Ухвала

від 19.06.2018 по справі 915/441/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

19 червня 2018 року Справа № 915/441/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши позовну заяву : Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" (56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул.Жовтневої революції, 283, ідентифікаційний код 24781924) в особі ліквідатора Козирицького А.С. (АДРЕСА_1),

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Міт Агро" (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 33, офіс №2, код ЄДРПОУ 38089415),

про: витребування майна у добросовісного набувача, визнання відсутності права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2018 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" арбітражним керуючим Козирицьким А.С. було подано до господарського суду заяву за вих. №02-20/74 від 17.05.2018 про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову.

Ухвалою суду від 23.05.2018 заяву ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора Козирицького А.С. №02-20/74 від 17.05.2018 задоволено частково, заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Міт Агро" (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, 33, офіс № 2, код ЄДРПОУ 38089415) відчужувати у будь-який спосіб, будь якій особі - право вимоги до ТОВ "Черкаська продовольча компанія" на суму 3653965 (три мільйони шістсот п'ятдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 62 коп., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01 січня 2008 року, укладеного між ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03 січня 2011 року, укладеного між ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", яке виникло у ТОВ "Міт Агро" на підставі договору купівлі-продажу №64 права вимоги від 16.06.2016, в тому числі, укладати попередні договори, та/або розпорядження будь-яким іншим способом даним майном до набрання судовим рішенням законної сили у даній справі.

25.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора Козирицького А.С. звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою №02-20/75 від 23.05.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міт Агро" про: 1) витребування у добросовісного набувача ТОВ Міт Агро майна, а саме: права вимоги до ТОВ "Черкаська продовольча компанія" в розмірі 3653965 (три мільйони шістсот п'ятдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 62 коп., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01 січня 2008 року, укладеного між ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03 січня 2011 року, укладеного між ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", які визнані ухвалою господарського суду Черкаської області у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ "Черкаська продовольча компанія" від 13.02.2014 року; 2) визнання відсутнім у ТОВ Міт Агро права вимоги.

30.05.2018 судом постановлено ухвалу про залишення без руху позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора Козирицького А.С. №02-20/75 від 23.05.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міт Агро", встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора Козирицького А.С. 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до господарського суду письмової заяви про усунення недоліків з дотриманням вимог, передбачених ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора Козирицького А.С., що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява у відповідності до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвалу про залишення позовної заяви без руху мотивовано тим, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не зазначено ціни позову (п.3 ч.1 ст. 162), не містить доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 2 ч. 1 ст. 164).

Згідно рекомендованого повідомлення №915/441/4384/18 від 31.05.2018 ліквідатором Козирицьким А.С. зазначену ухвалу отримано 06.06.2018.

13.06.2018 на електронну адресу суду та 14.06.2018 у паперовому вигляді на адресу суду надійшла заява ліквідатора ТОВ Вознесенська продовольча компанія Козирицького А.С. вих. №02-20/79 від 12.06.2018 про усунення недоліків ухвали господарського суду Миколаївської області від 30.05.2018 у справі №915/441/18 та зміну предмету позову.

Зазначеною заявою ліквідатор Козирицький А.С. просить суд: 1) прийняти дану заяву про усунення недоліків ухвали господарського суду Миколаївської області від 30.05.2018 у справі №915/441/18 та зміну предмета позову і задовольнити її; 2) викласти прохальну частину позовної заяви у наступній редакції: 1. Прийняти позовну заяву до провадження; 2. Визнати відсутнім у ТОВ Міт Агро (18002, м. Черкаси, вул.. Небесної Сотні, 33, офіс 2, код ЄДРПОУ 38089415) право вимоги до ТОВ Черкаська продовольча компанія (18008, вул.. Смілянська, 122/1, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 24350064) в розмірі 3653965,62 грн., яке виникло на підставі договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №305 від 01 січня 2008 року, укладеним між ТОВ Черкаська продовольча компанія т ТОВ Вознесенська продовольча компанія , договору постачання м'яса та м'ясопродуктів №37 від 03 січня 2011 року, укладеним між ТОВ Черкаська продовольча компанія т ТОВ Вознесенська продовольча компанія , які визнані ухвалою господарського суду Черкаської області у справі №01/5026/1159/2011 про банкрутство ТОВ Черкаська продовольча компанія від 13.02.2014 року; 3. Стягнути судові витрати з ТОВ Міт Агро на користь ТОВ Вознесенська продовольча компанія ; 3) повернути із Державного бюджету України ТОВ Вознесенська продовольча компанія 1762,00 грн. надміру сплаченого судового збору; 4) визнати недоліки позовної заяви ТОВ Вознесенська продовольча компанія №02-20/75 від 23.05.2018 до ТОВ Міт Агро усунутими.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, заяву про усунення недоліків позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В провадженні господарського суду Миколаївської області знаходиться справа №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.06.2012 (суддя Міщенко В.І.) порушено провадження у справі №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ".

Постановою господарського суду Миколаївської області від 16.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2014 р. введено процедуру санації, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Бонарука В.В.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Боднарука В.В.

Ухвалою від 03.11.2016 суддею Ржепецьким В.О. справу №5012/1029/2012(5/35) прийнято до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2017 у справі №5016/1029/2012(5/35) про банкрутство ТОВ "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" звільнено арбітражного керуючого Боднарука В.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначено арбітражного керуючого Козирицького А.С. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 49 від 01.02.2013.

Статтею 30 ГПК України встановлено правила виключної підсудності і, зокрема, визначено, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Відповідно до п.п. 8, 9 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Пунктом 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 №01-06/606/2013 Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI) , з наступними змінами та доповненнями, роз'яснено, що частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Крім названих у зазначеній статті Закону справ у спорах, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абзац четвертий частини восьмої статті 23 Закону), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).

При цьому, господарський суд зазначає, що зазначені положення Закону про банкрутство застосовуються при розгляді спорів з майновими вимогами до боржника, в тому числі спору про визнання недійсним будь-якого правочину, належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, незважаючи на факт порушення відповідної справи про банкрутство до 19.01.2013 (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в постановах у справі № 911/285/16 від 14 лютого 2017 року та у справі №925/1565/13 від 01 листопада 2016 року).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Розглядаючи аналогічну справу, Верховний Суд України у постанові №16/047 від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14, проаналізувавши зміни до статей 16 та 12 ГПК України в системному аналізі з положеннями Закону про банкрутство №2343-ХІІ (у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року), зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, висловивши таку правову позицію про розгляд у межах провадження у справі про банкрутство майнових спорів боржника, Верховний Суд України змінив свою правову позицію зазначену у Постанові від 29.04.2015 року у справі №903/134/13-г про можливість розгляду окремих спорів (позовних вимог про витребування майна боржника до ліквідаційної маси за статтею 388 ЦК України) поза межами провадження у справі про банкрутство.

Встановивши виключну підсудність майнових спорів до боржника з 19.01.2013 року суду, який здійснює розгляд справи про банкрутство, законодавець тим самим розширив повноваження такого суду на предмет можливості визнання недійсними правочинів із цивільно-правових підстав та повернення майна боржнику в порядку статті 388 ЦК України, оскільки особи, права яких порушено такими правочинами, та власник, майно якого відчужено третім особам без його згоди, вже не може захистити свої права шляхом звернення з відповідними вимогами у позовному провадженні.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14, від 13.04.2016 у справі №908/4804/14.

Заявою №02-20/79 від 12.06.2018 про усунення недоліків ухвали господарського суду Миколаївської області від 30.05.2018 у справі №915/441/18 заявник не усунув недоліки позовної заяви №02-20/75 від 23.05.2018, зокрема, не зазначив у вказаній позовній заяві ціни позову, не надав доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а фактично змінив предмет позову, посилаючись на норми ч. ч. 1, 2 ст. 45, ч. 1 ст. 42, ч. 3 ст. 46, ч. 5 ст. 46 ГПК України.

Відповідно до правового аналізу положень ч. 1 ст. 46 ГПК України та ч. 1 ст. 174 ГПК України, відмова від позову (в тій чи іншій частині) не є заходом усунення недоліків. Перше є правом позивача, а друге - його обов'язком. Ці поняття не є тотожними.

При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що наявність права, в тому числі передбаченого статтею 46 ГПК України, як правило, не є безумовною підставою для його задоволення судом.

В розрізі норм, які регулюють право позивача відмовитися від позову, законодавець також не вважає це право безумовним, оскільки, наприклад, дозволяє суду не прийняти відмови від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

В цьому контексті часткова відмова ліквідатора від позову не свідчить про дійсну відсутність у товариства - банкрута майнового спору в цій частині. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про усунення обставин, які стали підставою для подання позову про витребування майна.

Очевидно, що подаючи заяву №02-20/79 від 12.06.2018 ліквідатор не мав на меті усунення недоліків первісного позову або дотримання принципу своєчасного вирішення спору шляхом видалення з розгляду суду об'єктивно непотрібних (зайвих) позовних вимог, а намагався уникнути сплати судового збору за майнову вимогу в розмірі 3653965,62 грн.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відмову від позовних вимог ліквідатора не можна вважати такою, що подана в інтересах банкрута та спрямованою на дотримання засад господарського судочинства.

Обставини, на які посилається позивач в своїй заяві, крім того, що не усувають недоліки первісної позовної заяви, створюють нові.

Так, зміна предмету позову, якою позивачем підмінено необхідність усунення недоліків позовної заяви, фактично нівелює здійснену господарським судом процедуру перевірки позовної заяви, визначену ст. 174 ГПК України, та передбачає повторне її здійснення - в частині тих вимог, які позивач вирішив залишити, що процесуальним Законом не допускається.

Крім того, відмова від позову в частині майнових вимог змінює виключну підсудність даного спору, у зв'язку з відсутністю підстав, визначених ч. 4 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , про які зазначено вище.

Отже, право банкрута в такому разі не зможе бути захищено в тій процедурі, яку визначено Законом.

На підставі наведених міркувань з метою дотримання завдань та основних засад господарського судочинства, господарський суд визнає необхідним обмежитись буквальним тлумаченням положень ч. 4 ст. 174 ГПК України та визнати недоліки позовної заяви №02-20/75 від 23.05.2018 встановлені ухвалою господарського суду від 30.05.2018 такими, що не усунуті позивачем, що тягне за собою її повернення.

Відповідно до ч. ч. 4, 6-9 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Таким чином, у зв'язку з тим, що заявником у встановлений термін не виконано вимоги ухвали господарського суду від 30.05.2018 про залишення позовної заяви без руху, недоліки позовної заяви № 02-20/75 від 23.05.2018 не усунуто, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає поверненню заявникові.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.

Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ст. ст. 4, 7 Закону України Про судовий збір , ст. ст. 3, 12, 20, 30, 162, 163, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора Козирицького А.С. №02-20/75 від 23.05.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міт Агро" - повернути заявнику.

2.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЗНЕСЕНСЬКА ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ" в особі ліквідатора Козирицького А.С. (код ЄДРПОУ 24781924) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн., сплачений за квитанцією №2073-23-003/С від 23.05.2018.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у 10-денний строк безпосередньо до Одеського апеляційного господарського суду або через Господарський суд Миколаївської області.

Суддя В.О.Ржепецький