Ухвала

від 14.06.2019 по справі 304/36/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 червня 2019 року

м. Київ

справа № 304/36/18

провадження № 61-9840ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Андрейкович Оксаною Василівною, на заочне рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 26 червня

2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 квітня

2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , третя особа - Перечинська міська рада Закарпатської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2017 року на праві приватної власності належить будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Однак, крім нього у даному будинку також зареєстровані троє невідомих йому осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Оскільки з ним та членами його сім`ї відповідачі у родинних стосунках не перебувають, місце перебування таких не відоме, а їх реєстрація створює йому перешкоди у реалізації ним як одноосібним власником прав, тому, посилаючись на приписи статтей 321, 383, 391, 405 ЦК України, статтей 64, 150, 156 ЖК Української РСР, просив визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 такими, що втратили право користування житловим будинком з належними до нього господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ним вказаним будинком шляхом зняття вказаних осіб з реєстрації місця проживання за даною адресою.

Заочним рішенням Перечинського районного суду від 26 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 такими, що втратили право користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , знявши їх з реєстраційного обліку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 ? адвокат Андрейкович О. В. оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Андрейкович О. В., залишено без задоволення.

Заочне рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від

26 червня 2018 року залишено без змін.

12 травня 2019 року через засоби поштового зв`язку представник

ОСОБА_1 ? адвокат Андрейкович О. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 26 червня

2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 квітня

2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції , мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У клопотанні, яке заявлено у касаційній скарзі, заявник просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги або відстрочити його сплату

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року відмовлено

ОСОБА_1 у задоволенні клопотання, поданого адвокатом Андрейкович О. В., про звільнення від сплати судового збору або його відстрочення за подання касаційної скарги. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - оплати судового збору.

У червні 2019 року заявником надіслано на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21 травня 2019 року копію квитанції про сплату судового збору.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від

06 лютого 2018 року справу № 304/36/18 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами та зняття їх з реєстраційного обліку.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 ? адвокат

Андрейкович О. В. посилається на те, що суд першої інстанції, помилково відніс дану справу до категорії малозначних та розглядав справу в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Оскільки справа № 304/36/18 є незначної складності і не відноситься до категорії справ, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження, та ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб посилання представника ОСОБА_1 ? адвоката Андрейкович О. В. на підпункт г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 ? адвокат

Андрейкович О. В. посилається на підпункт в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме ? справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки відповідач позбавив її єдиного житла, на яке вона має право.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями і не свідчить, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 .

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK

v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN,

№ 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Андрейкович Оксаною Василівною, на заочне рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , третя особа - Перечинська міська рада Закарпатської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило