Рішення

від 12.06.2018 по справі 446/2047/16-ц

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа № 446/2047/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018 року                                                        м. Кам‘янка-Бузька

Кам‘янка-Бузький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді                                        Котормус Т.І.;

за участі секретаря судового засідання                Карпа Г.М.;

учасники справи:

позивач                                                        ОСОБА_1;

відповідач                                                ОСОБА_2 міська рада

                                                               Львівської області;

представник відповідача                                ОСОБА_3;

третя особа                                                ОСОБА_2 районна спілка

                                                               споживчих товариств;

представник                                                ОСОБА_4;

тертя особа                                                ОСОБА_5;

справа №446/2047/16-ц

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_2 районна спілка споживчих товариств та ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення міської ради,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 міської ради Львівської області, за участі третьої особи ОСОБА_2 районна спілка споживчих товариств, в якому просив суд визнати недійсним рішення ОСОБА_2 міської ради Львівської області від 24 жовтня 2016 року №21 про надання в оренду земельної ділянки для несільськогосподарських потреб по вул. Тютюнника, 7.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він був присутній на ХV сесії VІ скликання 24.10.2016р., де йому стало відомо про надання в оренду земельної ділянки для несільськогосподарських потреб по вул. Тютюнника, 7 за заявою гр. ОСОБА_5 для розміщення продовольчого ринку в зв’язку із набуттям права власності на споруди, які розташовані на даній земельній ділянці згідно договору купівлі-продажу від 16.08.2016р. Вважає, що таке рішення міської ради підлягає визнанню недійсним, так як у ОСОБА_2 райспоживспілки на момент укладення договору купівлі-продажу були відсутні документи, що підтверджують право власності на споруди, що розташовані на земельній ділянці по вул. Тютюнника, 7 у м. Кам‘янка-Бузька. Тому, вважає, що посилання у спірному рішенні на ст. 120 ЗК України не відповідає вимогам цієї статті.

В судовому засіданні позивач також наголосив, що рішення є незаконним, так як у ньому вказана адреса, яка не відповідає місцезнаходженню споруд, так як третя особа ОСОБА_5 придбав майно за адресою вул. Тютюнника 7а, а в договорі зазначено вул. Тютюнника, 7. Позивач вважав, що його права порушені таким рішенням, так як він є громадянином України, який придбає товари на цьому ринку, а ще до 2011 року він здійснював діяльність на ринку, який розміщено по цій адресі. В час прийняття спірного рішення працівники ринку мали намір взяти участь у аукціоні, який повинен був відбутися щодо надання спірної земельної ділянки в оренду під будівництво ринку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та суду пояснив, що споруди, які були придбані ОСОБА_5, не підлягали спеціальній державній реєстрації, так як вони є приналежністю до головної речі – ринку, який так і не був збудований. Вважав, що позивач не довів, що спірним рішенням порушено будь-які його права.

Представник третьої особи ОСОБА_4 суду пояснив, що в 2005 році він став головою райспоживспілки і міська рада видала спірну ділянку для будівництва ринку, який вже частково був збудований, а саме майно було на балансі райспоживспілки.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

У зв’язку із самовідводом попереднього складу суду, 21.02.2017р. вказана справа була передана для розгляду даному складу суду.

Ухвалою судді від 22.02.2017р. вказану справу прийнято до провадження та призначено до судового засідання.

Ухвалою судді від 17.03.2017р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявникові.

Ухвалою суду від 31.03.2017р. залучено до участі у даній справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5. Витребувано у приватного нотаріуса Кам‘янка-Бузького районного суду Львівської області ОСОБА_6 належним чином завірені копії всіх документів, які були підставою для посвідчення договору купівлі-продажу від 16.08.2016р.

Ухвалою суду від 08.06.2017р. по справі призначено судову, будівельну та земельно-технічну експертизу, а провадження по справі зупинено.

Ухвалою судді від 11.10.2017р. відновлено провадження у справі.

13.11.2017р. позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог, однак в судовому засіданні 11.12.2017р. просив не розглядати таку заяву, так як вважав за необхідне залишити на розгляді суду первинні його позовні вимоги.

В судовому засіданні 11.12.2017р. суд ухвалив повернути заяву про збільшення позовних вимог позивачу.

18.12.2017р. позивач подав заяву про забезпечення позову і ухвалою судді від 19.12.2017р. заяву про забезпечення позову повернуто заявникові.

04.01.2018р. позивач подав заяву про забезпечення позову і ухвалою судді від 05.01.2018р. заяву про забезпечення позову повернуто заявникові.

Заслухавши вступне слово учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв’язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що земельна ділянка по вул. Тютюнника, 2 у м. Кам‘янка-Бузька розміром 0,1000 га. перебуває у комунальній власності ОСОБА_2 міської ради і має кадастровий номер 4622110100:01:009:0004. Відомості про державну реєстрацію такого права внесені до Державного земельного кадастру про земельну ділянку 20.07.2007р., що доводиться відповідним витягом (том 1, а.с. 106).

22 березня 2007 року між ОСОБА_2 міською радою Львівської області та ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств було укладено договір оренди землі, за яким в оренду передано земельна ділянка для облаштування продовольчого ринку загальною площею 1000кв.м., яка знаходиться за адресою м. Кам‘янка-Бузька, вул. Тютюнника, 7 (том 1, а.с. 104-105).

Відповідно до додаткових угод до цього договору оренди землі, а саме додаткових угод від 21.08.2012р., 21.08.2013р., 20.06.2014р., 21.08.2015р., 22.08.2016р. строк оренди земельної ділянки по вул. Тютюнника, 7 було продовжено до 20.07.2017р. (том 2, а.с. 117-119, 129-131).

16 серпня 2016 року між ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Кам‘янка-Бузького МНО ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №1506, що підтверджується копією цього договору купівлі-продажу (том 1, а.с. 97, 127).

Відповідно до п. 1 цього договору, продавець продав, а покупець купив споруди та інвентар на продовольчому ринку в місті Кам‘янка-Бузька вул. Тютюнника, 7а, а саме: асфальт, кутник 5,5х5,5х4 мм, довжиною 160м.п., труба діаметром 76х3 мм, довжиною 36,0 м.п., шифер звичайний – 90 листів, огорожа лицева сторона цегляна, огорожа – бетонні плити розміром 2,2х4х10 мм, огорожа металева сітка, двоє металевих воріт, відкриті бетонні лотки, два навіси.

Відповідно до п. 2 цього договору, з врахуванням внесених виправлень нотаріусом, таке майно розташоване на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м. Кам‘янка-Бузька, вул. Тютюнника, 7, площею 1000 кв.м., наданій продавцю в оренду, згідно договору оренди укладеного з ОСОБА_2 міською радою 22.03.2007р., кадастровий №4622110100:01:009:0004.

24 жовтня 2016 року ОСОБА_2 міська рада Львівської області прийняла рішення №19, згідно якого вирішила припинити дію договору оренди земельної ділянки площею 0,1000 га. несільськогосподарського призначення – для розміщення продовольчого ринку по вул. Тютюнника, 7, укладеного між ОСОБА_2 міською радою і Правлінням ОСОБА_2 райспоживспілки, з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки з новим землекористувачем (кадастровий №4622110100:01:009:0004) (том 1, а.с. 132).

Того ж дня, 24 жовтня 2016 року ОСОБА_2 міська рада Львівської області прийняла рішення №21 згідно якого вирішила надати в оренду терміном 10 років для розміщення та обслуговування продовольчого ринку (кадастровий номер земельної ділянки – 4622110100:01:009:0004) земельну ділянку площею 0,1000 га. в м. Кам‘янка-Бузька по вул. Тютюнника, 7 ОСОБА_5 (том 1, а.с. 3).

22 лютого 2017 року між ОСОБА_2 міською радою та ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий №4622110100:01:009:0004, для розміщення та обслуговування продовольчого ринку, яка розташована за адресою м. Кам‘янка-Бузька, вул. Тютюнника, 7. Строк дії договору визначено у п. 8 і такий становить 10 років (том 2, а.с. 120-124).

Як доводиться Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2017р. земельна ділянка площею 0,1 га., що розташована за адресою м. Кам‘янка-Бузька, вул. Тютюнника, 7, кадастровий №4622110100:01:009:0004 зареєстрована в реєстрі як комунальна власність, яка перебуває на праві оренди ОСОБА_5 на підставі договору оренди від 22.02.2017р. (том 2, а.с. 37-40).

Судом також встановлено, що в м. Кам‘янка-Бузька по вул. Тютюнника, 7а на праві власності гр. ОСОБА_7 належить нежитлова будівля, що доводиться відповіддю КП ЛОР "Червоноградське МБТІ" від 15.05.2017р. №2204 та витягом про державну реєстрацію права власності від 07.02.2005р. (том 1, а.с. 129-130).

А як видно із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.06.2017р., гр. ОСОБА_7 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0177 га., що розташована за адресою м. Кам‘янка-Бузька, вул. Тютюнника, 7а (том 1, а.с. 133-134).

Висновком судового експерта ОСОБА_8 від 29.09.2017р. №11-17 (том 2, а.с. 2-14) стверджується, що:

1. Об’єкти зазначені у договорі купівлі-продажу від 16.08.2016р. р.№1506, укладеному між ОСОБА_2 районною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_5, а саме: асфальт; кутник 5,5х5,5х6 мм., довжиною 160 м.п.; труба діаметром 76х3 мм., довжиною 36,0 м.п.; шифер звичайний – 90 листів; огорожа лицева сторона цегляна; огорожа – бетонні плити розміром 2,2х4х10 мм.; двоє металевих воріт; два навіси знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,1000 га., кадастровий номер 4622110100:01:009:0004, яка розташована у м. Кам‘нка-Бузька Львівської області по вул. Тютюнника, 7. На час проведення огляду на досліджуваній земельній ділянці відсутні такі споруди як: огорожа з металевої сітки та відкриті бетонні лотки.

2. Частина об’єктів, зазначених у договорі купівлі-продажу від 16.08.2016р. №1506 є нерухомим майном, а саме спорудами:

- асфальтобетонне покриття, функціональне призначення забезпечення комфортної та безпечної експлуатації земельної ділянки (ринку);

- огорожа з керамічної цегли на бетонному цоколі, огорожа з залізобетонних плит. Функціональне призначення огорожі відмежування однієї земельної ділянки від іншої (від вулиці, проїзду тощо).

3. Не є нерухомим майном наступні об’єкти зазначені у договорі купівлі-продажу від 16.08.2016р. №1506, а саме наступні споруди та будівельні матеріали: кутник 5,5х5,5х6 мм., довжиною 160 м.п.; труба діаметром 76х3 мм., довжиною 36,0 м.п.; шифер звичайний – 90 листів; двоє металевих воріт; відкриті бетонні лотки; два навіси.

Вирішуючи даний спір суд виходить із того, що такий виник внаслідок незаконної, як вважає позивач, передачі на правах оренди земельної ділянки по вул. Тютюнника, 7 гр. ОСОБА_5 Дослідивши підстави такого позову, суд дійшов до висновку, що такі позовні вимоги не можуть бути задоволені виходячи із наступного.

Позивач стверджує, що право власності на споруди не було зареєстровано за ОСОБА_2 райспоживспілкою, а тому спірна земельна ділянка не могла бути передана відповідно до ст. 120 ЗК України.

Так, відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 2 ст. 120 ЗК України визначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Подібна норма міститься і в ст. 7 Закону України "Про оренду землі" де визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто, норми чинного законодавства України передбачено так званий автоматичний перехід права оренди земельної ділянки від попереднього власника житлового будинку, будівлі або споруди до наступного його власника. Такі норми права спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Тому, саме на виконання вказаних норм закону міською радою було прийнято оскаржуване рішення про передачу в оренду земельну ділянку ОСОБА_5, який придбав споруди у попереднього орендаря ОСОБА_2 райспоживспілки.

Досліджуючи питання щодо державної реєстрації таких споруд, суд відзначає таке.

Довідками ОСОБА_2 райспоживспілки від 15.08.2016р. №38 та № 39 доводиться, що такі споруди та інвентар як асфальт, кутник, огорожа, бетонні лотки тощо були на балансі райспоживспілки на момент укладення договору купівлі-продажу (том 1, а.с. 98, 102).

Як доводиться висновком експерта від 29.09.2017р. ряд таких споруд належить до нерухомого майна, а саме: асфальтобетонне покриття, огорожа з керамічної цегли на бетонному цоколі, огорожа з залізобетонних плит.

Як видно із матеріалів справи, ринок по вул. Тютюнника 7 був облаштований задовго до передання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 райспоживспілці на підставі договору оренди від 22 березня 2007 року.

З матеріалів справи слідує, що такий ринок був облаштований вже станом на 2001 рік. Так, згідно постанови правління ОСОБА_2 райспоживспілки від 25.04.2001р. №12 вирішено Новояричівському споживчому товариству передати підприємству "Оксамит" металевий павільйон для встановлення на ринку по вул. Тютюнника під ветлабораторію (том 2, а.с. 77). А рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 25.09.2001р. №382 зобов’язано підприємство "Оксамит" ОСОБА_2 райспоживспілки забезпечити дотримання санітарно-гігієнічних норм торгівлею продуктами харчування на ринку продовольчих товарів по вул. Незалежності та Тютюнника (том 2, а.с. 78). Іншими доказами по справі також підтверджується, що ринок по вул. Тютюнника у м. Кам‘янка-Бузька функціонував вже в 2001 році, Генпланом продовольчого ринку по вул. Тютюнника тощо (том 2, а.с. 79, 80-82, 83-90).

Станом на 2001 рік порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно був врегульований Наказом Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995р. "Про затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб".

І відповідно до п. 1.5. цих Правил, до об'єктів нерухомого майна, що підлягали державній реєстрації, відносилися лише: а) жилі будинки (домоволодіння) розташовані на земельній ділянці, під окремим порядковим номером по вулиці, площі, провулку; б) нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках; в) вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення (як частини цього будинку); г) квартири багатоквартирних будинків.

Відтак, споруди, які визначені експертом як нерухоме майно, а саме асфальтобетонне покриття, огорожа з керамічної цегли на бетонному цоколі, огорожа з залізобетонних плит, хоч і є нерухомим майном, так як нерозривно пов’язані із землею, проте такі не входили до переліку того нерухомого майна, яке підлягало обов’язковій державній реєстрації відповідно до чинного на той час законодавства.

За таких обставин, доводи позивача про відсутність у ОСОБА_2 райспоживспілки правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що розташоване по вул. Тютюнника, 7 не приймаються судом до уваги.

Натомість суд вважає, що ОСОБА_2 райспоживспілка як юридична особа, на балансі якої перебувало таке майно, правомірно продала його гр. ОСОБА_5, а враховуючи що таке майно включає в себе споруди, які є нерухомими, то орган місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч. 2 ст. 120 ЗК України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі" правомірно виніс оскаржуване рішення та уклав договір оренди із гр. ОСОБА_5, як особою, до якої перейшло право власності на такі споруди.

Оцінюючи доводи сторони позивача щодо різної адреси придбаного гр. ОСОБА_5 майна та земельної ділянки, яка передана в оренду, суд відзначає, що в судовому засіданні спростовано такі твердження позивача.

Судом беззаперечно встановлено, що гр. ОСОБА_5 придбав споруди за адресою м. Кам‘янка-Бузька, вул. Тютюнника, 7. За цією ж адресою міською радою і передано в оренду земельну ділянку. Помилкове зазначення в договорі купівлі-продажу від 16.08.2016р. адреси місцезнаходження майна як Тютюнника, 7а було в подальшому виправлено нотаріусом (том 1, а.с. 127). Крім того, експерт у своєму висновку вказав, що таке майно на час огляду знаходиться за адресою вул. Тютюнника, 7.

Тому, орган місцевого самоврядування у оскаржуваному рішенні визначив вірну адресу земельної ділянки, а посилання позивача в цій частині також не можуть бути підставою для задоволення позову.

Крім того, вирішуючи даний спір суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Стаття 3 ЦПК України в редакції на момент звернення позивача до суду передбачала, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Подібне правило містить і стаття 4 чинної на момент прийняття даного рішення редакції ЦПК України.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Звертаючись до суду із даним позовом та в подальшому в судовому засіданні, позивач неодноразово на запитання суду відповідав, що оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування порушеного його права.

Проте, судом не встановлено будь-яких визначених законом прав чи інтересів позивача, які б були порушені прийняттям оскаржуваного рішення.

Так, посилання позивача на те, що він є покупцем товарів на ринку по вул. Тютюнника, 7 і у випадку будівництва там нового ринку відбудеться зростання цін, суд не приймає до уваги, так як законодавством передбачено окремий захист прав споживачів, який може бути використаний у такому випадку. Крім того, суд не здійснює захист прав та інтересів на майбутнє.

Щодо посилання позивача на можливість отримання спірної земельної ділянки в оренду підприємцями ринку то такі доводи також не заслуговують на увагу. Судом встановлено, що в період 2015-2016 років до ОСОБА_2 міської ради дійсно надходили звернення громадян з проханням виділення земельної ділянки по вул. Тютюнника, 7 для здійснення підприємницької діяльності (том 2, а.с. 98-100, 107-108).

Однак, у даних зверненнях відсутній підпис позивача ОСОБА_1

Тобто, позивач як суб’єкт земельних відносин не звертався до міської ради в порядку визначеному законом із проханням виділити йому спірну земельну ділянку, а тому посилання позивача на те, що при винесенні оскаржуваного рішення порушено його права та інтереси є безпідставним.

За таких обставин, суд вважає, що відсутнє порушене будь-яке право чи законний інтерес позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення міської ради. А оскільки суд здійснює захист реально порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів, то у задоволенні даного позову необхідно відмовити.

Одночасно, суд вважає за необхідне вирішити питання судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України. Сплачений позивачем судовий збір у сумі 551, 20 грн. (том 1, а.с. 1) необхідно покласти на позивача, а витрати пов’язані із залученням експерта у сумі 7440,00 грн. (том 1, а.с. 148) необхідно стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 141, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Львівської області, треті особи: ОСОБА_2 районна спілка споживчих товариств та ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення міської ради – відмовити повністю.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 551,20 грн. покласти на позивача ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 (Львівська область, Кам‘янка-Бузький район, с. Прибужани, вул. Миру, 46) на користь ОСОБА_2 міської ради Львівської області (ЄДРПОУ 04056196) судові витрат, пов’язані із проведенням експертизи у розмірі 7 440,00 грн. (сім тисяч чотириста сорок гривень нуль копійок).

Повний текст рішення складено 21 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя                                                Т.І. Котормус