Постанова

від 20.06.2018 по справі 913/411/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/411/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017

та ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.04.2017

у справі № 913/411/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго"

про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання"

до Управління охорони здоров'я Рубіжанської міської ради Луганської області

орган виконання судових рішень - Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області

про стягнення 113 268, 42 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ТОВ "Луганськобленерго" звернулось до Господарського суду Луганської області з заявою про залучення у справі № 913/411/15 правонаступником ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" ТОВ "Луганськобленерго" та про заміну сторони у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби України у м. Рубіжне Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.04.2017 (суддя Ворожцов А.Г.) заяву ТОВ "Луганськобленерго" задоволено. Залучено до участі у справі № 913/411/15 ТОВ "Луганськобленерго" як правонаступника ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання". Замінено стягувача ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби у м. Рубіжному Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 (наказу суду № 913/411/15 від 11.08.2015) на правонаступника - ТОВ "Луганськобленерго".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф. - головуючий, Зубченко І.В., Попков Д.О.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано частково. В частині зміни стягувача ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15 на його правонаступника ТОВ "Луганськобленерго" щодо стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 82 391, 02 грн., інфляційних втрат у розмірі 19 047, 68 грн., 3% річних у розмірі 3 917, 75 грн. та пені у розмірі 5 646, 60 грн. ухвалу залишено без змін. В частині заміни сторони (стягувача) щодо стягнення судового збору в розмірі 2 265, 37 грн. відмовлено. В іншій частині ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.04.2017 у справі № 913/411/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про залучення у справі № 913/411/15 правонаступником ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" ТОВ "Луганськобленерго" та про заміну сторони у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби України у м. Рубіжне Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15 відмовити.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про задоволення заяви.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.06.2018 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 13.06.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 27.04.2018 строк.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Державного підприємства "Енергоринок" надійшов лист, у якому останній просить Суд під час розгляду касаційної скарги врахувати, що 16.04.2018 ДП "Енергоринок" в порядку ст.ст. 255, 272 ГПК України подано до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.04.2017 з тих підстав, що суд вирішив питання про права, інтереси ДП "Енергоринок", а правонаступництво ТОВ "Луганськобленерго" не ґрунтується на законі.

Представники учасників справи в судове засідання не з"явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у липні 2015 року ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" звернулось з позовом до Управління охорони здоровя Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 84 656, 39 грн. заборгованості за активну електроенергію, 5 646, 60 грн. пені, 3 917, 75 грн. 3% річних, 19 047, 68 грн. інфляційних втрат та 2 265, 37 грн. витрат з оплати судового збору.

На виконання вказаного рішення 11.08.2015 видано наказ.

В подальшому 11.04.2017 до Господарського суду Луганської області звернулось ТОВ "Луганськобленерго" з заявою про залучення у справі № 913/411/15 правонаступником ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" ТОВ "Луганськ-обленерго" та про заміну сторони у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби України у м. Рубіжне Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15.

В обґрунтування заяви ТОВ "Луганськобленерго" посилалось на те, що між ним (новим кредитором) та ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" (первісним кредитором) 04.04.2017 укладено договір про відступлення права вимоги № У-174-17/Л-158-17, згідно з яким стягувач (ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання") передав заявнику право грошової вимоги, що належить ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" за договором про закупівлю (постачання електричної енергії за державні кошти) від 24.04.2012 № 50, договором про закупівлю (постачання електричної енергії за державні кошти) від 08.10.2013 № 50 та договором про закупівлю (постачання електричної енергії за державні кошти) від 07.02.2014 № 50, які були укладені між стягувачем та Управлінням охорони здоров'я Рубіжанської міської ради.

У пункті 1.2 договору встановлено, що згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права грошової вимоги первісного кредитора відносно боржника по основному договору в обсязі боргового зобов'язання за період з січня 2013 року по лютий 2015 року, встановленого рішенням Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15, а саме: інфляційні втрати в сумі 19 047, 68 грн. за період з січня 2014 року по грудень 2014 року, 3% річних у сумі 3 917, 75 грн. за період з 12.01.2013 по 03.02.2015, пеня в сумі 5 646, 60 грн. за період з 01.07.2014 по 03.02.2015, судовий збір у сумі 2 265, 37 грн., всього - 30 877, 40 грн.

За відступлення визначеного у п. 1.1 цього договору права вимоги первісного кредитора до боржника щодо отримання від останнього грошових коштів у загальній сумі 30 877, 40 грн. новий кредитор до 31.12.2017 (включно) сплачує первісному кредитору 30 877, 40 грн. згідно з п. 2.1 договору.

Сторонами на виконання умов договору про відступлення права вимоги підписано акт приймання-передачі документів від 04.04.2017, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору всі документи, які підтверджують права, що передаються за договорами про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 24.04.2012 № 50 (на 13 аркушах), від 08.10.2013 № 50 (на 13 аркушах) та від 07.02.2014 № 50 (на 13 аркушах), копію рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15 (на 4 аркушах), копію дублікату наказу Господарського суду Луганської області у справі № 913/411/15 від 11.08.2015 (на 1 аркуші), копію заяви ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" від 05.08.2016 № б/н про виконання рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15 (на 2 аркушах).

Відповідно до п. 3.2 договору первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про уступку права вимоги за цим договором протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору або вручення особисто під розписку представнику боржника копії даного договору. Належне виконання цієї умови підтверджено листом від 04.04.2017 № 01-33/2/86.

В п. 3.3 договору сторони передбачили, що згідно зі ст. 25 ГПК України та на підставі даного договору, новий кредитор зобов'язаний звернутися до Господарського суду Луганської області з відповідною заявою про залучення у господарській справі № 913/411/15 правонаступника первісного кредитора нового кредитора.

Враховуючи викладене ТОВ "Луганськобленерго" звернулось до Господарського суду Луганської області з заявою про залучення у справі № 913/411/15 правонаступником ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" ТОВ "Луганськобленерго" та про заміну сторони у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби України у м. Рубіжне Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15.

Задовольняючи вказану заяву місцевий господарський суд виходив з її обґрунтованості та доведеності викладених у ній обставин.

Частково скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що діюче законодавство не передбачає можливості сторін укладанням договору змінювати (в тому числі і щодо сторін) зобов'язання, встановлене судовим рішенням, адже на відміну від стягнутих судовим рішенням нарахувань в порядку ст.ст. 611, 625 ЦК України, які підставою виникнення мають цивільно-правові відносини за договором, стягнення судового збору за змістом ст.ст. 44, 49 ГПК України є інститутом процесуального права, в контексті якого судове рішення виступає правовстановлюючим чинником. У зв'язку з цим апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в частині заміни сторони (стягувача) щодо стягнення судового збору в розмірі 2 265, 37 грн. ухвала місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, з виключенням відповідного зазначення та зміною загальної суми заборгованості з 84 656, 39 грн. на 82 391, 02 грн.

Проте колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними, з огляду на таке.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим вважається рішення, винесене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В свою чергу ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

За приписами ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Питання щодо заміни сторони правонаступником на стадії виконавчого провадження врегульовані ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених у ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 121 4 ГПК України та ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку вибуття кредитора у зобов'язанні він замінюється правонаступником. Виходячи з цих норм, зокрема, ч. 1 ст. 512 ЦК України, у випадку заміни кредитора іншою особою - передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) або правонаступництва на стадії виконання судового рішення здійснюється вибуття кредитора.

При цьому фактично така заміна здійснюється поза межами виконавчого провадження, однак для належного вступу особи, яка вважає себе правонаступником кредитора, який вибув із зобов'язання, щодо якого існує рішення суду, яке набрало законної сили і перебуває на стадії примусового виконання, у виконавче провадження, така заміна має відбуватись з урахуванням приписів ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, для обґрунтованого висновку про належне правонаступництво сторони на стадії виконавчого провадження, необхідно дослідити обставини як передання кредитором своїх прав правонаступнику так і набуття їх останнім поза межами виконавчого провадження, зокрема на підставі відповідних правочинів.

Дослідження зазначених х обставин повинно відбуватись з дотриманням вимог ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № У-174-17/Л-158-17 від 04.04.2017 стягувач (ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання") передав заявнику право грошової вимоги, що належить ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" за договором про закупівлю (постачання електричної енергії за державні кошти) від 24.04.2012 № 50, договором про закупівлю (постачання електричної енергії за державні кошти) від 08.10.2013 № 50 та договором про закупівлю (постачання електричної енергії за державні кошти) від 07.02.2014 № 50, які були укладені між стягувачем та Управлінням охорони здоров'я Рубіжанської міської ради.

У пункті 1.2 договору встановлено, що згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права грошової вимоги первісного кредитора відносно боржника по основному договору в обсязі боргового зобовязання за період з січня 2013 року по лютий 2015 року, встановленого рішенням Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15, а саме: інфляційні втрати в сумі 19 047, 68 грн. за період з січня 2014 року по грудень 2014 року, 3% річних у сумі 3 917, 75 грн. за період з 12.01.2013 по 03.02.2015, пеня в сумі 5 646, 60 грн. за період з 01.07.2014 по 03.02.2015, судовий збір у сумі 2 265, 37 грн., всього - 30 877, 40 грн.

В свою чергу за змістом ст.ст. 509 та 510 ЦК України зобов'язання породжує права та обов'язки для сторін зобов'язання, яким є кредитор та боржник.

Як передбачено ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну сторін у певному існуючому зобов'язанні, після чого первісний кредитор вибуває з нього.

За змістом наведених вище положень законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу прав (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 3-42гс12).

Також згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Чинним законодавством не визначено, які саме умови є істотними для договору про відступлення права вимоги, однак, з огляду на положення ст.ст. 514, 638 ЦК України у будь-якому випадку сторони договору про відступлення права вимоги повинні досягти згоди щодо предмету договору. Право, яке відступається, повинно бути індивідуально визначене шляхом конкретизації змісту, розміру і підстави виникнення вимоги.

З огляду на викладене передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог свідчить про те, що такий предмет договору не індивідуалізовано належним чином.

Разом з тим суди обох інстанцій зазначеного не врахували, належним чином не дослідили умови договору про відступлення права вимоги стосовно предмета останнього та не встановили дійсний обсяг прав, які за ним передаються від первісного до нового кредитора.

Так посилаючись на п.п. 1.1 та 1.2 договору суди обох інстанцій, здійснюючи заміну стягувача ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби у м. Рубіжному Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 на правонаступника ТОВ "Луганськобленерго", зазначеного вище не врахували та не мотивували, за яких підстав при визначеній у п. 1.2 договору сумі права грошової вимоги первісного кредитора відносно боржника (всього 30 877, 40 грн.) здійснили заміну ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" на його правонаступника ТОВ "Луганськобленерго" в частині стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 82 391, 02 грн.

При цьому не можна визнати належним чином та повністю дослідженими вказані обставини, в розумінні ст. 43 ГПК України, у посиланнях суду апеляційної інстанції, що: у даному випадку предметом договору про відступлення права вимоги є не стягнення розміру боргу з відповідача за спожиту електричну енергію, що виник на підставі договору між ним та первісним кредитором, а право нового кредитора на відповідні стягнення через неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договорами, в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію; предметом спірного договору є передання права вимоги не за рішенням суду або обов'язку постачати електричну енергію за договорами від 24.04.2012 № 50, від 08.10.2013 № 50 та від 07.02.2014 № 50 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти, а заміна кредитора у конкретному зобов'язанні за вищевказаними договорами в частині певно визначеної суми, обов'язок оплати якої лише підтверджений вищенаведеним рішенням суду.

Разом з тим дослідження зазначених обставин є важливим для правильного вирішення спору, позаяк без встановлення дійсного обсягу переданих за спірним договором прав неможливо дійти обґрунтованого висновку про заміну сторони її правонаступником в межах повної суми, стягнутої рішенням Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідно до вимог ст.ст. 512-514 ЦК України до нового кредитора переходять дійсні права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а також межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постанова апеляційного та ухвала місцевого господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити дійсний обсяг переданих прав за договором про відступлення права вимоги № У-174-17/Л-158-17 від 04.04.2017 і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до вимог процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів у справі № 913/411/15 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.04.2017 у справі № 913/411/15 скасувати.

Справу № 913/411/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя- Ткаченко Н.Г.

Судді- Білоус В.В.

Жуков С.В.