Рішення

від 23.06.2018 по справі 663/530/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 р.м. ХерсонСправа № 663/530/18 14 год. 20 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3 про визнання бездіяльності, дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,,

встановив:

У березні 2018 року ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до Скадовського районного суду Херсонської області з позовною заявою до Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області, в якому просив визнати завідомо незаконними дії і рішення голови Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3, які полягають у не розгляді поставлених питань у зверненнях позивача від 15.12.2017 року, 11.01.2018 року та від 09.02.2018 року та зобов'язати голову Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3 розглянути на засіданні виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради за участю позивача його звернення від 15.12.2017 року, 11.01.2018 року, 09.02.2018 року, дотримуючись вимог ст.. 40 Конституції України та ст..15, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян".

Ухвалою судді Скадовського районного суду Херсонської області від 14.03.2018 року адміністративну справу № 663/530/18 передано на розгляд Херсонському окружному адміністративному суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Херсонського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року дану справу передано на розгляд судді Дубровної В.А.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Дубровної В.А. від 10 квітня 2018 р. позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 24.04.2018 р. відкрито провадження в адміністративній у справі за новою редакцією позову ОСОБА_1 до голови Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3 ( далі - голова сільради ОСОБА_3С.) про :

- визнання завідомо незаконними бездіяльність, дії і рішення голови Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3, які полягають у не розгляді поставлених питань у зверненнях позивача від 15.12.2017 року, 11.01.2018 року та від 09.02.2018 року;

- зобов'язання голову Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3, дотримуючись вимог ст.. 40 Конституції України, вчинити дію, розглянути на засіданні виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради за участю позивача його звернення від 15.12.2017 року, 11.01.2018 року, 09.02.2018 року, відповідно до вимог ст. 15, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян".

Протокольною ухвалою суду від 23.05.2018 р. вирішено відкласти розгляд справи за клопотанням ОСОБА_1 від 22.05.2018 р. та призначено судове засідання на 23.06.2018 р.

В судовому засіданні 23.06.2018 р. судом протокольно ухвалено щодо прийняття до розгляду уточнених позовних вимог ОСОБА_1, викладені у відповіді на відзив від 21.05.2018 р., та у клопотанні від 23.06.2018 р., в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн., витрат, пов'язаних з переїздом до Херсонського окружного адміністративного суду в сумі - 1 180,17 грн., витрат, пов'язаних з відривом від звичайних занять в сумі - 537, 84 грн., витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою справи до розгляду в сумі - 130,45 грн.

Позовні вимоги, які є предметом розгляду у даній справі, ОСОБА_1 обґрунтовує обставинами, викладеними у змісті нової редакції позову від 17.04.2018 р., та у відповіді на відзив від 18.05.2018 р., які полягають у тому, що протягом грудня 2017 р. - лютого 2018 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з заявами, в яких просив голову сільради ОСОБА_3 створити депутатську групу для встановлення факту наявності чи відсутності на контурах полів № 7, 8 Новомиколаївської сільради справної функціонуючої меліоративної (зрошувальної) мережі та зрошувальних машин і встановити місце проходження ЛЕП - ВЛ - 35 квТ по контуру поля № 7, перевірити факти, наведені у заяві, та розглянути вказані питання на засідання виконавчого комітету сільради та за його за участю. Проте, на думку позивача, отримані від голови сільради ОСОБА_3 відповіді на вказані заяви до теперішнього часу залишаються не вирішеними. Позивач зазначає, що за своїм змістом відповіді голови сільради ОСОБА_3 на його заяви та відзив на позов фактично зводяться до того, що Скадовським районном судом вже розглядались цивільні справи з приводу тих самих питань, які заявлені ОСОБА_1 у зверненнях до Новомиколаївської голови сільради, та щодо розгляду СВ Скадовського ВП Новокахокого ВП ГУНП у Херсонській області кримінальних проваджень з приводу вчинення кримінального правопорушення колишнім головою Новомиколаївської сільради ОСОБА_4 та землевпорядником сільради ОСОБА_5 Проте, позивач звертає увагу суду на те, що рішення у цивільних справах не мають жодного відношення до питань, поставлених ним у зверненнях від 15.12.17 р., 10.01.18 р., 09.02.18 р. до голови Новомиколаївської сільської ради та до виконавчого комітету сільради, а наявність кримінального провадження відносно колишніх посадових осіб Новомиколаївської сільради не перешкоджає йому звертатись до голови сільради з заявами, скаргами чи клопотаннями щодо дій, бездіяльності і прийнятих рішень Новомиколаївською сільрадою. Крім того, позивач звертає увагу на те, що голова сільради ОСОБА_3 у відзиві на позов не наводить докази виконання нею вимог ст..ст. 1, 3, 5, 15 та 19 Закону України " Про звернення громадян", тим самим ігнорує вимоги ст. 18 цього Закону, який гарантує позивачу право бути присутнім при розгляді звернення, особисто викласти аргументи особі, що перевіряє звернення та брати участь у перевірці поданих звернень, подавати додаткові матеріали та наполягати на їх витребуванні при розгляді вищевказаних звернень. З огляду на викладене, позивач вважає, що викладені у відзиві на позов відомості є завідомо безпідставними, незаконними, необґрунтованими і немотивованими, а тому просить суд задовольнити його позов в повному обсязі.

15.05.2018 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, а також 21.06.2018 р. до суду надішли пояснення відповідача, в яких голова сільради ОСОБА_3 зазначає, що позовні вимоги про визнання її бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є надуманими і таким, що задоволенню не підлягають. Так, відповідач вказує, що за результатами розгляду першого звернення ОСОБА_1 від 15 грудня 2017 року, сільська рада у межах строків, встановлених ст. 20 Закону України " Про звернення громадян" надала позивачу мотивовану відповідь, в якій зазначила, що звернення ОСОБА_1 містить питання, які не стосуються діяльності органів місцевого самоврядування, а тому не може бути належно розглянуте і вирішене по суті. Відповідач також зазначає, що після вирішення по суті першого звернення, позивач подав ще два звернення з вимогами вчинити дії, які не відносяться до компетенції органів місцевого самоврядування. Ці звернення також були розглянуті у межах встановлених строків, а заявнику надіслано мотивовані відповіді. При цьому, відповідач заперечує проти відомостей, зазначених у позові, стосовно начебто обізнаності голови сільради ОСОБА_3 про існування кримінального провадження, яке було відкрите відносно колишніх сільського голови ради ОСОБА_4 і землевпорядника ОСОБА_5, оскільки про вказане їй стало відомо з тексту позовної заяви ОСОБА_1 і в жодній із своїх заяв про цей факт позивач не вказував, а навпаки, намагався спонукати її до вчинення дій, які мають виконувати правоохоронні органи. Відповідач вказує, що у разі виникнення у ОСОБА_1 необхідності у фіксації певного факту чи витребуванні документів, то за його клопотанням слідчий міг би провести певну слідчу дію на стадії досудового розслідування. Однак, за позицією відповідача, ОСОБА_1 намагається довести, що сільський голова отримавши його як першу так і дві інших заяви та незважаючи на абсурдність викладених в ній вимог, зобов'язана була винести їх розгляд на засідання виконавчого комітету, за його участі та участі колишнього голови ради ОСОБА_4 і землевпорядника ОСОБА_5 Отже, відповідач вважає, що викладені ОСОБА_1 у його заявах питання можливо перевірити тільки слідчим шляхом, тим паче, що за заявою ОСОБА_1 таке кримінальне провадження вже було відкрите. Крім того, відповідач вказує, що ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами, що підтверджується постановою Скадовського районного суду від 03 серпня 2011 року у адміністративній справі № 2-а-1/11 за позовом ОСОБА_1 та інших громадян (всього 12 осіб) до Новомиколаївської сільської ради про зобов'язання надати відповіді на звернення, стягнення моральної шкоди, якою відмовлено позивачам у задоволенні позову. У вказаній справі позивачем порушувались ті ж самі питання, які ставляться ОСОБА_1 у теперішніх зверненнях до сільської ради. Крім того, рішенням Скадовського районного суду від 03 серпня 2011 року у цивільній справі № 2-9/11 за позовом ОСОБА_1 та інших (всього 4 особи) до Скадовської районної державної адміністрації, Скадовського районного відділу земельних ресурсів, Новомиколаївської сільської ради, Державного підприємства "Херсонський інститут землеустрою", Головного управління земельних ресурсів Херсонської області про визнання незаконним розпорядження, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. І в цій справі позивачем порушувались ті ж самі питання, які ставляться ОСОБА_1 у теперішніх зверненнях до сільської ради. Рішення суду першої інстанції у справі № 2-9/11 ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16.11.2011 року залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення позивача та його представника, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,2545 га., яка розташована Херсонська область, Новомиколаївська сільська рада ( за межами населеного пункту), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 339150, виданий 21.04.2011 р.

15.12.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до голови Новомиколаївської сільської ради ОСОБА_3С із заявою, в якій просив створити депутатську групу і доручити їй виїхати на контур поля та перевірити наведені ним факти щодо відсутності чи наявності справної і діючої зрошувальної меліоративної системи поля № 7; щодо наявності чи відсутності зрошувальної машини на контурі поля № 7; щодо місця проходження ЛЁП - ВЛ - 35 квТ. по контуру поля № 7, інші наведені факти у вказаній заяві просив розглянути після проведеної роботи створеною комісією на контурі поля № 7 за його участю, попередньо надавши можливість ознайомитись з прийнятим рішенням цієї комісії.

29 грудня 2017 року голова сільради ОСОБА_3 листом за вих.. № 02-23-75 повідомила позивача про те, заява ОСОБА_1 розглянута, але не може бути задоволена. Вказана відмова обґрунтована тим, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. Оскільки спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту та спір виник між ОСОБА_1, як фізичною особою, і юридичними особами, що виготовляли технічну документацію і передавали земельні ділянки у власність, тому вирішення даного земельного спору відповідно до вимог чинного законодавства відноситься до компетенції Скадовського районного суду, куди і слід звернутися з позовною заявою.

11 січня 2018 року позивач повторно звернувся до голови Новомиколаївської сільської ради ОСОБА_3 з заявою, в якій просив повторно перевірити на засіданні виконавчого комітету сільради наведені факти і аргументи та вимоги, викладені в заяві від 17.12.2017 року, за участю ОСОБА_1 та участю колишнього голови Новомиколаївської сільради ОСОБА_4, землевпорядника сільради ОСОБА_5 і працівника сільради ОСОБА_6

24 січня 2018 року голова сільради ОСОБА_3 листом за вих.. № 02-23-01 повідомила позивача про те, згідно ч. 2 ст. 8 Закону України " Про звернення громадян" не розглядаються повторні звернення одним і там же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. При цьому, повідомила, що за результатами розгляду сільська рада дійшла висновку про залишення заяви без задоволення, оскільки порушені в ній питання згідно ч. 3 ст. 24, ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не відносяться до компетенції сільської ради.

09.02.2018 р. позивач втретє звернувся до голови Новомиколаївської сільської ради ОСОБА_3 з заявою, в якій просив створити депутатську групу для перевірки наявності з 2002 року по теперішній час справної і функціонуючої меліоративної (зрошувальної) системи на контурах поля № 7, 8 Новомиколаївської сільської ради та з'ясування місця проходження з 2002 року по теперішній час на контурі поля № 7 Новомиколаївської сільради ЛЕП - ВЛ - 35 кВ. Витребувати від землевпорядника Новомиколаївської сільради документи за переліком. Розглянути об'єктивно, всебічно і вчасно на засіданні виконавчого комітету сільради відомості та вимоги звернень позивача від 17.12.17 р. та 11.01.18 р.

27 лютого 2018 року голова сільради ОСОБА_3 листом за вих.. № 02-23-09 повідомила позивача про те, що його заява розглянута, проте не підлягає задоволенню, оскільки за змістом заява є повідомленням про скоєння кримінального правопорушення, а вирішення таких заяв віднесено до компетенції правоохоронних органів ( Скадовське відділення поліції ), які наділені повноваженнями на проведення слідчих дій тощо. При цьому, ОСОБА_1 було роз'яснено, що для вирішення порушеного ним питання по суті, він вправі звернутися до Скадовського відділення поліції із заявою про скоєння кримінального правопорушення.

Не погоджуючись із вказаними відповідями голови сільради ОСОБА_3, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо законності дій голови сільради ОСОБА_3 при розгляді заяв позивача щодо створення Новомиколаївською сільською радою депутатської групи для проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час виділення ОСОБА_1, а також розгляду цього питання на засіданні виконавчого комітету сільської ради за його участю, суд вказує на наступне.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України " Про звернення громадян " № 393/96-ВР від 02.10.1996 року ( далі - Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до статті 1 цього Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Так, заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. ( стаття 4 цього Закону).

Частиною 3 статті 15 Закону № 393/96-ВР передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Згідно статті 18 названого Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування Закон України " Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР ( далі - Закон № 280/97-ВР).

Частиною 3 ст. 12 цього закону передбачено, що сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач у заяві від 15.12.2017 р., а також у наступних своїх заявах просив голову сільради ОСОБА_3 створити депутатську групу для встановлення факту наявності чи відсутності на контурах полів № 7,8 справної функціонуючої меліоративної (зрошувальної) мережі на зрошувальних машин і встановити місце проходження ЛЕП-ВЛ-35 квт. по контуру поля № 7 та перевірити інші факти, викладені в цій заяві, та розглянути вказані питання на засіданні виконавчого комітету за його участю. Вказана заява вмотивована переліком обставин, з якими позивач безпосередньо пов'язує своє прохання, зокрема, тим, що 16.12.2002 р. він отримав державний акт на право приватної власності на землю та плани зовнішніх меж земельних ділянок, які розташовані на контурі поля № 7 Новомиколаївської сільради. При цьому, звернув увагу на той факт, що виготовлення Технічної документації зі складання державних актів на право власності на землю загальною площею 580.83 га. громадянам ОСОБА_7 1.1., ОСОБА_7 та іншим (всього 158 чол., 168 паїв) за рахунок земель колишнього КСП "Лідія" Новомиколаївської сільради Скадовського району Херсонської області Книги 1 (№№ 1 -77) та Книги 2 (№№ 78-158) (далі Технічна документація) було здійснено за свідомого і умисного фальшування документів головою, землевпорядником Новомиколаївської сільради ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за повного відсторонення громадян від контролю за виготовленням вказаної Технічної документації. Крім того, вказано, що у Державних актах на право приватної власності, зазначені плани зовнішніх меж земельних ділянок, які згідно ситуаційного плану, приєднаного до Технічної документації на контурі поля № 7, мають позначку 7-Г6 та 7-17, експлікації земель земельна ділянка 7-16 становить 3,17 га., з яких 0.13 га. богар та 3.04 га. зрошення, а земельна ділянка 7-17 становить 3.19 га., з яких 0.13 га богар та 3.06 га зрошення. Однак на день складання державних актів на контурі поля № 7 була відсутня справна і діюча меліоративна система зрошення, а тому відповідно до 26 Земельного кодексу земельні ділянки не могла бути зрошувальними. Більш того, обов'язком Скадовської РДА згідно ч. 2 ст. 20 Земельного Кодексу необхідно було прийняти рішення зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок та перевести землі на контурі поля № 7 богарні, по земельних ділянках 7-16 та 7-16 проходила ЛЕП -ВП-35 квТ., яка у ситуаційному неправомірно позначена на іншій стороні контуру поля №7, в результаті чого земельні ділянки 7-49 незаконно збільшені на 0, 23га. кожна, а земельні ділянки 7-16 і 7-17 незаконно зменшені на 0.23 га. кожна.

Проте, як вбачається з листів-відповідей голови сільради ОСОБА_3 від 29.12.2017 р., 24.01.2018 р., 27.02.2018 р., то за позицією відповідача, обставини, викладені позивачем у його неодноразових заявах, є відомостями, які свідчать про наявність земельного спору між ОСОБА_1 та юридичними особами при виготовленні землевпорядної документації та передачі земельних ділянок у власність, а також про факти вчинення колишніми працівниками Номиколаївської сільради кримінальних правопорушень, а тому було зроблено висновок про не віднесення до повноважень органу місцевого самоврядування вирішення вказаних питань та надано роз'яснення щодо звернення до органів національної поліції або суду.

При цьому, суд зазначає, що у повторній заяві від 11.01.2018 р., ОСОБА_1 звернув увагу відповідача на відсутність будь-якого земельного спору.

З огляду на викладене, суд вважає, що при розгляді заяви позивача від 15.12.2017 року відповідачем було досліджено питання лише щодо порушення прав позивача колишніми посадовими особами Новомиколаївської сільради та іншими державними органами при виготовленні технічної землевпорядної документації та передачі земельних ділянок у власність позивачу.

Натомість, судом встановлено, що прохальна частина заяви позивача від 15.12.2017 р. містить інші питання, а саме, щодо перевірки - чи має місце факт наявності чи відсутності на контурах полів № 7, 8 справної функціонуючої меліоративної (зрошувальної) мережі на зрошувальних машин та місце проходження ЛЕП-ВЛ-35 квт. по контуру поля № 7, що на думку позивача порушує його права власності на земельну ділянку, яка фактично не є зрошувальною.

Крім того, судом встановлено, що у неодноразових відповідях на заяви позивача відповідачем був зроблений висновок про відсутність у органу місцевого самоврядування повноважень на вирішення питань, викладених у заяві позивача.

Статтею 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Натомість, суд зауважує, що зробивши такий висновок, відповідач зобов'язана була в термін не більше п'яти днів перенаправити таке звернення за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення, або як це вимагає ст. 7 Закону України " Про звернення громадян ".

Проте, у даній спірній ситуації, за позицією відповідача заява позивача від 15.12.2017 року була розглянута з наданням роз'яснень позивачу щодо належного органу, який має вирішити такі питання, що на думку суду не узгоджується з вказаною нормою Закону.

Також суд вказує, що приписи статті 18 названого Закону передбачають право заявника бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, яке забезпечується обов'язком органу місцевого самоврядування на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Однак, відповідачем не виконано покладеного на нього обов'язку щодо запрошення позивача на розгляд та вирішення заяви останнього в його присутності.

Пунктом 18 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР передбачено, що до повноважень сільського, селищного, міського голови віднесено, зокрема, забезпечення на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що головою сільради ОСОБА_3, як посадовою особою органу місцевого самоврядування, не була здійснена перевірка фактів, викладених в заяві ОСОБА_1 від 15.12.2017 р., не вчинено певних дій, передбачених чинним законодавством, що дає підставу суду визнати заяву позивача від 15.12.2017 року такою, що не розглянута головою сільради ОСОБА_3 по суті.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.12.017 року по суті, а відтак вказана бездіяльність голови сільради ОСОБА_3 є протиправною.

Щодо доводу відповідача про зловживання позивачем своїми процесуальними правами з посиланням на судові рішення у адміністративній справі № 2-а-1/11, у цивільній справі № 2-9/11, які набрали законної сили, та, на думку відповідача, є доказом вирішення спірних питань, які є предметом розгляду у даній справі, то суд не приймає вказаний довід відповідача до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, ознайомившись зі змістом постанови Скадовського районного суду від 03 серпня 2011 року у адміністративній справі № 2-а-1/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 та інших громадян (всього 12 осіб) до Новомиколаївської сільської ради про зобов'язання надати відповіді на звернення, стягнення моральної шкоди та рішенням Скадовського районного судувід 03 серпня 2011 року у цивільній справі № 2-9/11 за позовом ОСОБА_1 та інших (всього 4 особи) до Скадовської районної державної адміністрації, Скадовського районного відділу земельних ресурсів, Новомиколаївської сільської ради, Державного підприємства "Херсонський інститут землеустрою", Головного управління земельних ресурсів Херсонської області про визнання незаконним розпорядження, відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд не вбачає підстав для висновку про наявність судових рішень, які набрали законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушених прав позивача, суд вказує про наступне.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи спірність ситуації та обсяг визначених позивачем позовних вимог, та керуючись ст.ст. 5 та 245 КАС України, суд вважає, що позовна вимога про визнання завідомо незаконними бездіяльність, дії і рішення голови Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3, які полягають у не розгляді поставлених питань у зверненнях позивача від 15.12.2017 року, 11.01.2018 року та від 09.02.2018 року підлягає частковому задоволенню, а саме, шляхом визнання протиправною бездіяльність голови Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.12.2017 р. за вх. № 75-02-23.

З урахуванням зазначеного, та з метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати голову Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2017 р. за вх. № 75-02-23 за його участю відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Щодо позовних вимог про відшкодування з відповідача моральної шкоди, то суд вказує про наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 77 Закону України " Про місцеве самоврядування" передбачена відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед юридичними і фізичними особами. Так, шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Частиною 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

В контексті зазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи частини 1 статті 6 КАС України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю.

При цьому, частина 2 ст. 6 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі "Недайборщ проти Російської Федерації" (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив: 37. Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі "Антипенко проти Російської Федерації" (Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі "Пшеничний проти Російської Федерації" (Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі "Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р .) у справі "Грідін проти Російської Федерації" (Gridin v. Russia), скарга № 4171/04, § 20 березня).

Як огляду на вказану практику Європейського Суду з прав людини, заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, позивач зазначає, що внаслідок злісного, свідомого, умисного і тривалого часу ухиляння відповідачем від здійснення своїх обов'язків, він вимушений був звертатись до суду з позовною заявою, збирати велику кількість документів, звертатись за правовою допомогою, що позначилось на його психологічному, душевному і фізичному стані. Від такого стану він не міг спокійно спати в ночі, а вдень до всього почав нервово відноситись, різко погіршилося його здоров'я і самопочуття, підвищився артеріальний тиск, в результаті чого з 20.12.17 р. по 25.12.17 р. проходив курс лікування в Новомиколаївській амбулаторії ЗПСМ на денному стаціонарі, що підтверджується довідкою від 25.12.2017 року Скадовського центру первинної медико-санітарної допомоги амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Новомиколаївка. Враховуючи вимоги розумності і справедливості, стягнення з відповідача 3 000 грн. моральної шкоди на думку позивача дасть йому можливість відновити частково стан здоров'я від негативного впливу відповідача, повернутись до звичайного способу життя, та відпочити від усього, що сталося.

При цьому, суд вказує, що відповідач, отримавши за вх.. № 20-02-23 від 18.05.2018 р., відповідь на відзив від 18.05.2018 р., яким серед іншого, було заявлено позивачем вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн., не скористався правом щодо надання суду своїх пояснень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачу була завдана моральна шкода, яка виразилася в душевних стражданнях з причини протиправної поведінки щодо нього, що призвело до неможливості реалізувати та захистити свої права, при цьому суд також враховує вік та стан здоров'я позивача.

Враховуючи заявлені позивачем вимоги та виявлені порушення, а також вимоги розумності, виваженості, справедливості, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн. є частково обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 2 000,00 ( дві тисячі) гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, то суд бере до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір з відповідача не стягується.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 537, 84 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачуються іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з клопотання позивача від 23.06.2018 р. та наведеного в ньому розрахунку компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 537,84 грн., то вказана сума складається з розміру мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі з 1 січня 2018 р. - 22,41 гривні помноженої на 8 годин, що дорівнює 179,28 грн. за робочий день. В урахуванням фактичного приїзду тричі до суду, а саме, 11.04.2018 р., 30.05.2018 р., 23.06.2018 р., тому позивачем було визначено розмір компенсації за відрив від звичайних занять в сумі 537,84 грн. ( 179,28 грн. х 3 дні).

Суд не погоджується з вказаним розрахунком позивача, оскільки він зроблений без урахування фактичного часу участі позивача при розгляді даної справи.

При цьому, матеріали справи не місять доказів того, що позивач приймав участь у розгляді справи 11.04.2018 р., 30.05.2018 р. Натомість, відповідно до протоколу судового засідання, яке відбулось 23.05.2018 р., в даному судовому засіданні позивач участі не приймав, оскільки 22.05.2018 р. надав телефонограму про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з протоколу судового засідання, 23.06.2018 р., тривалість даного судового засідання за участю позивача склала 3 години, а тому з урахуванням фактичного часу його участі у судовому засіданні компенсація за відрив від звичайних занять повинна складати 21,41 грн. х 3 год. = 67,23 грн.

Разом з тим відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволені позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладені положення, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме компенсація за відрив від звичайних занять в розмірі 33 гривень 62 копійок (67,23 грн/2).

Щодо витрат, пов'язаних з переїздом до Херсонського окружного адміністративного суду в сумі - 1 180,17 грн., то ці витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки з наданих позивачем фіскальних чеків ПАТ "Укрнафта" АЗС 21/005 м. Скадовська, неможливо зробити висновок про те, що ці квитки придбавалися саме для прибуття позивача у судове засідання, а саме 23.06.2018 р., оскільки датами формування вказаних чеків є 15.03.2018 р., 11.05.2018 р., 07.06.2018 р.

Щодо вимог позивача про компенсацію йому інших судових витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як встановлено судом, у клопотанні від 23.06.2018 року позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою справи до розгляду у загальній сумі 130,45 грн., що включають в собі поштові витрати щодо подачі позову до суду, доповнення до нього та відповіді на відзив на загальну суму 28,00 грн., що підтверджується фіскальними чеками Укрпошти, а також витрати, пов'язані з використанням пального для власного авто під час поїздки до Скадовського бюро правової допомоги в сумі 76, 45 грн.

З огляду на вказані приписи зазначеної статті КАС України, суд вважає, що вищевказані витрати позивача, не можуть бути стягнуті з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача, оскільки не є витратами, у розумінні статті 132 КАС України.

Таким чином, клопотання позивача в частині стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою справи до розгляду у загальній сумі 130,45 грн., не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Із системного аналізу даної норми права вбачається, що суд, виявивши під час розгляду конкретної справи порушення закону, має право постановити окрему ухвалу та направити її відповідному суб'єкту владних повноважень з метою припинення порушення закону шляхом вжиття останнім заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли такому порушенню.

Суд зазначає, що вказана норма закону дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються судовим рішенням, а також на причини й умови вчинення порушень для запобігання їх повторенню.

Більш того, суд звертає увагу позивача на те, що винесення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком.

Враховуючи викладене, а також рішення, яке суд постановляє за результатами розгляду позовних вимог позивача, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання 75712, Херсонська область, Скадовський район, с. Новомиколаївка, вул. Космонавтів, буд. 41, НОМЕР_1) до голови Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3 (місце знаходження 75712 Херсонська область, Скадовський район, с. Новомиколаївка, пр. Миру, буд. 26, код ЄДРПОУ 04402221) про визнання бездіяльності, дій та рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність голови Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.12.2017 р. за вх. № 75-02-23.

Зобов'язати голову Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2017 р. за вх. № 75-02-23 за його участю відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Стягнути з голови Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн. ( дві тисячі грн.)

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Новомиколаївської сільської ради Скадовського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 33,62 грн. (тридцять три грн. 62 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

У зв'язку з тим, що період з 28.06.2018 р. по 01.07.2018 р. є вихідними днями, повний текст рішення виготовлений та підписаний 02 липня 2018 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 2.1.