Постанова

від 03.06.2019 по справі 446/2047/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 446/2047/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 22-ц/811/361/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року, постановлене в складі головуючого судді Котормуса Т.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області, треті особи: Кам`янка-Бузька районна спілка споживчих товариств та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради, -

в с т а н о в и л а:

16 листопада 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області, за участі третіх осіб Кам`янка-Бузької районної спілка споживчих товариств, ОСОБА_2 , в якому просив суд визнати недійсним рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 24 жовтня 2016 року № 21 про надання в оренду земельної ділянки для несільськогосподарських потреб по АДРЕСА_5

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові витрати зі сплаті судового збору покладено на позивача ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області (ЄДРПОУ 04056196) судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 7 440, 00 грн. (сім тисяч чотириста сорок гривень 00 копійок).

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року оскаржив позивач ОСОБА_1

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано такі обставини, як те, що предметом договору купівлі-продажу від 16.08.2016 року були допоміжні будівлі та споруди, які належали до головного об`єкту виробничих приміщень (приймальний пункт), що були розміщені на спірній земельній ділянці, та який був головним до вказаних об`єктів, проте такий не ввійшов до переліку об`єктів, що відчужувались ОСОБА_2 . На думку апелянта, предметом договору купівлі-продажу були допоміжні будівлі та споруди, які були самостійними об`єктами, що підлягали технічній інвентаризації та повинні були реєструватись у складі головного об`єкту виробничих приміщень (приймальний пункт), що були розміщені на спірній земельній ділянці.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано до даних правовідносин ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за приписами якого перед укладення договору купівлі-продажу та після укладення такого, як райспоживспілка так і ОСОБА_2 повинні були зареєструвати право власності на об`єкти нерухомості і лише після проведення такої реєстрації ОСОБА_2 міська рада могла передати останньому земельну ділянку в оренду без конкурсу.

Стверджує, що судом також не застосовано норми матеріального права, які суд мав би застосувати, а саме: ч. 2 ст. 377 ЦК України та ч. 6 ст. 120 ЗК України, згідно яких істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Зазначає, що договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, які розміщені на спірній земельній ділянці не містить відомостей щодо земельної ділянки, яка переходить до покупця нерухомого майна, що додатково свідчить про те, що сторони фактично не уклали договір купівлі-продажу в частині нерухомого майна.

Окрім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги те, що земельну ділянку площею 0, 1 га передано в оренду без конкурсу, не досліджено та не встановлено на якій частині спірної земельної ділянки розміщено нерухоме майно, яке було предметом договору.

Стверджує, що реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться на спірній земельній ділянці не здійснювалась, сторонами не дотримано істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна та вважає, що не було підстав для передачі Кам`янка-Бузькою міською радою спірної земельної ділянки в оренду без конкурсу, у зв`язку з чим рішення відповідача про передачу в оренду земельної ділянки підлягає скасуванню.

Просить рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_6 розміром 0, 1000 га перебуває у комунальній власності Кам`янка-Бузької міської ради і має кадастровий номер НОМЕР_1 . Відомості про державну реєстрацію такого права внесені до Державного земельного кадастру про земельну ділянку 20.07.2007 р., що доводиться відповідним витягом (т. 1 а.с. 106).

22 березня 2007 року між Кам`янка-Бузькою міською радою Львівської області та Кам`янка-Бузькою районною спілкою споживчих товариств укладено договір оренди землі, за яким в оренду передано земельна ділянка для облаштування продовольчого ринку загальною площею 1000 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 104 - 105).

Відповідно до додаткових угод до цього договору оренди землі, а саме додаткових угод від 21.08.2012 р., 21.08.2013 р., 20.06.2014 р., 21.08.2015 р., 22.08.2016 р. строк оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 було продовжено до 20.07.2017 р. (т. 2 а.с. 117-119, 129-131).

16 серпня 2016 року між Кам`янка-Бузькою районною спілкою споживчих товариств (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Кам`янка-Бузького МНО Робак Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1506, що підтверджується копією цього договору купівлі-продажу (т. 1 а.с. 97, 127).

Відповідно до п. 1 цього договору, продавець продав, а покупець купив споруди та інвентар на продовольчому ринку в АДРЕСА_2, а саме: асфальт, кутник 5,5 х 5,5 х 4 мм, довжиною 160 м.п., труба діаметром 76 х 3 мм, довжиною 36, 0 м.п., шифер звичайний 90 листів, огорожа лицева сторона цегляна, огорожа бетонні плити розміром 2, 2 х 4 х 10 мм, огорожа металева сітка, двоє металевих воріт, відкриті бетонні лотки, два навіси.

Відповідно до п. 2 цього договору, з врахуванням внесених виправлень нотаріусом, таке майно розташоване на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 1000 кв.м., наданій продавцю в оренду, згідно договору оренди, укладеного з Кам`янка-Бузькою міською радою 22.03.2007 р., кадастровий № НОМЕР_1 .

24 жовтня 2016 року Кам`янка-Бузька міська рада Львівської області прийняла рішення № 19, згідно якого вирішила припинити дію договору оренди земельної ділянки площею 0, 1000 га. несільськогосподарського призначення для розміщення продовольчого ринку по АДРЕСА_1 , укладеного між Кам`янка-Бузькою міською радою і Правлінням Кам`янка-Бузької райспоживспілки, з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки з новим землекористувачем (кадастровий НОМЕР_1) (т.1 а.с. 132).

Того ж дня, 24 жовтня 2016 року Кам`янка-Бузька міська рада Львівської області прийняла рішення № 21, згідно якого вирішила надати в оренду терміном 10 років для розміщення та обслуговування продовольчого ринку (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0,1000 га в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 3).

22 лютого 2017 року між Кам`янка-Бузькоюміською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку цільове призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий № НОМЕР_1 , для розміщення та обслуговування продовольчого ринку, яка розташована за адресою АДРЕСА_2. Строк дії договору визначено у п. 8 і такий становить 10 років (т. 2 а.с. 120-124).

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2017 р. земельна ділянка площею 0, 1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий № НОМЕР_1 зареєстрована в реєстрі як комунальна власність, яка перебуває на праві оренди у ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 22.02.2017 р. (т. 2 а.с. 37-40).

Судом також встановлено, що в АДРЕСА_2 а на праві власності ОСОБА_3 належить нежитлова будівля, що доводиться відповіддю КП ЛОР Червоноградське МБТІ від 15.05.2017 р. № 2204 та витягом про державну реєстрацію права власності від 07.02.2005 р. (т. 1 а.с. 129-130).

Із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.06.2017 р., гр. ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0, 0177 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 а (т. 1, а.с. 133-134).

Висновком судового експерта Мельника О.П. від 29.09.2017 р. № 11-17 (т. 2 а.с. 2-14) стверджується, що:

1. Об`єкти зазначені у договорі купівлі-продажу від 16.08.2016 р. № 1506, укладеному між Кам`янка-Бузькою районною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_2 , а саме: асфальт; кутник 5, 5 х 5, 5 х 6 мм., довжиною 160 м.п.; труба діаметром 76 х 3 мм., довжиною 36, 0 м.п.; шифер звичайний 90 листів; огорожа лицева сторона цегляна; огорожа бетонні плити розміром 2, 2 х 4 х 10 мм.; двоє металевих воріт; два навіси знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0, 1000 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована у АДРЕСА_2 . На час проведення огляду на досліджуваній земельній ділянці відсутні такі споруди як: огорожа з металевої сітки та відкриті бетонні лотки.

2. Частина об`єктів, зазначених у договорі купівлі-продажу від 16.08.2016 р. № 1506 є нерухомим майном, а саме спорудами:

- асфальтобетонне покриття, функціональне призначення забезпечення комфортної та безпечної експлуатації земельної ділянки (ринку);

- огорожа з керамічної цегли на бетонному цоколі, огорожа з залізобетонних плит. Функціональне призначення огорожі відмежування однієї земельної ділянки від іншої (від вулиці, проїзду тощо).

3. Не є нерухомим майном наступні об`єкти зазначені у договорі купівлі-продажу від 16.08.2016 р. № 1506, а саме наступні споруди та будівельні матеріали: кутник 5, 5 х 5, 5 х 6 мм., довжиною 160 м.п.; труба діаметром 76 х 3 мм., довжиною 36, 0 м.п.; шифер звичайний 90 листів; двоє металевих воріт; відкриті бетонні лотки; два навіси.

Довідками Кам`янка-Бузької райспоживспілки від 15.08.2016 р. № 38 та № 39 підтверджується, що такі споруди та інвентар як асфальт, кутник, огорожа, бетонні лотки тощо були на балансі райспоживспілки на момент укладення договору купівлі-продажу (т. 1 а.с. 98, 102).

Висновком експерта від 29.09.2017 р. встановлено, що асфальтобетонне покриття, огорожа з керамічної цегли на бетонному цоколі, огорожа з залізобетонних плит належить до нерухомого майна.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що ринок по АДРЕСА_1 був облаштований задовго до передання в оренду земельної ділянки Кам`янка-Бузькій райспоживспілці на підставі договору оренди від 22 березня 2007 року.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою правління Кам`янка-Бузької райспоживспілки від 25.04.2001 р. № 12 вирішено Новояричівському споживчому товариству передати підприємству Оксамит металевий павільйон для встановлення на ринку по вул. Тютюнника під ветлабораторію (т. 2 а.с. 77). А рішенням виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 25.09.2001 р. № 382 зобов`язано підприємство Оксамит Кам`янка-Бузької райспоживспілки забезпечити дотримання санітарно-гігієнічних норм торгівлею продуктами харчування на ринку продовольчих товарів по АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 78).

Даними документами, а також Генпланом продовольчого ринку підтверджується облаштування та функціонування ринку по АДРЕСА_2 з 2001 року (т. 2 а.с. 79, 80-82, 83-90).

Станом на 2001 рік порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно був врегульований Наказом Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 р. Про затвердження Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб .

Відповідно до п. 1.5. цих Правил, до об`єктів нерухомого майна, що підлягали державній реєстрації, відносилися лише: а) жилі будинки (домоволодіння) розташовані на земельній ділянці, під окремим порядковим номером по вулиці, площі, провулку ; б) нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках; в) вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення (як частини цього будинку); г) квартири багатоквартирних будинків.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що споруди, які визначені експертом як нерухоме майно, а саме асфальтобетонне покриття, огорожа з керамічної цегли на бетонному цоколі, огорожа з залізобетонних плит, хоч і є нерухомим майном, так як нерозривно пов`язані із землею, проте такі не входили до переліку того нерухомого майна, яке підлягало обов`язковій державній реєстрації відповідно до чинного на той час законодавства.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності порушеного будь-якого права чи законного інтересу позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення міської ради.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 ЗК України Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В силу положень статті 26 закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції Закону, чинній на час виникнення правовідносин - прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування) до виключної компетенції сільських, селищних, міських Рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції Закону, чинній на час виникнення правовідносин - прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування та укладення договору купівлі-продажу) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Частиною 2 ст. 120 ЗК України визначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з аналізу наведених правових норм вбачається, що при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Вказана норма є імперативною і відступ від неї на підставі договору не допускається. Тобто, у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, уклавши договір купівлі-продажу від 16.08.2016 р. нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0, 1000 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 набув право власності на асфальт; кутник 5, 5 х 5, 5 х 6 мм, довжиною 160 м.п.; трубу діаметром 76 х 3 мм., довжиною 36, 0 м.п.; шифер звичайний 90 листів; огорожу лицева сторона цегляна; огорожу бетонні плити розміром 2, 2 х 4 х 10 мм; двоє металевих воріт; два навіси. При цьому земельна ділянка, загальною площею 0, 1000 га. кадастровий номер НОМЕР_1 , на якій розташоване вказане нерухоме майно, перебувала в користуванні на умовах оренди у Кам`янка-Бузькій райспоживспілці.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України, після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, до ОСОБА_2 з правом власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: у АДРЕСА_2 перейшло й право користування земельною ділянкою, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача, а саме, на земельну ділянку загальною площею 0, 1000 га. кадастровий номер НОМЕР_1 .

На виконання вказаних вище норм закону, міською радою було прийнято оскаржуване рішення про передачу в оренду земельну ділянку ОСОБА_2 , який придбав споруди у попереднього орендаря Кам`янка-Бузької райспоживспілки. Договір купівлі-продажу від 16.08.2016 року у встановленому законом порядку не визнаний недійсним.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення в силу ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", ч. 2 ст. 120 ЗК України, ч. 1 ст. 377 ЦК України стороною договору оренди земельної ділянки була Кам`янка-Бузька райспоживспілка, а тому рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області № 21 від 24.10.2016 року, яким вирішено надати в оренду земельну ділянку для несільськогосподарських потреб по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 жодних прав позивача не порушує.

Помилкове зазначення в договорі купівлі-продажу від 16.08.2016 р. адреси місцезнаходження майна, як АДРЕСА_1 а в подальшому виправлено нотаріусом (т. 1 а.с. 127). Крім того, експерт у своєму висновку вказав, що таке майно на час огляду знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними. А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

У відповідності до вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 268 ЦПК України в редакції 2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 03 червня 2019 року.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 36-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 червня 2019 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.