Постанова

від 20.11.2019 по справі 756/4913/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 756/4913/17

провадження № 61-40578св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Український аграрний ресурс ,

представники відповідача : Сирко Дмитро Олегович, Бодюк Віталій Адамович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Український аграрний ресурс (далі - ТОВ Український аграрний ресурс ) про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що з 29 вересня 2010 року ТОВ Український аграрний ресурс було видано простий вексель серії АА № 1643279, відповідно до якого товариство зобов`язалось 28 вересня 2013 року сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Макра Плюс (далі - ТОВ Макра Плюс ) 248 тис. грн.

ТОВ Макра Плюс вчинило на векселі індосамент, відповідно до якого до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за вказаним векселем.

23 березня 2017 року ОСОБА_1 усно, а 03 квітня 2017 року письмово звернувся до ТОВ Український аграрний ресурс із вимогою виконати зобов`язання, проте боржник цього не зробив.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ Український аграрний ресурс суму заборгованості за простим векселем у розмірі 248 тис. грн, а також суму процентів за векселем у розмірі 126 809 грн 54 коп., а всього - 374 809 грн 54 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року у складі судді Луценка О. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду відносно стягнення суми за векселем серії АА № 1643279. Стягнуто з ТОВ Український аграрний ресурс на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за простим векселем серії АА № 1643279 у розмірі 248 тис. грн та судовий збір у розмірі 3 748 грн 10 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги та ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості за простим векселем, суд першої інстанції навів положення законодавства, проте мотивів, з яких суд дійшов певних висновків, судове рішення не містить. Вирішуючи питання про поновлення строку для звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості за векселем, суд застосував положення статей 256, 257, 261 ЦК України, внаслідок чого поновив ОСОБА_1 строк для звернення до суду щодо стягнення суми за векселем серії АА № 1643279. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, суд виходив з того, що позивачем не доведено розмір цієї суми та не надано відповідний розрахунок.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Український аграрний ресурс задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року в частині стягнення з ТОВ Український аграрний ресурс заборгованості та судового збору скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Український аграрний ресурс відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Український аграрний ресурс 3 720 грн у рахунок відшкодування судових витрат за подання апеляційної скарги. Заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2017 року, скасовано.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ураховуючи той факт, що дата настання строку платежу встановлена 28 вересня 2013 року, з вимогами до суду позивач звернувся 10 квітня 2017 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що дія матеріального права вимоги платежу за простим векселем серії АА № 1643279 від 29 вересня 2010 року припинена 29 вересня 2016 року, а зобов`язання за цим векселем уважаються погашеними. У зв`язку із цим відсутні підстави вирішувати питання про поновлення строку на пред`явлення вимоги до боржника, зобов`язання якого вважаються погашеними. Оскільки строки для пред`явлення позовних вимог за векселем є присічними, посилання позивача на обставини втрати оригіналу векселя не мають юридичного значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми процентів за векселем не оскаржується, відтак, суд апеляційної інстанції, виходячи з наданих йому законом повноважень, не перевіряє законність рішення у цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, необґрунтованою й такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що у постанові суду апеляційної інстанції зазначається, що колегія суду в судовому засіданні дослідила оригінал векселя серії АА № 1643279 та встановила відсутність на його зворотній стороні печатки ТОВ Макра Плюс , однак такий висновок є помилковим, відбиток печатки прослідковується на векселі, хоча й досить тьмяно. Відбиток печатки висвітлився, тому що він поклав вексель на сонячне проміння для того, що останній підсушився, оскільки він потрапив під дощ і намочив документ. Наявність відбитка печатки підтверджується як і раніше зробленими копіями векселя, що містяться у матеріалах справи, так і висновками суду першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив процесуальне порушення, оскільки не у повній мірі дослідив основний доказ. Суд апеляційної інстанції також зазначав про припинення ТОВ Макра Плюс з 23 листопада 2011 року і про відсутність дати вчення підпису директора ТОВ Макра Плюс на зворотному боці векселя, хоча жодним нормативно-правовим актом не передбачена вимога щодо проставлення такої дати. Уніфікований закон не встановлює прямої заборони відновлення чи зупинення строків для пред`явлення позовних вимог за векселем. Суд першої інстанції правомірно визнав причини пропуску позовної давності, адже він був позбавлений можливості скористуватись свої правом на стягнення заборгованості за простим векселем серія АА № 1643279 на суму боргу 248 тис. грн, який був виданий ТОВ Український аграрний ресурс 29 вересня 2010 року зі строком сплати 28 вересня 2013 року, оскільки з його автомобіля було викрадено портфель, у якому знаходися указаний вексель, внаслідок чого було порушено кримінальну справу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Оболонського районного суду м. Києва зазначену цивільну справу.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Український аграрний ресурс про стягнення заборгованості призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ Український аграрний ресурс , у якому товариство посилалось на те, що касаційна скарга є безпідставною, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою. Враховуючи відсутність встановлення дати вчинення індосаменту, відсутність на векселі проставлення печатки директора ТОВ Макра Плюс ОСОБА_3 , заборону останньому на відчуження цінних паперів, а також припинення товариства, указане фактично унеможливлює передачу векселя, що свідчить про ініціювання необґрунтованого та безпідставного позову, а дії ОСОБА_1 фактично направлені лише на заволодіння майном ТОВ Український аграрний ресурс без законних на те підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 вересня 2010 року ТОВ Український аграрний ресурс було видано простий вексель серії АА № 1643279, відповідно до якого товариство зобов`язалось 28 вересня 2013 року сплатити на користь ТОВ Макра Плюс 248 тис. грн.

З дослідженого у судовому засіданні суду апеляційної інстанції оригінала векселя серії АА № 1643279 установлено відсутність на його зворотній стороні печатки ТОВ Макра Плюс , якою мав би бути скріплений підпис директора ОСОБА_3 Напис на зворотній стороні векселя не містить дати її вчинення, а за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа ТОВ Макра Плюс значиться припиненою (дата запису - 23 листопада 2011 року).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про обіг векселів в Україні законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України Про цінні папери і фондову біржу , Закону України Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі , Закону України Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі , Закону України Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів , цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Стаття 194 ЦК України визначає, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок вексель є борговим документом.

Стаття 2 цього Закону визначає використання Уніфікованого закону із певними застереженнями.

Положення, які регулюють правові питання видачі простого векселя, встановлені у розділі II Уніфікованого закону. Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11-20); строку платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); права регресу у разі неплатежу (статті 43-50, 52-54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59-63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74). Передбачено також застосування і інших положень.

Згідно зі статтею 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Відповідно до статті 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із строком платежу - на визначену дату.

Згідно зі статтею 38 Уніфікованого закону держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред`явлення повинен пред`явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження обіг без витрат .

Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред`явлений позов.

Верховний Суд України у пункті 19 постанови Пленуму від 08 червня 2007 року № 5 Про деякі питання практики розгляду спорів, пов`язаних з обігом векселів надав такі роз`яснення, що стосуються застосування на практиці положень Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон.

Відповідно до абзацу 1 статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред`явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов`язання.

Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (стаття 78 Уніфікованого закону).

Перебіг трирічного строку на пред`явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Встановлені статтею 70 Уніфікованого закону строки для пред`явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони.

Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов`язаних за векселем осіб.

Стаття 70 Уніфікованого закону та роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України вказують, що із закінченням трирічного строку вимога є погашеною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ Український аграрний ресурс заборгованості та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходив з того, що дата настання строку платежу встановлена 28 вересня 2013 року, з вимогами до суду позивач звернувся 10 квітня 2017 року, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що дія матеріального права вимоги платежу за простим векселем серії АА № 1643279 від 29 вересня 2010 року припинена 29 вересня 2016 року, а зобов`язання за цим векселем вважаються погашеними. У зв`язку із цим відсутні підстави вирішувати питання про поновлення строку на пред`явлення вимоги до боржника, зобов`язання якого вважаються погашеними.

Оскільки строки для пред`явлення позовних вимог за векселем є присічними, посилання позивача на обставини втрати оригіналу векселя не мають юридичного значення для вирішення справи.

Доводи позивача щодо застосування до правовідносин сторін норм цивільного законодавства щодо цивільно-правових зобов`язань, у тому числі і положення статей 256, 257, 267 ЦК України, є помилковими, виходячи з наступного.

Передача простого векселя здійснюється згідно з передаточним написом - індосаментом, який переносить набувачеві усі права, що випливають із переказного векселя.

За змістом статей 16, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі власник простого векселя є законним, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Положеннями статті 13 Уніфікованого закону визначено, що індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші. Він повинен бути підписаний індосантом.

Вексель набуває значення боргового документу та питання, пов`язані із стягненням заборгованості за ним, регулюються нормами цивільного права лише у випадку придбання його з перериванням індосаментного ряду (порушення його послідовної передачі) та на підставі укладеної цивільно-правової угоди, предметом якої є такий вексель.

Оскільки передача простого векселя була вчинена згідно з передаточним написом - індосаментом, переривання індосаментного ряду не мало місця, відтак правовідносини сторін регулюються нормами вексельного законодавства, а доводи позивача про застосування норм цивільного законодавства в цьому випадку помилкові.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом апеляційної інстанції не у повній мірі було досліджено основний доказ - вексель серії АА № 1643279 від 29 вересня 2010 року були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, яким надана належна оцінка, та не спростовують висновків суду про те, що дія матеріального права вимоги платежу за указаним векселем припинена 29 вересня 2016 року, а зобов`язання за цим векселем вважаються погашеними.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович