Постанова

від 07.06.2018 по справі 740/967/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/967/16-ц Провадження № 22-ц/795/414/2018 Головуючий у I інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Онищенко О. І. Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.,

суддів: Вінгаль В.М., Губар В.С.,

при секретарі: Бивалькевич Т.В.,

Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк Київ

Відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Особи, які подали апеляційні скарги: ОСОБА_4; ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Київ до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення збитків (суддя Олійник В.П.), ухвалене о 09 год. 55 хв. у м.Ніжині, повний текст рішення складено 29 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2013 року ПАТ Акціонерний комерційний банк Київ в рамках кримінального провадження №12012260020000022 подало цивільний позов, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суму матеріальних збитків у розмірі 24 854 678 грн 19 коп, які були завдані в результаті злочинних дій відповідачів.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.222, ч.2 ст. 364-1 КК України, ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 222, ч.2 ст. 364-1 КК України, ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за ч.2 ст.222, ч.2 ст. 364-1 КК України; цивільний позов задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ Акціонерний комерційний банк Київ 24 854 678 грн 19 коп матеріальних збитків.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2016 року вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2015 року змінено в частині призначення покарання, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 364-1 КК України, ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за ч. 2 ст.364-1 КК України, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364-1 КК України та засуджено; рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ „Акціонерний комерційний банк Київ 24 854 678 грн. 19 коп. завданих збитків скасовано, повернуто справу в цій частині для розгляду в порядку цивільного судочинства.

15 березня 2016 року цивільний позов надійшов до суду першої інстанції та ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 року позов ПАТ Акціонерний комерційний банк Київ задоволено, стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ Акціонерний комерційний банк Київ 24 854678 грн 19 коп збитків. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в дохід держави по 124 273 грн 39 коп судового збору з кожного. Задовольняючи позовні вимоги позивача , суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідачів, які у встановленому порядку визначені злочинними, були об'єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода позивачу стала наслідком їхніх спільних дій. Особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Докази на підтвердження виконання судових рішень про стягнення кредитної заборгованості, можливості позивача погасити заборгованість за рахунок їх виконання, станом на час розгляду справи відсутні. Оскільки СТОВ АПК Злагода , яке є стороною кредитного договору від 29 липня 2008 року №52/08, відповідає за шкоду, заподіяну з вини свого працівника, має право зворотної вимоги (регресу) до нього, то пред явлення потерпілим вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи не суперечить вимогам чинного законодавства, при цьому дане СТОВ у встановленому порядку припинене, тобто вимога позивача до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є правомірною.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Відповідач звертає увагу, що апеляційним судом в ухвалі від 02.03.2016 було чітко вказано на відсутність мотивації суду першої інстанції при задоволенні позовних вимог про стягнення збитків та що фактично на користь банку втретє стягується одна й та сама заборгованості. Суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що відповідальність СТОВ АПК Злагода за неповернення кредиту була застрахована в страховій компанії. Вказує, що він не має відношення до факту ліквідації СТОВ АПК Злагода , оскільки не був його службовою особою і не міг вплинути на погашення кредиту, тому висновок суду про наявність причинно-наслідкового зв'язку з його (ОСОБА_4Ф.) діями у вигляді неповернення кредитних коштів є невірним. Також відповідач звертає увагу, що він не отримав жодної копійки із кредитних коштів, що були надані банком для СТОВ АПК Злагода , а тому не може нести матеріальної відповідальності за невиконання останнім кредитних зобов'язань.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно з'ясовано обставини, що мали значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідачі посилаються на те, що суд першої інстанції в порушення висновків апеляційного суду Чернігівської області, викладених в ухвалі від 02.03.2016, не встановив чи є підстави для їх матеріальної відповідальності,а також жодні доводи, докази, аргументи відповідачів судом не оцінювались та не спростовувались в ході розгляду справи. Відповідачі наполягають на відсутність в їх діях протиправної поведінки, яка призвела до спричинення шкоди банку, і відсутність прямого причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечують факт отримання кредиту, визнаючи при цьому, що ОСОБА_4 про отримання кредиту нічого не знав, та посилаються на те, що кредитні кошти не були повернуті через фінансово-економічну кризу, банкрутство СТОВ АПК Злагода . При цьому, відповідачі зазначають, що отримання кредиту було забезпечено заставою майнових прав, іпотекою прав майнових поручителів та іпотекою об'єктів нерухомості, проте банк не здійснив активних дій, спрямованих на повернення кредитних коштів. Відповідачі звертають увагу на наявність судових рішень про стягнення на користь банку спричинених збитків, що виключає можливість їх цивільної відповідальності.

У відзиві ПАТ Акціонерний комерційний банк Київ просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без задоволення. Позивач посилається на те, що вина відповідачів встановлена вироком суду, що є підставою для виникнення у них зобов'язання, передбаченого ст.1166 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Згідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції частково не відповідає.

По справі встановлено, що згідно вироку Ніжинського міськрайонного суду від 21 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2016 року, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.222, ч.2 ст.364-1 КК України, ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.222, ч.2 ст.364-1 КК України, ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за ч.2 ст.222, ч.2 ст.364-1 КК України. Даними рішеннями встановлена винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в шахрайстві з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди ПАТ «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» та у зловживанні повноваженнями службовими особами юридичної особи приватного права, що спричинило тяжкі наслідки; обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були обізнані про відсутність у продавця сільськогосподарської техніки, аналоги якої в Україні не виробляються, продавець не міг її поставити в майбутньому, оскільки кредитні кошти ще до закінчення терміну поставки повернуті в якості передоплати за мак олійний, який також не поставлявся; обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 свідомо уклали нікчемні угоди купівлі - продажу, які не відповідали дійсному волевиявленню учасників правочину, суперечили моральним засадам суспільства та були направлені на неправомірне одержання кредитних коштів та використання їх не за призначенням, що завдало великої матеріальної шкоди у виді неповернення суми кредиту згідно кредитного договору № 52/08 від 29 липня 2008 року та додаткових угод до нього, відповідно до яких ПАТ «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» позичив СТОВ АПК Злагода 24854678 грн. на строк до 28 липня 2011 року на придбання сільськогосподарської техніки, зі сплатою за користування кредитом 17 % річних; підставою для видачі банком кредиту, був саме договір купівлі продажу сільського господарської техніки №21/07-08 від 21 липня 2008 року, підписаний обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_4 та наданий обвинуваченим ОСОБА_2 банку; директор СТОВ АПК Злагода ОСОБА_2, який приймав рішення, так і головний бухгалтер даного СТОВ ОСОБА_3, яка була обізнаною про справжні наміри керівника і оформляла документи для одержання кредиту та його перерахування ОСОБА_4, як керівнику ТОВ Інвестиційна компанія Юніт , який підписав нікчемні дві угоди на поставку сільськогосподарської техніки та на купівлю маку олійного, щоб повернути кредитні кошти позичальнику, діяли навмисно; обвинувачені не тільки шахрайським шляхом одержали кредит на купівлю сільськогосподарської техніки, а й компенсацію від держави відсоткової ставки за кредитом на покупку сільськогосподарської техніки, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 126 від 27 лютого 2008 року Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів ; обвинувачена ОСОБА_3 13 жовтня 2008 року подала до обласної конкурсної комісії Головного управління агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації пакет документів, в тому числі фіктивний договір купівлі-продажу № 21/07-08 від 21 липня 2008 року між ТОВ Інвестиційна компанія Юніт і СТОВ АПК Злагода та специфікацію до нього на придбання сільськогосподарської техніки, підписані ОСОБА_2 та ОСОБА_4, достовірно знаючи, що фактично техніка не поставлялася і поставлятися не буде; внаслідок вищезазначених дій СТОВ АПК Злагода незаконно отримано кошти з державного бюджету у 2008 році в сумі 785 733 грн. 28 коп та у 2009 році в сумі 207 801 грн. 40 коп, чим заподіяні збитки державі в особливо великих розмірах на загальну суму 993 534 грн. 68 коп., отримані грошові кошти в подальшому були використані на господарську діяльність СТОВ АПК Злагода ; ОСОБА_4, сприяючи заволодінню бюджетними коштами, склав фіктивну видаткову накладну № РН-СХ00012 від 20 квітня 2009 року на отримання СТОВ АПК Злагода від ТОВ Інвестиційна компанія Юніт сільгосптехніки на суму 24 854 678 грн. 19 коп, яку підписав він та ОСОБА_2, ОСОБА_3 зробила надпис про відповідність оригіналу на копії фіктивної видаткової накладної № РН-СХ00012 від 20 квітня 2009 року, яку своїм підписом завірив ОСОБА_2; 24 вересня 2009 року ОСОБА_2, будучи службовою особою, з метою незаконного отримання СТОВ АПК Злагода часткової компенсації відсоткової ставки, за одержаним у банку середньостроковим кредитом на придбання нової сільськогосподарської техніки, аналоги якої не виробляються в Україні, яка виділялася на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 26 лютого 2009 року Про затвердження Порядку використання у 2009-2013 роках бюджетних коштів, що спрямовуються на підтримку підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів подав від імені товариства до обласної конкурсної комісії Головного управління агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, підготовлений за його вказівкою ОСОБА_3 пакет документів, в тому числі фіктивний договір купівлі продажу № 21/07-08 від 21 липня 2008 року між ТОВ Інвестиційна компанія Юніт та СТОВ АПК Злагода на придбання сільськогосподарської техніки, специфікацію до нього та фіктивну видаткову накладну № РН-СХ00012 від 20 квітня 2009 року на поставку сільськогосподарської техніки з ТОВ Інвестиційна компанія Юніт на СТОВ АПК Злагода , достовірно знаючи, що фактично сільгосптехніка на СТОВ АПК Злагода від ТОВ Інвестиційна компанія Юніт не поставлялася, внаслідок чого СТОВ АПК Злагода незаконно отримало на рахунок № 26000051401603 в Чернігівському РУ Приватбанку кошти з державного бюджету в сумі 24 980 грн., які в подальшому використало на господарську діяльність СТОВ АПК Злагода ; як одержання кредиту, так і компенсація від держави відсоткової ставки за кредитом на покупку сільськогосподарської техніки, були сплановані за домовленістю обвинувачених, які склали відповідні документи про поставку сільгосптехніки та маку олійного, яких не було в наявності. Про одержання компенсаційних виплат ОСОБА_3 розмовляла з ОСОБА_4, про що є роздруківки телефонних розмов, одержаних під час негласних слідчих дій, мова велася про оформлення видаткової та податкової накладної на поставку техніки.

Вказані рішення набрали законної сили і відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Підставою для звернення до суду Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк Київ є відшкодування в повному обсязі шкоди особою, яка її заподіяла, внаслідок неправомірних дій.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, виходив з того, що станом на час розгляду справи сума кредиту, отримана відповідачами в результаті злочинних дій, позивачу не повернута, а тому в силу вимог ст. 1166 ЦК України та враховуючи специфічність кримінально-правового делікту прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення збитків заподіяних злочином з відповідачів.

Таким чином, не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги відповідачів, щодо відсутності причинно-наслідкового зв'язку в заподіянні шкоди позивачу саме відповідачами, враховуючи наявність судових рішень про стягнення кредитної заборгованості і їх невиконання пов'язаних з протиправними діями позивача. Вказана позиція відповідачів не підтверджена належними та допустимими доказами про наявності вини невиконання судових рішень господарського суду м. Києва від 19.05.2010 року та від 17.04.2012 року іншими особами в тому числі посадовими особами банку - позивача по справі.

Отже, приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог позивача про стягнення шкоди заподіяної злочином з врахуванням встановлених обставин справи і фактів, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, апеляційний суд не може погодиться із рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат,

Як вбачається з цивільного позову, ПАТ АКБ Київ просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суму матеріальних збитків у розмірі 24 854 678 грн 19 коп., що є вимогою майнового характеру.

Відповідно до п/п 1, 2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позову) ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру встановлювалась в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що подання цивільного позову мало місце у жовтні 2013 року, а не у березня 2016 року як помилково вважав суд першої інстанції, 1% ціни позову перевищував 3 розміри мінімальної заробітної плати, тому сплаті підлягав судовий збір в розмірі 3441 грн (3 х 1147 грн).

Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 року належить змінити в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в дохід держави по 124 273 грн 39 коп судового збору з кожного, зменшивши суму стягнутого судового збору до 3441 грн., а в іншій частині судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 змінити в частині визначеного судом розміру судового збору, зменшивши його розмір з 124 273 грн 39 коп. до 3441 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12 червня 2018 року.

Головуючий:Судді: