Постанова

від 07.06.2018 по справі 756/4913/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

апеляційне провадження №22-ц/796/3917/2018

справа №756/4913/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Амборської Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю &quві;Український Аграрний Ресурс&q?й ; на рішення Оболонського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Луценка О.М. 27 лютого 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю &quві;Український Аграрний Ресурс&q? ; про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ &q?оз;Український Аграрний Ресурс&q?кр; 248000 грн. заборгованості за простим векселем серії АА №1643279 та 126809,54 грн. відсотків.

Вимоги обґрунтовує тим, що 29 вересня 2010 року ТОВ &q?м,;Український Аграрний Ресурс&ququ; видано простий вексель серії АА №1643279, відповідно до якого товариство зобов&q?ов;язалось 28 вересня 2013 року сплатити на користь ТОВ &qu13;Макра Плюс&q? н; 248000 грн.

ТОВ &quew;Макра Плюс&qu";; вчинило на векселі індосамент, відповідно до якого до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за вказаним векселем.

23 березня 2017 року ОСОБА_2 усно, а 03 квітня 2017 року письмово звернувся до ТОВ &q?іт;Український Аграрний Ресурс&q? д; із вимогою виконати зобов&q?ни;язання, проте боржник цього не зробив.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково, поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду відносно стягнення суми за векселем серії АА №1643279; стягнуто з ТОВ &q? з;Український Аграрний Ресурс&q?яг; 248000 грн. боргу та 3748,10 грн. судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ &qu:#;Український Аграрний Ресурс&q?ни; подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на пропуск строків пред&quВ ;явлення вимоги за векселем.

Зазначає, що суд необґрунтовано визнав поважними причини пропуску строку для звернення із вимогою. Вказує, що, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, ОСОБА_2 послався на викрадення у лютому 2012 році з автомобілю шкіряного портфелю з речами, серед яких був вексель, за наслідком чого порушено кримінальну справу; 21 березня 2017 року речі, за твердженням ОСОБА_2, знайдені, до опису речей включено вексель.

При цьому, як звертає увагу скаржник, відповідно до матеріалів кримінального провадження під час допиту потерпілого в протоколі відсутня інформація про вексель. Окрім того, згідно із описом викрадених речей від 23 лютого 2012 року, вексель також не згадувався серед викраденого. Згідно із протоколом усної заяви про злочин від 23 лютого 2012 року, зазначений розмір матеріальної шкоди, завданий злочином, оцінюється у 4830 грн., а сума боргового документу становить 248000 грн.

Посилається на те, що дійсно товариством видавався вексель, при цьому товариству достовірно відомо, що індосамент на векселі ніколи не вчинявся та вексель не передавався. 09 серпня 2011 року ТОВ &q? н;Макра Плюс&q?вс; (код ЄДРЮОФОПГФ 34746826) визнано банкрутом, що унеможливлює передачу векселя. Вчинений на векселі індосамент виконано із наслідуванням підпису директора ТОВ &q? н;Макра Плюс&q?са;, а також відсутня дата його вчинення. Зазначає про наявність відносно позивача кримінального провадження щодо підроблення векселя.

Вказує на відсутність у рішенні мотивів щодо кожного аргументу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що є законним власником векселя. Стосовно тверджень про відсутність векселя у переліку викрадених документів зазначає, що не був упевнений в його викрадені, тому не зазначав його, оскільки за повідомлення неправдивих даних передбачена кримінальна відповідальність. Щодо наявності відкритого кримінального провадження вказує, що за відсутності вироку суду це само по собі не має значення для вирішення справи. Вказує також про можливість застосування до правовідносин сторін норм цивільного законодавства щодо цивільно-правових зобов&q? п;язань, в тому числі і положень ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник позивача ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги та ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості за простим векселем, суд першої інстанції вдався до цитування ряду положень законодавства, проте мотивів, з яких суд дійшов певних висновків, судове рішення не містить.

Вирішуючи питання про поновлення строку для звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості за векселем, суд застосував положення ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, суд виходив з того, що позивачем не доведено розмір цієї суми та не надано відповідний розрахунок.

З матеріалів справи убачається, що 29 вересня 2010 року ТОВ &qule;Український Аграрний Ресурс&quy:; видано простий вексель серії АА №1643279, відповідно до якого товариство зобов&q?ня;язалось 28 вересня 2013 року сплатити на користь ТОВ &q?ид;Макра Плюс&q?се; 248000 грн.

Скаржник не спростовує обставин видачі цього векселя.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач вказує на те, що ТОВ &qu s;Макра Плюс&que:; вчинило на звороті векселя індосамент, відповідно до якого до ОСОБА_2 перейшло право вимоги за вказаним векселем.

Колегією суддів в судовому засіданні досліджено оригінал векселя серії АА №1643279 та установлено відсутність на його зворотній стороні печатки ТОВ &qu'>;Макра плюс&q?в ;, якою мав би бути скріплений підпис директора Азарова Г.Ф.

Окрім того напис на зворотній стороні векселя не містить дати її вчинення, а за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа ТОВ &q? н;Макра плюс&q? ї; значиться припиненою (дата запису 23 листопада 2011 року).

Відповідно до ст.1 Закону України &qula;Про обіг векселів в Україні&qu:3; законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України &q?он;Про цінні папери і фондову біржу&quве; , Закону України &q?ен;Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі&qut;;, Закону України &qut;;Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі&qu, ;, Закону України &qu;П;Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів&q? ;, цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Стаття 194 ЦК України визначає, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України &qula;Про цінні папери та фондовий ринок&q?й ; векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України &qu t;Про цінні папери та фондовий ринок&q? т; вексель є борговим документом.

Стаття 2 цього Закону визначає використання Уніфікованого закону із певними застереженнями.

Положення, які регулюють правові питання видачі простого векселю встановлені у Розділі II Уніфікованого закону. Згідно із ст.77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11-20); строку платежу (статті 33-37 ); платежу (статті 38-42 ); права регресу у разі неплатежу (статті 43-50 , 52-54); платежу у порядку посередництва (статті 55 , 59-63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69 ); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72 , 73 і 74). Передбачено також застосування і інших положень.

Згідно із положеннями ст.11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Згідно із положеннями ст.33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із строком платежу - на визначену дату.

Згідно із положеннями ст.38 Уніфікованого закону держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Згідно із положеннями ст.70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження &qufa;обіг без витрат&qun";.

Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Верховний Суд України у п.19 постанови Пленуму від 08 червня 2007 року №5 &qu N;Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів&que=; надав такі роз&qu>

Відповідно до абзацу 1 ст.70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (ст.78 Уніфікованого закону).

Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Встановлені ст.70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони.

Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Стаття 70 Уніфікованого закону та роз&qut;;яснення Пленуму Верховного Суду України вказують, що із закінченням трирічного строку вимога являється погашеною.

Ураховуючи наведені вище правові норми, а також той факт, що дата настання строку платежу встановлена 28 вересня 2013 року, з вимогами до суду позивач звернувся 10 квітня 2017 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що дія матеріального права вимоги платежу за простим векселем в серії АА №1643279 від 29 вересня 2010 року припинена 29 вересня 2016 року, а зобов&qu8 ;язання за цим векселем уважаються погашеними.

У зв&quma;язку із цим відсутні підстави вирішувати питання про поновлення строку на пред&qu R;явлення вимоги до боржника, зобов&qupa;язання якого вважаються погашеними.

Оскільки строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, посилання позивача на обставини втрати оригіналу векселя не мають юридичного значення для вирішення справи.

Доводи позивача щодо застосування до правовідносин сторін норм цивільного законодавства щодо цивільно-правових зобов&qu#2;язань, в тому числі і положення ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України, є помилковими та відхиляються колегією суддів, ураховуючи таке.

Передачапростого векселя здійснюється згідно з передаточним написом - індосаментом, який переносить набувачеві усі права, що випливають із переказного векселя.

За змістом ст.ст. 16, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі власник простого векселя є законним, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Положеннями ст.13 Уніфікованого закону визначено, що індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші. Він повинен бути підписаний індосантом.

Вексель набуває значення боргового документу та питання, пов&qut';язані із стягненням заборгованості за ним, регулюються нормами цивільного права лише у випадку придбання його з перериванням індосаментного ряду (порушення його послідовної передачі) та на підставі укладеної цивільно-правової угоди, предметом якої є такий вексель.

Оскільки передача простого векселя була вчинена згідно з передаточним написом - індосаментом, переривання індосаментного ряду не мало місця, відтак правовідносини сторін регулюються нормами вексельного законодавства, а доводи позивача про застосування норм цивільного законодавства в цьому випадку помилкові.

З огляду на викладене, оскільки рішення суду в частині задоволених позовних вимог ухвалено з порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми процентів за векселем не оскаржується, відтак апеляційний суд, виходячи з наданих йому законом повноважень, не перевіряє законність рішення в цій частині.

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 червня 2017 року, підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог Закону України Про судовий збір судовий збір справляєтьсяза подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1.6 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України Про судовий збір якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

З матеріалів справи убачається, що за звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду ТОВ &quan;Український Аграрний Ресурс&que=; сплачено 4123,90 грн. судового збору, що підтверджується даними квитанції (а.с.124). Разом з тим відповідно до вимог Закону України Про судовий збір збір повинен був бути сплачений у розмірі 3720 грн.

Таким чином 403,90 грн. є сумою, яка внесена у більшому розмірі ніж було необхідно, та підлягає поверненню органами казначейської служби відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір .

Стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ &qun ;Український Аграрний Ресурс&qufa; підлягають 3720 грн. у рахунок відшкодування витрат на оплату суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381, 383, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю &qu'>;Український Аграрний Ресурс&qula; задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю &qund;Український Аграрний Ресурс&quiz; заборгованості та 3748,10 грн. судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю &qu,";Український Аграрний Ресурс&q?бо; на користь ОСОБА_2 248000 грн. заборгованості за простим векселем серії АА №1643279 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю &qu'f;Український Аграрний Ресурс&quTi; (ЄДРЮОФОПГФ 36790154, м. Київ, вул.Автозаводська, 43, кв. 104) 3720,00 грн. у рахунок відшкодування судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 червня 2017 року, - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 червня 2018 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

В.В.Соколова