Постанова

від 21.06.2007 по справі 17/232

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/232

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "21" червня 2007 р.                                                  Справа № 17/232

м. Чернігів                                                                                               «21 »червня 2007 року                                                       

Суддя Кушнір І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.          

Представника позивача: Йовенко І.А. –начальник юридичного відділу, дов.№1039/08  від 10.05.2007р.;                                                                                                                                                                                                                                                                              

Представника відповідача: Славець А.В. –заступник директора, дов.№1-2/2 від 19.06.07р.

В судовому засіданні присутній старший помічник прокурора м. Чернігова Станкевич Ю.В., посвідчення №48 від 07.08.2006р.

матеріали справи №17/232

За ПОЗОВОМ: Першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі  міста Чернігова                                                                      

  14017,  м. Чернігів, вул. Щорса, 19

До ВІДПОВІДАЧА: Дочірнього підприємства „Ексом-Авто” Відкритого акціонерного товариства „Ексом”

  14017,  м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 73

Про стягнення 11771,45 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Першим заступником прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова  заявлено позов до ДП  „Ексом-Авто” ВАТ „Ексом” про стягнення 11771,45 грн. боргу із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відсотків по договору розстрочення.

Відповідач надав відзиву на позов, яким позов визнав в повному обсязі та пояснив складним фінансовим становищем.  

Заслухавши представників Позивача та Відповідача, Прокурора, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно ст.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-ІV (далі Закон №1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Згідно п.1 ч.1 ст.14 Закону №1058

          Страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці –підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

          Згідно наданого Позивачем повідомлення, Відповідач зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за №5601.

Згідно до ст.18 Закону України від 21.12.00р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», 29.06.01р. між відповідачем та управлінням Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м.Чернігова було укладено Договір №451-2 про розстрочення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на суму 36455,15 грн. під проценти, розраховані за період, що починається від дати укладення цього договору та закінчується останньою датою погашення розстроченого боргу, виходячи з облікової ставки Національної банки України, чинної на момент чергової сплати розстроченого платежу (п. 1.1 Договору від 29.06.01р. №451-2).

Підпунктом 2.2.1 п. 2.2 Договору встановлено, що позивач має право розірвати договір за підстави, зокрема, якщо платник накопичує новий борг або не сплачує чергову частку розстроченого боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення нового боргу або податковим періодом, за який сплачується чергова частка розстроченого боргу.

Відповідно до цього положення управлінням Пенсійного фонду даний договір розірвано і визначено розмір залишку по розстроченому боргу 2603, 94 грн., а також розмір нарахованих відсотків на підставі її. 1.1 Договору –9161,83 грн., про що було повідомлено Відповідача листом №1535/2 від 23.0.6.05р.  

Також відповідно до п. 2.3 платник страхових внесків зобов'язується з дня дострокового розірвання договору про розстрочення сплатити невнесену суму розстроченого боргу, суму нарахованих на неї процентів та суму процентів, яка була нарахована на фактично сплачену розстрочену суму.

Станом на 01.01.07р.. недоїмка Відповідача становила 11765,17 грн., з яких розмір боргу зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 2603,81 грн., пені та відсотках –9161,36грн.

За період з грудня 2006 року по березень 2007 року підприємством нараховано страхових внесків на суму 97,08 грн., внаслідок несвоєчасної сплати страхових внесків нараховано пені 1,27грн. та застосовано фінансових санкцій на суму 12,20 грн., що підтверджується розрахунками суми страхових внесків за відповідний період та розрахунком суми боргу станом на 01.05.07р.

Боржником за вказаний період погашено заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 90,80 грн., сплачено фінансові санкції на суму 12,20 грн. та пеню –1,27 грн.

Таким чином, станом на 01.05.07р. непогашеними залишилась недоїмка в сумі 11771,45грн., в тому числі страхові внески - 2610,09 грн., відсотки - 9161,36 грн.

Відповідно до п.3 ст.106 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду є органами стягнення по збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

          Згідно п.2 ст.106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

          Згідно ч.1-3 п.3 ст.106 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми  недоїмки та суми фінансових санкцій.

На підставі викладеного, 08.05.07р. була надіслана рекомендованим листом Відповідачу вимога №Ю-1073 від 05.05.2007р. про сплату 11771,45 грн. боргу, яка отримана ним 11.05.07р. згідно повідомлення про вручення №174529.

Згідно ч.8 п.3 ст.106 Закону №1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає  вимогу про  сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Доказів оскарження вищенаведеної вимоги Відповідач не надав, а отже визначена в ній сума є узгодженою.

Оскільки Відповідач добровільно визначену вимогою суму протягом десяти робочих днів не сплатив, Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з Відповідача 11771,45 грн. боргу зі сплати страхових внесків та відсотків.

  Доказів сплати, як і належних доказів, що спростовують вищевикладені обставини, Відповідач не надав.

   За викладених обставин, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:        

“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”

Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Ексом-авто” Відкритого акціонерного товариства „Ексом” (14017, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 73, код 24837926, р/р260060176438 в ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 353649) на користь Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова (14017, м. Чернігів, вул. Щорса, 19, р/р25608303051156 в ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 353553, код 21396396) 2610 грн. 09 коп. боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та 9161 грн. 36 коп. відсотків.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                          І.В. Кушнір