Постанова

від 29.05.2019 по справі 740/967/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 740/967/16-ц

провадження № 61-40363 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк Київ ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану їх представником ОСОБА_4 , на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 року у складі судді Олійника В. П. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Вінгаль В. М., Губар В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк Київ (далі - ПАТ АКБ Київ , банк) звернулося до суду з позовом про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позовна заява мотивована тим, що вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за частиною другою статті 222 , частиною другою статті 364-1 КК України , ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за частиною другою статті 222 , частиною другою статті 364-1 КК України , ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за частиною другою статті 222 , частиною другою статті 364-1 КК України ; цивільний позов ПАТ АКБ Київ задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь банку 24 854 678 грн 19 коп. матеріальних збитків.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2016 року вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2015 року змінено у частині призначення покарання, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за частиною другою статті 364-1 КК України , ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за частиною другою статті 364-1 КК України , ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за частиною другою статті 364-1 КК України ; вирок суду у частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ АКБ Київ збитків скасовано, повернуто справу у цій частині для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказаними судовими рішеннями у кримінальному провадженні встановлено вину ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у шахрайстві з фінансовими ресурсами, що завдало матеріальної шкоди банку та зловживання повноваженнями службовими особами юридичних осіб приватного права, що спричинило тяжкі наслідки.

Так, на підставі кредитного договору № 52/08 від 29 липня 2008 року та додаткових угод до нього банк надав кредит сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю агропромисловій компанії Злагода (далі - СТОВ АПК Злагода ), керівником якого був ОСОБА_1 , у розмірі 24 854 678 грн на строк до 28 липня 2011 року на придбання сільськогосподарської техніки, зі сплатою за користування кредитом 17 % річних. Підставою для видачі банком кредиту був договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №21/07-08 від 21 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , як керівником ТОВ Інвестиційна компанія Юніт , що зобов`язалося здійснити СТОВ АПК Злагода поставку сільськогосподарської техніки.

Проте ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були обізнані про відсутність у продавця сільськогосподарської техніки, аналоги якої в Україні не виробляються, продавець не міг її поставити в майбутньому, оскільки кредитні кошти ще до закінчення терміну поставки повернуті СТОВ АПК Злагода в якості передоплати за мак олійний, який також не поставлявся, тобто вони свідомо уклали нікчемні угоди купівлі-продажу, які не відповідали дійсному волевиявленню учасників правочину, суперечили моральним засадам суспільства та були направлені на неправомірне одержання кредитних коштів та використання їх не за призначенням, що завдало матеріальної шкоди банку у вигляді неповернення суми кредиту.

ОСОБА_2 як головний бухгалтер СТОВ АПК Злагода була обізнана про вказані нікчемні угоди та сприяла в їх укладенні шляхом підготовки відповідних бухгалтерських та інших документів. Крім того, про одержання компенсаційних виплат ОСОБА_2 розмовляла з ОСОБА_3 , про що є роздруківки телефонних розмов, одержаних під час негласних слідчих дій, мова велася про оформлення видаткової та податкової накладної на поставку техніки.

З урахуванням викладеного ПАТ АКБ Київ просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суму матеріальних збитків у розмірі 24 854 678 грн 19 коп., які були завдані банку у результаті злочинних дій відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 року позов ПАТ АКБ Київ задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ АКБ Київ 24 854 678 грн 19 коп. збитків. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у дохід держави по 124 273 грн 39 коп. судового збору з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії відповідачів, які у встановленому законом порядку визначені злочинними, були об`єднані спільним єдиним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода позивачу стала наслідком таких дій. Особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду є взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Докази на підтвердження виконання судових рішень про стягнення кредитної заборгованості, можливості позивача погасити заборгованість за рахунок їх виконання, у справі відсутні. Оскільки СТОВ АПК Злагода , яке є стороною кредитного договору від 29 липня 2008 року № 52/08, відповідає за шкоду, заподіяну з вини свого працівника, має право зворотної вимоги (регресу) до нього, то пред`явлення потерпілим вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи не суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому оскільки товариство у встановленому порядку припинене, вимога позивача до відповідачів є правомірною.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 7 червня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволені частково, рішення суду першої інстанції змінено у частині визначеного судом розміру судового збору, зменшено його розмір з 124 273 грн 39 коп. до 3 441 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сума кредиту, отримана від банку відповідачами у результаті їх злочинних дій, що встановлено преюдиційним судовим рішенням (вироком суду), позивачу не повернута, а тому в силу статті 1166 ЦК України та враховуючи специфічність кримінально-правового делікту, наявні підстави для стягнення з відповідачів збитків, заподіяних злочином.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У своїх касаційних скаргах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ АКБ Київ відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №740/967/16-ц з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року cправу за позовом ПАТ АКБ Київ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 7 листопада 2018 року справу № 740/967/16-ц за позовом ПАТ АКБ Київ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за касаційними скаргам ОСОБА_3 та представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ПАТ АКБ Київ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків, за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданої представником ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2018 року повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У зв`язку з постановленням 13 лютого 2019 року Верховним Судом ухвали про самовідвід суддів, Білоконь О. В., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В. та Хопти С. Ф., справу було передано на повторний автоматизований розподіл, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: Висоцької В. С. (головуючий), Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що спірні грошові кошти отримані СТОВ АПК Злагода як кредит від банку та не були повернуті саме цим товариством унаслідок шахрайства з фінансовими ресурсами, проте ОСОБА_3 у трудових відносинах із зазначеним товариством не перебував і від нього не могло залежати повернення кредиту, наміру отримати кредит у нього не було, тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між його діями та завданням майнової шкоди банку. Крім того, на користь ПАТ АКБ Київ втретє стягується одна й та сама сума заборгованості, оскільки рішеннями господарського суду на користь банку, у тому числі з СТОВ АПК Злагода , вже стягувалася ця кредитна заборгованість. Крім того, зазначений кредит було застраховано, тобто це давало банку можливість уникнути негативних наслідків у вигляді неповернення кредитних коштів.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначає, що причинно-наслідковий зв`язок між діями його довірителів та завданням майнової шкоди банку і інші обов`язкові складові для цивільно-правової відповідальності відсутні, такі обставини не могли бути встановлені лише на підставі вироку суду. На користь ПАТ АКБ Київ втретє стягується одна й та сама заборгованість, оскільки рішеннями господарського суду на користь банку, у тому числі з СТОВ АПК Злагода , вже стягувалася ця кредитна заборгованість. Крім того, зазначений кредит було застраховано і забезпечено іпотекою, тобто це давало банку можливість уникнути негативних наслідків у вигляді неповернення кредитних коштів. Єдность дій у всіх відповідачів не було.

Доводи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Під час розгляду справи суди установили, що ПАТ АКБ Київ відповідно до кредитного договору № 52/08 від 29 липня 2008 року та додаткових угод до нього надало кредит СТОВ АПК Злагода , керівником якого був ОСОБА_1 під закупівлю сільськогосподарської техніки на підставі договору купівлі-продажу № 21/07-08 від 21 липня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_3 , як керівник ТОВ Інвестиційна компанія Юніт , що зобов`язався поставити СТОВ АПК Злагода техніку.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду від 21 грудня 2015 року та ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 02 березня 2016 року, які набрали законної сили, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за частиною другою статті 222, частиною другою статті 364-1КК України.

Цими рішеннями встановлена винуватість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у шахрайстві із фінансовими ресурсами та у зловживанні повноваженнями службовими особами юридичної особи приватного права, що завдало великої матеріальної шкоди ПАТ АКБ Київ й спричинило тяжкі наслідки.

Зокрема вироком встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були обізнані про відсутність у ТОВ Інвестиційна компанія Юніт сільськогосподарської техніки, а кредитні кошти ще до закінчення терміну поставки техніки були повернуті СТОВ АПК Злагода в якості передоплати за мак олійний, який також не був поставлений.

ОСОБА_2 , як головний бухгалтер СТОВ АПК Злагода була обізнана про вказані нікчемні угоди та сприяла в їх укладенні шляхом підготовки відповідних бухгалтерських та інших документів. ОСОБА_2 розмовляла з Гуцулом Ю. Ф. про одержання компенсаційних виплат, мова велася про оформлення видаткової та податкової накладної на поставку техніки.

Суди також установили, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19 травня 2010 року, яке набрало законної сили, стягнуто із СТОВ АПК Злагода на користь ПАТ АКБ Київ 28998531 грн 57 коп. заборгованості за кредитним договором від 29 липня 2008 року №52/08; у рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 02 лютого 2009 року на нерухоме майно, належне на праві власності ВАТ ДОК-3 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 квітня 2012 року (за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, ПАТ АКБ Київ , до ПАТ ДОК-3 , третя особа - СТОВ АПК Злагода , про стягнення збитків, яке набрало законної сили, стягнуто з ПАТ ДОК-3 на користь ПАТ АКБ Київ 28998531 грн 57 коп. збитків. Цим рішенням встановлені обставини, зокрема, щодо невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 19 травня 2010 року у зв`язку з відсутністю предмета іпотеки та встановлено причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача та понесенням банком збитків у розмірі 28998531 грн 57 коп.

Також суди установили, що станом на час розгляду справи вищезазначена сума кредиту позивачу не повернута, судові рішення не виконані.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Відносини щодо відповідальності за шкоду, спільно заподіяну кількома особами, регулюються статтею 1190 ЦК України, відповідно до якої особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Виходячи зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Для настання солідарної відповідальності при заподіянні шкоди злочином, вчиненим двома або кількома особами, необхідно встановити, що діяння заподіювачів шкоди були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їхніх спільних дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року в справі №6-168цс13.

Оскільки факт заподіяння шкоди неправомірними діяннями відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 установлений відповідним вироком, який за змістом статті має преюдиційну силу, і не потребує доказування, суди дійшли висновку про те, що дії засуджених поєднані єдиним злочинним наміром та вказують на їхні спільні дії для завдання шкоди позивачеві і досягнення злочинного результату.

Велика Палата Верховного Суду, постановивши ухвалу від 22 листопада 2018 року в цій справі, не знайшла підстав, які б підтверджували необхідність відступити від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-168цс13.

Ухвалюючи рішення про покладення відповідальності за цивільне правопорушення на відповідачів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-168цс13, правильно визначився із характером спірних правовідносин і правовою нормою, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, та дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для покладення солідарної відповідальності на відповідачів за завдану майнову шкоду.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану їх представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення .

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 року в незміненій частині та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 7 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська