Постанова

від 24.06.2019 по справі 913/411/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 913/411/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 (у складі колегії суддів: Терещенко О.І. (головуючий), Сіверін В.І., Слободін М.М.)

та ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 (суддя Зюбанова Н.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго"

про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження у справі № 913/411/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання"

до Управління охорони здоров`я Рубіжанської міської ради Луганської області,

про стягнення 113 268, 42 грн,

орган виконання судових рішень - Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" (далі - ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання") до Управління охорони здоров`я Рубіжанської міської ради Луганської області (далі - Управління охорони здоров`я) про стягнення 113 268,42 грн.

Стягнуто з Управління охорони здоров`я на користь ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" заборгованість за активну електроенергію у розмірі 84 656,39 грн, пеню - 5 646,60 грн, 3 % річних - 3 917,75 грн, інфляційні втрати - 19 047,68 грн і витрати зі сплати судового збору - 2 265,37 грн.

17.08.2015 на примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 видано наказ від 11.08.2015 № 913/411/15.

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" (далі - ТОВ "Луганськобленерго") звернулося до Господарського суду Луганської області з заявою про залучення у справі № 913/411/15 правонаступника ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" - ТОВ "Луганськобленерго" і про заміну сторони у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби України у м. Рубіжне Луганської області (далі - Управління Державної казначейської служби) рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.04.2017 заяву ТОВ "Луганськобленерго" задоволено. Залучено до участі у справі № 913/411/15 ТОВ "Луганськобленерго" як правонаступника ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання". Замінено стягувача ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 (наказ суду від 11.08.2015 № 913/411/15) на правонаступника - ТОВ "Луганськобленерго".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 ухвалу суду першої інстанції скасовано частково. У частині заміни стягувача ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15 його правонаступником - ТОВ "Луганськобленерго" щодо стягнення заборгованості за активну електроенергію у розмірі 84 656,39 грн, пені - 5 646,60 грн, 3 % річних - 3 917,75 грн, інфляційних втрат - 19 047,68 грн ухвалу залишено без змін. У частині заміни сторони (стягувача) щодо стягнення судового збору у розмірі 2 265,37 грн - відмовлено. В іншій частині ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.04.2017 у справі № 913/411/15 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 і ухвалу Господарського суду Луганської області від 21.04.2017 у справі № 913/411/15 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

При цьому суд касаційної інстанції зауважив, зокрема, що суди обох інстанцій, здійснюючи заміну стягувача ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби рішення господарського суду Луганської області від 28.07.2015 на правонаступника ТОВ "Луганськобленерго", не врахували та не мотивували, за яких підстав при визначеній у пункті 1.2 договору сумі права грошової вимоги первісного кредитора відносно боржника (всього 30 877,40 грн) здійснили заміну ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" на його правонаступника в частині стягнення боргу за активну електроенергію, яка перевищує зазначену суму.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.12.2018, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019, заяву ТОВ "Луганськобленерго" задоволено частково. Залучено до участі у справі № 913/411/15 ТОВ "Луганськобленерго" як правонаступника ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" у межах стягнення з Управління охорони здоров`я судового збору у розмірі 2 265,37 грн. Замінено сторону (стягувача) ТОВ ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" його правонаступником - ТОВ "Луганськобленерго" у межах стягнення з Управління охорони здоров`я судового збору у розмірі 2 265,37 грн. Заяву ТОВ "Луганськобленерго" про залучення у справі правонаступника і заміну сторони виконавчого провадження у частині стягнення пені - 5 646,60 грн, 3 % річних - 3 917,75 грн, інфляційних втрат - 19 047,68 грн залишено без задоволення.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2019 року Управління Державної казначейської служби подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Луганськобленерго" у задоволенні заяви про залучення у справу правонаступника і заміну сторони виконавчого провадження у частині стягнення судового збору у розмірі 2 265,37 грн.

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби обґрунтовує, зокрема, тим, що заборгованість за рішенням суду щодо стягнення судового збору на користь правонаступника ТОВ "Луганськобленерго" за договором від 04.04.2017 № У-174-17/Л-158-17 не може бути предметом такого договору, оскільки ці правовідносини виникають під час виконання рішення суду між стягувачем і боржником, а не кредитором і боржником за невиконання зобов`язання. При цьому скаржник послався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.04.2018 у справі № 913/53/16 та від 05.05.2018 у справі 913/54/16.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 11.04.2017 до Господарського суду Луганської області звернулося ТОВ "Луганськобленерго" з заявою про залучення у справі № 913/411/15 правонаступником ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" - ТОВ "Луганськобленерго" та про заміну сторони у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби України у м. Рубіжне Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15.

В обґрунтування заяви ТОВ "Луганськобленерго" посилалося на те, що між ним (новим кредитором) і ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" (первісним кредитором) 04.04.2017 укладено договір про відступлення права вимоги № У-174-17/Л-158-17, за умовами якого стягувач (ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання") передав заявнику право грошової вимоги, що належить ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" за договором про закупівлю (постачання електричної енергії за державні кошти) від 24.04.2012 № 50, договором про закупівлю (постачання електричної енергії за державні кошти) від 08.10.2013 № 50 та договором про закупівлю (постачання електричної енергії за державні кошти) від 07.02.2014 № 50, які були укладені між стягувачем та Управлінням охорони здоров`я Рубіжанської міської ради.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 04.04.2017 № У-174-17/Л-158-17, зокрема у пункті 1.2 встановлено, що згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) до нового кредитора переходять права грошової вимоги первісного кредитора відносно боржника за основним договором в обсязі боргового зобов`язання за період з січня 2013 року по лютий 2015 року, встановленого рішенням Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15, а саме: інфляційні втрати в сумі 19 047, 68 грн за період з січня 2014 року по грудень 2014 року, 3 % річних у сумі 3 917, 75 грн за період з 12.01.2013 по 03.02.2015, пеня в сумі 5 646, 60 грн за період з 01.07.2014 по 03.02.2015, судовий збір у сумі 2 265, 37 грн, на загальну суму 30 877, 40 грн.

За відступлення визначеного у пункті 1.1 цього договору права вимоги первісного кредитора до боржника щодо отримання від останнього грошових коштів у загальній сумі 30 877, 40 грн новий кредитор до 31.12.2017 (включно) сплачує первісному кредитору 30 877, 40 грн згідно з пунктом 2.1 договору.

Сторонами на виконання умов договору про відступлення права вимоги підписано акт приймання-передачі документів від 04.04.2017, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору всі документи, які підтверджують права, що передаються за договорами про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 24.04.2012 № 50 (на 13 аркушах), від 08.10.2013 № 50 (на 13 аркушах) та від 07.02.2014 № 50 (на 13 аркушах), копію рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15 (на 4 аркушах), копію дубліката наказу Господарського суду Луганської області у справі № 913/411/15 від 11.08.2015 (на 1 аркуші), копію заяви ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" від 05.08.2016 б/н про виконання рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15 (на 2 аркушах).

Відповідно до п. 3.2 договору первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржника про уступку права вимоги за цим договором протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору або вручення особисто під розписку представнику боржника копії даного договору. Належне виконання цієї умови підтверджено листом від 04.04.2017 № 01-33/2/86.

У пункті 3.3 договору сторони передбачили, що згідно зі статтею 25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції до 15.12.2017) і на підставі даного договору, новий кредитор зобов`язаний звернутися до Господарського суду Луганської області з відповідною заявою про залучення у господарській справі № 913/411/15 правонаступника первісного кредитора нового кредитора.

Ураховуючи зазначене ТОВ "Луганськобленерго" звернулося до Господарського суду Луганської області з заявою про залучення у справі № 913/411/15 правонаступника ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" - ТОВ "Луганськобленерго" та про заміну сторони у процедурі виконання Управлінням Державної казначейської служби України у м. Рубіжне Луганської області рішення Господарського суду Луганської області від 28.07.2015 у справі № 913/411/15.

За результатами нового розгляду справи, ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши вказівки, наведені у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у цій справі, дійшли висновку, що вимоги ТОВ "Луганськобленерго" про заміну первісного кредитора його правонаступником не можуть бути задоволені, оскільки виконавче провадження в частині стягнення пені - 5 646,60 грн, 3 % річних - 3 917,75 грн, інфляційних втрат - 19 047,68 грн закінчено, натомість вимоги про заміну первісного кредитора правонаступником у частині стягнення 2 265,37 грн судового збору слід задовольнити, оскільки відбулася заміна сторони (кредитора) у цивільному зобов`язанні через відступлення права вимоги у порядку статті 512 ЦК, що дає правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) його правонаступником.

Відповідно до частини 4 статті 3 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 52 ГПК у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

За змістом статті 334 ГПК у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу і питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі в разі заміни кредитора в зобов`язанні, вирішується судом в порядку, передбаченому наведеними нормами ГПК.

При цьому процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб`єктів права або обов`язку в матеріальних правовідносинах. Тобто спочатку має відбутися зміна у матеріальних відносинах, щодо яких розглянутий спір, а потім, як наслідок, здійснено процесуальне правонаступництво.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК).

Відповідно до статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.

Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК).

За змістом статті 516 ЦК заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК).

Судами попередніх інстанцій установлено, що за умовами договору про відступлення права вимоги від 04.04.2017 № У-174-17/Л-158-17 відбулася договірна заміна сторони у матеріальних правовідносинах, яка дає право на здійснення процесуального правонаступництва та заміну сторони у виконавчому провадженні.

За приписами статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 04.04.2017 № У-174-17/Л-158-17, а, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, учасники справи також не заперечували факту правомірності укладення цього договору.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно вважали цей договір належною у розумінні статей 11, 509 ЦК і статей 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

За змістом статей 525, 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором, і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

У зв`язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про наявність підстав для часткового задоволення заяви про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження, з огляду на доведеність заявником у зазначеній частині тих обставин, на які він посилався на підтвердження своїх вимог.

Доводи Управління Державної казначейської служби України щодо помилковості таких висновків судів попередніх інстанцій, фактично зводяться до спростування правомірності укладеного між ТОВ "Луганськобленерго" і ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" договору відступлення права вимоги від 04.04.2017 № У-174-17/Л-158-17, проте, визнання договору недійсним не було предметом розгляду цієї справи, а за встановлених судами попередніх інстанцій обставин правомірності такого правочину, наведені доводи скаржника є безпідставними, спростовуються встановленими фактичними обставинами у справі, а, отже, відхиляються судом касаційної інстанції.

Зазначені вище висновки судів попередніх інстанцій, зроблені при вирішенні цієї справи, не суперечать правовим висновкам наведеним у постановах Верховного Суду, на які здійснено посилання у касаційній скарзі, оскільки відповідну заяву ТОВ "Луганськобленерго" у справі, яка розглядається, було вирішено за правилами чинної редакції ГПК, за змістом частини 2 статті 237 якого суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тоді як у справах № 913/53/16 і № 913/54/16 питання правонаступництва та заміни сторони у виконавчому провадженні було вирішено за правилами ГПК до 15.12.2017, за змістом статті 83 якого було передбачено право суду за певних обставин виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Загалом обґрунтування касаційної скарги стосується повторного дослідження обставин, що вже були встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та переоцінки тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом в процесі розгляду цієї справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом також враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації", згідно з якою повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких під час розгляду цієї справи встановлено не було.

Ураховуючи зазначені положення законодавства та обставини, установлені судом, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції не змінено судові рішення та не ухвалено нового рішення, тому розподіл судових витрат, відповідно до частини 14 статті 129 ГПК, не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 у справі № 913/411/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий