гідронамиву

(а.с.148-150, т.1), за яким підрядник - підприємець ОСОБА_1 зобов'язався

виконати роботи по завданню замовника, а замовник - ВАТ "Ладижинський

завод силікатної цегли" зобов'язався прийняти та оплатити розробку

гірничої маси методом гідронамиву.

На виконання зазначеного договору НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5 в

період з ІНФОРМАЦІЯ_6, підприємець ОСОБА_1 

виконав роботи по гідронамиву піску на загальну суму 460552,50 грн., про

що свідчать відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

ІНФОРМАЦІЯ_7(а.с. 8-11,177, т.1) та відповідні видаткові накладні

(а.с.156,158,167,174,178, т.1).

Розрахунки за гідронамив піску відповідачем проводились грошовими

коштами, що підтверджено платіжними дорученнями на загальну суму 147500,00 грн.

(а.с.43-50, т.1) та шляхом надання послуг (автопослуги, тощо) і передачі

матеріальних цінностей (дизпаливо, сталь, т.ін.), про що свідчать видаткові

накладні (а.с.154,163,164,168, 170,171,175,180,183,185, т.1) та рахунки

(а.с.159-161,169, т.1).

Окрім того, підприємцем ОСОБА_1 за усною домовленістю з

відповідачем надавались послуги ВАТ "Ладижинський завод силікатної

цегли" з пакетування цегли, розколювання цегли та інші, а також

передавались відповідачу матеріальні цінності (дошка, цвяхи, тощо) про що

свідчать наявні в матеріалах справи рахунок-фактура (а.с.94), та видаткові

накладні (а.с.,94,95,99,112,122,125,133,134,142-147, т.1).

Всього за період з ІНФОРМАЦІЯ_8 позивачем надано відповідачу

робіт, послуг та передано матеріальних цінностей на загальну суму 533926, 92

грн.

В свою чергу, Відкрите акціонерне товариство "Ладижинський

завод силікатної цегли" в рахунок погашення заборгованості за надані

роботи, розраховувалось з підприємцем грошовими коштами, здійснювало надання

послуг та передавало позивачу інші матеріальні цінності, на загальну суму

379069,25 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими

виписками (а.с.108,113-120,126,127, т.1), видатковими накладними

(а.с.96,100,104,106,109,121,123,129,130,138,139, т.1), та відповідними

рахунками (а.с.96,97,102,103,105,107,124,128,136,137, т.1).

З метою спрощення взаєморозрахунків сторонами неодноразово

проводились зарахування зустрічних однорідних вимог, по яким настав строк

виконання, про що свідчать протоколи відІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.51-54).

Слід зазначити, що згідно акту взаємозвірки, складеного сторонами

(в особі бухгалтерів та скріпленого печатками сторін, а.с.196, т.1) станом на

ІНФОРМАЦІЯ_10 заборгованість відповідача перед позивачем за надання послуг

становила 246656,14грн.

У подальшому позивач надав відповідачу послуг з гідронамиву піску:

згідно акту ІНФОРМАЦІЯ_11., а також зарахував постачання відповідачем ряду

матеріальних цінностей та наданих послуг згідно розрахунку (а.с.197, т.1).

Оглянуті в засіданні суду оригінали зазначених актів містять,

окрім підпису представника відповідача запис про погодження головою правління

ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" Колясою С.В., скріплений

його підписом та печаткою.

Підписання двосторонніх актів та накладних не заперечується

відповідачем.   

Таким чином, станом на ІНФОРМАЦІЯ_12 заборгованість  Відкритого акціонерного товариства  "Ладижинський завод силікатної

цегли" перед СПД ОСОБА_1 становить 155144,84 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не була погашена відповідачем

в добровільному порядку, в тому числі й під час розгляду даної справи судом

першої інстанції, як і під час апеляційного розгляду справи, хоча,  як вбачається з матеріалів справи, позивач

неодноразово звертався до  Відкритого

акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" з

питання погашення заборгованості, про що свідчать, зокрема, вимогаНОМЕР_2,

листНОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_4, НОМЕР_5, претензія НОМЕР_6.

Слід зазначити, що відповідно до ст.173 Господарського кодексу

України, за зобов'язанням, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим

учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,

передбачених  цим  Кодексом, в силу якого  один 

суб'єкт  (зобов'язана  сторона, 

у  тому  числі боржник)  зобов'язаний вчинити  певну  

дію   господарського чи

управлінсько-господарського характеру  на

користь іншого суб'єкта (виконати 

роботу,  передати   майно,  

сплатити  гроші, надати інформацію

тощо),  або утриматися від певних

дій,  а інший суб'єкт (управнена

сторона,  у тому числі кредитор) має

право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічне положення викладено в ст.509 Цивільного кодексу

України.

Статтею 175 Господарського кодексу України цивільно-правові

зобов'язання,  що виникають між

учасниками господарських  відносин

при  здійсненні господарської

діяльності,  в силу яких зобов'язана

сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь 

другої сторони  або  утриматися 

від певної дії,  а управнена

сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

визнано майново-господарськими та передбачено, що дані зобов'язання регулюються

Цивільним кодексом  України, з

урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є

укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов

договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що

визначені законом як  істотні  або 

є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін

має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути

укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені

законом.

Відповідно до ст.ст.526, 525 Цивільного кодексу України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору 

та  вимог  цього 

Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно до звичаїв ділового обороту 

або  інших  вимог, 

що  звичайно ставляться;

одностороння  відмова від

зобов'язання  або одностороння зміна його

умов не допускається,  якщо  інше 

не встановлено договором або законом.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -

прийняти  виконання  особисто, 

якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового

обороту (ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у

зобов'язанні встановлений  строк  (термін) 

його  виконання, то воно підлягає

виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням

зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених

змістом зобов'язання  (неналежне

виконання).

Як вбачається з наведених вище обставин, відповідач в порушення

наведених норм неналежно виконав зобов'язання, встановлені договором на

видобуток піску методом гідронамиву НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5, а також усною

домовленістю сторін, за якою виникли господарські відносини між ними з надання

послуг по пакетуванню цегли та ін., наявність яких підтверджується наявними в

матеріалах справи доказами фактичного надання послуг, їх оплати, погодження у

видаткових накладних істотних умов договору - ціни та предмету договірних

відносин.

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі слід зазначити, що

згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що у відповідності до

ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також ті обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія вважає, що позивач - суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1 належним чином довів та допустимими доказами обґрунтував

наявність господарських відносин та зобов'язань 

між сторонами, а також неналежне виконання зобов'язання відповідачем по

справі, що призвело до виникнення заборгованості перед підприємцем.

Зважаючи на те, що відповідачем не було надано доказів в

спростування позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо

обґрунтованості позову та його задоволення.

Окрім того, матеріали справи містять акт про відмову відповідача

від складання та підписання акту звірки взаєморозрахунків між СПД ОСОБА_1 та

ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" станом на

ІНФОРМАЦІЯ_12(а.с.195), який правомірно розцінено судом першої інстанції як

ухилення відповідача від вчинення дій, покладених на нього  господарським судом ухвалами суду від

04.10.2006 р., 22.11.2006 р., 10.01.2007 р. та 12.02.2007 р., що стало

підставою для застосування до ВАТ "Ладижинський завод силікатної

цегли" приписів п.5 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу

України щодо стягнення в доход Державного бюджету України штрафу у розмірі 100

неоподатковуваних мінімумів, що дорівнює 1700,00 грн.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються

матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а

тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення

господарського суду Вінницької області від 28 лютого 2007 року у справі

№2/305-06 слід залишити без змін.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального

кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 28 лютого

2007 року у справі № 2/305-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого

акціонерного  товариства  "Ладижинський завод силікатної

цегли", м. Ладижин Вінницької області - без задоволення.

2. Справу №2/305-06 повернути до господарського суду Вінницької

області.

Головуючий

суддя                                                                 

судді:

 віддрук. прим.:

1

- до справи

2

- позивачу

3

- відповідачу

4

- внаряд