Постанова

від 05.02.2019 по справі 913/411/15

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа № 913/411/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача -не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області (вх. № 138Л /1-18)

на ухвалу господарського суду Луганської області від 10.12.2018 року у справі №913/411/15, постановлену в приміщенні господарського суду Луганської області (суддя Зюбанова Н.М.), повний текст якої складено 13.12.2018 року.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання , м. Луганськ

до відповідача ОСОБА_1 охорони здоров'я Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 113268 грн. 42 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.12.2018 року у справі №913/411/15 заяву ТОВ Луганськобленерго за листом від 06.04.2018 року № 42-01/06/04 про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження у справі № 913/411/15 задоволено частково; залучено до участі у господарській справі № 913/411/15 ТОВ Луганськобленерго як правонаступника ТОВ Луганське енергетичне об'єднання в межах стягнення з ОСОБА_1 охорони здоров'я Рубіжанської міської ради Луганської області судового збору в сумі 2265 грн. 37 коп.; замінено сторону (стягувача) ТОВ Луганське енергетичне об'єднання на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Луганськобленерго в межах стягнення з ОСОБА_1 охорони здоров'я Рубіжанської міської ради Луганської області судового збору в сумі 2265 грн. 37 коп.; заяву ТОВ Луганськобленерго про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження в частині 19047 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 3917 грн. 75 коп. 3% річних та 5646 грн. 60 коп. пені залишено без задоволення.

ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 10.12.2018 року у справі №913/411/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ Луганськобленерго у задоволенні заяви про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження у частині стягнення судового збору в розмірі 2265 грн. 37 коп.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Посилається на постанову Кабінету Міністрів України №447 від 06.07.2016 року, відповідно до якої під час проведення розрахунків за спожиту електричну енергію з ТОВ Луганське енергетичне об'єднання бюджетні кошти перераховуються через відкритий товариством в установленому порядку небюджетний рахунок в органі Державної казначейської служби на поточний рахунок із спеціальним режимом використання товариства.

06.09.2016 року здійснено часткове безспірне списання коштів на користь ТОВ Луганське енергетичне об'єднання борг за активну електроенергію в сумі 84656,39 грн.

Також, посилається на постанову Кабінету Міністрів України №664 від 30.08.2017 року, в якій вирішено питання щодо переведення розрахунків з ТОВ Луганське енергетичне об'єднання за перетікання реактивної електричної енергії.

Зазначає, що нормативний акт , який регулює питання сплати інфляційних нарахувань, річних, пені, судового збору та інше на користь ТОВ Луганське енергетичне об'єднання відсутній.

Також, в оскаржуваній ухвалі від 10.12.2018 року господарським судом першої інстанції не вирішено питання правонаступництва за договором про відступлення права вимоги від 04.04.2017 року та наказом господарського суду Луганської області від 11.08.2015 року.

Заборгованість за рішенням суду щодо стягнення судового збору у розмірі 2265,37 грн на користь правонаступника ТОВ Луганськобленерго не може бути предметом спору про відступлення права вимоги, оскільки дані правовідносини виникають під час виконання рішення суду між стягувачем і боржником, а не кредитором і боржником за невиконання зобов'язань.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 10.12.2018 року у справі №913/411/15; позивачу встановлено строк до 31.01.2019 року на протязі якого він має право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу до розгляду на 05.02.2019 року.

В судове засідання 05.02.2019 року представники позивача та відповідача не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

На підтвердження направлення копії ухвали від 14.01.2018 року сторонам у справі додано фіскальні чеки УДППЗ "Укрпошта" від 16.01.2018 року: №6102227197926 та №6102227197942 з яких вбачається, що позивач та відповідач отримали копію ухвали 22.01.2018 року (а.с.23, 22).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, вказану ухвалу суду від 14.01.2018 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039 .

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.07.2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання до ОСОБА_1 охорони здоров'я Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення 113268 грн. 42 коп. задоволені повністю; стягнуто з ОСОБА_1 охорони здоров'я Рубіжанської міської ради Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання борг за активну електроенергію в сумі 84656 грн. 39 коп., пеню у сумі 5646 грн. 60 коп., 3% річних у сумі 3917 грн. 75 коп., інфляційні витрати у сумі 19047 грн. 68 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2265 грн. 37 коп.

17.08.2015 року господарським судом Луганської області виданий наказ від 11.08.2015 року у справі № 913/411/15 про примусове виконання рішення.

11.04.2017 року до господарського суду Луганської області звернулося ТОВ Луганськобленерго із заявою про залучення у справі правонаступника та заміну сторони у виконавчому провадженні.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.04.2017 року вказану заяву судом задоволено, залучено до участі у справі ТОВ Луганськобленерго , як правонаступника ТОВ Луганське енергетичне об'єднання , замінено сторону- ТОВ Луганське енергетичне об'єднання у процедурі виконання ОСОБА_1 Державної казначейської служби у м. Рубіжному Луганської області рішення господарського суду Луганської області від 28.07.2015 року (наказ від 11.08.2015 року), на правонаступника ТОВ Луганськобленерго .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року, ухвалу господарського суду Луганської області від 21.04.2017 року у справі № 913/411/15 скасовано в частині заміни сторони щодо стягнення судового збору в розмірі 2265,37 грн.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року та ухвалу господарського суду від 21.04.2017 року скасовано і справу № 913/411/15 передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області в іншому складі.

Скасовуючи вказані судові рішення Верховний Суд зазначив, що суди обох інстанцій, здійснюючи заміну стягувача ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" у процедурі виконання ОСОБА_1 Державної казначейської служби у м. Рубіжному Луганської області рішення господарського суду Луганської області від 28.07.2015 року на правонаступника ТОВ Луганськобленерго , не врахували та не мотивували, за яких підстав при визначеній у п. 1.2 договору сумі права грошової вимоги первісного кредитора відносно боржника (всього 30877 грн. 40 коп.) здійснили заміну ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" на його правонаступника ТОВ Луганськобленерго в частині стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 82391 грн. 02 коп.

10.12.2018 року господарським судом Луганської області прийнято оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово приходив до висновку про те, що виконання судового рішення є обов'язковим етапом реалізації права на справедливий суд (Рішення у справах Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, Півень проти України від 29.06.2004).

Так, відповідно до ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням сторін учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу .

Також згідно зі ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 5 ст.15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Питання заміни сторони її правонаступником, в тому числі в разі заміни кредитора в зобов'язанні, вирішується судом виключно в порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року).

При цьому процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальних правовідносинах. Тобто спочатку має відбутися зміна у матеріальних відносинах, щодо яких розглянутий спір, а потім, як наслідок, здійснено процесуальне правонаступництво.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України ).

За змістом п. 1.2 договору про відступлення права вимоги № У-174-17/Л-158-17 від 04.04.2017 року згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора перейшли права грошової вимоги первісного кредитора відносно боржника по основному договору в обсязі боргового зобов'язання за період з січня 2013 року по лютий 2015 року, встановленого рішенням господарського суду Луганської області від 28.07.2015 року у справі № 913/411/15, а саме: інфляційних втрат в сумі 19047 грн. 68 коп. за період з січня 2014 року по грудень 2014 року, 3% річних у сумі 3917 грн. 75 коп. за період з 12.01.2013 року по 03.02.2015 року, пені у сумі 5646 грн. 60 коп. за період з 01.07.2014 року по 03.02.2015 року, судовий збір у сумі 2265 грн. 37 коп., всього 30877 грн. 40 коп.

За відступлення визначеного у договорі права вимоги первісного кредитора до боржника щодо отримання від боржника грошових коштів у загальній сумі 30877 грн. 40 коп. новий кредитор до 31.12.2017 року (включно) сплачує первісному кредитору 30877 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 3.2 договору первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про уступку права вимоги за цим договором протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії договору або вручення особисто під розписку представнику боржника копії договору.

Відповідно до акту прийому-передачі документів від 04.04.2017 року первісний кредитор передав новому кредитору всі документи, які підтверджують права, що передаються за договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 24.04.2012 року № 50, договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 08.10.2013 року № 50 та договором про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 07.02.2014 року № 50.

З матеріалів справи вбачається, що за час оскарження судових актів у справі відбувалось виконання наказу суду та, як повідомило суд ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області у поясненнях від 06.12.2018 року № 01-43/1579, 23.06.2018 року в межах стягнення за наказом господарського суду Луганської області від 11.08.2015 року проведено часткове стягнення коштів з ОСОБА_1 охорони здоров'я Рубіжанської міської ради Луганської області (код 26349674) на користь ТОВ "Луганськобленерго" (код 39104114) інфляційних втрат в сумі 19047 грн. 68 коп. за меморіальним ордером № 417 від 22.06.2018 року, 3% річних у сумі 3917 грн. 75 коп. за меморіальним ордером № 416 від 22.06.2018 року та пені 5646 грн. 60 коп. за меморіальним ордером № 417 від 22.06.2018 року.

Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 року, зокрема зазначив про те, що не можна визнати належним чином та повністю дослідженими обставини у справі в розумінні ст. 43 ГПК України у посиланнях суду апеляційної інстанції, що предметом договору про відступлення права вимоги є не стягнення розміру боргу з відповідача за спожиту електричну енергію, що виник на підставі договору між ним та первісним кредитором, а право нового кредитора на відповідні стягнення через неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договорами, в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію; предметом спірного договору є передання права вимоги не за рішенням суду або обов'язку постачати електричну енергію за договорами від 24.04.2012 року № 50, від 08.10.2013 року № 50 та від 07.02.2014 року № 50 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти, а заміна кредитора у конкретному зобов'язанні за вищевказаними договорами в частині певно визначеної суми, обов'язок оплати якої лише підтверджений вищенаведеним рішенням суду .

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що вимоги ТОВ "Луганськобленерго" про заміну первісного кредитора на правонаступника не можуть бути задоволені, оскільки виконавче провадження в частині 19047 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 3917 грн. 75 коп. 3% річних та період 5646 грн. 60 коп. пені закінчено, що підтверджено документально, а вимоги про заміну правонаступником в частині 2265 грн. 37 коп. судового збору, підлягають задоволенню, оскільки відбулась заміна сторони (кредитора) у цивільному зобов'язанні через відступлення права вимоги у порядку ст. 512 ЦК України , що дає правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) його правонаступником.

А за таких обставин, аргументи апелянта про те, що заборгованість за рішенням суду щодо стягнення судового збору у розмірі 2265,37 грн на користь правонаступника ТОВ Луганськобленерго не може бути предметом спору про відступлення права вимоги, оскільки дані правовідносини виникають під час виконання рішення суду між стягувачем і боржником, а не кредитором і боржником за невиконання зобов'язань, не приймаються.

Окрім того, статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Господарський суд першої інстанції, повно та всебічно дослідив обставини справи та встановив, що відбулась договірна заміна сторони у матеріальних правовідносинах, яка дає право на здійснення процесуального правонаступництва та заміну сторони у виконавчому провадженні.

Аргументи апелянта стосовно того, що відступлення права вимоги за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

За змістом статей 525 , 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №913/54/16 від 05.05.2018 року та у справі №913/53/16 від 23.04.2018 року.

А за таких обставин, аргументи апелянта про те, що в оскаржуваній ухвалі від 10.12.2018 року судом першої інстанції не вирішено питання правонаступництва за договором про відступлення права вимоги від 04.04.2017 року та наказом господарського суду Луганської області від 11.08.2015 року, не примаються.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо часткового задоволення заяви про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження, відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р.).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 р.)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Державної казначейської служби України у м. Рубіжному Луганської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 10.12.2018 року у справі №913/411/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.02.2019 року.

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін