Рішення

від 26.06.2018 по справі 304/36/18

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/36/18

Провадження № 2/304/108/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року

м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання – Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/36/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Перечинська міська рада Закарпатської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2017 року йому на праві приватної власності належить будинок з господарськими будівлями та спорудами № 9 по вул. Гагаріна в м. Перечин Закарпатської області. Однак, крім нього у даному будинку також зареєстровані троє невідомих йому осіб – ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Оскільки з ним та членами його сім’ї відповідачі у родинних стосунках не перебувають, місце перебування таких не відоме, а їх реєстрація створює йому перешкоди у реалізації ним як одноосібним власником прав, тому просить визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями та спорудами № 9 по вул. Гагаріна в м. Перечин, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ним вказаним будинком шляхом зняття вказаних осіб з реєстрації місця проживання за даною адресою.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 не з’явилися, однак остання подала заяву, в якій просила розгляд справи провести у їх відсутності та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім цього, зазначила, що відповідачі отримали позовну заяву 14 травня 2018 року, відтак мали подати відзив на позов та пред’явити зустрічний позов до 28 травня 2018 року. Оскільки станом на 11 червня 2018 року вказані документи у матеріалах справи були відсутні, а даний позов по своїй природі є негаторним, тобто позовом власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, тому враховуючи постанову Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 461/3031/14-ц вважає позовні вимоги обгрунтованими.

Представник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_6 у судове засідання повторно не з’явилася, однак подала заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні в апеляційному суді Закарпатської області.

Так, застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria SandersS.A.v.Spain) від 07 липня 1989 року). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року).

Враховуючи наведене та те, що розгляд даної справи вже неодноразово відкладався за клопотаннями представника відповідача, тому з метою дотримання розумності тривалості судового провадження суд визнає, що ОСОБА_6 не з’явилася у судове засідання без поважних причин.

Крім цього, представник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_6 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Свою позицію мотивувала тим, що відповідно до ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Так, від вирішення даної справи залежить доля трьох відповідачів, у яких немає іншого житла та які мають право на проживання та реєстрацію у спірному будинку. Так, право ОСОБА_4 на проживання у спірному будинку встановлено також рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 15 листопада 2016 року по справі № 304/560/16-ц, що відповідно до ч. 4 ст. 182 ЦПК України доказуванню не підлягає. Крім цього, при укладенні договору купівлі-продажу будинку сторони знали про проживання та наявність реєстрації у ньому відповідачів, тому посилання позивача на ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст.391 ЦК України, ст. 150, ч. 1 ст. 156 та ч. 2 ст. 64 ЖК України застосуванню до даних правовідносин не підлягає. Також зазначила, що подати відзив у встановлений Законом строк у неї не було можливості, так як вона хворіла, однак будь-яких підтверджуючих документів нею подано не було.

Разом з цим, ухвалою суду від 12 червня 2018 року встановлено, що ОСОБА_6 подала суду та сторонам відзив на позов із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження тільки 12 червня 2018 року, тобто з пропущенням без поважних причин визначеного ухвалою судді від 06 лютого 2018 року та ч. 1 ст. 278 ЦПК України строку для подання відзиву, а відтак суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з’явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину неявки не повідомили, відзив не подали, а тому суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст.223, ст. ст. 280-282 ЦПК України.

У судове засідання представник Перечинської міської ради Закарпатської області як третьої особи також не з’явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, вирішення такої залишив на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Правом власності, згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 29 грудня 2017 року належить житловий будинок та земельна ділянка (кадастровий номер – 2123210100:01:003:0237) № 9 по вул. Гагаріна в м. Перечин Закарпатської області, що стверджується витягом з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 109621139 від 29 грудня 2017 року (а. с. 7-8, 9, 10-11).

Також встановлено, що у зазначеному будинку зареєстровані, однак тривалий час не проживають ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (не проживає з 2006 року), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (не проживає з 2015 року), та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (не проживає з 2010 року), що підтверджується довідками виконкому Перечинської міської ради № № 72, 73 від 05 січня 2018 року та актом про фактичне не проживання громадян № б/н від 28 грудня 2018 року (а. с. 14, 15, 16).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ч. 1 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 383 цього Кодексу власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім‘ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у будинку № 9 по вул. Гагаріна в м. Перечин Закарпатської області не проживають тривалий час, користування таким на підставі договору найму ними не доведено, вони не є членом сім’ї позивача, при цьому їх реєстрація створює перешкоди ОСОБА_1 як одноосібному власнику вказаного будинку у здійсненні права користування та розпорядження таким, тому суд приходить до висновку, що позов в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування вищезазначеним житловим будинком є обґрунтованим.

Що стосується позову в частині зняття з реєстрації відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в будинку позивача, то суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, як роз’яснено в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року «Про усунення перешкод у користуванні власністю» у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов в частині зняття з реєстрації відповідачів в будинку позивача також підлягає до задоволення.

Що стосується позиції адвоката ОСОБА_6 щодо наявності у ОСОБА_4 права на проживання у спірному будинку, яке встановлено рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 15 листопада 2016 року по справі № 304/560/16-ц, то суд приходить до наступного висновку.

Так, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 15 листопада 2016 року рішення Перечинського районного суду від 20 липня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_4 усунуто перешкоди в користуванні будинком за адресою: Закарпатська область, м. Перечин, вул. Гагаріна, 9 шляхом вселення її у зазначений будинок.

Підставою для задоволення позовних вимог стало те, що у ОСОБА_4 було наявним право на користування спірним житлом, оскільки вона в ньому зареєстрована за згодою попереднього власника будинку ОСОБА_7 – бабусі сторін у справі. ОСОБА_8 визнав ту обставину, що він надав згоду позивачці проживати у спірному будинку за умови, що вона підтримуватиме лад у будинку. Оскільки ОСОБА_8 чинив перешкоди у користуванні цим житлом, до будинку її не пускав, змінив замки, ключі від яких у ОСОБА_4 були відсутні, користуватися будинком забороняв, а тому її відсутність зумовлена поважними причинами. При цьому, ОСОБА_4 має право на користування жилим будинком № 9 по вул. Гагаріна в м. Перечин, яке виникло зі згоди актуального власника, яке захищається нормами статей 9, 156 ЖК УРСР та статті 405 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2017 року заяву ОСОБА_8 про відкликання касаційної скарги задоволено, касаційну скаргу, подану ОСОБА_8 на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 15 листопада 2016 року, повернуто особі, яка її подала.

Разом з цим, статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України під час розгляду справи № 6-158цс14.

За таких обставин, вказані доводи представника ОСОБА_4 не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки на даний час право власності ОСОБА_8 на житловий будинок №9 по вул. Гагаріна в м. Перечин Закарпатської області є припиненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому такий підлягає стягненню з кожного відповідача по 234,93 грн. (704,80 грн. : 3).

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316 ч. 1, 317 ч.1, 319 ч. 1, 321 ч. 1, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК Української РСР, ст. ст. . 12, 13, 76-83, 258-259, 263, 265, 280-282  ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 (89411, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам’яниця, вул. Ужанська, № 125/8; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (89200, Закарпатська область, м.Перечин, вул. Гагаріна, № 9), ОСОБА_3 (89200, Закарпатська область, м. Перечин, вул. Гагаріна, № 9; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) та ОСОБА_4 (89200, Закарпатська область, м. Перечин, вул.Гагаріна, № 9; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Перечинська міська рада Закарпатської області (89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, № 16; код ЄДРПОУ 04351274) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами № 9 по вул. Гагаріна в м.Перечин Закарпатської області, що належить ОСОБА_1, знявши їх з реєстраційного обліку.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 з кожного по 234 (двісті тридцять чотири) грн. 93 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий:

ОСОБА_9