Рішення

від 27.05.2008 по справі 2-147/2008

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-147/2008р.

ЗАОЧНЕ PI ШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2008 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді     Лисюк О.Д.

при секретарі     Старенькій С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Коржівське» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування заподіяної моральної шкоди , -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування заподіяної моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 06 червня 2006 року він працював у відкритому акціонерному товаристві «Коржівське» на посаді бухгалтера. 05 березня 2007 року позивач написав заяву про звільнення його з роботи з 7 березня в зв'язку з невиплатою йому заробітної плати. Відповідно до вимог ч.3 ст. 38 КЗпП України 7 березня 2007 року він був звільнений з роботи. Товариство видало ОСОБА_2 трудову книжку, але повного розрахунку з ним проведено не було, чим порушило вимоги ст. 116 КЗпП України. На день звільнення заборгованість по заробітній платі період позивачем становила 3147, 19 грн. також позивач вважає, що йому даним товариством також заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 3000 грн.

Просить суд постановити рішення, яким стягнути з ВАТ «Коржівське» на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 3147, 19 грн, і середній заробіток за період затримки розрахунку з 7 березня 2007 року по день фактичного розрахунку у розмірі 30 гривень за кожний день затримки розрахунку при звільненні, вихідну допомогу у розмірі 1800 гривень(тримісячний середній заробіток), заподіяну моральну шкоду в грошовій формі у сумі 3000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позивні вимоги підтримав в повному об'ємі та просить суд задовольнити дану позовну заяву.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутність представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи суд вважає заявлений позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивач з 06 червня 2006 року він працював у відкритому акціонерному товаристві «Коржівське» на посаді бухгалтера. За увесь час його роботи на даному товаристві постійно існували проблеми з виплатою заробітної плати. Вона виплачувалася несвоєчасно. Не в повному обсязі, а за шість місяців взагалі зарплату не виплачували. Декілька разів позивачу доводилося в рахунок заробітної плати брати м'ясо. 05 березня 2007 року позивач написав заяву про звільнення його з роботи з 7 березня в зв'язку з невиплатою йому заробітної плати. Відповідно до вимог ч.3 ст. 38 КЗпП України 7 березня 2007 року він був звільнений з роботи. Товариство видало ОСОБА_2 трудову книжку, але повного розрахунку з ним проведено не було, чим порушило вимоги ст. 116 КЗпП України. На день звільнення заборгованість по заробітній платі період позивачем

становила 3147, 19 грн. також позивач вважає, що йому даним товариством також заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 3000 грн.

Позивач вважає дії ВАТ «Коржівське» незаконними, оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться вдень звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємтво, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Середньоденний заробіток ОСОБА_2 становив 30, 00 гривень.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю (статті 38, 39 КЗпП України), (не виплатою заробітної плати), умов колективного чи трудового договору працівникові сплачується вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку (що, в даному випадку, становить 1800 гривень), адміністрація підприємства, намагаючись приховати порушення трудового законодавства зі свого боку, провела звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням, про що був зроблений запис у трудову книжку.

Внаслідок порушення законного права на оплату праці в установлені законом строки ОСОБА_1 доводилося позичати гроші на продукти харчування та предмети першої необхідності. Позивач не мав змоги купити собі необхідний одяг, погіршилися відносини з друзями в зв'язку з неможливістю повернути позичені гроші. Всі ці обставини завдали позивачу моральних страждань і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тому заподіяну ОСОБА_1І моральну шкоду ВАТ «Коржівське» він оцінює саме в грошовій формі в сумі - 3000 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства та колективного договору, на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини 1 статті 110 ЦПК України, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися за місцем проживання позивача.

Відповідно до частини 1 статті 4 Декрету КМУ «Про державне мито», частини З статті 81 ЦПК України, робітники звільняються від сплати судового збору і витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у справах про стягнення заробітної плати.

За даних обставин позов підлягає до задоволення в повному обсязі, судові витрати стягуються з відповідача у доход держави.

Керуючись ст.ст. 15, 30, 62, 88 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 237-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити в повному обсязі.

Стягнути з ВАТ «Коржівське» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 3147, 19 грн, і середній заробіток за період затримки розрахунку з 7 березня 2007 року по день фактичного розрахунку у розмірі 30 гривень за

кожний день затримки розрахунку при звільненні, вихідну допомогу у розмірі 1800 гривень(тримісячний середній заробіток), заподіяну моральну шкоду в грошовій формі у сумі 3000 грн.

Стягнути з ВАТ «Коржівське» на користь держави 51 гривню державного мита.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.