Постанова

від 02.07.2018 по справі 136/1400/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 липня 2018 року

м. Київ

справа № 136/1400/16-ц

провадження № 61-14962св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КратаВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Липовецька центральна районна бібліотека, відділ культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області ,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу відділу культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області на рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2017 рокуу складі суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду позовом до Липовецької центральної районної бібліотеки (далі - Липовецька ЦРБ), відділу культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області (далі - відділ культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області), третя особа - ОСОБА_5, про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_4 просила:

- визнати незаконним наказ начальника відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області від 14 квітня 2016 року за № 24-ОД Про упорядкування структури та штатного розпису Липовецької ЦРБ та від 26 травня 2016 року за № 32-ОД Про внесення змін до штатного розпису Липовецької ЦРБ ;

- визнати незаконним наказ директора Липовецької ЦРБ від 01 серпня 2016 за №18-ОС Про припинення трудового договору з ОСОБА_4 у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України) ;

- визнати звільнення з роботи ОСОБА_4 від 01 серпня 2016 року проявом непрямої дискримінації з боку Липовецької ЦРБ та відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області за ознаками обмеження прав працівника залежно від політичних та інших переконань, не пов'язаних з характером роботи або умовами її виконання;

- поновити ОСОБА_4 на посаді бібліографа І категорії Липовецької ЦРБ;

- стягнути з Липовецької ЦРБ на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 255, 30 грн;

- стягнути з Липовецької ЦРБ на користь ОСОБА_4 відшкодування за завдану моральну шкоду при незаконному звільненні з роботи та порушення прав людини і основоположних свобод в сумі 3 000,00 грн;

- стягнути з відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області на користь ОСОБА_4 відшкодування за завдану моральну шкоду при організації незаконного звільнення з роботи та порушення прав людини і основоположних свобод в сумі 5 000,00 грн;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона починаючи з 1973 року працює бібліотекарем, в тому числі з 1978 року на різних посадах в Липовецькій ЦРБ: старший бібліотекар методично-бібліографічного відділу, бібліограф ІІ категорії, а з 01 червня 1993 року бібліограф І категорії.

01 серпня 2016 року наказом директора Липовецької ЦРБ її звільнено з посади бібліографа І категорії у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП). Своє звільнення позивач пов'язує з проявом непрямої дискримінації зі сторони Липовецької ЦРБ та відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області за ознаками обмеження прав працівника залежно від політичних та інших переконань, не пов'язаних з характером роботи або умовами її виконання.

В обґрунтування своїх доводів позивач стверджувала, що в 2013-2014 роках під час революції гідності начальник відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області ОСОБА_6, був депутатом від партії Регіонів , направляв підлеглих йому працівників у місто Київ на Айтимайдан , що отримало осуд від людей, в тому числі від позивача, яка разом з іншими працівниками неодноразово зверталася до правоохоронних органів, органів влади та громадських організацій, інформуючи їх про ганебну поведінку державного службовця. Наслідки критики дій ОСОБА_6 не забарилися і вже в жовтні 2014 року позивача, а також інших працівників, які підписували відповідні звернення до правоохоронних органів, було попереджено про наступне звільнення, проте згодом вказаний наказ був скасований через порушення численних норм законодавства. За проявлену громадську позицію, яку позивач відстоювала впродовж 2014-2016 років, посадові особи відповідача принижували її, а також утискали її свободу слова.

У квітні 2016 року начальник відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області видав наказ за № 24-ОД Про упорядкування структури та штатного розпису Липовецької ЦРБ (далі - наказ № 24-ОД), яким доручив директору Липовецької ЦРБ провести упорядкування структури та розробити штатний розпис підпорядкованого закладу, який зобов'язав надати на розгляд сесії Липовецької районної ради.

25 травня 2016 року рішенням 6 сесії 7 скликання Липовецької районної ради Вінницької області № 82 Про внесення змін до рішення 5 сесії районної ради 6 скликання від 25 лютого 2011 року № 62 Про затвердження Статуту Липовецької ЦРБ , пункт 2.5 розділу 2 Юридичний статус було викладено в новій редакції, яким внесені зміни до структури установи.

У зв'язку з цим, 26 травня 2016 року начальник відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області видав наказ за № 32-ОД Про внесення змін до штатного розпису Липовецької ЦРБ (далі - наказ № 32-ОД), яким привів структуру та штатний розпис Липовецької ЦРБ у відповідність до Статуту, а саме змінив штатний розпис та зобов'язав директора Липовецької ЦРБ підготувати та подати на затвердження штатний розпис Липовецької ЦРБ станом на 26 травня 2016 року.

Позивач вважала, що Липовецька ЦРБ як окрема юридична особа вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, а тому втручання у вирішення вказаних питань начальника відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області є протиправним. У зв'язку з цим, позивач вважає незаконними накази начальника відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області за №№ 24-ОД, 32-ОД.

Також, позивач вважала, що при її звільненні не було враховано, що вона має переважне право на залишення на роботі, так як має більш високу кваліфікацію праці та стаж роботи ніж залишені працівники, в порушення вимог статті 49-2 КЗпП, їй не запропонували іншу роботу. У результаті звільнення з роботи вона втратила стабільний заробіток, соціальні зв'язки з друзями по роботі та знайомими читачами, у зв'язку з чим змушена на тлі безробіття в районі шукати нову роботу, що завдало їй душевних страждань.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що скорочення посади відповідача було обумовлене оптимізацією штатної чисельності працівників Липовецької ЦРБ і було проведено на виконання доручення голови Вінницької ОДА. Рішення щодо оптимізації штату Липовецької ЦРБ було прийнято органом управління в межах його компетенції і скорочення штату фактично відбулося відповідно до прийнятого рішення. Питання фінансово-економічної доцільності змін у складі за посадами відноситься до виключної компетенції органу управління, тому підстав для скасування наказу начальника відділу культури і туризму Липовецької РДА від 14 квітня 2016 року № 24-ОД та наказу від 26 травня 2016 року № 32-ОД, немає.

Також суд вважав, що відповідачем дотримано вимоги законодавства про працю щодо процедури звільнення ОСОБА_4 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП у зв'язку з скороченням штату працівників, тому підстав для задоволення позову немає. При цьому суд вказав, що посада бібліографа І категорії Липовецької ЦРБ, яку обіймала позивач, була єдиною в установі, а тому будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована, оскільки переважне право на залишення на роботі має визначатись у випадку скорочення чисельності штату працівників, які займають однакові посади. У процесі працевлаштування осіб, що підлягають звільненню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, переведення працівників, які підлягають звільненню, на вакантні посади і робочі місця, не діють правила про переваги залишення на роботі, встановлені статтею 42 КЗпП. Переважне право на залишенні на роботі не тотожне праву на працевлаштування на нову посаду.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2017 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди скасоване та в цій частині ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Липовецької ЦРБ № 18-ОС від 01 серпня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_4 з посади бібліографа І категорії Липовецької ЦРБ у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників. Поновлено ОСОБА_4 на посаді бібліографа І категорії Липовецької ЦРБ. Стягнуто з відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області на користь ОСОБА_4 32 560,23 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з утриманням при виплаті цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів, а також стягнуто 1 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання. В іншій частині рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року залишено без змін.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку звільнення. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У березні 2017 року відділ культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2017 року, в якій просить оскаржене рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, щопосада бібліографа І категорії Липовецької ЦРБ, яку обіймала позивач, була єдиною в установі, а тому переважне право на залишення на роботі не могло бути реалізоване. Вказує, що поновлення позивача на попередній посаді є неможливим у зв'язку із її скороченням та відсутності у новому штатному розписі. Оскільки при звільненні позивача інша робота в установі не пропонувалася у зв'язку із її відсутністю, а посади, які були введені до штатного розпису, запропоновані іншим працівникам, на які вони призначені в порядку переведення, тому відділ культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області вважає, що ним дотримано вимоги статті 49-2 КЗпП.

Також, особа, яка подала касаційну скаргу, вважає, що апеляційний суд неправильно обчислив середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки при його обчисленні враховані відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення. Також зазначає про упередженість колегії суддів апеляційного суду, яка відмовила у задоволенні клопотання про відвід головуючого судді.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2017 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_7 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржене рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю касаційної скарги, а також законністю та обґрунтованістю оскарженого рішення.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_7 подала додаткові матеріали до заперечення на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що Липовецька ЦРБ є юридичною особою, яка є спільною комунальною власністю територіальних громад району, що утримується за рахунок коштів, які відповідно до Бюджетного кодексу України виділяються з районного бюджету на галузь культури та враховуються під час визначення обсягів бюджетних трансфертів між державним та місцевими бюджетами, іншими надходженнями: пункт 1.1, 2.2, 2.4 Статуту Липовецької ЦРБ.

Органом управління Липовецької ЦРБ є Липовецька районна рада, яка затверджує її Статут, здійснює контроль за додержанням вимог Статуту тощо (пункт 1.2, 6.1 Статуту Липовецької ЦРБ).

Керівництво та контроль за діяльністю Липовецької ЦРБ здійснює відділ культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області, який затверджує її структуру, штатний розпис та кошторис (пункт 6.3 Статуту Липовецької ЦРБ).

На виконання доручення голови Вінницької обласної державної адміністрації № 01.01-11/1359 від 26 лютого 2016 року Щодо оптимізації штатної чисельності, мережі та контингентів бюджетних установ та закладів у 2016 році , плану заходів відділу культури і туризму Липовецької РДА на 2016 рік щодо упорядкування (оптимізації) мережі бюджетних установ галузі культури, затвердженого головою Липовецької райдержадміністрації, заплановано скорочення штатної чисельності працівників Липовецької ЦРБ та ліквідація відділу використання та збереження єдиного бібліотечного фонду.

14 квітні 2016 року начальник відділу культури і туризму Липовецької РДА видав наказ № 24-ОД Про упорядкування структури та штатного розпису Липовецької ЦРБ , яким доручив директору Липовецької ЦРБ провести упорядкування структури та розробити штатний розпис підпорядкованого закладу, який зобов'язав надати на розгляд сесії Липовецької районної ради.

Рішенням 6 сесії 7 скликання Липовецької районної ради Вінницької області від 25 травня 2016 року № 82 Про внесення змін до рішення 5 сесії районної ради 6 скликання від 25 лютого 2011 року № 62 Про затвердження Статуту Липовецької ЦРБ , пункт 2.5 розділу 2 Юридичний статус було викладено в новій редакції, яким внесені зміни до структури установи.

26 травня 2016 року начальник відділу культури і туризму Липовецької РДА Вінницької області видав наказ за № 32-ОД Про внесення змін до штатного розпису Липовецької ЦРБ , яким привів структуру та штатний розпис Липовецької ЦРБ у відповідність до Статуту, шляхом внесення змін до штатного розпису та зобов'язав директора Липовецької ЦРБ підготувати та подати на затвердження штатний розпис Липовецької ЦРБ станом на 26 травня 2016 року. Відповідно до затверджених змін у штатному розписі Липовецької ЦРБ, зі штату установи було виведено 12 посад, в тому числі і посаду позивача та введено нові посади в кількості 7.

ОСОБА_4 з 1978 року працювала на різних посадах в Липовецькій ЦРБ: старший бібліотекар методично-бібліографічного відділу, бібліограф ІІ категорії, а з 01 червня 1993 року на посаді бібліографа І категорії.

Наказом директора Липовецької ЦРБ відділу культури і туризму Липовецької РДА від 31 травня 2016 року № 10-ОД працівників, в тому числі і позивача, попереджено про наступне звільнення в зв'язку із скороченням чисельності штату працівників.

30 червня 2016 року директор Липовецької ЦРБ внесла подання до профспілкового комітету про погодження звільнення ОСОБА_4, в якому зазначила, що переведення на іншу роботу є неможливим і переважного права на залишення на роботі працівник не має.

01 липня 2016 року на засіданні профспілкового комітету бібліотечних працівників Липовецької ЦРБ було погоджено звільнення ОСОБА_4 (витяг з протоколу № 3).

Наказом директора Липовецької ЦРБ від 01 серпня 2016 року № 18-ОС ОСОБА_4 звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Апеляційний суд встановив, що згідно штатного розпису на 26 травня 2016 року, до штату було введено такі посади: методист I категорії; бібліотекар II з обслуговування юнацтва; бібліотекар I категорії читальної зали та інтернет-центру; завідувач районною бібліотекою для дітей; бібліотекар I категорії молодшого абонементу; бібліотекар I категорії читальної зали.

Згідно тарифікації на бібліотечних та технічних працівників Липовецької ЦРБ станом на 01 серпня 2016 року одинадцять осіб, які були попереджені про скорочення, вісім осіб були призначені на новостворені посади: в тому числі із середньою спеціальною освітою на посади: методиста I категорії - ОСОБА_8, бібліотекара I категорії комплектування і обробки документів - ОСОБА_9, бібліотекара ІІ категорії з обслуговування юнацтва - ОСОБА_10, бібліотекара І категорії читального залу - ОСОБА_11, бібліотекара І категорії читальної зали та інтернет центру - ОСОБА_12; а також з повною вищою фаховою освітою: на посаду завідувача районною бібліотекою для дітей - ОСОБА_13, на посаду бібліотекара І категорії читальної зали - ОСОБА_14, з базовою вищою освітою на посаду бібліотекара І категорії молодшого абонементу - ОСОБА_15 У всіх цих працівників різний стаж роботи.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_4 з 1978 року працювала на різних посадах в Липовецькій ЦРБ: старший бібліотекар методично-бібліографічного відділу, бібліограф ІІ категорії, а з 01 червня 1993 року на посаді бібліографа І категорії.

За таких обставин правильним є висновок апеляційного суду, що освітній рівень та кваліфікація ОСОБА_4 відповідала тим посадам, які введено в штатний розпис установи. Таким чином на момент звільнення ОСОБА_4 з роботи були вакантні посади, проте жодна з них їй не пропонувалася, а лише було констатовано відсутність саме посади бібліографа І категорії.

Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову у частині скасування наказу директора Липовецької ЦРБ від 01 серпня 2016 року № 18-ОС про звільнення ОСОБА_4 та поновлення позивача на посаді, яку вона обіймала до звільнення.

Твердження відділу культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області про те, що апеляційний суд неправильно обчислив середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки при його обчисленні враховані відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення, колегія суддів відхиляє. Так, апеляційний суд при обчисленні середнього заробітку керувався довідкою відділу культури і туризму Липовецької РДА від 01 серпня 2016 року, згідно якої заробітна плата ОСОБА_4 за червень липень 2016 року склала 5 597, 64 + 3127,65 = 8 725,29 грн.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Довідка відділу культури і туризму Липовецької РДА від 01 серпня 2016 року не містить будь-яких застережень щодо структури суми, яка вказана у графі нарахована заробітна плата . Колегія суддів вважає, що відповідачу була надана можливість довести належними та допустимими доказами розмір заробітної плати ОСОБА_4 Проте відповідач цим процесуальним правом не скористався.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

При відшкодуванні моральної шкоди, суди правильно керувалися статтею 237-1 КЗпП, і зробили обґрунтований висновок про те, що порушення відповідачем законних прав позивача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року відмовлено в зупиненні виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2017 року в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць, а іншій частині рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження.

На підставі частини третьої статті 436 ЦПК України виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2017 року слід поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу культури і туризму Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 березня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель